Попередження насилля та жорстокого поводження з дітьми

Модуль 1. БЕЗПЕЧНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ: ІНТЕГРАЦІЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНИХ ПРАКТИК І ПІДХОДІВ, ЧУТЛИВИХ ДО ТРАВМИ

Мета модуля: Формування цілісного розуміння безпечного освітнього середовища у другому циклі базової середньої освіти, інтеграції психосоціальних практик і травма-інформованих підходів, а також систематизація знань щодо нормативно-правових засад захисту прав дитини та запобігання насильству.

 

Тема 1.1.Вплив травми на навчання та поведінку учнів

Визначення травми. Основні типи травм, з якими можуть стикатися учні. Травма в умовах війни, переміщення, втрати: особливості реагування. Тинові реакції на травму (поведінкові, емоційні, фізіологічні, когнітивні тощо). Ознаки та симптоми стресу в дітей. Роль захисних механізмів у протидії травмуючим подіям. Вплив травми на освітній процес (зниження успішності, труднощі з організацією діяльності, нестійка мотивація, порушення соціальної взаємодії та інше). Методи виявлення психоемоційного стану учнів. Психофізіологічні розлади та кризові стани підлітків: ознаки депресії, тривожних розладів, емоційної нестабільності, самодеструктивної поведінки тощо. Зв’язок між травмою та дистресовою поведінкою здобувачів освіти. Прояви дистресу в класі. Розгляд сутності безпечного освітнього середовища, прав дитини та ролі закладу освіти у їх забезпеченні, аналіз видів і ознак насильства (зокрема булінгу та кібербулінгу), чинників вразливості та типових ризикових ситуацій у сучасних соціальних і цифрових умовах.

Орієнтовний перелік практичних завдань

1. Аналіз міні-кейсів щодо виявлення ознак насильства, оцінювання психоемоційного стану учнів та визначення ризиків психофізіологічних розладів і кризових станів (депресивних, тривожних проявів, емоційної нестабільності, самодеструктивної поведінки).

2. Моделювання професійної ситуації: визначення безпечної стратегії взаємодії з дитиною з урахуванням принципів травма-інформованого підходу.

Тема 1.2. Стратегії підтримки учнів, які пережили травматичні події

Сутність травма-інформованого підходу та його принципи. Інтеграція стратегій травма-інформованого підходу в освітній процес НУШ: співпраця та позитивна взаємодія, побудова довірливих відносин; створення безпечного фізичного та емоційного простору тощо. Перша психологічна допомога та протоколи її надання. Регуляція психоемоційного стану. Профілактика стресу та емоційного вигорання в учнів у період підготовки до ДПА / HMT (ЗНО): техніки саморегуляції, організація освітнього простору, підтримка мотивації тощо. Форми надання психосоціальної підтримки здобувачам освіти, зокрема дітям, що пережили травматичні події. Алгоритм перенаправлення до психологічної служби. Протоколи дій педагога в кризових ситуаціях у школі.

Орієнтовний перелік практичних завдань

1. Моделювання ситуації підтримки учня, який пережив травматичну подію: визначення стратегії травма-інформованої взаємодії, алгоритму первинної допомоги та, за потреби, перенаправлення до психологічної служби.
2. Застосування технік психоемоційної регуляції: добір та використання інструментів саморегуляції й профілактики стресу (зокрема під час підготовки до ДПА/НМТ), організація безпечного освітнього простору та підтримка навчальної мотивації.

Тема 1.3. Створення безпечного освітнього середовища: ключові маркери та практичні підходи

Ключові маркери створення безпечного освітнього середовища, спрямованого на збереження психічного здоров'я та емоційного благополуччя учнів. Визначення характеристик безпечного освітнього простору. Чекліст оцінювання класу за критеріями безпечного освітнього простору. Дизайн класу та його просторове рішення для підвищення комфорту та безпеки здобувачів освіти. Роль учителя у створенні психофізичної та емоційної безпеки. Основи ефективної комунікації з учнями та батьками задля створення безпечного освітнього середовища: активне слухання, ненасильницьке спілкування, ресурсна підтримка, створення відкритого діалогу тощо. Аналіз нормативно-правових вимог міжнародного та національного рівнів, а також документів і методичних рекомендацій МОН України, що регламентують створення безпечного освітнього середовища та алгоритми реагування на випадки насильства.

Орієнтовний перелік практичних завдань

1. Комплексний аналіз освітнього простору: застосування чекліста для оцінювання класу за критеріями психофізичної та емоційної безпеки, визначення зон ризику та підготовка рекомендацій щодо їх усунення.
2. Моделювання професійної ситуації: розроблення алгоритму дій педагога або закладу освіти у випадку виявлення ризиків насильства з урахуванням принципів ненасильницької комунікації та чинних нормативно-правових вимог.

Орієнтовний перелік питань для самостійного опрацювання 

1. Проаналізувати відповідність освітнього середовища власного закладу ключовим маркерам безпеки (організація простору, комунікація, локальні документи).
2. Підготувати короткі пропозиції щодо вдосконалення безпечного освітнього середовища з урахуванням нормативних вимог і принципів травма-інформованого підходу.

Тема 1.4. Внутрішній ресурс педагога та превентивна діяльність закладу освіти у формуванні безпечного освітнього середовища

Особистісні, емоційні та професійні резерви, що допомагають учителю ефективно працювати, зберігати стійкість і підтримувати інших. Профілактика вигорання та розвиток резильєнтності. Моделі психологічного благополуччя. Фактори стресостійкості. Вторинна травматизація: ознаки, профілактика, самодопомога. Емоційна грамотність педагога як основа психосоціальної підтримки здобувачів освіти: розуміння власних емоцій, навички емоційної саморегуляції, здатність до співпереживання тощо. Практичні стратегії збереження внутрішнього ресурсу педагогів. Аналіз превентивної діяльності закладу освіти як складової освітньої політики. Відповідальність учасників освітнього процесу за формування культури безпеки і ненасильницької взаємодії. Використання інструментів інституційного аудиту і кваліметричного оцінювання для покращення системи попередження насильства й забезпечення внутрішньої стійкості педагога.

Орієнтовний перелік практичних завдань

1. Самооцінювання внутрішнього ресурсу педагога: визначення власних факторів стресостійкості, ризиків професійного вигорання та вторинної травматизації; добір індивідуальних стратегій саморегуляції.
2. Комплексний аналіз превентивної діяльності закладу освіти: оцінювання відповідності заходів принципам формування культури безпеки, використання елементів інституційного аудиту та кваліметричного підходу для підготовки рекомендацій щодо вдосконалення системи попередження насильства.

Орієнтовний перелік питань для самостійного опрацювання 

1. Фактори збереження професійної стійкості педагога та профілактика вторинної травматизації в умовах роботи з дітьми, які пережили травматичні події.
2. Взаємозв’язок особистісної резильєнтності педагога та ефективності превентивної діяльності закладу освіти.
3. Використання результатів інституційного аудиту та самооцінювання для планування заходів із формування безпечного освітнього середовища.

 

Модуль 2. Попередження насилля та жорстокого поводження з дітьми

Мета модуля: Формування професійної готовності педагогічних працівників до своєчасного виявлення, попередження та належного реагування на випадки насильства і жорстокого поводження з дітьми в освітньому середовищі відповідно до чинного законодавства та з урахуванням принципів захисту прав дитини і травма-інформованого підходу.

Тема 2.1. Алгоритми виявлення та реагування на випадки насильства щодо дітей: освітній і сімейний контекст

Поняття алгоритмів виявлення та реагування на випадки насильства щодо дітей. Розмежування процесів виявлення (ідентифікація ознак, фіксація змін у стані дитини, оцінювання ризиків) та реагування (прийняття рішення, інформування відповідних суб’єктів, подальші дії за встановленими процедурами відповідно до Порядку реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2025 року № 1513. Особливості застосування алгоритмів у різних середовищах: у закладі освіти (булінг, кібербулінг, інші прояви насильства) та у сімейному контексті (ознаки домашнього насильства, дистресова поведінка дитини). Розгляд алгоритмів з позицій кейс-менеджменту як технології міждисциплінарного супроводу дитини, що передбачає послідовність дій, розподіл відповідальності між суб’єктами, координацію взаємодії та моніторинг результатів надання допомоги. Межі професійної відповідальності педагога: дія в інтересах дитини, дотримання конфіденційності, недопущення повторної травматизації, виконання повноважень без самостійного розслідування. Формування здатності діяти алгоритмічно відповідно до чинного законодавства та Порядку реагування, визначення ролі закладу освіти як первинної ланки системи захисту прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2025 року № 1513.

Орієнтовний перелік практичних завдань

1. Перегляд та аналіз кейсів щодо насиллля в освітньому та сімейному середовищі: розмежування етапів виявлення і реагування, визначення ознак ризику та дій педагога відповідно до Порядку реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми.

2. Побудова алгоритму дій за кейсом з урахуванням вимог Порядку: фіксація інформації, інформування уповноважених суб’єктів, ухвалення рішень і подальші кроки в межах професійних повноважень.

3. Моделювання дій учасників освітнього процесу в ситуації виявлення ознак насилля. Алгоритм ухвалення перших професійних рішень.

Орієнтовний перелік питань для самостійного опрацювання 

1. Проаналізувати один із запропонованих кейсів та письмово обґрунтувати вибір алгоритму реагування з урахуванням освітнього або сімейного контексту.

2. Визначити межі професійної відповідальності педагога в запропонованій ситуації та можливі ризики порушення принципу найкращих інтересів дитини.

Тема 2.2. Міжвідомча взаємодія та інституційна спроможність закладу освіти у випадках насилля

Поняття міжвідомчої взаємодії у сфері захисту прав дитини та протидії насиллю. Основні суб’єкти взаємодії (служби у справах дітей, соціальні служби, заклади охорони здоров’я, правоохоронні органи) та їх повноваження. Роль закладу освіти як первинної ланки виявлення ризиків та ініціювання координації дій відповідно до Порядку реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми.

Межі професійної відповідальності педагогічних працівників у процесі взаємодії. Особливості комунікації з батьками (законними представниками) з дотриманням принципу найкращих інтересів дитини. Кейс-менеджмент як технологія міждисциплінарної координації допомоги дитині. Використання результатів інституційного аудиту та самооцінювання для підвищення рівня інституційної спроможності закладу освіти.

Знати та розуміти: 

• психологічні та поведінкові маркери насильства в освітньому середовищі, зокрема булінгу та кібербулінгу, а також у сім’ї;
• поведінку у складних професійних ситуаціях, пов’язаних із виявленням ознак насилля та ухваленням рішень щодо реагування;
• як організовувати професійну взаємодію з батьками (законними представниками) та суб’єктами міжвідомчої співпраці у межах визначених повноважень;
• індивідуальні особливості дітей та їх вразливість під час планування та реалізації заходів із забезпечення безпечного освітнього середовища;
• здоров’язбережувальні підходи у створенні безпечного освітнього середовища.

Вміти: 

• застосовувати алгоритм реагування на випадки насильства в освітньому середовищі з дотриманням визначеної процедури інформування та документування;
• впроваджувати механізми міжвідомчої взаємодії із суб’єктами у сфері захисту прав дитини в межах професійних повноважень;
• використовувати інструменти превенції ризиків насильства, зокрема профілактичні заходи, просвітницьку роботу та формування безпечного освітнього середовища.

Короткостроковий курс з можливістю опанування змісту програми один раз на п’ять років.