«Перша психологічна допомога. Алгоритм дій»

МОДУЛЬ 1.
СИСТЕМНА РОБОТА ЩОДО ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ ЯК ПЕРЕДУМОВА РІВНОГО ДОСТУПУ ДО ОСВІТИ
Тема 1.1 Освітні втрати: поняття та принципи роботи програм із надолуження освітніх втрат

Зміст понять «освітні/навчальні втрати», «освітні/навчальні розриви». Термінологія «освітні/навчальні втрати» та «освітні/навчальні розриви» у міжнародних документах та законодавчих актах України. Загальне та відмінне у поняттях «освітні/ втрати» та «освітні/навчальні розриви». Види навчальних втрат: втрата знань і навичок або відхилення в академічному прогресі здобувача освіти через перерви у формальній освіті, пропуски занять тощо; втрата здобутих раніше знань здобувачами освіти, які досягли певного прогресу в навчанні, погіршують свою успішність через тимчасову (нетривалу) перерву у формальній освіті (наприклад, літні канікули); різниця між тим, чого навчився здобувач освіти, тобто досягнутим ним академічним прогресом, і тим, чого він мав би навчитися на певному етапі свого навчання (наприклад, у певному віці, на рівні певного класу тощо).

Причини та наслідки освітніх втрат. Фактори, що визначають освітні втрати та здобутки в умовах воєнного стану (навчальний час, освітні програми, динаміка результатів навчання) на різних рівнях (циклах) освіти. Визначення: заходів щодо компенсації цих втрат; категорій здобувачів освіти, які мають найбільші освітні втрати та потребують компенсаторних заходів (внутрішньо переміщені особи (ВПО), діти з особливими освітніми потребами (ООП), діти з багатодітних сімей, із малозабезпечених сімей, з числа національних меншин тощо). Передумови виникнення та збільшення освітніх прогалин та фактори, що впливають на розвиток цього явища. Акцент на психоемоційному стані здобувачів освіти, який є суттєвим чинником впливу на освітній процес. 10 принципів організації процесу з надолуження освітніх втрат, розроблених Accelerated Education Working Group — AEWG. 
Загальне у підходах до визначення принципів надолуження освітніх втрат. Орієнтація на відновлення освітніх результатів, забезпечення рівних можливостей для всіх здобувачів освіти та підвищення якості навчання. Принципи роботи із надолуження освітніх втрат: індивідуалізація навчання; діагностичність; системність і послідовність; гнучкість і адаптивність; пріоритетність ключових компетентностей; мотиваційна підтримка; партнерство; моніторинг результатів. Поняття індивідуальної освітньої траєкторії, адаптації освітнього процесу, забезпечення рівного доступу до якісної освіти.
Діяльність закладу освіти із надолуження освітніх втрат. Компенсаторні заходи застосовування у громадах/закладах освіти підтримки найбільш вразливих категорій здобувачів освіти в умовах війни. Професійні та організаційні виклики, потреби, з якими зіткаються заклади освіти та педагогічні працівники в умовах війни.

Тема 1.2. Правові та організаційні основи надолуження освітніх втрат. Суб’єкти впровадження програм із надолуження освітніх втрат та цільова аудиторія.
Міжнародне та національне законодавство із надолуження освітніх втрат.
Міжнародні стратегії орієнтовані на відновлення освітніх втрат та на розв’язання структурних проблем освіти шляхом здійснення реформ з урахуванням реалій значних фіскальних обмежень протягом наступних років. Перелік стратегій підтримки здобувача освіти. Інтенсивна підтримка для компенсації втраченої освіти, відновлення фізичного та психічного здоров’я, соціального розвитку здобувачів освіти.
Нормативні документи із надолуження освітніх втрат
Національні нормативно-правові акти, якими визначені законодавчі вимоги до закладів освіти щодо надолуження освітніх втрат. Підготовка нормативних документів закладу освіти щодо надолуження освітніх втрат (накази, посадові інструкції, плани діяльності, відповідна супроводжувальна документація тощо).
Визначення цільової аудиторії програм із надолуження освітніх втрат
Основні категорії здобувачів освіти, що першочергово потребують залучення до програм із надолуження освітніх втрат. Взаємодія суб’єктів, які можуть впроваджувати програми з подолання освітніх втрат та  суб’єктів їх реалізації. Формати реалізації програм із надолуження освітніх прогалин та базові дисципліни, за якими вони реалізуються.

Тема 1.3. Інструменти діагностування та подолання освітніх втрат.
Вимоги державного стандарту та освітніх програм(відповідно до освітньої галузі) як критерії виявлення освітніх втрат здобувачів освіти.
Розроблення інструментарію для діагностування рівня опанування учнями навчального матеріалу. Організація консультативно-методичної роботи з підготовки та стимулювання педагогічних працівників до подолання освітніх втрат здобувачів освіти (навчальних, виховних, фізичних, психологічних), опанування навичками гнучкого планування. Адаптація освітніх стратегій та освітнього процесу до індивідуальних потреб здобувачів освіти, враховуючи рівень їх навчальних втрат, місце проживання, соціальні ресурси родин, отриманий здобувачами освіти травматичний досвід тощо. Консолідація й ефективне використання наявних ресурсів для створення та результативного функціонування системи з подолання освітніх втрат здобувачів освіти. Мінімізація освітніх втрат та підвищення якості надання освітніх послуг. Інтеграція у міжнародний освітній простір з питань подолання освітніх втрат.
Інструменти та ресурси, які можна застосовувати під час реалізації програм із надолуження освітніх втрат. Перелік громадських і освітніх організацій, які мають певний досвід у організації освітніх процесів з надолуження освітніх втрат.

Тема 1.4. Організація психоемоційної підтримки та ресурсне забезпечення програм із надолуження освітніх втрат.
Важливість психоемоційного зв’язку та налагодження якісної комунікації між об’єктами та суб’єктами реалізації програм із надолуження освітніх втрат. Наслідки для психоемоційної сфери здобувачів освіти, спричинені освітніми прогалинами. 
Коло субʼєктів, які дотичні до забезпечення психоемоційної підтримки здобувачів освіти: батьки, педагогічні працівники, практичний психолог, соціальниай педагог, громадські організації, що реалізують програми підтримки психоемоційної сфери здобувачів освіти. Практичні кейси та правила організації психологічної підтримки здобувачів освіти. 
Ресурси, які застосовуються освітянами та партнерські організації для реалізації психоемоційної підтримка здобувачів освіти. Каталог корисних посилань на основні ресурсів, які допоможуть в реалізації програм з надолуження освітніх втрат здобувачів освіти.
Перегорнутий клас (Flipped Classroom): тестування на основі Штучного Інтелекту (Перейти за покликанням ) та надолуження освітніх втрат за допомогою бази кейсових уроків (Перейти за покликанням ). Онлайн-консультації для учнів 1-11 класів закладів загальної середньої освіти з основних предметів «перегорнутий кол-центр» із застосуванням власного віджету конференц-зв’язку. Алгоритм реєстрації здобувача освіти у системі та замовлення ним консультації з відповідного предмета і теми/проблеми, підтвердження часу і дати консультації з предмета учителем та реалізація онлайн-консультації за допомогою власного віджету. Переваги ресурсу в організації програм з надолуження освітніх втрат для різних категорій здобувачів освіти.

Тема 1.5. Психолого-педагогічна підтримка учасників освітнього процесу в умовах війни та подолання освітніх втрат
Надолуження освітніх втрат в умовах війни на глибокому розумінні психології особистості. Я-концепція – відображення психоемоційних переживань, життєвих стратегій особистості; динамічна система уявлень людини про саму себе, яка стимулює або гальмує активність людини. Використання інструментів, які дають здобувачам освіти упевненість, віру у власні сили, відчуття автономності.
«Самооцінка і Я-концепція у кризових та посткризових умовах життя». Стратегії роботи з учнями, які сприяють розвитку позитивної самооцінки та надолуженню освітніх втрат.
Психоемоційний зв’язок та налагодження якісної комунікації між об’єктами та суб’єктами реалізації програм із надолуження освітніх втрат. Наслідки для психоемоційної сфери здобувача освіти, спричинені освітніми прогалинами. 
Створення комфортних умов для повернення здобувачів освіти до повноцінного освітнього процесу, усунення подальших негативних впливів. Індивідуальна психологічна підтримка здобувачів освіти, підвищення їх мотивації до навчання, подолання стресу та тривожності, які виникають в умовах воєнного стану. Психолого-емоційна підтримка здобувачів освіти. Взаємодія з батьками та громадою. Партнерство та взаємопідтримка в освітньому середовищі. Співпраця між учителями, психологами, соціальними педагогами та іншими фахівцями. Роль професійних спільнот і громадських організацій у підтримці здобувачів освіти.
 

МОДУЛЬ 2.
БЕЗПЕЧНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ: ІНТЕГРАЦІЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНИХ ПРАКТИК І ПІДХОДІВ, ЧУТЛИВИХ ДО ТРАВМИ
Тема. 2.1. Вплив травми на навчання та поведінку учнів. Етіологія стресу, причини винекнення та шляхи подолання. 
Розкриття сутності поняття «травма», «стрес». Характеристика травми. Сутність травма-інформованого підходу. Характеристика стресу як нормального стану здорової людини, що супроводжується активізацією діяльності, спрямованої на протидію загрозам, та супроводжується комплексними психофізіологічними і біохімічними змінами, які сприяють адаптації до нових умов.
Особливості переживання психотравми в дитячому та підлітковому віці. Поняття «психотравма», «стрес», «кризова ситуація». Особливості реагування дітей на травматичну стресову подію. Форми реагування близького оточення на стресові або кризові обставини, в які потрапляє дитина Психологічні особливості переживання кризи підлітками.  Вплив травматичних чинників на здобувачів освіти.
Визначення стресу як неспецифічної реакції організму на ситуації, що потребують змін, із акцентом на те, що критичними є стани, пов’язані з порушенням адаптації, самоконтролю та особистісної реалізації (виснаження, втрати, переживання горя тощо).

Формування уявлення про основні методи подолання стрес визначення та усвідомлення факторів стресу з метою їх уникнення або зменшення впливу; застосування фізичної активності як засобу нормалізації нервової діяльності та покращення загального самопочуття; залучення до діяльності, що приносить задоволення та сприяє емоційному відновленню; використання релаксаційних практик (аутотренінг, медитація, дихальні вправи); раціональне планування діяльності та розподіл навантаження; дотримання принципів здорового способу життя та харчування; відмова від шкідливих звичок як неефективних способів подолання стресу; використання допоміжних засобів відновлення (ароматерапія, фітотерапія, водні процедури).
Визначення ефективних практичних технік подолання стресу: формування позитивного мислення як способу підтримки внутрішньої рівноваги; застосування глибокого дихання для швидкого зниження психоемоційного напруження; використання м’язового розслаблення для відновлення фізичного стану.Формування навичок усвідомленого дихання як ефективного засобу збереження психоемоційного здоров’я та підвищення адаптаційних можливостей педагогічних працівників.

Тема 2.2. Перша психологічна допомога здобувачам освіти, які пережили травмуючі події.
Розкриття змісту поняття «перша психологічна допомога» (ППД) визначення комплексу заходів, спрямованих на підтримку осіб, які зазнали впливу надсильних стресових факторів, зокрема в умовах воєнного стану, та обґрунтування необхідності створення системи психоемоційної підтримки здобувачів освіти.
Визначення теоретичних засад поняття (ППД).Формування уявлення про загальні підходи до надання ППД. Характеристика базових особливостей ППД. Визначення основних завдань ППД. Кейси у яких надається ППД, зокрема при порушеннях психічних процесів: порушення когнітивних функцій; емоційна дестабілізація; дезорганізація поведінки; втрата контролю над діями; труднощі адаптації до середовища; стан деморалізації. Формування правил надання ППД. Визначення обмежень і заборон під час надання ППД. Психологічний дебрифінг у роботі з кризовими станами. Використання малювання при роботі з дітьми в травматичних ситуаціях. Збереження психоемоційного благополуччя здобувача освіти. Особливості індивідуальног спілкування з дітьми, які пережили травматичну ситуацію з використанням серійного малювання. 
Тема 2.3. Системні підходи в організації психосоціальної підтримки здобувачів освіти.
Посилення спроможності освітян організовувати системні підходи психосоціальної підтримки здобувачам освіти та побудову безпечного середовища; розвиток здатність долати виклики буденного життя; розбудова системи психологічної та соціальної роботи у закладах освіти із добувачем освіти та всередині колективу. 
Заохочення звернення за допомогою тих хто цього потребує; міжсекторальна взаємодія; ефективна комунікація із здобувачами освіти в освітньому середовищі; ненасильницьке спілкування; конфліктологія; відновлювальна комунікація; діяльність закладу щодо організації психосоціальної підтримки здобувачів освіти; соціальна безпека; протокол реагування; рівні координації; взаємодія субʼєктів; схема переспрямування, психосоціальна допомога.
Форми та види надання допомоги; співпраця з психологом, соціальним педагогом; вікно толерантності; тілесні реакції; стабілізуючий вплив на психіку; складові психічного здоров’я. Завдання: вироблення навички адекватного сприйняття дійсності знаходження позитивного підкріплення; бачення перспективи майбутнього в умовах невизначеності; організувазація інформаційної кампанії, спрямовану на побудову позитивної життєвої перспективи серед здобувачів освіти та усього колективу закладу освіти.
Сучасні підходи до розуміння змісту феномену «емоційна компетентність».  
Керівні принципи комплексного інтегрованого підходу до формування емоційної компетентності; засвоїння практичних підходи до формування емоційної компетентності здобувачів освіти; формування бажання підвищувати рівень емоційної саморегуляції та стресостійкості.
Основні принципи проведення груп підтримки. Підвищення поінформованості освітян щодо необхідності надання психосоціальної підтримки здобувачів освіти з травмою війни; визначення основних форм і видів підтримки здобувачів освіти; усвідомлення взаємозалежність педагогічної спроможності родини та умов життя.

Тема 2.4. Психоемоційна стійкість педагога як запорука ефективної підтримки здобувачів освіти
Визначення особливостей впливу стресу на педагогічних працівників.
Наслідки стресу та професійне вигорання педагога. Відновлення фахівця після роботи з особами, які проживають кризи, втрати та горе. Профілактика професійного вигорання фахівців. Супервізія як умова профілактики професійного вигорання. Профілактика і зниження інтенсивності впливу вторинної травми на фахівця. Визначення впливу хронічного стресу на професійну діяльність педагогічних працівників, особливо в умовах воєнного стану, що спричиняє розвиток емоційного вигорання як патологічного стану виснаження. Характеристика наслідків стресу.
Визначення ризиків неефективного подолання стресу. Основні методи подолання стресу. Психоемоційна підтримка педагогічних працівників. Вплив воєнного стану на психоемоційний стан вчителів. Профілактика професійного вигорання, стресу та тривожності. Техніки саморегуляції та відновлення ресурсу педагога.  Професійний розвиток вчителів в умовах надолуження освітніх втрат. Освітні платформи та програми підтримки вчителів. Методична підтримка педагогів у роботі з освітніми втратами. Сучасні підходи, методи та інструменти надолуження освітніх втрат. Обмін досвідом, професійні спільноти, наставництво. Розроблення адаптованих навчальних матеріалів. Організаційна та адміністративна підтримка вчителів Роль керівництва закладу освіти у створенні сприятливих умов праці. Гнучке планування, зменшення навантаження, підтримка ініціатив педагогів. Практичні техніки подолання стресу.

За результатами навчання слухачі оволодіють знаннями та набудуть (удосконалять) уміння, навички та способи діяльності, а саме:
ідентифікації та аргументації відмінностей між освітніми втратами та освітніми розривами;
застосування діагностичних інструментів (зокрема цифрові) для виявлення освітніх втрат у здобувачів освіти; 
планування освітньої діяльності з урахуванням виявлених освітніх втрат учнів та обрання ефективних стратегій їх подолання;
уміння розроблення та впровадження програм щодо подолання освітніх втрат;
добору та застосування ефективних методів і технологій навчання для подолання освітніх втрат; 
уміння ідентифікації та оцінювання психоемоційного стану здобувачів освіти для визначення потреби у наданні першої психологічної допомоги;
реалізації принципів травма-інформованого підходу в освітньому процесі другого циклу базової середньої освіти, застосування алгоритму дій педагога під час надання першої психологічної допомоги; 
знання базових технік стабілізації психоемоційного стану здобувачів освіти; 
створення безпечного, підтримувального освітнього середовища на засадах травма-інформованого підходу; 
удосконалення умінь розвитку емоційного інтелекту здобувачів освіти та формування навичок саморегуляції; 
удосконалення умінь використання цифрових інструментів для підтримки освітнього процесу та психосоціального супроводу учасників освітнього процесу.