«Навігація освітніх втрат та травма-інформоване навчання: стратегії підтримки учнів 7–9 класів»

Консультації з викладачами та експертами (онлайн/офлайн)

Супервізія або зворотний зв’язок щодо практичного застосування кейсів

Доступ до ресурсів платформи (матеріали, чек-листи, шаблони)

Менторські сесії або групові обговорення складних кейсів

Навчально-тематичний план

Модуль / тема	Лекції	Практичні  заняття	Самостійна робота	Контрольні заходи	Усього
МОДУЛЬ 1. Освітні втрати учнів: діагностика дефіцитів, індивідуальні траєкторії та командна робота
Тема 1.1 Анатомія навчальних дефіцитів: як розрізнити втрату знань та розрив у компетентностях.	2
Тема 1.2. Скринінг особистісних втрат: інструменти оцінки емоційного та когнітивного стану учня (в т.ч. з ООП). .		2	2
Тема 1.3 Персоналізація надолуження освітніх втрат: створення індивідуальних траєкторій за допомогою Generative AI		4	2
Тема 1.4 Посттравматичне зростання: трансформація втрат у можливості		2
Разом за модулем	4	6	4		14
МОДУЛЬ 2. Травма-інформоване навчання та психосоціальна стійкість
2.1 Травматичний досвід: від нейробіології до поведінки в класі	2
2.2 Травма-інформований підхід: безпека, вибір, співпраця		2
2.3 Психосоціальна підтримка та саморегуляція учасників освітнього процесу		4
2.4 Екологія вчителя: стабілізація внутрішнього ресурсу та профілактика емпатичного виснаження.		4	2
Разом за модулем	2	10	2		14
Підсумкові заходи				2	2
Усього	6	16	6	2	30

 

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

МОДУЛЬ 1. Освітні втрати учнів: діагностика дефіцитів, індивідуальні траєкторії та командна робота

 

Тема 1.1 Анатомія навчальних дефіцитів: як розрізнити втрату знань та розрив у компетентностях ( 2 год.-лекція).

У межах лекції розглядається поняття навчальних дефіцитів як складової освітніх втрат та їх структурна диференціація. Слухачі ознайомлюються з відмінностями між втратою предметних знань (фрагментарність, забування, пропуски у засвоєнні навчального матеріалу) та розривами у сформованості ключових і предметних компетентностей (здатність застосовувати знання, виконувати навчальні дії, переносити їх у нові ситуації).

Особлива увага приділяється: аналізу причин виникнення навчальних дефіцитів (переривання освітнього процесу, дистанційне навчання, стресові чинники, нерівний доступ до освітніх ресурсів); розгляду типових проявів освітніх втрат у навчальній діяльності учнів; розмежуванню академічних труднощів, що потребують педагогічного надолуження, та ситуацій, які вимагають міжпрофесійної взаємодії.

Лекція передбачає ознайомлення з аналітичними підходами до виявлення навчальних дефіцитів, зокрема: використання результатів навчальних досягнень; спостереження за навчальною діяльністю учнів; аналіз типових помилок і навчальних стратегій.

У результаті слухачі отримують чітке розуміння, як коректно ідентифікувати тип освітніх втрат, уникати їх змішування та визначати подальші кроки щодо планування надолуження навчальних результатів у співпраці з педагогами, психологом і соціальним педагогом.

Тема 1.2. Скринінг особистісних втрат: інструменти оцінки емоційного та когнітивного стану учня (в т.ч. з ООП) ( 2 год.- практичне заняття, 2 год. – самостійна робота).

Заняття спрямоване на формування в учасників уміння застосовувати скринінгові підходи для виявлення чинників, що впливають на навчальну діяльність учнів у контексті подолання освітніх втрат, зокрема для дітей з особливими освітніми потребами. У межах заняття опрацьовуються інструменти первинної оцінки емоційного та когнітивного стану учнів, які можуть бути використані в закладі освіти з дотриманням принципів етичності, інклюзивності та міжпрофесійної взаємодії.

Учасники здійснюють: аналіз типових освітніх ситуацій, пов’язаних із зниженням навчальної активності та результатів навчання, враховуючи можливий вплив бар'єрів середовища та індивідуальних особливостей розвитку; роботу з адаптованими інструментами скринінгу: чек-листами, картами спостереження та короткими опитувальниками, що враховують принципи доступності та універсального дизайну; оцінку когнітивної та емоційної сфер учнів із фокусом на виявлення ознак втоми, тривожності або дефіциту уваги, які можуть бути як наслідком освітніх втрат, так і проявом особливих освітніх потреб; визначення індивідуальних освітніх потреб учнів на основі запропонованих даних та аналіз необхідності адаптації чи модифікації навчальних програм; формулювання висновків щодо доцільності педагогічних заходів, потреби у розумному пристосуванні освітнього процесу або залучення фахівців психологічної служби та фахівців ІРЦ (інклюзивно-ресурсних центрів).

Практична робота орієнтована на відпрацювання навичок використання результатів скринінгу для планування диференційованих заходів з надолуження освітніх втрат. Учасники вчаться проєктувати підтримуюче середовище, яке відповідає принципам інклюзії, забезпечуючи рівний доступ до надолуження навчальних результатів для всіх учнів, незалежно від їхніх вихідних можливостей та стану здоров’я.

Самостійна робота: опрацювання нормативних і методичних матеріалів щодо скринінгу освітніх та особистісних втрат учнів; аналіз власного освітнього кейсу з урахуванням емоційних і когнітивних чинників; підготовка короткого аналітичного висновку щодо можливих освітніх потреб учня(ів) та шляхів їх урахування під час організації надолуження освітніх втрат.

Тема 1.3 Персоналізація надолуження освітніх втрат: створення індивідуальних траєкторій за допомогою Generative AI (4 год.-практичне заняття, 2 год. – самостійна робота).

Заняття спрямоване на формування в учасників уміння використовувати інструменти генеративного штучного інтелекту як засобу адаптації навчального контенту з метою подолання освітніх втрат та навчальних розривів учнів.

У межах заняття учасники: аналізують типові навчальні прогалини та освітні розриви учнів; визначають потребу в адаптації навчального матеріалу з урахуванням особливостей сприйняття інформації (візуального, аудіального, кінестетичного, логіко-цифрового); опановують базові прийоми використання інструментів Generative AI для створення мультимодального навчального контенту (тексти, візуальні матеріали, пояснення різного рівня складності); здійснюють практичну апробацію створених матеріалів для різних груп учнів.

Особлива увага приділяється ролі педагога як організатора та координатора освітнього процесу, який використовує цифрові інструменти для оптимізації підготовки навчальних матеріалів, зберігаючи відповідальність за педагогічну доцільність і безпеку освітнього впливу.

Самостійна робота (2 год.): розроблення фрагмента навчального матеріалу з використанням Generative AI, адаптованого для різних способів сприйняття інформації учнями; підготовку короткого опису можливостей використання створеного матеріалу для надолуження освітніх втрат у межах конкретного навчального предмета.

Тема 1.4 Посттравматичне зростання: трансформація втрат у можливості (2 год.-практичне заняття)

У межах практичного заняття розглядається трансформаційний потенціал подолання освітніх втрат через призму формування життєстійкості (resilience) та розвитку м’яких навичок (soft skills) у підлітків. Слухачі навчаються використовувати досвід подолання навчальних труднощів як підґрунтя для зміцнення внутрішнього ресурсу та самозарадності учнів.

Особлива увага приділяється: концепції життєстійкості (resilience) як здатності учнів ефективно адаптуватися та відновлюватися після стресових подій, що безпосередньо впливає на успішність подолання освітніх розривів; трансформації гри в інструмент переосмислення досвіду, що дозволяє знизити рівень тривожності та стимулювати пізнавальний інтерес підлітків; педагогічному стимулюванню самозарадності через розвиток емоційної грамотності та навичок саморегуляції учасників освітнього процесу; алгоритмам міжпрофесійної взаємодії з психологом і соціальним педагогом для створення умов, за яких подолання освітніх втрат стає можливістю для особистісного зростання.

Заняття передбачає відпрацювання конкретних методик підтримки, зокрема: моделювання ситуацій успіху для учнів із глибокими освітніми розривами за допомогою методу «малих кроків», що забезпечує поступове відновлення впевненості у власних силах; таких як індивідуальні карти розвитку, для візуалізації прогресу та використання інструментів персоналізації, підтримки мотивації; застосування стратегій позитивної взаємодії, спрямованих на формування безпечного та стимулюючого освітнього середовища.

У результаті слухачі опановують навички планування освітньої діяльності, де робота над навчальними дефіцитами інтегрована з психосоціальною підтримкою, що дозволяє не лише надолужити знання, а й зміцнити психологічне благополуччя учнів.

 

МОДУЛЬ 2. Травма-інформоване навчання та психосоціальна стійкість

 

2.1 Травматичний досвід: від нейробіології до поведінки в класі (2 год.-лекція)

У межах лекції розглядається вплив психотравмувальних подій на функціонування нервової системи дитини та їхній безпосередній зв’язок із когнітивними та поведінковими виявами в освітньому процесі. Слухачі ознайомлюються з концепцією «мозку в стані стресу», де пріоритет виживання домінує над процесами навчання, що є фундаментальною причиною виникнення освітніх втрат.

Особлива увага приділяється: нейробіологічним основам травми: вивченню ролі мигдалеподібного тіла (центру тривоги), гіпокампу (центру пам’яті) та префронтальної кори (центру раціонального мислення) у реагуванні на стрес; механізму «блокування» навчання: аналізу того, чому за умови хронічного стресу дитина втрачає здатність до концентрації, логічного мислення та запам’ятовування нового матеріалу; спектру поведінкових реакцій: розмежуванню типових стратегій захисту в класі - «бий» (агресія, розгальмованість), «біжи» (уникнення завдань, тривожність) або «замри» (апатія, відстороненість, «відсутній» погляд); розрізненню «неслухняності» та «реакції на стрес»: зміні педагогічного фокусу з питання «Що з тобою не так?» на «Що з тобою сталося?».

Лекція передбачає ознайомлення з концептуальними підходами до роботи з травмою, зокрема: розуміння «вікна толерантності» (оптимального стану для навчання) та способів повернення учня в цей стан; ролі емоційної безпеки як базової умови для розблокування когнітивних функцій мозку; важливості передбачуваності, рутини та чітких алгоритмів як нейробіологічних «антидотів» до стану хаосу, викликаного травмою.

У результаті слухачі отримують науково обґрунтоване розуміння того, чому традиційні методи дисципліни можуть бути неефективними для травмованих учнів. Педагоги навчаються ідентифікувати біологічні причини труднощів у навчанні та усвідомлюють необхідність міжпрофесійної взаємодії з психологом для створення травма-інформованого освітнього простору.

2.2 Травма-інформований підхід: безпека, вибір, співпраця (2 год.- практичне заняття)

Практичне заняття спрямоване на опанування інструментів підтримки учнів підліткового віку, чия навчальна діяльність ускладнена освітніми втратами та травматичним досвідом. Учасники вчаться враховувати вікові особливості підлітків: чутливість до справедливості, потребу в самоствердженні та емоційну нестабільність.

Опрацьовуються техніки створення безпечного та передбачуваного середовища через повагу і зрозумілі правила, зокрема «миттєві ресурси» для саморегуляції, що не сприймаються як дитячі (скан тіла, когнітивне заземлення, цифрові інструменти спокою). Окрема увага приділяється зниженню соціальної тривожності та формуванню «статус-безпечного» простору, де помилка розглядається як частина навчального досвіду.

Реалізується принцип вибору як інструмент самозарадності: укладання «контрактів відповідальності», використання Choice Board (дошка вибору) та права на коротку паузу для відновлення самоконтролю.

Заняття також охоплює розвиток співпраці через метод «рівний-рівному», спільне розв’язання навчальних труднощів у діалозі з учнем та міжпрофесійну взаємодію вчителя і психолога у форматі кейс-менеджменту з фокусом на сильні сторони підлітка.

Практична робота передбачає: аналіз кейсів: «Як реагувати на підліткову агресію чи апатію через призму травми, не вступаючи в боротьбу за владу». Рольова гра «Співпраця з "колючим" підлітком»: відпрацювання навичок ненасильницького спілкування, що дозволяють зберегти авторитет педагога та гідність учня.

У результаті слухачі опановують стратегії, що допомагають підліткам відчути себе спроможними (самозарадними), попри наявні освітні розриви, та перетворити школу на простір соціальної підтримки та зростання.

 

2.3 Психосоціальна підтримка та саморегуляція учасників освітнього процесу 4 (год.- практичне заняття).

Заняття спрямоване на опанування практичного інструментарію психосоціальної підтримки, що дозволяє стабілізувати емоційний стан підлітків і педагогів та відновити ефективність навчального процесу. Слухачі навчаються інтегрувати вправи з саморегуляції в структуру уроку, створювати безпечне й інклюзивне освітнє середовище та вибудовувати систему міжпрофесійної взаємодії в закладі освіти.

У межах заняття розглядаються базові принципи психосоціальної підтримки, зокрема побудова довірливих стосунків через емоційний чек-ін, використання простих візуальних інструментів та адаптація технік для учнів з особливими освітніми потребами. Окрема увага приділяється розмежуванню ролей учителя, психолога й соціального педагога та визначенню меж їхньої відповідальності у процесі підтримки дитини.

Практична частина присвячена опануванню технік саморегуляції та нейропсихологічних прийомів, які можуть застосовуватися безпосередньо під час уроку: дихальних вправ, методів м’язової стабілізації, тілесного усвідомлення та когнітивного переосмислення негативних переконань. Значний акцент робиться на розвитку самозарадності підлітків через метод малих кроків, ігрові формати навчання та формування soft skills як основи життєстійкості.

Завершальний блок спрямований на профілактику емоційного вигорання педагогів, відпрацювання ресурсних технік самодопомоги та аналіз типових складних ситуацій у роботі з підлітками. Підсумком заняття є рефлексія та формування алгоритму регулярної взаємодії між учителями й психологічною службою для системного моніторингу емоційного стану учнів і своєчасної підтримки.

У результаті слухачі опанують: конкретні техніки саморегуляції, що адаптовані до підліткового віку та умов; навички надання первинної психосоціальної підтримки без відриву від освітнього процесу; моделі командної співпраці, які дозволяють залучати психолога та соціального педагога як повноцінних партнерів у подоланні освітніх втрат; інструменти інклюзивної взаємодії, що забезпечують безпеку та комфорт для кожного учня, незалежно від його індивідуальних особливостей.

 

2.4 Екологія вчителя: стабілізація внутрішнього ресурсу та профілактика емпатичного виснаження (4 год. - практичне заняття, 2 год. - самостійна робота)

У межах заняття розглядається концепція професійної екології педагога як здатності зберігати емоційну цілісність і працездатність у кризових та потенційно токсичних умовах освітнього середовища. Слухачі переходять від епізодичного «зняття стресу» до системного управління власною емоційною безпекою, що є критично важливим для довготривалої роботи з підлітками, які мають освітні втрати та травматичний досвід.

Особлива увага приділяється диференціації станів професійного виснаження, зокрема розмежуванню звичайної втоми, синдрому емоційного вигорання та вторинного травматичного стресу, а також аналізу індивідуальної «емпатичної місткості» педагога. Опрацьовується створення системи професійного дебрифінгу та командної підтримки у взаємодії «вчитель-психолог-соціальний педагог», що дозволяє екологічно завершувати робочий день і не переносити емоційне навантаження у приватне життя.

Практична частина заняття включає використання інструментів самодіагностики професійного благополуччя, зокрема оцінку ключових сфер робочого життя, швидкий скринінг задоволеності професією, рівня вигорання та втоми від співчуття, а також визначення маркерів вторинної травматизації. Слухачі опановують стабілізаційні техніки, альтернативні класичним дихальним вправам: методи сенсорного та тілесного регулювання, когнітивні вправи на встановлення професійної дистанції, а також ритуали завершення робочого дня для профілактики виснаження.

Окремо розглядаються практичні чек-листи та алгоритми, спрямовані на підтримку екологічних меж у професійній ролі, зокрема оцінка рівня надмірної відповідальності та інтеграція коротких мікро-пауз у структуру уроку. 

          Самостійна робота (2 год.): заповнення індивідуального «Паспорта ресурсів»: переліку джерел відновлення в межах закладу освіти та поза ним; опрацювання гайду «Етика самозбереження»: як ввічливо відмовляти у позаробочій комунікації, зберігаючи партнерство з батьками та колегами.

У результаті слухачі отримують сучасний діагностичний пакет та набір «просунутих» технік, що дозволяють вибудувати індивідуальну стратегію захисту від емпатичного виснаження та підвищити якість міжпрофесійної взаємодії.

 

1. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

До Модуля 1. Освітні втрати та розриви: діагностика та стратегії надолуження

1. Які ключові відмінності між освітніми втратами та освітніми розривами у вашому предметному циклі (7–9 класи)?
2. Методи скринінгу емоційного стану підлітків: як інтегрувати коротке опитування в структуру уроку, не порушуючи навчальний план?
3. Специфіка оцінювання навчальних дефіцитів у дітей з особливими освітніми потребами: межі розумного пристосування.
4. Етичні аспекти використання Generative AI: як навчити учнів використовувати ШІ для подолання прогалин у знаннях без порушення академічної доброчесності?
5. Як трансформувати негативний досвід невдачі учня в концепцію «посттравматичного зростання» через індивідуальну освітню траєкторію?

До Модуля 2. Травма-інформоване навчання та психосоціальна стійкість

1. Нейробіологія стресу: які саме поведінкові реакції учнів вашого класу можуть бути сигналом «заблокованого навчання»?
2. Принципи травма-інформованого викладання: як забезпечити право учня на «вибір» та «співпрацю» в межах жорсткої класно-урочної системи?
3. Архітектура безпечного середовища: які фізичні та емоційні маркери вашого кабінету (або онлайн-класу) потребують адаптації для зниження тривожності підлітків?
4. Алгоритм міжпрофесійної взаємодії: у яких випадках вчитель-предметник має делегувати підтримку учня шкільному психологу або соціальному педагогу?
5. Професійна екологія педагога: аналіз власних симптомів емпатичного виснаження та розробка персонального плану відновлення ресурсу.

 

1. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Нормативно-правові документи

1. Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров'ю: постанова Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року № 800 (зі змінами). URL: Перейти за покликанням Text (дата звернення: 13.08.2025).

2. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників з іншими органами та службами: наказ Міністерства освіти і науки України від 02.10.2018 № 1047. URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 01.02.2026).

3. Про затвердження Положення про психологічну службу в системі освіти України : наказ Міністерства освіти і науки України від 22.05.2018 № 509, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31.07.2018 за № 885/32337. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0885-18#Text (дата звернення: 01.02.2026).

4. Про затвердження Державного стандарту базової середньої освіти: постанова Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 898: станом на 02.09.2022 URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 01.02.2026).

5. Про освіту Закон України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII (зі змінами). URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 01.02.2026).

6. Про повну загальну середню освіту: Закон України від 16 січня 2020 року № 463-ІХ (зі змінами). URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 01.02.2026).

 

Основна література

1.Бичко Г., Терещенко В. Навчальні втрати: сутність, причини, наслідки та шляхи подолання. УЦОЯО, 2023. URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 01.02.2026).

2. Вікові особливості психоемоційного стану підлітків в умовах війни.URL: Перейти за покликанням  (дата звернення:13.08.2025).

3. Головатенко Т. Тенденції підготовки вчителів до впровадження травма-інформованого навчання: досвід розвинених країн. Освітологія, 2023, № 12. С 42-54. URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 01.02.2026).

4. Діагностика та компенсація освітніх втрат у загальній середній освіті України : методичні рекомендації / кол. автор.; за загальною редакцією О. М. Топузова; укл. М. В. Головко. Київ: Педагогічна думка, 2023. 187 с.URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 01.02.2026).

5. Застосування травма-інформованого підходу в заходах моніторингу, оцінки, досліджень та навчання. URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 01.02.2026).

6. Посібники для вчителів: нові можливості подолання освітніх втрат у школах. URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 01.02.2026).

7. Психосоціальна підтримка учасників освітнього процесу. Навчально-методичний посібник / Андреенкова В. Л., Войцях Т. В., Гриців І. П.,Мельничук В. О., Сабліна Н. О., Флярковська О. В., Харьківська Т. А. К., 2023.126 с. URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 01.02.2026).

8. Ройз С. Травмачутливість у школі. 19 с. URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 01.02.2026).

 

Додаткова література

1. Кльоц Л.А., Фамілярська Л.Л. Психологічне консультування онлайн: можливості використання платформ відеозв'язку. Інформаційні технології і засоби навчання. URL:Перейти за покликанням  (дата звернення: 01.02.2026).

2.Кльоц Л. А. Модель розвитку професійної Я-концепції практичного психолога. Адаптаційний цикл базової середньої освіти: перші підсумки: зб. матеріалів Всеукр. круглого столу, 23 травня 2024 р.КЗ «Житомирський ОІППО» ЖОР ; Івано-Франків. обл. ін-т післядиплом. пед. освіти; Наук.-метод. центр департаменту освіти Житомир. міськ. ради та ін. – Житомир: КЗ «Житомирський ОІППО» ЖОР, 2024. 344 с. URL: Перейти за покликанням  (дата звернення: 01.02.2026).

3. Досвід використання терапевтичної іграшки у психологічній підтримці учасників освітнього процесу у період воєнного стану Педагогічна Житомирщина. 2023. №4. URL: Перейти за покликанням  (дата звернення: 01.02.2026).

4. Кльоц Л. А. Дослідження феномену іграшки у сучасній західній науці. Освітній простір ефективного навчання: підтримка ментального здоров’я та сприяння у подоланні труднощів під час війни: збірник наук.-метод. матеріалів / за заг. ред. І. І. Бойко ; КЗ «Житомирський ОІППО» ЖОР, Каф. психології. Житомир: КЗ «Житомирський ОІППО» ЖОР, 2023. С. 38-42 Перейти за покликанням  (дата звернення: 01.02.2026).

Після завершення програми слухачі зможуть: класифікувати та розрізняти типи навчальних дефіцитів (втрати предметних знань і розриви у компетентностях), ідентифікуючи першопричини їх виникнення у другому циклі базової середньої освіти; застосовувати скринінговий інструментарій (чек-листи, карти спостереження) для оцінки емоційного та когнітивного стану учнів 7–9 класів, враховуючи принципи універсального дизайну та потреби дітей з ООП; здійснювати аналіз бар’єрів середовища та індивідуальних особливостей розвитку учнів для планування диференційованих заходів із надолуження знань; використовувати інструменти Generative AI для створення адаптованого мультимодального навчального контенту та персоналізації індивідуальних траєкторій подолання освітніх втрат; реалізовувати стратегії травма-інформованого підходу (безпека, вибір, співпраця), забезпечуючи розблокування когнітивних функцій «мозку в стані стресу»; інтерпретувати поведінкові реакції підлітків («бий», «біжи», «замри») як вияви травматичного досвіду та застосовувати алгоритми ненасильницького спілкування для збереження авторитету педагога; інтегрувати техніки саморегуляції (дихальні вправи, методи м’язової стабілізації, сенсорне регулювання) у структуру уроку для стабілізації емоційного фону учасників освітнього процесу; вибудовувати модель міжпрофесійної взаємодії з психологічною службою закладу освіти для системного моніторингу стану учнів та профілактики власного емпатичного виснаження; створювати цілісний методичний продукт (Кейс-бук), що поєднує інструменти подолання освітніх розривів із практиками психосоціальної підтримки.