ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ З БІОЛОГІЇ В БАЗОВІЙ ШКОЛІ: ДІАГНОСТИКА, КОРЕКЦІЯ, РЕЗУЛЬТАТ

Зміст програми відповідає Типовій програмі підвищення кваліфікації педагогічних працівників щодо подолання освітніх втрат (наказ МОН України від 28.10.2025 № 1415) та адаптований до базового предметного навчання з біології та курсів зі здоров’я людини у другому циклі базової середньої освіти.           

МОДУЛЬ 1. СИСТЕМНА РОБОТА ЩОДО ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ ЯК ПЕРЕДУМОВА РІВНОГО ДОСТУПУ ДО ОСВІТИ

Тема 1.1. Освітні втрати: сутність, причини та наслідки у навчанні біології та здоров’я людини. Поняття «освітні втрати» та «освітні розриви»: спільне та відмінне. Причини освітніх втрат. Освітні втрати в контексті збройної агресії, пандемії, вимушеного переміщення. Чинники появи освітніх втрат, не пов’язані з воєнним станом. Наслідки освітніх втрат: економічні, психологічні, соціальні, академічні. Шляхи подолання освітніх втрат як передумови рівного доступу до освіти.

Тема 1.2. Проєктування програм подолання освітніх втрат у природничій та соціально-здоров’язбережувальній освітніх галузях. Діагностичний складник: інструменти для виявлення освітніх втрат (тести, опитування, спостереження тощо); аналіз прогалин у знаннях, уміннях та навичках. Побудова індивідуальних освітніх траєкторій на основі результатів діагностики. Форми організації навчання, адаптовані до потреб здобувачів освіти та умов навчання (інтенсивні курси, модулі, літні школи, змішане навчання, тьюторингові сесії, групова та індивідуальна підтримка, використання резервного часу тощо). Адаптація та модифікація навчального контенту: концентрація на ключових темах і базових знаннях; скорочення та/або інтеграція навчального матеріалу; використання міжпредметних зв’язків; варіативність форм подачі матеріалу. Способи та механізми імплементації програм подолання освітніх втрат. Моніторинг та оцінювання ефективності програм.

Тема 1.3. Інструменти діагностування освітніх втрат. Вимоги Державного стандарту базової середньої освіти та освітніх програм відповідних освітніх галузей як критерії виявлення освітніх втрат здобувачів освіти. Інструменти для вимірювання та подолання освітніх втрат. Оцінювання освітніх втрат учнів у межах програм надолуження. Цифрові інструменти для діагностування освітніх втрат і відстеження прогресу кожного учня. Програми та цифрові ресурси для подолання освітніх втрат, які генерують завдання, вправи й тести з урахуванням потреб конкретного учня. Доступність та інклюзивність цифрових рішень. Створення власних цифрових ресурсів для подолання освітніх втрат.

Тема 1.4. Стратегії трансформації освітніх втрат у розвиток компетентностей учнів. Педагогічні стратегії трансформації освітніх втрат у можливості особистісного зростання. Інструменти персоналізації навчання: карта предмета, індивідуальна карта розвитку тощо. Зміст, форми та методи мотивації учнів після тривалих перерв у навчанні. Підтримка психологічного здоров’я учасників освітнього процесу під час подолання освітніх втрат. Психолого-педагогічні передумови подолання освітніх втрат: установлення позитивної взаємодії педагога з учнем; урахування емоційного стану учнів після кризових подій; підвищення мотивації до навчання; якісний зворотний зв’язок та практики рефлексії; співпраця з психологом, соціальним педагогом, батьками.
            Тема 1.5. Професійна підтримка педагогів у процесі подолання освітніх втрат. Вибудова стратегії роботи з подолання освітніх втрат на рівні закладу освіти та громади. Форми підвищення кваліфікації педагогів із питань надолуження освітніх втрат у здобувачів освіти. Національні й міжнародні практики подолання освітніх втрат для професійного зростання. Обмін досвідом, методичні кейси. Професійні орієнтири для педагога щодо реалізації програм подолання освітніх втрат: знання теоретичних і практичних засад організації освітнього процесу; методична підготовка; володіння основами психологічних знань і травма-інформованого підходу; використання цифрових технологій. Наставництво, супервізія, професійні спільноти як ефективні інструменти професійної підтримки педагогів і підвищення якості освіти.

МОДУЛЬ 2. БЕЗПЕЧНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ: ІНТЕГРАЦІЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНИХ ПРАКТИК І ПІДХОДІВ, ЧУТЛИВИХ ДО ТРАВМИ 

Тема 2.1. Вплив травматичного досвіду на навчання та поведінку учнів. Визначення травми. Основні типи травматичного досвіду, з якими можуть стикатися учні. Особливості переживання травми в умовах війни, переміщення, втрати та інших кризових подій. Типові реакції на травму: поведінкові, емоційні, фізіологічні, когнітивні. Ознаки та симптоми стресу в дітей. Роль захисних механізмів у реагуванні на травматичні події. Вплив травматичного досвіду на освітній процес: навчальну успішність, організацію діяльності, мотивацію до навчання, соціальну взаємодію. Методи виявлення психоемоційного стану учнів. Психофізіологічні порушення та кризові стани підлітків: ознаки депресивних і тривожних розладів, емоційної нестабільності, самодеструктивної поведінки. Зв’язок між травмою та дистресовою поведінкою здобувачів освіти.

Тема 2.2. Стратегії підтримки учнів у межах травма-інформованого підходуСтратегії підтримки учнів у межах травма-інформованого підходу. Сутність травма-інформованого підходу та його принципи. Інтеграція стратегій травма-інформованого підходу в освітній процес НУШ: співпраця та позитивна взаємодія, побудова довірливих відносин, створення безпечного фізичного та емоційного простору. Перша психологічна допомога та протоколи її надання. Регуляція психоемоційного стану. Профілактика стресу та емоційного вигорання в учнів. Форми надання психосоціальної підтримки здобувачам освіти. Алгоритм перенаправлення до психологічної служби. Протоколи дій педагога в кризових ситуаціях у школі.

Тема 2.3. Створення безпечного освітнього середовища. Ключові маркери створення безпечного освітнього середовища, спрямованого на збереження психічного здоров’я та емоційного благополуччя учнів. Визначення характеристик безпечного освітнього простору. Чекліст оцінювання класу за критеріями безпечного освітнього простору. Дизайн класу та просторові рішення для підвищення комфорту й безпеки здобувачів освіти. Роль учителя у створенні психофізичної та емоційної безпеки. Основи ефективної комунікації з учнями та батьками: активне слухання, ненасильницьке спілкування, ресурсна підтримка, відкритий діалог.

Тема 2.4. Профілактика емоційного вигорання вчителя. Особистісні, емоційні та професійні резерви, що допомагають учителю ефективно працювати, зберігати стійкість і підтримувати інших. Профілактика вигорання та розвиток резильєнтності. Моделі психологічного благополуччя. Фактори стресостійкості. Вторинна травматизація: ознаки, профілактика, самодопомога. Емоційна грамотність педагога як основа психосоціальної підтримки здобувачів освіти: розуміння власних емоцій, навички саморегуляції, здатність до емпатії. Практичні стратегії збереження внутрішнього ресурсу педагогів.

Орієнтовний перелік практичних завдань:

1. Аналіз освітніх втрат у навчанні біології та здоров’я людини. 
Визначення типових освітніх втрат учнів 7–9 класів під час вивчення біології та здоров’язбережувальних тем. Аналіз прикладів навчальних ситуацій і результатів навчання учнів. Виявлення типових прогалин у розумінні понять (біорізноманіття, екосистеми, будова і функції організму людини, здоров’я і безпека).

2. Проєктування мініпрограми подолання освітніх втрат. Розроблення фрагмента програми надолуження знань із конкретної теми (наприклад: «Екосистеми», «Клітина», «Системи органів людини», «Основи здорового способу життя»). Визначення мети, очікуваних результатів, форм роботи та критеріїв оцінювання результатів навчання.

3. Розроблення діагностичних інструментів для виявлення освітніх втрат. Створення прикладів завдань для діагностики знань і вмінь учнів (тести, ситуаційні задачі, робота з біологічними схемами і моделями, аналіз даних спостережень). Добір цифрових інструментів для оцінювання навчальних досягнень і відстеження індивідуального прогресу учнів.

4. Моделювання навчальних ситуацій для подолання освітніх втрат. 
Розроблення та обговорення фрагментів уроків із використанням практико-орієнтованих методів навчання (міні-досліди, аналіз кейсів «здоров’я – безпека – довкілля», інтегровані природничі завдання). Використання методів мотивації та персоналізації навчання.

5. Аналіз педагогічних ситуацій, пов’язаних із травматичним досвідом учнів.  Розгляд кейсів із практики школи щодо впливу психоемоційного стану учнів на навчання. Визначення можливих педагогічних стратегій реагування. Обговорення ролі вчителя у створенні підтримувального освітнього середовища.

6. Моделювання фрагментів уроків із використанням травма-інформованого підходу. Розроблення фрагментів уроків біології та здоров’я людини з урахуванням принципів психологічної безпеки. Використання прийомів підтримки учнів (короткі вправи саморегуляції, рефлексія, створення безпечного простору для обговорення чутливих тем).

7. Розроблення чекліста безпечного освітнього середовища та стратегій підтримки педагога. Створення чекліста для оцінювання безпечного освітнього простору під час вивчення природничих дисциплін. Аналіз факторів професійного стресу вчителя. Розроблення індивідуальних стратегій профілактики емоційного вигорання.

Самостійна робота слухачів:
- опрацювання нормативних документів (Державний стандарт освіти, модельні навчальні програми з біології та інтегрованого курсу «Здоров’я, безпека та добробут», методичні рекомендації МОН щодо подолання освітніх втрат тощо);
- підготовка мініпроєкту (розробка корекційного модуля або серії уроків із обраної теми біології чи основ здоров’я, з детальним планом діагностики і формувального оцінювання);
- рефлексивний звіт (письмовий аналіз власного прогресу: яких нових методик навчання й оцінювання набув слухач, як планує впроваджувати їх у своїй практиці, і яких результатів очікує від реалізації корекційних заходів з учнями).

1. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
2. Бичко Г., Терещенко В. Навчальні втрати: сутність, причини, наслідки та шляхи подолання. УЦОЯО, 2023. URL: Перейти за покликанням
3. Вікові особливості психоемоційного стану підлітків в умовах війни. URL: Перейти за покликанням
4. Головатенко Т. Тенденції підготовки вчителів до впровадження травма-інформованого навчання: досвід розвинених країн. Освітологія, 2023, № 12. С 42-54. URL: Перейти за покликанням
5. Державний стандарт базової середньої освіти. Перейти за покликанням
6. Діагностика та компенсація освітніх втрат у загальній середній освіті України : методичні рекомендації / кол. автор.; за загальною редакцією О. М. Топузова; укл. М. В. Головко. Київ: Педагогічна думка, 2023. 187 с. 
7. Дослідження ролі неурядових організацій у вивченні та освітніх втрат в Україні. URL: https://teach Перейти за покликанням
8. Застосування травма-інформованого підходу в заходах моніторингу, оцінки, досліджень та навчання. URL: Перейти за покликанням
9. Інструменти для визначення та подолання освітніх втрат Перейти за покликанням
10. Методичні рекомендації МОН щодо подолання освітніх втрат.  Крок за кроком: посібник із подолання освітніх втрат Перейти за покликанням
11. Методичні рекомендації щодо подолання/запобігання освітніх втрат і розривів [Електронне видання] / А.С. Остапенко, І.В. Капустін, Ю.А. Посмітна, О.І. Грінченко, О. В. Григорович, І.В. Волкова, О.А. Зайцева, С.В. Клімова, О.О. Моліна, Ю.В. Радченко, О.М. Саввіч, В.П. Сідорчук, С.Г. Федченко; за заг. редакцією Л.Д. Покроєвої. – Харків: Харківська академія неперервної освіти, 2024. – 50 с. file:///C:/Users/user/Downloads/1027.pdf
12. Модельні навчальні програми з біології (5–9 класи). Перейти за покликанням
13. Посібники для вчителів: нові можливості подолання освітніх втрат у школах. URL: Перейти за покликанням
14. Психосоціальна підтримка учасників освітнього процесу. Навчально-методичний посібник / Андреенкова В. Л., Войцях Т. В., Гриців І. П., Мельничук В. О., Сабліна Н. О., Флярковська О. В., Харьківська Т. А. К., 2023. 126 с. URL: Перейти за покликанням
15. Рекомендації щодо організації програм UNICEF. 2023. URL: з надолуження освітніх Перейти за покликанням
16. Ройз С. Травмачутливість у школі. 19 с. URL: Перейти за покликанням
17. Тьюторські інструменти для вчителя в школі. Досвід реалізації проєкту з надолуження освітніх втрат «Освітній Суп» від ГО «Навчай для України». 2024. URL: Перейти за покликанням
18. Перейти за покликанням  Перейти за покликанням

Очікувані результати підвищення кваліфікації: у результаті освоєння програми слухачі зможуть:

1. пояснювати сутність освітніх втрат і освітніх розривів, визначати їхні відмінності, причини виникнення та вплив на результати навчання учнів 7–9 класів;
2. застосовувати інструменти (у тому числі цифрові) для діагностування освітніх втрат та оцінювання рівня сформованості компетентностей учнів; 
3. аналізувати результати діагностування освітніх втрат та використовувати їх для планування освітньої діяльності й побудови індивідуальної освітньої траєкторії учнів;
4. проєктувати та реалізувати програми, освітні заходи або окремі елементи занять, спрямовані на надолуження знань і подолання освітніх втрат у здобувачів освіти;
5. планувати освітній процес з урахуванням освітніх втрат учнів, використовувати ефективні стратегії підтримки навчальної мотивації, персоналізації навчання та міжпредметні зв’язки; 
6. інтерпретувати поведінкові особливості учнів через призму їхнього можливого травматичного досвіду та враховувати ці чинники під час організації освітнього процесу; 
7. застосовувати принципи травма-інформованого підходу та створювати фізично й емоційно безпечне освітнє середовище для здобувачів освіти;
8. надавати психосоціальну підтримку учасникам освітнього процесу та використовувати алгоритми взаємодії з батьками і фахівцями у випадку виявлення складних психоемоційних станів учнів;
9. використовувати стратегії саморегуляції, профілактики емоційного вигорання та підтримки психологічної стійкості педагога.

Реалізація програми здійснюється у дистанційному форматі та передбачає поєднання теоретичного опрацювання нормативних і методичних засад подолання освітніх втрат із практико-орієнтованою діяльністю слухачів. Особливістю програми є її практична спрямованість: діагностичні, корекційні та оцінювальні інструменти опановуються на прикладах змістових ліній природничої та соціально-здоров’язбережувальної освітніх галузей, зокрема тем, що стосуються біорізноманіття, екосистем, будови й функціонування організму людини, а також питань здоров’я, безпеки та добробуту здобувачів освіти у 7–9 класах.

Програма передбачає активну участь слухачів у практичній діяльності, зокрема розробленні власних корекційних освітніх модулів, адаптованих до потреб конкретного класу або групи учнів, а також опанування інструментів психосоціальної підтримки учасників освітнього процесу та застосування травма-інформованого підходу у навчанні.

Перелік компетентностей, що вдосконалюватимуться: A2 Предметно-методична компетентність;  Б1 Психологічна компетентність; Г3 Оцінювально-аналітична компетентність.