«КОМПЕТЕНТНІСНО-ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД ДО БАЗОВОГО ПРЕДМЕТНОГО НАВЧАННЯ У КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ БАЗОВОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ»

3. ЗМІСТ ПРОГРАМИ

МОДУЛЬ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ 
Тема 1.1. Сучасні підходи до навчання в Новій українській школі 
Підхід як стратегія навчання, що поєднує в собі методи, форми, прийоми навчання. Основні характеристики компетентнісного, діяльнісного, особистісно орієнтованого, інтегративного, середовищного підходів. STEM-орієнтований підхід у навчанні предметів. Взаємозалежність, взаємодоповнюваність підходів щодо орієнтації сучасного освітнього процесу на особистість; їх реалізація в умовах очного, дистанційного та змішаного навчання.
Зміна пріоритетів в освітньому процесі від накопичення знань до розвитку життєвих навичок.
Практична зорієнтованість навчання. Включення учня в навчальну діяльність як активного суб'єкта. Рефлексивність навчання.
Тема 1.2. Психолого-педагогічні умови організації освітнього процесу в Новій українській школі 
Психолого-фізіологічні та інші індивідуальні особливості учнів підліткового віку та їх урахування в організації освітнього процесу. Принцип наступності для базової середньої освіти та психологічні механізми соціалізації та саморозвитку особистості учнів в сучасному освітньому просторі. Спілкування як провідна діяльність учнів підліткового віку та її урахування в організації освітнього процесу. Фізичний, психічний, соціальний і духовний розвиток особистості та реалізація творчого потенціалу учнів. Стратегії роботи з учнями, які сприяють розвитку їхньої позитивної самооцінки та Я-концепції в цілому. Розвиток емоційного інтелекту учасників освітнього процесу.

МОДУЛЬ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ З БІОЛОГІЇ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПІДХОДІВ ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ БАЗОВОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
Тема 2.1. Реалізація компетентнісного підходу при навчанні предметів природничої освітньої галузі в контексті НУШ. Групи результатів природничої освітньої галузі
Реалізація компетентнісного підходу, а також забезпечення якісного й результативного навчання біології відповідно до вимог Державного стандарту базової середньої освіти та ідей Нової української школи. Сутність компетентнісного підходу як ключового орієнтиру сучасної біологічної освіти та його роль у формуванні природничої, екологічної й здоров’язбережувальної компетентностей здобувачів освіти.
Методичні підходи до проєктування уроків біології на засадах діяльнісного навчання, інтеграція ключових і предметних компетентностей з метою реалізації діяльнісного підходу. Ефективні педагогічні технології, форми й методи організації навчальної діяльності учнів на засадах компетентнісного підходу. Використання компетентнісних та практико орієнтованих завдань, дослідницької та експериментальної діяльності, що сприяють формуванню в учнів умінь застосовувати біологічні знання в реальних життєвих ситуаціях.
Тема 2.2. Ключові аспекти управління освітнім cередовищем в класі: особливості сучасного уроку в контексті НУШ: вимоги та принципи організації 
До ключових аспектів управління освітнім середовищем у класі базової школи в умовах реалізації концепції НУШ належать дитиноцентризм, компетентнісний підхід через формування 11 ключових компетентностей, створення безпечного та мотивуючого простору, що передбачає універсальний дизайн навчання а також розвиток критичного мислення учнів. Сучасний урок трактується як педагогічно організований освітній простір, спрямований на розвиток особистості учня, формування ключових і предметних компетентностей, а також підтримку навчальної мотивації та самостійності здобувачів освіти.
Змінюються ролі педагога, отже увага акцентована на такі ролі та функції учителя як організатора, наставника й фасилітатора навчальної діяльності, який забезпечує партнерську взаємодію, ефективну комунікацію та позитивний психологічний клімат у класі.
Вимоги до організації сучасного уроку в базовій школі, зокрема гнучке планування структури навчального заняття, використання активних і інтерактивних методів навчання, застосування формувального оцінювання, диференціації та індивідуалізації освітнього процесу. Принципи управління класом, спрямовані на формування відповідального ставлення учнів до навчання, розвиток навчальної автономії, соціальних навичок і культури співпраці відповідно до вимог Державного стандарту базової середньої освіти.
Тема 2.3. Особливості компетентнісних завдань: мета застосування, характерні ознаки та структура
Компетентнісні завдання – один з ключових інструментів реалізації компетентнісного підходу в сучасній освіті. Мета застосування компетентнісних завдань у контексті переходу від знаннєвої парадигми навчання до орієнтації на формування й розвиток ключових і предметних компетентностей здобувачів освіти. Акцентовано увагу на їхній ролі у забезпеченні зв’язку між теоретичними знаннями та практичною діяльністю здобувачів освіти, розвитку критичного мислення, уміння застосовувати набуті знання в реальних або наближених до реальних життєвих ситуаціях. 
Характерні ознаки компетентнісних завдань: проблемний, інтегрований і практикоорієнтований характер, відкритість до різних способів розв’язання, наявність контексту, що моделює реальні соціальні, професійні або навчальні ситуації. Відмінності компетентнісних завдань від традиційних навчальних вправ, які переважно спрямовані на відтворення знань або відпрацювання окремих умінь.
Основними структурними компонентами компетентнісних завдань є опис ситуації (контекст), чітко сформульована проблема або завдання, умови виконання, очікуваний результат, а також критерії та показники оцінювання. Важливою є узгодженість структури завдання з визначеними результатами навчання та освітніми цілями, що забезпечує об’єктивність і прозорість оцінювання сформованих компетентностей.
Тема 2.4. Компетентнісно орієнтовані завдання: особливості створення та застосування при навчанні біології учнів 7-9-х класів
Одним із актуальних питань упровадження компетентнісного підходу в навчанні біології учнів 7–9-х класів закладів загальної середньої освіти є застосування компетентнісно орієнтованих завдань. Компетентнісно орієнтовані завдання є ефективним дидактичним інструментом формування предметних та ключових компетентностей здобувачів освіти відповідно до вимог Державного стандарту базової середньої освіти та концептуальних засад НУШ. Дидактичною метою та педагогічним потенціалом компетентнісних завдань є формування наукового світогляду, екологічної грамотності, критичного мислення й умінь застосовувати біологічні знання в повсякденному житті. Характерними ознаками таких завдань є їх проблемний, контекстний і практикоорієнтований характер, міжпредметна інтеграція, відкритість до різних способів розв’язання та орієнтація на діяльнісний компонент навчання.
Створення компетентнісно орієнтованих завдань з біології для учнів 7–9-х класів з урахуванням вікових та пізнавальних особливостей школярів, логіки побудови навчального курсу, очікуваних результатів навчання та рівнів сформованості компетентностей. 
Тема 2.5. Реалізація компетентнісного підходу при вимірюванні результатів: оцінювання знань, умінь, цінностей і ставлень: як це реалізувати на практиці
Сутність компетентнісного підходу в освіті та особливості його реалізації в процесі вимірювання результатів навчання. Оцінювання цінностей та ставлень як невід’ємних складників компетентностей. Сучасні підходи до формувального й підсумкового оцінювання, інструменти та методи, що забезпечують комплексне вимірювання навчальних досягнень відповідно до визначених результатів навчання. Практичні шляхи впровадження компетентнісно орієнтованого оцінювання в освітньому процесі, зокрема через використання компетентнісних завдань, рубрик, портфоліо, спостереження та самооцінювання. 
Значення узгодженості між цілями навчання, освітнім змістом і методами оцінювання для забезпечення об’єктивності та прозорості вимірювання результатів.
Тема 2.6. Компетенція 4 К: навики навчання та майбутнього для роботи
Компетенція «4К» (критичне мислення, креативність, комунікація, співпраця) як ключова складова навичок навчання та майбутнього для успішної професійної діяльності й соціальної реалізації особистості. Концептуальні засади компетенції 4К у контексті компетентнісного підходу, ідей Нової української школи та міжнародних освітніх рамок навичок майбутнього. Сутність кожної складової компетенції 4К, їх взаємозв’язок і роль у формуванні здатності до навчання впродовж життя, адаптивності, відповідальності та готовності до змін у професійному середовищі.
Практичні інструменти і методики розвитку навичок 4К в освітньому процесі. Активні та інтерактивні методи навчання, зокрема проблемно-орієнтовані завдання, проєктна та дослідницька діяльність, робота в групах, дискусії, кейс-методи та рефлексивні практики. Продемонстровано приклади навчальних ситуацій і завдань, спрямованих на одночасний розвиток критичного мислення, креативності, ефективної комунікації та співпраці учнів. Аналіз типових педагогічних ситуацій, моделювання завдань і фрагментів уроків, орієнтованих на формування компетенції 4К, а також обговорення підходів до оцінювання рівня сформованості відповідних навичок у здобувачів освіти. 
Тема 2.7. Самооцінювання і взаємооцінювання – інструменти формування компетентного учня
Самооцінювання та взаємооцінювання – ключові інструменти формувального оцінювання, оскільки вони переносять фокус із результату на процес навчання, вони фокусуються на підтримці та покращенні навчання, а не на покаранні оцінками, допомагаючи вчителям і учням коригувати освітній процес.
Роль у навчанні:
 підтримка навчання: ці методи дають учням зворотний зв'язок, який допомагає їм зрозуміти свої сильні сторони та зони росту;
 розвиток самостійності: самооцінювання підвищує самостійність учнів у навчанні, оскільки вони вчаться аналізувати свою роботу;
 корекція процесу: вчитель може оперативно коригувати методи викладання, а учні — свої навчальні стратегії, залежно від отриманих результатів оцінювання;
 мотивація: мотивують учнів, показуючи їм шлях до покращення, а не просто констатують недоліки;
 зменшення стресу: відсутність негайної бальної оцінки знімає страх помилки;
 автономії: формується навичка «вчитися вчитися», що є пріоритетом НУШ.
Таким чином, самооцінювання та взаємооцінювання є невід'ємними інструментами формувального підходу Нової української школи для розвитку відповідальних та самостійних учнів.
Тема 2.8. Ефективні підходи до організації дослідницької діяльності учнів на уроках біології
Діяльнісний підхід як один з ключових ресурсів забезпечення якості біологічної освіти в умовах реалізації концепції НУШ. Теоретичні засади діяльнісного підходу та його взаємозв’язок із компетентнісним і особистісно орієнтованим навчанням у сучасному освітньому процесі.
Практичні аспекти впровадження діяльнісного підходу в щоденних практиках учителя біології: проєктування навчальних занять, добір методів і форм роботи, організація дослідницької, експериментальної та практико орієнтованої діяльності здобувачів освіти. Формування в учнів умінь самостійно планувати та проводити етапи наукового дослідження, критично мислити та застосовувати біологічні знання в реальних життєвих ситуаціях.
Тема 2.9. Діяльнісний підхід як наскрізний в освітньому процесі базової середньої освіти
Діяльнісний підхід як наскрізний принцип організації освітнього процесу в базовій середній освіті відповідно до концепції Нової української школи та Державного стандарту базової середньої освіти. Діяльнісний підхід як методологічна основа формування ключових і предметних компетентностей учнів через активну навчально-пізнавальну, дослідницьку, практичну та комунікативну діяльність.
Основні характеристики діяльнісного підходу, зокрема орієнтація на навчання через дію, розв’язання навчальних і життєвих проблемних ситуацій, розвиток критичного мислення, співпраці та рефлексії. Роль вчителя як організатора й фасилітатора навчальної діяльності. Вибір ефективних методів, форм і прийомів навчання, що забезпечують активну участь учнів базової школи в освітньому процесі та сприяють їхній навчальній автономії й відповідальності за результати навчання.
Тема 2.10. Модернізація біологічної освіти шляхом впровадження комп’ютерно-орієнтованого освітнього середовища
Напрями модернізації біологічної освіти в базовій школі шляхом упровадження комп’ютерно-орієнтованого освітнього середовища як важливого чинника підвищення якості навчання. Роль цифрових технологій у забезпеченні компетентнісного та діяльнісного підходів до навчання біології, формування природничо-наукової грамотності, дослідницьких умінь і ключових цифрових компетентностей учнів.
Використання електронних освітніх ресурсів, віртуальних лабораторій, мультимедійних засобів, інтерактивних моделей і симуляцій для візуалізації біологічних процесів, організації навчального експерименту та індивідуалізації освітнього процесу. Роль вчителя як організатора цифрового навчального середовища. Дотримання вимог безпечного, етичного й відповідального використання інформаційно-комунікаційних технологій відповідно до Державного стандарту базової середньої освіти.
Тема 2.11. Штучний інтелект в освіті: нові можливості для педагогів
Еволюція педагогічної професії в умовах появи штучного інтелекту та нових можливостей для сучасного вчителя. Аналогія між природним добором і освітніми змінами: виживає не найсильніший, а той, хто швидше пристосовується. Реальні приклади використання AI на уроках біології: підготовка дидактичних матеріалів, створення таблиць, схем і тестів, індивідуальних завдань для учнів. Виховний потенціал AI – формування культури спілкування, ввічливості й відповідальності. Застосування AI для дітей з особливими освітніми потребами: спрощення текстів, прості пояснення, візуальні схеми, аудіо інструкції. Формула 10×80×10, що допомагає ефективно співпрацювати з AI та підсилює інтелект учителя. Принципи академічної доброчесності: як перевірити, що учень реально розуміє тему, а не просто копіює відповідь. Нормативи в Україні та світі, які визначають рамки використання AI в освіті. Переваги й ризики: економія часу, індивідуалізація навчання, небезпека поверхневих знань чи списування. Відповідь на питання: як учителю «еволюціонувати» і використати нові можливості AI, залишаючись ядром освітнього процесу.
Тема 2.12. Використання здоров’язбережувальних технологій під час освітнього процесу
Впровадження здоров’язбережувальних технологій в освіті – це комплексна система, яка створює безпечне та комфортне середовище для навчання. Головна мета – щоб дитина здобула знання, не втративши при цьому фізичного та психічного здоров'я.
Практична складова здоров’язбережувальних технологій передбачає фізичне розвантаження, тобто гімнастику для очей, яка допомагає запобігти втомі зору при роботі з підручниками або гаджетами; динамічні паузи, тобто короткі вправи для зняття напруги з м’язів спини, шиї та рук; пальчикову гімнастику для розвитку дрібної моторики та активізації мозку. Важливим фактором також є психоемоційне налаштування, в тому числі кольоротерапія, музикотерапія та арт-терапія.
В процесі створення здоров’язбережувального середовища для ефективного навчання важливо враховувати гігієнічні фактори: повітряний режим, в тому числі регулярне провітрювання класу на перервах; забезпечення достатньої кількості денного світла та правильне розміщення штучного освітлення; постійний контроль за тим, як діти сидять за партами та відповідність меблів зросту учнів. Здоров’язбереження – це практично стиль викладання і саме вчитель має створювати атмосферу доброзичливості та успіху, де дитина бере на себе відповідальність та не боїться помилитися.
ПІДСУМКОВІ ЗАХОДИ
3.1. Орієнтовний перелік практичних завдань
1. Створення компетентнісних завдань з біології для учнів 7-9-х класів.
2. Моделювання сучасного уроку біології.
3. Створення інтерактивних вправ для уроків біології.
3.2. Підсумкова конференція з актуальних питань практики
Тема: «Діяльнісний підхід у навчанні як ресурс якісної освіти»
Ключові питання теми:
1. Діяльнісний підхід як стиль взаємодії педагога з учнями.
2. Проблемне навчання як особливий вид діяльності на уроках біології.
3. Проєктна діяльність як одна із форм реалізації учнівської активності.
4. Розвиток дослідницької компетентності учнів при вивченні біології.
3.3. Підсумковий тест за змістом програми

Очікувані результати підвищення кваліфікації: 
Знання й розуміння:
- ключових позицій Державного стандарту базової середньої освіти;
- сутнісних характеристик компетентнісного та діяльнісного підходів до навчання в Новій українській школі;
- сутності та принципів діяльнісного підходу в навчанні та інструментів його реалізації в освітньому процесі;
- ключових аспектів управління освітнім середовищем в класі, 
особливостей сучасного уроку в контексті Концепції «Нова українська школа»;
- структури обов’язкових результатів навчання учнів, визначених у Державному стандарті базової середньої освіти в контексті природничої освітньої галузі;
- видів та етапів планування освітнього процесу;
- особливостей реалізації різних видів навчальної діяльності в освітньому процесі. 
Розвинені вміння:
- організовувати педагогічну діяльність на засадах сучасних підходів до навчання в НУШ;
- застосовувати навчально-нормативну базу предмета, мету, завдання, змістові лінії програми та реалізовувати основні підходи і принципи навчального предмета в закладі загальної середньої освіти;
- організовувати педагогічну діяльність на компетентнісних засадах (прогнозування, проєктування, оцінювання тощо);
- аналізувати, добирати та застосовувати компетентнісно орієнтовані завдання;
- використовувати різні соціально-професійні ролі вчителя (фасилітатор, тьютор, коуч, медіатор);
- використовувати цифрові інструменти для організації освітнього процесу;
- добирати традиційні та інноваційні методики навчання;
- організовувати безпечне і здорове освітнє середовище;
- використовувати безпечне освітнє цифрове середовище для організації та управління освітнім процесом;
- обґрунтовувати вибір стратегії формувального оцінювання;
- здійснювати аналіз власної діяльності з метою розуміння причин успіхів і невдач та корекцію подальших дій для професійного зростання.
Диспозиції (цінності, ставлення):
- дитиноцентризм, цінність особистості, просування демократичних цінностей (повага до багатоманітності, право вибору, формування спільноти, полікультурність);
- здатність планувати освітній процес на засадах Концепції Нової української школи;
- відданість ідеї щодо значущої участі в освітньому процесі усіх учнів;
- оцінка ефективності різних освітніх технологій, методів та прийомів навчання біології;
- планування освітньої діяльності, самостійної розробки дидактичних матеріалів;
- особистісної орієнтації на підвищення рівня власної дидактичної компетентності;
- рефлексія власної професійної практики, саморозвиток.