ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ У ДРУГОМУ ЦИКЛІ БАЗОВОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Консультації фахівців, методичні рекомендації, доступ до матеріалів курсу, супровід у подоланні освітніх втрат, обмін практичним досвідом та участь у професійній спільноті.

МОДУЛЬ 1. СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ І ВІДНОВЛЕННЯ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО РЕСУРСУ УЧНІВ

Тема 1.1. Поняття освітніх втрат та освітніх розривів у другому циклі базової середньої освіти. 

Основні причини виникнення освітніх втрат в умовах воєнного стану: порушення безперервності навчання, дистанційний і змішаний формати, вимушене переміщення, травматичний досвід. Психоемоційні чинники, що впливають на навчальні результати учнів (стрес, тривожність, страх, емоційне виснаження). Вплив психоемоційного стану на когнітивні процеси, мотивацію до навчання, увагу, пам’ять і працездатність учнів 5–9 класів. Урахування вікових особливостей підлітків у процесі подолання освітніх втрат.

 

Тема 1.2. Соціально-емоційне навчання в контексті Нової української школи: принципи, моделі, наскрізні вміння

Сутність соціально-емоційного навчання як цілісного процесу розвитку особистості. Основні принципи СЕН у Новій українській школі: дитиноцентризм, партнерство, системність, практична спрямованість. Моделі соціально-емоційного навчання та їх адаптація до українського освітнього контексту. Взаємозв’язок СЕН і формування наскрізних умінь здобувачів освіти, визначених Державним стандартом базової середньої освіти. Роль СЕН у підвищенні навчальної мотивації та подоланні освітніх втрат.

 

Тема 1.3. Розвиток емоційної стійкості, саморегуляції та мотивації учнів як умова подолання освітніх втрат

Емоційна стійкість, саморегуляція та навчальна мотивація як ключові соціально-емоційні компетентності учнів. Механізми формування здатності усвідомлювати й регулювати власні емоції. Інструменти СЕН для розвитку внутрішньої мотивації, відповідальності та позитивного ставлення до навчання. Практики підтримки психоемоційного ресурсу учнів у щоденному освітньому процесі. Значення рефлексії та зворотного зв’язку для відновлення навчальних досягнень.

 

Тема 1.4. Травма-інформований підхід в освітньому процесі: підтримка учнів у кризових та посткризових умовах

Поняття психологічної травми та її вплив на поведінку й навчання учнів. Основні принципи травма-інформованого підходу в освіті. Ознаки травматичного досвіду в учнів підліткового віку. Стратегії педагогічної підтримки учнів у кризових та посткризових умовах. Роль учителя у створенні відчуття безпеки, передбачуваності та довіри як передумови відновлення навчальної діяльності.

 

МОДУЛЬ 2. ПЕДАГОГІЧНІ СТРАТЕГІЇ ТА ПАРТНЕРСЬКА ВЗАЄМОДІЯ В ПОДОЛАННІ ОСВІТНІХ ВТРАТ ЗАСОБАМИ СЕН

 

Тема 2.1. Тема 2.1. Компетентності педагога НУШ для впровадження СЕН: психологічна, емоційно-етична, здоров’язбережувальна

Роль педагога у впровадженні соціально-емоційного навчання та подоланні освітніх втрат. Психологічна компетентність учителя як здатність розуміти психоемоційний стан учнів і надавати підтримку. Емоційно-етична компетентність як основа гуманістичної педагогічної взаємодії. Здоров’язбережувальна компетентність педагога в умовах підвищеного стресу. Саморегуляція та професійна стійкість учителя.

 

Тема 2.2. Педагогічне партнерство з учнями та батьками як ресурс відновлення навчальних досягнень

Педагогічне партнерство як ціннісна основа Нової української школи. Принципи ефективної взаємодії педагога з учнями та батьками. Роль довіри, відкритого діалогу та співпраці у відновленні навчальної мотивації та результатів учнів. Залучення батьків до підтримки соціально-емоційного розвитку дітей. Спільна відповідальність учасників освітнього процесу за подолання освітніх втрат.

Тема 2.3. Створення безпечного та підтримувального освітнього середовища у другому циклі базової середньої освіти

Поняття безпечного та підтримувального освітнього середовища. Фізична, психологічна та соціальна безпека учасників освітнього процесу. Роль СЕН у формуванні атмосфери довіри, взаємоповаги та прийняття. Профілактика конфліктів, булінгу та емоційного виснаження учнів. Організація освітнього простору, що сприяє відновленню навчальних можливостей.

Тема 2.4. Інтеграція соціально-емоційного навчання в освітні галузі та навчальні предмети для компенсації освітніх втрат

Можливості інтеграції соціально-емоційного навчання в освітні галузі та навчальні предмети. Планування уроків з урахуванням соціально-емоційних цілей. Активні та інтерактивні методи навчання як інструмент подолання освітніх втрат. Використання групових форм роботи, проєктної діяльності, рефлексивних практик. Оцінювання навчальних досягнень учнів з урахуванням розвитку наскрізних умінь.

3.1. Орієнтовний перелік практичних завдань

Тема 1.1. Освітні втрати в умовах війни: психоемоційні чинники та їх вплив на навчальні результати учнів 5–9 класів (2 год, практичне заняття)

1. Аналіз кейсів «Освітні втрати очима вчителя»: виявлення психоемоційних чинників, що впливають на навчальні результати учнів.
2. Робота в малих групах: складання карти освітніх втрат учнів 5–9 класів з урахуванням вікових особливостей.
3. Вправа «Причина — наслідок»: встановлення зв’язку між психоемоційним станом учнів і рівнем навчальних досягнень.
4. Рефлексивна вправа «Зона впливу вчителя у подоланні освітніх втрат».

Тема 1.2. Соціально-емоційне навчання в контексті Нової української школи: принципи, моделі, наскрізні вміння (2 год, практичне заняття)

1. Робота з нормативними документами НУШ: визначення місця СЕН у формуванні наскрізних умінь.
2. Аналіз моделей СЕН: групове обговорення можливостей їх адаптації до освітнього процесу 5–9 класів.
3. Практична вправа «Наскрізні вміння в дії»: співвіднесення елементів СЕН із конкретними навчальними ситуаціями.
4. Мікропроєктування фрагмента уроку з урахуванням принципів соціально-емоційного навчання.

Тема 1.3. Розвиток емоційної стійкості, саморегуляції та мотивації учнів як умова подолання освітніх втрат (2 год, практичне заняття)

1. Самодіагностика «Емоційна стійкість учнів»: аналіз типових труднощів у навчальній поведінці.
2. Практичне опрацювання технік саморегуляції, адаптованих для учнів 5–9 класів.
3. Рольова вправа «Мотивуючий зворотний зв’язок»: формування навичок підтримки навчальної мотивації.
4. Розроблення переліку щоденних педагогічних практик для підтримки психоемоційного ресурсу учнів.

Тема 1.4. Травма-інформований підхід в освітньому процесі: підтримка учнів у кризових та посткризових умовах (2 год, практичне заняття)

1. Аналіз педагогічних ситуацій «Учень у кризі»: визначення ознак травматичного досвіду.
2. Вправа «Безпечний простір»: моделювання дій учителя для створення відчуття психологічної безпеки.
3. Рольова гра «Підтримувальна взаємодія»: відпрацювання алгоритму педагогічної допомоги учням.
4. Рефлексивна вправа «Межі відповідальності педагога в травма-інформованому підході».

Тема 2.1. Компетентності педагога НУШ для впровадження СЕН: психологічна, емоційно-етична, здоров’язбережувальна (4 год, практичне заняття)

1. Самооцінювання рівня сформованості професійних компетентностей педагога (чек-лист).

2. Вправа «Емоційний барометр вчителя»: усвідомлення власних емоційних реакцій у складних ситуаціях.

3. Аналіз кейсів професійного вигорання та пошук здоров’язбережувальних стратегій.

4. Розроблення індивідуального плану розвитку компетентностей для впровадження СЕН.

Тема 2.2. Педагогічне партнерство з учнями та батьками як ресурс відновлення навчальних досягнень (2 год, практичне заняття)

1. Рольова гра «Складна розмова з батьками»: відпрацювання навичок партнерської комунікації.

2. Аналіз ситуацій взаємодії «учитель – учень – батьки» з позиції СЕН.

3. Групова робота: розроблення правил ефективного педагогічного партнерства.

4. Проєктування форм залучення батьків до підтримки соціально-емоційного розвитку учнів.

Тема 2.3. Створення безпечного та підтримувального освітнього середовища у другому циклі базової середньої освіти (4 год, практичне заняття)

1. Аналіз освітнього середовища закладу освіти на предмет психологічної безпеки.

2. Вправа «Шкільний простір очима учня»: виявлення факторів підтримки та ризиків.

3. Розроблення алгоритму реагування на конфліктні та кризові ситуації в класі.

4. Групове проєктування елементів підтримувального освітнього середовища засобами СЕН.

Тема 2.4. Інтеграція соціально-емоційного навчання в освітні галузі та навчальні предмети для компенсації освітніх втрат (2 год, практичне заняття)

1. Аналіз навчальних програм: визначення можливостей інтеграції СЕН у різні освітні галузі.

2. Розроблення фрагмента уроку з інтеграцією соціально-емоційних цілей.

3. Групова вправа «СЕН у міжпредметних зв’язках»: створення короткого міжпредметного проєкту.

4. Презентація напрацьованих рішень та взаємооцінювання.

 

3.2. Орієнтовний перелік питань для самостійного опрацювання 

1. Які психоемоційні чинники є ключовими у формуванні освітніх втрат учнів 5–9 класів в умовах війни та як вони впливають на навчальні результати?

2. У чому полягає роль соціально-емоційного навчання у реалізації Державного стандарту базової середньої освіти та формуванні наскрізних умінь НУШ?

3. Які педагогічні інструменти та практики сприяють розвитку емоційної стійкості, саморегуляції та навчальної мотивації учнів підліткового віку?

4. Які принципи травма-інформованого підходу мають бути враховані в освітньому процесі для підтримки учнів у кризових і посткризових умовах?

5. Як педагогічне партнерство з учнями та батьками і створення безпечного освітнього середовища сприяють подоланню освітніх втрат у другому циклі базової середньої освіти?

За результатами навчання за цією програмою слухачі набудуть необхідних знань, сформують та удосконалять здатності щодо:

• розуміння та пояснення суті соціально-емоційного навчання, його ролі у формуванні наскрізних умінь учнівства, визначених державними освітніми стандартами;
• інтеграції СЕН в освітній процес для розвитку в учнівства таких наскрізних умінь, як критичне та системне мислення, керування емоціями, розв’язання проблем, співпраця з іншими;
• добору та застосування інструментів СЕН для розвитку наскрізних умінь у різних навчальних і виховних ситуаціях;
• створення безпечного, здорового та інклюзивного освітнього середовища, сприятливого для емоційного розвитку й набуття наскрізних умінь усіма учасниками освітнього процесу.

Вимога про 30% різниці з запропонованими програмами не може бути застосована до цієї програми, адже наукова позиція нашого закладу полягає в тому, що освітні втрати не зводяться лише до академічних результатів. Те, що легко виміряти тестами й оцінками, це лише одна площина. Реальні втрати охоплюють також соціалізацію, культурну залученість, психофізичний стан і інституційну сталість.  

Учитель може прискорити темп і інтенсивність курсу, щоб компенсувати академічні прогалини. Але процес соціалізації не підлягає простому «ущільненню», його потрібно спеціально організовувати й навчати педагогів методам прискореної інтеграції учнів у спільноту.  

Таким чином, вихід за межі 30% є науково обґрунтованим: ми визнаємо багатовимірність освітніх втрат і пропонуємо компенсувати їх не лише через академічне навантаження, а й через цілеспрямовану педагогічну підтримку.