СТРАТЕГУВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

2. НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Програмою передбачено інтерактивні лекційні заняття та практичні заняття (тренінги). 

Особливістю практичних занять є виконання вправ, аналіз конкретних ситуацій, розв’язання професійних кейсів. 

Самостійна робота включає індивідуальну роботу з нормативними документами, методичними матеріалами. 

Підсумкові заходи – тестування. 

Зміст програми складається з 3 модулів та 6 взаємопов’язаних тем. На етапі завершення навчання слухачі проходять підсумковий тест із 15 питань. Максимальна кількість балів, яку можуть отримати учасники, – 20. Прохідний бал – 15. Учасники, які успішно виконали 75 % програми навчання та підсумковий тест, отримують сертифікат про підвищення кваліфікації.

Кількість годин, що відводиться на засвоєння змісту програми: 30 год,            з них: 6 – лекційні заняття, 18  – практична робота, 4 – самостійна робота,                             2 – контрольні заходи.

Навчально-тематичний план

Назва навчальних тем	Кількість годин
	Лекції	Практичні заняття	Самостійна робота	Контрольні заходи	Усього
МОДУЛЬ 1.  ДІАГНОСТИКА Й АНАЛІТИЧНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГУВАННЯ
Тема 1.1. Запити й очікування всіх учасників освітнього процесу для розвитку закладу освіти	1	2			3
Тема 1.2.  Аналітичний інструментарій стратегічного управління: від діагностики стану до проєктування змін	1	3	1		5
Разом за модулем	2	5	1		8
МОДУЛЬ 2. МОДЕЛЮВАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ АВТОНОМІЇ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ
Тема 2.1. Формування ідеологічного трикутника закладу освіти та цілей його сталого розвитку	1	4	1		6
Тема 2.2. Стратегування багатовекторної автономії закладу освіти: нормативні засади й практичні моделі впровадження	1	4	1		6
Разом за модулем	2	8	2		12
МОДУЛЬ 3. УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ ТА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ
Тема 3.1. Стратегії управління змінами й подолання опору	1	3			4
Тема 3.2. Управлінські рішення: ризики, альтернативи, рефлексія	1	2	1		4
Разом за модулем	2	5	1		8
Підсумкові заходи				2	2
Усього	6	18	4	2	30

3. ЗМІСТ ПРОГРАМИ

 

МОДУЛЬ 1. ДІАГНОСТИКА Й АНАЛІТИЧНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГУВАННЯ

Тема 1.1. Запити й очікування всіх учасників освітнього процесу для розвитку закладу освіти. 

Методи й механізми отримання та опрацювання даних щодо запитів, очікувань стейкхолдерів закладу освіти: вивчення документації, опитування (анкетування, фокус-групи, глибинні інтерв’ю тощо), спостереження. Картування стейкхолдерів закладу. Дизайн-мислення в управлінській діяльності: як виявити латентні потреби батьків та учнів.  Алгоритм опрацювання, візуалізації результатів опитування для прийняття управлінських рішень. Механізми врахування індивідуальних освітніх потреб учнів, очікувань батьків, професійних запитів педагогів у стратегії розвитку закладу освіти. Формулювання висновків і проєктування гіпотез розвитку закладу освіти.

Управлінські інструменти: матриця Менделоу (карта стейкхолдерів) для визначення впливу та інтересів груп; пакет цифрових опитувальників (Google Forms / Typeform з налаштованою логікою) для професійного опитування; протокол діагностичної бесіди; гайд для глибинного інтерв’ю (шаблон запитань для виявлення прихованих запитів); методологія «HMW» (How Might We - Як ми можемо…).

 

Тема 1.2.  Аналітичний інструментарій стратегічного управління: від діагностики стану до проєктування змін.

Сучасні методики аналізу стану функціонування і розвитку закладу освіти; комплексний SWOT-аналіз (методика перехресного аналізу факторів впливу); PEST-аналіз зовнішнього середовища (вивчення впливу політичних, економічних, соціальних, технологічних факторів на розвиток закладу освіти); GAP-аналіз (визначення розривів між поточним станом закладу та стратегічною метою); пошук ресурсів для подолання розривів; SNW-підхід до внутрішнього аудиту (оцінка внутрішнього середовища за трирівневою шкалою); визначення «стратегічного ресурсу»; методика «5 чому?» і діаграма Ісікави (пошук першопричин проблемних зон, виявлених під час внутрішнього аудиту, з метою запобігання їх рецидивів у майбутньому); бенчмаркінг в освіті (техніка порівняльного аналізу показників свого закладу з кращими практиками лідерів для впровадження інновацій).

Управлінські інструменти: інтерактивна матриця «SWOT» (робочий шаблон для створення проєктних ідей); профіль PEST-факторів (таблиця оцінки ймовірності та сили впливу зовнішніх загроз із бальною системою); GAP-карта або «Дорожня карта змін» (інструмент для візуалізації кроків, необхідних для переходу з точки А в точку Б); чек-лист SNW-аудиту для швидкого самооцінювання; діаграма Ісікави або метод «5 чому?» (графічний конструктор для аналізу причин проблемних зон); бенчмаркінгова таблиця (форма для порівняння KPI  власного закладу та закладів-конкурентів).

МОДУЛЬ 2. МОДЕЛЮВАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ АВТОНОМІЇ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

 

Тема 2.1. Формування ідеологічного трикутника закладу освіти та цілей його сталого розвитку.

Технологія розробки ідеологічного трикутника розвитку закладу освіти: місія (соціальне призначення), візія (образ майбутнього), цінності (процесуальні політики). Як перевірити ідеологічний трикутник на життєздатність. Методологія побудови стратегії розвитку закладу освіту на основі стратегічної мети, візії та місії закладу. Дерево цілей: від стратегічної мети до конкретних операційних завдань, індикаторів (KPI). Параметри, критерії, якісні й кількісні показники аналізу стратегічного розвитку закладу. Методики коригування стратегії на основі зворотного зв’язку від громадськості.

Управлінські інструменти: матриці стратегічного вибору (матриця SWOT-аналізу, Перейти за покликанням , мПерейти за покликанням ); метод «Золоте коло» (Саймон Сінек) для розробки візії (Чому? Як? Що?); моделі SMART та OKR (Objectives and Key Results) для постановки амбітних стратегічних цілей; шаблон стратегічного плану (One-page strategy); панель індикаторів моніторингу (Dashboard).

 

Тема 2.2. Стратегування багатовекторної автономії закладу освіти: нормативні засади й практичні моделі впровадження. 

Нормативні та організаційні засади впровадження автономії закладів освіти. Види автономій, їх компоненти, ознаки, індикатори ефективності. Організаційна автономія: автономія у сфері організаційної структури й організаційної культури. Академічна автономія: право на власні освітні програми, інноваційну освітню діяльність, вибір інструментів оцінювання. Кадрова автономія: формування штатного розпису, політика стимулювання і професійного розвитку. Фінансова автономія: перехід на самостійний баланс та управління фінансовими ресурсами. Моделювання системи автономізації: розподіл відповідальності й делегування повноважень. Інституційні моделі «автономного закладу освіти»: вітчизняний та європейський досвіди. Ризики автономізації та шляхи їх мінімізації через прозорість і звітність.

Управлінські інструменти: матриця RACI; конструктор модульних формулювань для статуту, що юридично закріплюють право закладу на власну структуру й органи самоврядування; протокол фасилітації сесії з організаційної культури; канва освітньої програми для проєктування власного навчального плану, вибору предметів, інваріантної складової; реєстр інноваційних освітніх практик (інструмент верифікації авторських методик учителів закладу); методичний конструктор систем оцінювання; положення про систему стимулювання (KPI-карта); індивідуальна карта професійного зростання (IDP); дашборд фінансового моніторингу; класифікатор позабюджетних джерел; класифікатор грантових фондів, шаблон грантової заявки (Concept Note), карта донорської підтримки; модель прозорої звітності керівника на сайті закладу (фінанси + успішність + ресурси); реєстр стратегічних ризиків автономії (таблиця оцінки ймовірних загроз і заходів щодо їх усунення); інструмент «Зворотний зв’язок 360°» (цифрова анкета для оцінки задоволеності стейкхолдерів якістю впровадження автономії).

 

МОДУЛЬ 3. УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ ТА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

 

Тема 3.1. Стратегії управління змінами й подолання опору.

Психологія змін. Природа організаційних змін: драйвери розвитку та бар’єри інноваційного процесу. Креативні методи вирішення стратегічних завдань (мозковий штурм, синектика, дизайн-мислення). Психологія опору змінам: причини супротиву персоналу та стейкхолдерів. Стратегії мінімізації опору: інформування, залучення, підтримка, фасилітація. Методи переговорів і досягнення консенсусу в конфліктних ситуаціях під час реформ. Драйвери змін. Групова динаміка: формування команд змін та розподіл ролей у проєктних групах. Створення «команди прориву». Моделювання процесу змін: від «розморожування» стану до закріплення нових норм.

Управлінські інструменти: формула змін Бекхарда – розрахунок готовності колективу до змін; модель Коттера (8 кроків) – покроковий план упровадження будь-якої інновації; комунікаційна карта змін – план інформування персоналу (що, кому, коли кажемо); тест на роль у команді (Білбін).

 

Тема 3.2. Управлінські рішення: ризики, альтернативи, рефлексія. 

Класифікація та види управлінських рішень: від оперативних до концептуальних. Технології прийняття рішень: управління за результатами, на базі потреб, за результатами перевірок, винятками тощо. Прогнозування та оцінка ризиків у виборі управлінських альтернатив. Використання штучного інтелекту для аналізу даних і підтримки прийняття рішень. Рівні залучення колегіальних органів до прийняття рішень. Введення в дію рішень колегіальних органів управління ЗЗСО. Форми та види контролю як інструменти якості. Рефлексія управлінської діяльності: критерії ефективності й саморозвиток керівника. Залучення стейкхолдерів до процесу прийняття рішень.

Управлінський інструментарій: квадрат Декарта (оцінка альтернатив і наслідків рішень); матриця ризиків (оцінка ймовірності та впливу загроз); шаблон протоколу рішення педагогічної ради (фасилітованої наради); картка рефлексії керівника; промпт-інжиніринг для керівника (ШІ як персональний асистент).

 

3.1. Орієнтовний перелік практичних завдань:

1. Вправа «Карта впливу». Слухачі ідентифікують основні групи стейкхолдерів закладу (батьки, учителі, учні, засновник, бізнес) та розміщують їх у матриці Менделоу, визначаючи пріоритетність комунікації з кожною групою для розробки стратегії.
2. Вправа «Голос прихованих потреб». Користуючись методологією «How Might We» (Як ми можемо), слухачі трансформують виявлені скарги або складні запити батьків у конструктивні запитання для проєктування нових послуг чи змін у закладі.
3. Вправа «Стратегічне перехрестя (SWOT)». На основі попередньо проведеного SWOT-аналізу слухачі заповнюють інтерактивну матрицю, де на перетині сильних сторін і можливостей формулюють                                            3–5 проєктних ідей для розвитку закладу.
4. Вправа «Міст через прірву». Слухачі проводять GAP-аналіз за обраним напрямом (наприклад, рівень цифрової компетентності вчителів), фіксують стан «як є» та «як має бути» і складають перелік з 5 конкретних кроків для подолання цього розриву.
5. Вправа «Золоте коло закладу». Використовуючи модель Саймона Сінека, слухачі формулюють відповіді на питання: «Чому ми існуємо?» (місія), «Як ми це робимо?» (цінності), «Що саме ми пропонуємо?» (продукт) та створюють основу для бренду закладу.
6. Вправа «Дерево результатів (OKR)». Слухачі формулюють одну амбітну стратегічну ціль та 3–4 ключові результати (Key Results) з конкретними показниками, за якими можна буде виміряти успіх її досягнення протягом року.
7. Вправа «Межі відповідальності (RACI)». Слухачі заповнюють таблицю розподілу ролей для процесу впровадження академічної автономії (наприклад, вибір освітньої програми), чітко розмежовуючи, за що відповідатиме педагогічна рада, за що – директор, а з ким консультуватимуться батьки.
8. Вправа «Дизайн автономного статуту». Користуючись конструктором модульних формулювань, слухачі розробляють розділ статуту або положення, що юридично закріплює право закладу на формування власної структури та системи кадрового стимулювання.
9. Вправа «Температура змін». За допомогою формули Бекхарда слухачі проводять самодіагностику готовності свого колективу до конкретної інновації, вираховують рівень опору й визначають, якого компонента (незадоволеності станом, візії чи перших кроків) бракує найбільше.
10. Вправа «Алгоритм Коттера в дії». Слухачі складають план за першими чотирма кроками моделі Коттера для впровадження конкретної зміни (наприклад, перехід на електронний документообіг), фокусуючись на створенні відчуття нагальності та формуванні команди прориву.
11. Вправа «Декартів вибір». Слухачі аналізують складне управлінське рішення (наприклад, перехід на самостійну бухгалтерію), заповнюючи чотири квадрати: «Що буде, якщо це станеться?», «Що буде, якщо цього НЕ станеться?», «Чого НЕ буде, якщо це станеться?» та «Чого НЕ буде, якщо цього НЕ станеться?».
12. Вправа «ШІ-асистент директора». Слухачі формулюють серію промптів для штучного інтелекту, щоб проаналізувати великий масив даних (наприклад, результати опитування батьків) і згенерувати проєкт рішення педагогічної ради з урахуванням альтернатив.
13. Вправа «Грантовий конструктор». Слухачі розробляють логіко-структурну матрицю проєкту для залучення інвестицій у розвиток закладу.
14. Вправа «Безпековий аудит». Слухачі ідентифікують ризики середовища й розробляють протоколи мінімізації загроз.

3.2. Орієнтовний перелік питань для самостійного опрацювання:

1. Аналіз «цифрового сліду» закладу: як відгуки в соціальних мережах та Google-картах відображають реальні очікування стейкхолдерів.
2. Розробка плану-графіка залучення різних груп стейкхолдерів до обговорення проєкту стратегії (визначення каналів комунікації).
3. Порівняльний аналіз (бенчмаркінг) сайтів трьох успішних закладів освіти вашого регіону. Які стратегічні переваги вони транслюють?
4. Побудова «Діаграми Ісікави» для однієї хронічної проблеми закладу (наприклад, низька мотивація вчителів до інновацій або відтік учнів у старшій базовій школі).
5. Дослідження світового досвіду: аналіз місій та візій топ-10 інноваційних закладів освіти світу (за рейтингами World’s Best Schools).
6. Критичний аналіз чинної стратегії власного закладу на відповідність критеріям SMART та принципам сталого розвитку.
7. Порівняльна характеристика моделей фінансової автономії: самостійна бухгалтерія vs обслуговування централізованою бухгалтерією (переваги та ризики).
8. Проєктування варіативної частини навчального плану як інструменту залучення нових учнів (академічна автономія в дії).
9. Аналіз власного досвіду впровадження змін за останні 2 роки: ідентифікація головних бар’єрів та застосованих стратегій їх подолання.
10. Розробка комунікаційної карти для анонсування непопулярного рішення в колективі (наприклад, зміна системи нарахування премій).
11. Етичні аспекти та ризики використання штучного інтелекту в управлінській діяльності: де межа між асистентом і заміною професійного судження.
12. Моделювання сценаріїв розвитку закладу (оптимістичний, песимістичний, реалістичний) за умови зміни обсягів фінансування громадою.

4. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

Нормативно-правові документи:

1. Державна стратегія регіонального розвитку на 2021–2027 роки : постанова Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 695. URL : Перейти за покликанням (дата звернення : 17.03.2026).
2. Про затвердження професійного стандарту «Керівник (директор) закладу загальної середньої освіти» : наказ Міністерства економіки України від 12.01.2021 № 97. URL : Перейти за покликанням (дата звернення : 17.03.2026).
3. Про освіту : Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII. URL : Перейти за покликанням (дата звернення : 17.03.2026).
4. Про повну загальну середню освіту : Закон України від 16.01.2020                          № 463-IX. URL : Перейти за покликанням (дата звернення : 17.03.2026).
5. Управління якістю. Задоволеність замовників. Настанови щодо кодексів поведінки для організацій (ІSO 10001:2018, IDT) : ДСТУ ISO 10001:2019. [Чинний від01.01.2021]. Київ : УкрНДНЦ, 2020. 18 с. (Національний стандарт України).
6. Управління якістю. Задоволеність замовників. Настанови щодо моніторингу та оцінювання (ISO 10004:2018, IDT) : ДСТУ ISO 10004:2019. [Чинний від 01.01.2021]. Київ : УкрНДНЦ, 2020. 26 с. (Національний стандарт України).

Основна література:

1. Абетка для директора: рекомендації до побудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладі загальної середньої освіти / Ю. Вергун та ін. ; за ред. Р. Гурака. Київ : ДСЯО, 2021. 350 с.
2. Деміхов О. І., Дегтярьова І. О. Стратегічне управління та управління змінами : конспект лекцій. Київ : ННІМП УМО, 2023. 128 с.
3. Методичні рекомендації з питань формування внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладах загальної середньої освіти : наказ Державної служби якості освіти України від 30.11.2020 № 1480. URL : Перейти за покликанням (дата звернення : 19.01.2026).
4. Калініна Л. М. Стратегічне управління розвитком закладу загальної середньої освіти: теоретико-методологічний аспект. Вісник післядипломної освіти. 2019. Вип. 7(36). С. 44–61.
5. Колісник О. В. Менеджмент в освіті: стратегічне планування та розвиток людського капіталу. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2021. 210 с.
6. Кравченко О. І. Стратегічне управління у сфері освіти : навч.-метод. посіб. Полтава : ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2022. 117 с.
7. Марченко О. В. Автономія закладу освіти: фінансові та кадрові аспекти. Вісник післядипломної освіти. 2023. Вип. 21(50). С. 45–62.
8. Навчальний посібник для керівників закладів освіти з питань стратегічного планування / за заг. ред. О. В. Пастовенського. Житомир : ОІППО, 2023. 156 с.
9. Овсянюк-Бердадіна О. Ф., Островерхов В. М. Управління змінами : навч. посібник. Тернопіль : ЗУНУ, 2023. 148 с.
10. Розробка стратегії розвитку закладу освіти : практ. порадник для керівника / за ред. В. В. Береки. Хмельницький : ХОІППО, 2022. 112 с.
11. Романовський О. Г. Лідерство та стратегічне управління в інноваційному розвитку закладу освіти. Харків : НТУ «ХПІ», 2018. 320 с.
12. Стратегічне управління та проєктний менеджмент в освіті : навч.-метод. посіб. / уклад. Л. М. Карамушка та ін. Київ : Інститут психології                                  ім. Г. С. Костюка НАПН України, 2021. 120 с.
13. Шинкаренко В. В. Маркетинговий аналіз освітнього середовища: PEST та SWOT технології. Економіка та управління освітою. 2020. № 3.                         С. 12–19.

Додаткова література:

 

1. Коттер Дж. Попереду змін / пер. з англ. С. Крикун. Київ : Наш Формат, 2021. 216 с.
2. Сінек С. Почни з «Чому». Як видатні лідери надихають діяти / пер. з англ. Ю. Кузьменко. Київ : Основи, 2019. 224 с.
3. Хіт Ч., Хіт Д. Перемикайся. Як змінювати речі, коли це важко / пер. з англ. О. Качура. Київ : Наш Формат, 2022. 288 с.
4. Штучний інтелект в освіті : практичний посібник для керівників шкіл / за заг. ред. О. В. Пасічник. Львів : УКУ, 2024. 112 с.
5. Друкер Пітер Ф. Ефективний керівник / пер. з англ. О. Осмоловської. Київ : КМ-БУКС, 2019. 224 с.
6. Іванина Р., Міщенко С. Сегментація аудиторії за допомогою методики 5W Шеррінгтона [Електронний ресурс]. URL : https://elit Перейти за покликанням
7. Россошанська О. Системи управління освітніми організаціями. Науковий коментар до вимог з настановами щодо використання міжнародного стандарту ISO 21001:2018 : наук.-метод. посіб. Київ : ФОП Маслаков, 2021. 94 с. URL : Перейти за покликанням (дата звернення : 17.03.2026).

Знання:

• методології комплексного аудиту внутрішнього й зовнішнього середовища закладу освіти;
• компонентів та індикаторів ефективності організаційної, академічної, кадрової, фінансової автономій;
• етапів упровадження інновацій за моделлю Коттера та формули готовності до змін Бекхарда;
• технології прийняття рішень (за результатами, винятками, на основі потреб тощо) та рівні залучення стейкхолдерів.

Уміння (навички):

• будувати матрицю Менделоу, проводити SWOT- / PEST-аналіз, візуалізувати розриви за допомогою GAP-карти;
• формулювати місію та візію за методом «Золоте коло», розробляти «One-page strategy», налаштовувати панелі індикаторів (Dashboard);
• розподіляти відповідальність через матрицю «RACI», формулювати статутні положення та проєктувати власні освітні програми за допомогою канви;
• розраховувати ризики, складати комунікаційні карти змін і використовувати квадрат Декарта для вибору альтернатив;
• створювати професійні опитувальники й застосовувати                                              ШІ-інструменти для підготовки управлінських документів.

Установки щодо:

• інтеграції запитів громади в стратегічні пріоритети розвитку закладу;
• моделювання та впровадження системи автономії через забезпечення її прозорості й підзвітності;
• долання опору персоналу, формування «команди прориву» та прийняття обґрунтованих рішень у критичних ситуаціях;
• здійснення рефлексії власного управлінського стилю та проєктування траєкторії саморозвитку.