«ОЦІНЮВАННЯ УЧНІВ НУШ ЗА ГРУПАМИ РЕЗУЛЬТАТІВ ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ БАЗОВОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ: ПЛАНУВАННЯ, ІНСТРУМЕНТИ ТА ФІКСАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ»

ЗМІСТ ПРОГРАМИ МОДУЛЬ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ 

Тема 1.1. Сучасні підходи до навчання в Новій українській школі. Підхід як стратегія навчання, що поєднує в собі методи, форми, прийоми навчання. Концептуальні засади організації освітнього процесу відповідно до ідей компетентнісної парадигми, визначеної реформою Нова українська школа. У контексті НУШ підхід трактується як стратегія навчання, що інтегрує цілі, зміст, методи, форми й прийоми організації освітньої діяльності та визначає логіку взаємодії вчителя й учнів. Сучасні підходи (компетентнісний, діяльнісний, особистісно орієнтований, інтегрований, ціннісний) спрямовані на формування ключових і предметних компетентностей, розвиток критичного мислення, уміння вчитися впродовж життя, здатності до співпраці та відповідального прийняття рішень. Вони забезпечують перехід від трансляції знань до організації активної пізнавальної діяльності учнів. Підхід як стратегія навчання визначає: цільові орієнтири (очікувані результати навчання); принципи організації освітнього середовища; добір ефективних методів (проблемне, дослідницьке, проєктне навчання тощо); оптимальні форми роботи (індивідуальна, групова, кооперативна); систему формувального оцінювання результатів. Таким чином, сучасні підходи в НУШ забезпечують цілісність освітнього процесу, його спрямованість на розвиток особистості учня та відповідність вимогам Державного стандарту базової середньої освіти. 

Тема 1.2. Основні характеристики компетентнісного, діяльнісного, особистісно орієнтованого підходів. Теоретико-методологічні засади організації освітнього процесу відповідно до концепції Нова українська школа та вимог Державний стандарт базової середньої освіти. У фокусі — характеристика трьох взаємопов’язаних підходів як стратегічних орієнтирів модернізації навчання, що визначають цілі, зміст, методи, форми організації освітньої діяльності та систему оцінювання результатів. Розглядаються концептуальні засади, принципи реалізації, педагогічні інструменти та очікувані освітні результати в межах компетентнісного, діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів. Обґрунтовується їх інтегративний характер та роль у формуванні ключових і предметних компетентностей здобувачів освіти. Компетентнісний, діяльнісний та особистісно орієнтований підходи є взаємодоповнювальними. Їх інтеграція забезпечує цілісність освітнього процесу, спрямованість на розвиток життєво компетентної особистості та відповідність сучасним викликам суспільства. У практиці НУШ ці підходи реалізуються комплексно через зміст навчальних програм, методичний інструментарій учителя та систему оцінювання результатів навчання. 

Тема 1.3. Взаємозалежність, взаємодоповнюваність підходів щодо орієнтації сучасного освітнього процесу на особистість; їх реалізація в умовах очного, дистанційного та змішаного навчання. У межах концепції Нова українська школа компетентнісний, діяльнісний та особистісно орієнтований підходи утворюють цілісну методологічну систему. Їх взаємозалежність зумовлена спільною стратегічною метою — розвитком життєво компетентної, автономної, соціально відповідальної особистості. Логіка взаємодії підходів: Особистісно орієнтований підхід визначає ціннісну основу освітнього процесу (визнання унікальності учня, врахування його потреб і можливостей). Діяльнісний підхід окреслює механізм розвитку особистості через активну навчально-пізнавальну діяльність. Компетентнісний підхід фіксує очікуваний результат — сформовані компетентності як інтегровану здатність діяти. Отже, особистість є метою, діяльність — засобом, компетентність — результатом. Реалізація підходів в умовах різних форматів навчання. Відповідно до вимог Державного стандарту базової середньої освіти підходи зберігають свою методологічну основу незалежно від формату організації освітнього процесу, однак набувають специфічних інструментальних форм. Для забезпечення цілісності підходів у різних форматах навчання необхідні: педагогіка партнерства; безпечне та психологічно комфортне освітнє середовище; системне формувальне оцінювання; методична готовність учителя до цифрової трансформації; інтеграція міжпредметного змісту; розвиток рефлексивних умінь учнів. Взаємодоповнюваність компетентнісного, діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів забезпечує цілісну модель сучасного освітнього процесу. Незалежно від формату навчання (очного, дистанційного чи змішаного), їх інтеграція спрямована на формування активної, самостійної та відповідальної особистості, здатної до навчання впродовж життя та ефективної соціальної взаємодії. 

МОДУЛЬ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ З БІОЛОГІЇ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПІДХОДІВ ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ БАЗОВОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ 

Тема 2.1. Зміна пріоритетів в освітньому процесі від накопичення знань до розвитку життєвих навичок Реформування загальної середньої освіти в Україні, ініційоване концепцією Нова українська школа, зумовило переорієнтацію освітнього процесу зі знаннєво-репродуктивної моделі на компетентнісну. У центрі сучасної парадигми — розвиток особистості, здатної ефективно діяти в умовах невизначеності, швидких соціальних змін і цифрової трансформації суспільства. Відповідно до положень Державного стандарту базової середньої освіти, результатом навчання визначається не обсяг засвоєної інформації, а сформованість ключових і предметних компетентностей, що інтегрують знання, уміння, способи мислення, цінності та ставлення. У контексті компетентнісного підходу пріоритетного значення набувають такі групи життєвих навичок: когнітивні (аналіз, синтез, оцінювання, вирішення проблем); соціально-комунікативні (співпраця, емпатія, відповідальність); особистісні (саморегуляція, стресостійкість, мотивація); громадянські (участь у суспільному житті, екологічна свідомість); цифрові (критичне сприйняття інформації, безпечна поведінка онлайн). Таким чином, знання розглядаються не як самоціль, а як інструмент формування здатності діяти. Зміна освітніх пріоритетів від накопичення знань до розвитку життєвих навичок відображає глобальні тенденції модернізації освіти та відповідає стратегічним орієнтирам НУШ. Така трансформація забезпечує формування особистості, здатної до самореалізації, соціальної взаємодії та навчання впродовж життя, що є ключовою умовою конкурентоспроможності в сучасному світі. 

Тема 2.2. Проблемне навчання: сутність, механізм, освітні інструменти Проблемне навчання є одним із провідних інструментів реалізації компетентнісної парадигми освіти в умовах реформування загальної середньої освіти відповідно до концепції Нова українська школа та вимог Державного стандарту базової середньої освіти. Воно спрямоване на розвиток пізнавальної активності, критичного мислення та здатності учнів до самостійного розв’язання навчальних і життєвих проблем. Проблемне навчання — це організація освітнього процесу, за якої засвоєння знань відбувається через розв’язання спеціально створених проблемних ситуацій, що потребують інтелектуального зусилля та пошуку нових способів дії. Структура проблемного навчання: створення проблемної ситуації як старту пізнавальної діяльності; формулювання проблемного запитання або завдання; організація самостійного або групового пошуку; побудова гіпотез та їх перевірка; рефлексія та узагальнення отриманих результатів. У цьому підході знання виступають не як готовий продукт, а як результат пізнавальної діяльності учня. Механізм реалізації проблемного навчання забезпечує розвиток дослідницьких умінь і формування метакогнітивних навичок. Освітні інструменти проблемного навчання: методичні та цифрові інструменти, організаційні форми. Освітній потенціал проблемного навчання. Проблемне навчання є ефективним механізмом реалізації компетентнісного та діяльнісного підходів у сучасній школі. Воно забезпечує перехід від репродуктивного засвоєння знань до активного пізнання, сприяє розвитку життєвих навичок та відповідає стратегічним орієнтирам НУШ щодо формування особистості, здатної до самостійного мислення й відповідального прийняття рішень. 

Тема 2.3. Проєктне навчання: сутність, переваги, планування навчального проєкту. Спільні й відмінні риси проблемного та проєктного навчань. У контексті концепції Нова українська школа проєктне навчання виступає ефективним механізмом реалізації компетентнісного та діяльнісного підходів і відповідає вимогам Державного стандарту базової середньої освіти щодо формування ключових компетентностей. Сутність та ключові ознаки проєктного навчання. Переваги й виклики проєктного навчання. Умови ефективності проєктного навчання Етапи планування проєкту. Спільні та відмінні риси проблемного й проєктного навчання. Проєктне навчання є стратегічним інструментом компетентнісно орієнтованої освіти. У поєднанні з проблемним навчанням воно забезпечує глибоке засвоєння знань, розвиток життєвих навичок і формування здатності учнів до самостійної, відповідальної та соціально значущої діяльності. 

Тема 2.4. Кооперативне навчання: методи, умови ефективного перебігу. Стратегії кооперації в класі. Компетенція 4 К. Кооперативне навчання — це організація освітнього процесу, за якої учні працюють у малих групах для досягнення спільної мети, несучи індивідуальну й колективну відповідальність за результат. У контексті реалізації концепції Нова українська школа кооперативне навчання виступає ефективним інструментом розвитку соціальної, громадянської та комунікативної компетентностей відповідно до вимог Державного стандарту базової середньої освіти. Кооперативна модель базується на принципах партнерства, взаємодії, взаємопідтримки та позитивної взаємозалежності. Основні методи кооперативного навчання. Умови ефективного перебігу кооперативного навчання. Стратегії кооперації та її освітній потенціал. Компетенція «4К» (критичне мислення, креативність, комунікація, співпраця) як ключова складова навичок навчання та майбутнього для успішної професійної діяльності й соціальної реалізації особистості. Концептуальні засади компетенції 4К у контексті компетентнісного підходу, ідей Нової української школи та міжнародних освітніх рамок навичок майбутнього. Сутність кожної складової компетенції 4К, їх взаємозв’язок і роль у формуванні здатності до навчання впродовж життя, адаптивності, відповідальності та готовності до змін у професійному середовищі. Практичні інструменти і методики розвитку навичок 4К в освітньому процесі. Активні та інтерактивні методи навчання, зокрема проблемноорієнтовані завдання, проєктна та дослідницька діяльність, робота в групах, дискусії, кейс-методи та рефлексивні практики. Продемонстровано приклади навчальних ситуацій і завдань, спрямованих на одночасний розвиток критичного мислення, креативності, ефективної комунікації та співпраці учнів. Аналіз типових педагогічних ситуацій, моделювання завдань і фрагментів уроків, орієнтованих на формування компетенції 4К, а також обговорення підходів до оцінювання рівня сформованості відповідних навичок у здобувачів освіти. 

Тема 2.5. Матриця оцінювання групової діяльності учнів. Самооцінювання і взаємооцінювання – інструменти формування компетентного учня. Оцінювання групової діяльності в умовах компетентнісного навчання має забезпечувати баланс між оцінкою спільного результату та індивідуального внеску кожного учасника. Відповідно до концепції Нова українська школа та вимог Державного стандарту базової середньої освіти, пріоритет надається формувальному оцінюванню, розвитку рефлексії та відповідальності. Принципи оцінювання групової діяльності: прозорість критеріїв; поєднання групового та індивідуального компонентів; орієнтація на процес і результат; врахування соціальних і предметних компетентностей; залучення учнів до само- й взаємооцінювання. Самооцінювання та взаємооцінювання – ключові інструменти формувального оцінювання, оскільки вони переносять фокус із результату на процес навчання, вони фокусуються на підтримці та покращенні навчання, а не на покаранні оцінками, допомагаючи вчителям і учням коригувати освітній процес. Роль у навчанні: - підтримка навчання: ці методи дають учням зворотний зв'язок, який допомагає їм зрозуміти свої сильні сторони та зони росту; - розвиток самостійності: самооцінювання підвищує самостійність учнів у навчанні, оскільки вони вчаться аналізувати свою роботу; - корекція процесу: вчитель може оперативно коригувати методи викладання, а учні — свої навчальні стратегії, залежно від отриманих результатів оцінювання; - мотивація: мотивують учнів, показуючи їм шлях до покращення, а не просто констатують недоліки; - зменшення стресу: відсутність негайної бальної оцінки знімає страх помилки; - автономії: формується навичка «вчитися вчитися», що є пріоритетом НУШ. Матриця оцінювання групової діяльності є інструментом забезпечення об’єктивності, прозорості та мотиваційної спрямованості оцінювання. Вона сприяє розвитку відповідальності, рефлексії та соціальної компетентності учнів, що відповідає стратегічним орієнтирам сучасного освітнього процесу в НУШ. 

Тема 2.6. Компетентнісно орієнтовані завдання як умова реалізації компетентнісного підходу до навчання. Компетентнісно орієнтовані завдання – один з ключових інструментів реалізації компетентнісного підходу в сучасній освіті. Мета застосування компетентнісних завдань у контексті переходу від знаннєвої парадигми навчання до орієнтації на формування й розвиток ключових і предметних компетентностей здобувачів освіти. Роль компетентнісних завдань у забезпеченні зв’язку між теоретичними знаннями та практичною діяльністю здобувачів освіти, розвитку критичного мислення, уміння застосовувати набуті знання в реальних або наближених до реальних життєвих ситуаціях. Характерні ознаки компетентнісних завдань: проблемний, інтегрований і практикоорієнтований характер, відкритість до різних способів розв’язання, наявність контексту, що моделює реальні соціальні, професійні або навчальні ситуації. Відмінності компетентнісних завдань від традиційних навчальних вправ, які переважно спрямовані на відтворення знань або відпрацювання окремих умінь. 

Тема 2.7. Структура та методичні орієнтири для конструювання компетентнісно орієнтованих завдань. Особливості створення та застосування КЗ при навчанні біології учнів 7-9-х класів. Основні структурні компоненти компетентнісних завдань: опис ситуації (контекст), чітко сформульована проблема або завдання, умови виконання, очікуваний результат, а також критерії та показники оцінювання. Важливою є узгодженість структури завдання з визначеними результатами навчання та 14 освітніми цілями, що забезпечує об’єктивність і прозорість оцінювання сформованих компетентностей. Одним із актуальних питань упровадження компетентнісного підходу в навчанні біології учнів 7–9-х класів закладів загальної середньої освіти є застосування компетентнісно орієнтованих завдань. Компетентнісно орієнтовані завдання є ефективним дидактичним інструментом формування предметних та ключових компетентностей здобувачів освіти відповідно до вимог Державного стандарту базової середньої освіти та концептуальних засад НУШ. Дидактичною метою та педагогічним потенціалом компетентнісних завдань є формування наукового світогляду, екологічної грамотності, критичного мислення й умінь застосовувати біологічні знання в повсякденному житті. Характерними ознаками таких завдань є їх проблемний, контекстний і практикоорієнтований характер, міжпредметна інтеграція, відкритість до різних способів розв’язання та орієнтація на діяльнісний компонент навчання. Створення компетентнісно орієнтованих завдань з біології для учнів 7– 9-х класів з урахуванням вікових та пізнавальних особливостей школярів, логіки побудови навчального курсу, очікуваних результатів навчання та рівнів сформованості компетентностей. 

Тема 2.8. Практична зорієнтованість навчання. Включення учня в навчальну діяльність як активного суб'єкта. Діяльнісний підхід як наскрізний принцип організації освітнього процесу в базовій середній освіті відповідно до концепції Нової української школи та Державного стандарту базової середньої освіти. Діяльнісний підхід як методологічна основа формування ключових і предметних компетентностей учнів через активну навчально-пізнавальну, дослідницьку, практичну та комунікативну діяльність. Основні характеристики діяльнісного підходу, зокрема орієнтація на навчання через дію, розв’язання навчальних і життєвих проблемних ситуацій, розвиток критичного мислення, співпраці та рефлексії. Роль вчителя як організатора й фасилітатора навчальної діяльності. Вибір ефективних методів, форм і прийомів навчання, що забезпечують активну участь учнів базової школи в освітньому процесі та сприяють їхній навчальній автономії й відповідальності за результати навчання. Теоретичні засади діяльнісного підходу та його взаємозв’язок із компетентнісним і особистісно орієнтованим навчанням у сучасному освітньому процесі. Практичні аспекти впровадження діяльнісного підходу в щоденних практиках учителя біології: проєктування навчальних занять, добір методів і форм роботи, організація дослідницької, експериментальної та практико орієнтованої діяльності здобувачів освіти. Формування в учнів умінь самостійно планувати та проводити етапи наукового дослідження, критично мислити та застосовувати біологічні знання в реальних життєвих ситуаціях. Методичні підходи до проєктування уроків біології на засадах діяльнісного навчання, інтеграція ключових і предметних компетентностей з метою реалізації діяльнісного підходу. Ефективні педагогічні технології, форми й методи організації навчальної діяльності учнів на засадах компетентнісного підходу. Використання компетентнісних та практико орієнтованих завдань, дослідницької та експериментальної діяльності, що сприяють формуванню в учнів умінь застосовувати біологічні знання в реальних життєвих ситуаціях. 

Тема 2.9. Розвиток критичного мислення й когнітивної гнучкості. Штучний інтелект в освіті: нові можливості. Теоретико-методологічний базис розвитку критичного мислення та когнітивної гнучкості як фундаментальних складників метакогнітивної сфери особистості. Актуальність зазначених навичок у контексті трансформації інформаційного суспільства та зростання вимог до адаптивного інтелекту. Критичне мислення як інструментарій логічного аналізу, верифікації джерел та подолання когнітивних викривлень. Когнітивна гнучкість як динамічна здатність перемикатися між різними когнітивними установками у відповідь на зміну середовища. Встановлено, що взаємодоповнюваність цих процесів забезпечує ефективність прийняття рішень у ситуаціях з високим рівнем невизначеності. Комплекс методів розвитку даних компетенцій, зокрема: техніка рефлексивного аналізу, метод деконструкції аргументації та стратегії латерального мислення. Еволюція педагогічної професії в умовах появи штучного інтелекту та нових можливостей для сучасного вчителя. Аналогія між природним добором і освітніми змінами: виживає не найсильніший, а той, хто швидше пристосовується. Реальні приклади використання AI на уроках біології: підготовка дидактичних матеріалів, створення таблиць, схем і тестів, індивідуальних завдань для учнів. Виховний потенціал AI – формування культури спілкування, ввічливості й відповідальності. Застосування AI для дітей з особливими освітніми потребами: спрощення текстів, прості пояснення, візуальні схеми, аудіо інструкції. Формула 10×80×10, що допомагає ефективно співпрацювати з AI та підсилює інтелект учителя. Принципи академічної доброчесності: як перевірити, що учень реально розуміє тему, а не просто копіює відповідь. Нормативи в Україні та світі, які визначають рамки використання AI в освіті. Переваги й ризики: економія часу, індивідуалізація навчання, небезпека поверхневих знань чи списування. Відповідь на питання: як учителю «еволюціонувати» і використати нові можливості AI, залишаючись ядром освітнього процесу. 

Тема 2.10. STEM-орієнтований підхід у навчанні. STEM-орієнтований підхід як інструмент формування міждисциплінарної компетентності та інноваційного потенціалу здобувачів освіти. Концептуальна специфіка STEM-орієнтованого підходу (Science, Technology, Engineering, Mathematics) як цілісної освітньої парадигми, спрямованої на подолання фрагментарності знань. Перехід від традиційного 16 предметно-центричного навчання до інтегрованої моделі, що базується на розв’язанні реальних технологічних та інженерних викликів. Впровадження STEM-технологій розглядається не лише як засіб популяризації технічних спеціальностей, а й як фундамент для формування когнітивної гнучкості через роботу в мультидисциплінарних проєктах. Ключові етапи впровадження STEM-орієнтованого навчання: від постановки дослідницької проблеми до створення та тестування прототипу продукту. Синергія науки та технологій в освітньому процесі є стратегічним ресурсом для підготовки конкурентоспроможних фахівців в умовах четвертої промислової революції (Industry 4.0). 

Тема 2.11. Рефлексивність навчання. Феномен рефлексивності як ключового метакогнітивного механізму, що забезпечує перехід від пасивного засвоєння знань до свідомого керування власним пізнавальним процесом. Рефлексивність навчання розглядається не лише як здатність до аналізу здобутого досвіду, а й як прогностичний інструмент планування подальших освітніх траєкторій. Структура рефлексивного циклу, що включає етапи дескрипції, критичного осмислення, концептуалізації та активного експериментування. Визначено, що розвиток рефлексивної позиції студента сприяє трансформації суб’єкт-об'єктних відносин у навчальному процесі на суб’єкт-суб’єктні, де учень виступає активним конструктором власної інтелектуальної бази. Доведено, що впровадження рефлексивних методів (таких як портфоліо, діалогові щоденники, дебрифінг та метод "сократівського запитування") мінімізує ризики формального навчання та стимулює формування глибокої внутрішньої мотивації. Високий рівень рефлексивності є базовим пререквізитом для успішного навчання впродовж життя.

Знання й розуміння:
- принципів, функцій, об'єктів оцінювання; 
- характеристик навчальної діяльності, сформованих відповідно до переліку наскрізних умінь, визначених Державним стандартом базової середньої освіти;
- концептуальних і методичних особливостей різних видів оцінювання;
- сутності формувального оцінювання, стратегій здійснення формувального оцінювання;
- методів і прийомів для організації різних видів оцінювання, розвитку в учнів здатності до самооцінювання і взаємооцінювання результатів навчання. 
Розвинені вміння:
- здійснювати різні види оцінювання результатів навчання учнів (формувальне, поточне, підсумкове);
- організовувати оцінювальну діяльність на основі самооцінювання взаємооцінювання;
- формулювати об'єктивні й зрозумілі для учнів навчальні цілі, визначати критерії оцінювання;
- застосовувати формувальне оцінювання з метою підтримки учнів в освітньому процесі, забезпечувати компетентнісний та особистісно орієнтований підходи в навчанні;
- добирати й використовувати завдання для оцінювання результатів навчання учнів відповідно до Державного стандарту базової середньої освіти; адаптувати або вдосконалювати їх відповідно до освітніх потреб і можливостей учнів;
- створювати умови для формування в учнів уміння здійснювати рефлексію власної навчальної діяльності;
- обирати відповідні навчальні методи для визначення навчальних потреб учнів,
- розвитку їх самостійності й взаємодії, відслідковування прогресу в навчанні та перевірки розуміння;
- планувати урок, який підтримує освітній процес з використанням інструментів формувального оцінювання;
- прогнозувати ефективність застосування елементів формувального оцінювання у власній педагогічній діяльності.
Диспозиції (цінності, ставлення):
- здійснення професійної діяльності з урахуванням принципів дитиноцентризму, розвитку особистості, педагогіки партнерства;
- здатність критично оцінювати вітчизняний і зарубіжний досвід з проблеми оцінювання результатів навчання учнів;
- готовність застосувати нові підходи до оцінювання результатів навчання учнів у сучасній школі, мотивація до розроблення нових інструментів оцінювання (паперових, цифрових) власної педагогічної діяльності.