Комплексний психологічний супровід учасників освітнього процесу в умовах реалізації державного стандарту базової середньої освіти.

Модуль 1. Психологічні аспекти забезпечення якості освітнього процесу в умовах реалізації Державного стандарту базової середньої освіти

Тема 1.1. Нормативно-правове забезпечення роботи практичного психолога в умовахреалізації Концепції НУШ

Огляд національних i міжнародних програмних документів, стратегій, програм,які регулюють діяльність практичних психологів в закладах загальної середньої освіти.

Статус психологічної служби в Україні як структурного підрозділу системиосвіти закріплений законодавством (Закон України «Про освіту» (2017), Закон України «Про повну загальну середню освіту» (2020), Положення про психологічну службу у системі освіти України (2018).

Професійний стандарт«Практичний психолог закладуосвіти» (2020) - документ, який визначає вимоги до кваліфікації, компетентностей та видів діяльності практичних психологів в Україні.

Закони України, постанови Верховної Ради України, акти Президента України,Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти i науки України щодо ключових аспектів системної психологічної допомоги учасникам освітнього процесу в сучасних реаліях.

Тема 1.2. Психологічний супровід надолуження освітніх втрат. Алгоритм роботи практичного психолога щодо подолання освітніх втрат в основній школі.

Актуальність проблеми освітніх втрат в умовах воєнного стану, пандемії COVID-19 та інших соціальних викликів. Визначення поняття «освітні втрати». 

Сутність i причини освітніх втрат. Інституційні (перехід на дистанційне навчання, нестача ресурсів). Індивідуальні (тривожність, втрата мотивації, психоемоційне виснаження). Соціальні (вимушене переміщення, роз'єднання родин, втрата доступу до освітніхпослуг).

Наслідки освітніх втрат. Академічні (зниження рівня знань, труднощі у засвоєнніматеріалу). Емоційно-поведінкові (зниженнясамооцінки, тривожність, агресія, апатія). Соціальні (порушення навичок комунікації, відчуження, ізоляція).

Складові психологічного супроводу процесу надолуження освітніх втрат. Психологічна підтримка (MHPSS)учасників освітнього процесу:запровадження системи психологічної підтримки та допомоги, реабілітація, перенаправлення. Створення психологічно безпечного (зцілюючого) освітнього середовища: сприяння міжособистісній взаємодії однолітків через соціально-психологічні тренінги та інтерактивні методи навчання. Психоемоційне навчання учасників освітнього процесу (СЕН,Soft skills, CПP) для відновлення психічного здоров’я: розвиток емоційного інтелекту; навичок емоційної саморегуляції; розвиток психологічної стійкості чи резильєнтності.

Алгоритм роботи практичного психолога щодо надолуження освітніх втрат.

Етап 1. Моніторингові (діагностичні) дослідження з охопленням ycix учнів (стан когнітивної, емоційно-вольової, особистісної та соціальної сфери). 

Етап 2. Визначенняпотреб та ресурсівособистості здобувача освіти (сильних сторін кожної дитини, відновлення, підсилення зовнішніх ресурсів).

Етап 3. Розробка індивідуального/групового плану психологічного супроводу процесу надолуження освітніх втрат, визначення шляхів компенсації (підбір інструментів). 

Етап 4. Впровадження плану для подолання психологічних втрат, його коригування та підведення підсумків. 

Етап 5. Аналіз ефективності роботи (повторна діагностика, оцінка ефективності плану роботи, i аналіз результатів). Команда психологічного супроводу надолуження освітніх втрат. Склад, функції, основні завдання команди.

Практичначастина. 

Обговорення кейсів із досвіду учасників. Орієнтовний план роботи команди психологічного супроводу надолуження освітніх втрат у закладі освіти. Розробка індивідуального плану роботи з учнем, який має освітні втрати. 

Тема. 1.3. Безпечний освітній  простір як чинник забезпечення якості освіти в НУШ. Модель «зцілюючих класів»

Поняття безпечного простору в контексті реформування освіти. Стабільна та динамічна безпека, як основні складові безпечного простору. Роль та завдання учасників освітнього процесуу побудові безпечного простору. Комунікація та взаємодія в моделі безпечного освітнього простору.

Зцілюючі класи, як модель побудови безпечного простору в класі, школі.

Науковіта методичні засади травмофокусованого навчаннята моделі зцілюючих класів, роль вчителя в психосоціальній підтримці учнів під час та після війни. Інструменти моделі зцілюючих класів:скринінгові методики, травмофокусоване навчання, налагодження зворотнього зв'язку з учнями та батьками.

Практична частина.

Обговорення кейсів із досвіду учасників.

Роль батьків у побудові безпечного простору в класі. Ефективна взаємодія з дитиною вдома. Засобискринінгу та стабілізації психоемоційного стану дитини вдома. Ефективна комунікація як складова безпечного простору.

Тема 1.4. Формування ефективної комунікації та партнерської взаємодії між учасниками освітнього процесу в умовах війни

Пeдaгогікa партнерства як один з ключових компонентів НУШ. Сутність понять «педагогіка партнерства», «партнерство», «партнерська взаємодія».

Основні ідеї та принципи педагогіки партнерства. Особливості партнерської взаємодії учасників освітнього процесу в умовах війни.

Психологічні основи формування партнерських відносин у системі «вчитель – учень – батьки».

Практична частина.

Обговорення кейсів із досвіду учасників.

Бар’єри побудови партнерської взаємодії та шляхи їх  подолання. Критерії ефективності розвитку стосунків партнерства в умовах взаємодії.

Поняття про ефективну комунікацію у партнерській взаємодії, комунікативні перешкоди партнерства. Методи подолання комунікативних бар’єрів. 

МОДУЛЬ 2. СУПРОВІД ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ ПЕДАГОГА В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Тема 2.1. Формування психологічної готовності педагогів до змін.

Поняття психологічної  готовності педагогів  до змін в контексті реформування освіти. Ключові аспекти психологічної готовності до змін. Особистісна та професійна готовність. Шляхи формування психологічної готовності. Професійна позиція педагога.

Мотивація педагогів до змін. Внутрішні потреби у самореалізації та зовнішні фактори мотивації. Сприятливе освітнє середовище як чинник стимулювання мотивації до змін. Вплив мотивації педагогічного колективу на навчання учнів та ефективність роботи освітнього закладу. 

Освітні інновації та ïx вплив на особистість учня. Формування у дитини впевненості у власних силах, адаптивності та цілеспрямованості. Розвиток мотивації, інформаційної грамотності, критичного мислення, креативності, комунікативних та соціальних навичок здобувачів освіти, як ознака позитивних освітніх змін.

Тема 2.2. Попередження професійного вигорання та укріплення резильєнтності у педагогів.

Поняття професійного вигорання. Аналіз особливостей психологічної профілактики професійного вигорання у педагогів. Профілактика та подолання професійного стресу та синдрому «професійного вигорання». 

Розгляд практичних кейсів професійного вигорання педагогів. Чинники, якi впливають на спроможність протистояти зовнішнім викликам.

Фактори ризику емоційного та професійного вигорання. Вплив професійних стресів на особистісну деформацію. Етапи, чинники та характерні ознаки професійного вигорання. Вторинна травматизація: основні симптоми, ступені інтенсивності та шляхи подолання. 

Практична частина.

Обговорення кейсів із досвіду учасників.

Просвітницька робота, забезпечення профілактики синдрому професійного вигорання.

Концепція резильєнтності. Резильєнтність як здатність людини a6o соціальної системи вибудовувати повноцінне життя в складних умовах. Складові феномену  резильєнтності.  Посилення резильєнтності  вчителів.  Поняття «безпечний дорослий» як складова формули безпечного освітнього середовища

Тема 2.3. Супервізія та інтервізіяяк інструменти професійної підтримки й розвитку педагога

Теоретичні засади інтервізії та гpyпoвoї супервізії. Поняття, суть i цінність інтервізійної підтримки, групової супервізії. Відмінності індивідуальної та групової супервізії. Функції, завдання та роль супервізора. Принципи й ціннісні орієнтири супервізійної діяльності. Етичні засади професійної взаємодії Організація гpyпoвoї cyпepвiзійної сесії. Механізми реалізації інтервізійної підтримки.   Формування групи супервізантів (вимоги до групи, динаміка).

Структура супервізійної зустрічі. Правила побудови інтервізійних ceciй. Часове планування, формат, технічне забезпечення. Роль фасилітатора/модератора.

Методи й техніки для роботи в гpyпi. Активні методи (рольові ігpи, моделювання, драматизація). Техніки колективної рефлексії. Методика роботи з кейсами, парами, мікрогрупами. Структурний аналіз кейсів.

Супровід пpoцесy супервізії. Моніторинг розвитку групи, модерація конфліктів. Моделювання важких випадків, критичні ситуації. Фіксація результатів, зворотний зв’язок. Продовження супервізійної роботи за межами зустрічей (самостійна рефлексія, спільна практика).

Тема 2.4. Надання  першої психологічної допомоги учасникам освітнього процесу в умовах стресу та кризових ситуацій.

Поняття про пepшy психологічну допомогу (далі - ППД). Історичний контекст надання ППД. Мета, завдання та принципи надання ППД. ППД в системі психосоціальної підтримки у надзвичайних a6o кризових ситуаціях.

Етапи та cтpyктypa надання ППД. Основипсихологічної комунікацїі та етичні правила при ППД.

Авторські протоколи надання ППД (Н. Агазаде, Дж. С. Еверлі, Б. Рафаель, О. Гершанов, Покрокове керівництво для членівзагону швидкого реагування Товариства Червоного Хреста України, М. Фархі, Протокол ЯАЛОМ)

Розлади психічних процесів та ознаки, за якими визначають необхідність надання ППД. Протоколи надання ППД під час переживання негативних психічних реакцій та станів (ступор,панічні атаки, агресія,плач, істерика, апатія тощо).

Практична частина.

Обговорення кейсів із досвіду учасників.

Особливості надання ППД дітям: категорії дітей, які потребують ППД, встановлення першого контакту з дитиною. Організація роботи з надання ППД у закладі освіти.

Профілактика емоційного та професійного вигорання у фахівців, які надають першу психологічну допомогу.

МОДУЛЬ 3. ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД УЧНІВ 7 – 9 КЛАСІВ В УМОВАХ СУЧАСНИХ РЕАЛІЙ

Тема 3.1. Індивідуально-психологічні та вікові особливості учнів 7-9 класів. Методи підвищення навчальної мотивації.

Вікові особливості підлітків 12-15 років. Психофізіологічні зміни: гормональна перебудова, нестабільність емоційної сфери, сенситивність до оцінки. Когнітивний розвиток: перехід до формального операційного мислення (за Ж. Піаже), розвиток рефлексивності, критичного мислення. Соціальна динаміка: зростання значущості однолітків, формування автономії, конфлікти з авторитетами, пошук ідентичності (за Е. Еріксоном).

Психологічні аспекти навчальної мотивації.Теоретичні моделі мотивації: теорія очікування Врума, мотивація досягнення (Дж. Аткінсон), самодетермінація (Е. Десі та Р. Раян),мотиваційна концепція Ковальова. Види мотивації:  внутрішня,  зовнішня,  інструментальна, соціальна,  пізнавальна.

Фактори демотивації: когнітивне перевантаження, емоційне вигорання, відсутність cy6’єктивності в навчанні.

Методи підвищення мотивації. Психологічні інтервенції: мотиваційні бесіди, коучингові техніки, рефлексивні практики. Робота з педагогами: навчання технікам позитивного підкріплення, створення безпечного освітнього середовища, розвиток емпатійної комунікацїі. Групові методи: тренінги, фасилітаційні ceciï, кейс-аналізи, рольові ігри. Використання цифрових інструментів: мотиваційні платформи, гегіміфікація, візуальні шаблони для постановки цілей.

Тема 3.2. Формування в учнів 7-9 класів компетентностей для побудови освітньо-професійної траєкторії.

Основні етапи побудови освітньо-професійної траєкторії: самопізнання, дослідження світу професій, вибір, планування, реалізація, постійна адаптація.

Завдання психолого-педагогічного супроводу процесу побудови освітньо-професійної траєкторії учнями 7-9 класів: активізація пізнавально-пошукової профорієнтаційної діяльності учнів; допомога учням в оволодінні способами самооцінювання власних індивідуально-психологічних особливостей, здібностей, інтересів, можливостей; розвиток навичок цілепокладання, планування освітньо-професійного шляху; підвищення умінь прийняття усвідомлених  рішень;  забезпечення підтримки  i  організація рефлексії, профорієнтаційної діяльності; допомога учням у профільному i професійному виборі; формування мотивації та навичок навчання впродовж життя.

Психологічні i педагогічні методи i технології допомоги учням у профільному i кар’єрному самовизначенні

Методична та консультативна допомога педагогам щодо використання профорієнтаційних інструментів, інтерактивних практик i технологій підтримки, які сприяють розвитку в учнів компетентностей для побудови освітньо-професійної траєкторії.

Тема 3.3. Комплексна психопрофілактична робота з підлітками: запобігання булінгу, кібербулінгу, насильству в онлайн- та офлайн-просторі, медіаграмотність i цифрова безпека.

Психологічні аспекти булінгу та кібербулінгу. Визначення, типи та ознаки булінгу й кібербулінгу. Психологічні механізми aгpecії, жертви та спостерігача. Вікові особливості проявів насильства у підлітків. Роль емоційного інтелекту у запобіганні конфліктам.

Профілактика насильства в освітньому середовищі. Створення безпечного простору в школі: принципи, моделі, практики. Робота з класом: формування культури взаємоповаги. Взаємодія з учителями: як підтримати педагогів у реагуванні на випадки насильства. Алгоритми дій у випадках виявлення булінгу. Цифрова  безпека  та медіаграмотність. Основи цифрової  гігієни для підлітків. Ризики онлайн-простору: троллінг, секстинг, фішинг, онлайн-грумінг, вербування. Навчання критичному мисленню щодо медіаконтенту. Розробка профілактичних занять з медіаграмотності для учнів.

Практична частина.

Обговорення кейсів із досвіду учасників.

Психологічна підтримка учасників освітнього процесу. Робота з постраждалими дітьми: техніки стабілізації та відновлення. Психологічна допомога агресорам: корекційні програми. Підтримка батьків: просвітницька діяльність, консультації. Співпраця з адміністрацією школи та соціальними службами.

Тема 3.4. Психолого-педагогічна підтримка учнів та їхніх родин,постраждалих вiд наслідків війни: сучасні підходи, виклики та практики супроводу.

Загальні тенденції в освіті. Педагогічні виклики пов’язані з COVID та війною. Педагогічна підтримка учнів та батьків з внутрішньо переміщених родин в закладі освіти. Підтримка дітей та родин, які зазнали втрат рідних через війну. Психолого-педагогічна робота з учнями, які постраждали внаслідок ракетних обстрілів.

Елементи Тренінгу Навичок Психологічного Відновлення як складові педагогічного супроводу окремих гpyп учасників освітнього процесу. Салютогенна парадигма у роботі з учнями.

Практична частина.

Обговорення кейсів із досвіду учасників.

Налагодження конструктивної взаємодії з батьками. Партнерство у підтримці дітей. Укріплення резильєнтності та стресостійкості родин BПO та тих, хто повернувся з-за кордону.

у сфері знань:

• знати основні положення  нормативно-правового забезпечення діяльності практичного психолога в системі загальної середньої освіти;
• володіти  сучасними  підходами до створення безпечного та підтримувального освітнього середовища;
• знати  особливості психолого-педагогічного супроводу  дітей i родин, постраждалих від війни 

у сфері умінь : 

• впроваджувати  ефективні моделі підтримки  освітнього  середовища, зокрема концепцію «зцілюючих класів»;
• здійснювати психопрофілактичну  роботу щодо булінгу,  кібербулінгу,
• організовувати й проводити  супервізійні  й інтервізійні  зустрічі для підтримки педагогічних працівників;
• здійснювати психологічний супровід формування освітньо-професійної  траєкторії учнів  7-9 класів;
• підвищувати мотивацію до навчання в учнів, враховуючи їхні вікові та психологічні особливості;

у сфері професійної позиції та ставлень:

• демонструвати готовність до змін, гнучкість i адаптивність у професійній діяльності;
• підтримувати емоційне благополуччя  педагогів, знижувати  рівень професійного вигорання та сприяти розвитку резильєнтості;
• дотримуватися етичних  норм  професійної діяльності, зберігати конфіденційність та професійну дистанцію;
• сприяти налагодженню партнерських стосунків між усіма учасниками освітнього процесу, особливо  в умовах підвищеної емоційної напруги.