ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ УЧНІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ НА РІВНІ БАЗОВОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

МОДУЛЬ 1. Організація інклюзивного навчання на рівні базової середньої освіти 

         Тема 1.1. Категорії (типи) особливих освітніх потреб (труднощів): загальна характеристика вірогідного прояву, ступінь прояву, рівень підтримки

         Основний підхід до організації освітнього процесу.

         Психолого-фізіологічні особливості учнів підліткового віку.

         Розглядаються категорії (типи) особливих освітніх потреб, їх характерні прояви у підлітковому віці, ступені прояву труднощів та визначення рівнів підтримки (1–5). Акцент — на співвідношенні освітніх бар’єрів і необхідних адаптацій/модифікацій.

         Тема 1.2. Особливості надання педагогічної підтримки

         Висвітлюються підходи до організації освітнього процесу з урахуванням індивідуальних потреб учнів: адаптація змісту навчального матеріалу; модифікація навчальних цілей (за потреби); диференціація завдань; варіативність форм і способів оцінювання; створення психологічно безпечного середовища.

         Розглядаються практичні приклади підтримки на різних рівнях (від мінімальної допомоги до інтенсивного супроводу).

         Тема 1.3. Принципи забезпечення ефективного переходу учнів з особливими освітніми потребами від початкової до базової освіти

         Аналізуються ризики та труднощі адаптації учнів з ООП у 5 класі (збільшення кількості вчителів, нові вимоги до самостійності, складність предметного навчання).

         Розглядаються механізми забезпечення наступності: передача інформації між ланками освіти; оновлення ІПР; підготовка педагогів-предметників; психологічна підтримка дитини та батьків; поетапна адаптація до нових умов навчання.

         Формування цілісного бачення організації інклюзивного навчання у базовій школі з урахуванням вікової специфіки.

         МОДУЛЬ 2. Особливості діяльності команди психолого-педагогічного супроводу супроводу дитини з особливими освітніми потребами в ЗЗСО на рівні базової середньої освіти

        Тема 2.1. Склад та основні функції учасників Команди супроводу дитини з особливими освітніми потребами

        Розглядається нормативно визначений склад команди (керівник закладу, вчителі, асистент вчителя, практичний психолог, соціальний педагог, фахівці ІРЦ, батьки тощо).

        Визначаються функції кожного учасника, принципи колегіальності, відповідальності, конфіденційності, регулярності засідань.

Тема 2.2. Розроблення та впровадження індивідуальної програми розвитку (ІПР) дитини з особливими освітніми потребами

Розглядається алгоритм розроблення та впровадження індивідуальної програми розвитку: аналіз висновку ІРЦ; визначення довгострокових і короткострокових цілей; планування адаптацій і модифікацій; організація корекційно-розвиткових занять; моніторинг результатів і перегляд ІПР.

Акцент робиться на практичному наповненні документа та його реалізації в освітньому процесі.

Тема 2.3. Роль батьків як рівноправних членів Команди у розробленні ІПР та моніторингу результатів навчання дітей

Розкривається роль батьків як рівноправних учасників команди у розроблені індивідуальної програми розвитку. 

Участь у визначенні освітніх цілей, надання інформації про особливості дитини, співпраця у моніторингу результатів та підтримка навчання вдома.

Розвиток компетентностей командної роботи та ефективного планування індивідуальної освітньої траєкторії.

МОДУЛЬ 3.  Партнерство вчителя й асистента вчителя на рівні базової середньої освіти

Тема 3.1. Практика та моделі співучителювання вчителя й асистента вчителя

Спрямованість на формування у педагогів глибокого розуміння організації ефективної спільної роботи вчителя та асистента вчителя у класі, особливо при роботі з учнями з особливими освітніми потребами (ООП).

Розглядаються моделі спільного викладання: один навчає — інший допомагає; паралельне навчання; станційне навчання; командне викладання.

Аналізуються переваги та умови ефективної співпраці.

Тема 3.2. Співпраця з іншими фахівцями (психологами, учителями- дефектологами, фахівцями ІРЦ та іншими). Особливості взаємодії вчителя з батьками.

Розвиток компетентностей педагогів щодо міжпрофесійної взаємодії та налагодження ефективної комунікації з усіма учасниками освітнього процесу, що забезпечує якісну підтримку учнів з особливими освітніми потребами (ООП).

Висвітлюються механізми взаємодії з психологами, дефектологами, фахівцями ІРЦ, а також особливості професійної комунікації з батьками.

Тема 3.3. Роль асистента дитини (учня). Розмежування функцій асистента вчителя та асистента дитини (учня)

Формування у педагогів чіткого розуміння ролі та компетенцій асистента вчителя й асистента дитини в освітньому процесі, особливо при роботі з учнями з особливими освітніми потребами (ООП).  

Належне розмежування функцій забезпечує ефективну підтримку, запобігає дублюванню роботи та підвищує якість інклюзивного навчання.

МОДУЛЬ 4.  Поняття та принцип універсального дизайну у навчанні

Тема 4.1. Застосування диференційованого підходу до планування навчальних завдань, методів навчання, способів і форм оцінювання результатів навчання учнів

Формування компетентностей педагогів у застосуванні диференційованого підходу для забезпечення доступності та ефективності навчання всіх учнів, включно з учнями з особливими освітніми потребами (ООП), у класах базової середньої освіти.

Диференційований підхід дозволяє враховувати індивідуальні можливості, темпи засвоєння знань, стиль навчання та потреби кожного учня, забезпечуючи оптимальний рівень підтримки і стимулювання розвитку.

Тема 4.2. Поняття та стратегії розумного пристосування . Допоміжні засоби для навчання осіб з особливими освітніми потребами.

Аналізуються стратегії розумного пристосування, використання технічних і дидактичних засобів, що забезпечують доступність навчання.

Впровадження концепції розумного пристосування та використанню допоміжних засобів у навчанні учнів з особливими освітніми потребами (ООП) у закладах базової середньої освіти. 

Стратегія розумного пристосування забезпечує рівний доступ до навчання, зменшує освітні бар’єри та підтримує розвиток компетентностей усіх учнів.

Тема 4.3. Загальношкільний підхід до створення безбар’єрного, безпечного інклюзивного середовища. Ресурсна кімната в закладі освіти

Розглядається загальношкільний підхід до створення безпечного, інклюзивного простору, організація ресурсної кімнати, формування культури підтримки та прийняття різноманіття.

Формування компетентності щодо створення системного безбар’єрного освітнього середовища в закладі загальної середньої освіти.

3.1. Орієнтовний перелік практичних завдань

З метою закріплення здобутих знань, формування практичних навичок та перевірки розуміння матеріалу учасники виконують практичні завдання, які відповідають тематиці програми та очікуваним результатам навчання.

Орієнтовні типи практичних завдань: 

аналіз ситуацій/кейсів (розбір професійних ситуацій з практики учасників; вирішення педагогічних задач; обговорення варіантів дій у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами ( 1-5 рівнів підтримки) тощо;

розробка методичних матеріалів (створення планів уроків, занять, тренінгів; розробка презентацій, дидактичних матеріалів; написання алгоритмів дій або інструкцій); 

практичні тренінгові вправи (рольові ігри (моделювання ситуацій); робота в групах, парах); 

виконання тестових/діагностичних завдань (рефлексійні анкети, опитування, самооцінювання); 

робота з нормативними документами (аналіз змін у законодавстві; оцінка відповідності освітньої діяльності вимогам державних стандартів) тощо.

• знають нормативно-правову базу інклюзивного навчання;
• розуміють особливості організації інклюзивного освітнього середовища у 7–9 класах;
• уміють розробляти та реалізовувати ІПР;
• застосовують адаптації та модифікації змісту, методів і форм навчання;
• ефективно взаємодіють з фахівцями команди супроводу та батьками;
• забезпечують педагогічну підтримку учнів з ООП.