БАЗОВА СЕРЕДНЯ ОСВІТА: СУЧАСНІ ОСВІТНІ ПІДХОДИ У ВИКЛАДАННІ ПРЕДМЕТУ «ТЕХНОЛОГІЇ» в 7-9 КЛАСАХ НУШ

Підтримка та супровід педагога в межах програми підвищення кваліфікації реалізуються через методичні, технологічні та організаційні інструменти, спрямовані на допомогу в адаптації до нових вимог НУШ.

Основні форми підтримки та супроводу:

• Готові методичні рішення: Програма розроблена як дієвий інструмент для швидкої адаптації вчителів, пропонуючи готові рішення для реалізації компетентнісного, діяльнісного, інтегративного та STEM-підходів.
• Практична орієнтація та андрагогічні засади: Реалізація програми базується на врахуванні професійного досвіду вчителів та фокусується на вирішенні конкретних практичних кейсів. На практичну підготовку відведено не менше 50% навчального часу.
• Цифровий супровід та моніторинг: Педагогів навчають використовувати цифрові сервіси та платформи для синхронної й асинхронної взаємодії, що дозволяє відстежувати прогрес виконання робіт у реальному часі. Передбачено створення «цифрового хабу проєкту» (наприклад, у Padlet або Miro) для збору та обговорення ідей.
• Інструменти рефлексії та самодіагностики: Важливою частиною завершення навчання є блок рефлексивної самодіагностики. Також передбачено використання електронного портфоліо як інструменту для організації рефлексії.
• Гнучкість моделей навчання: Підтримка може здійснюватися за пролонгованою формою, де модулі розподіляються на довший період, що дозволяє вчителю поступово впроваджувати отримані знання у власну практику.
• Методична допомога у створенні контенту: У процесі навчання вчителі отримують допомогу в розробці фрагментів робочих програм, цифрового дидактичного матеріалу, паспортів STEM-проєктів та сценаріїв гібридних уроків.

Програма також спрямована на розвиток навичок фасилітації, що допомагає вчителю ефективно керувати груповою роботою та взаємодією учнів

МОДУЛЬ 1. КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ТА STEM-ПІДХОДИ В ТЕХНОЛОГІЧНІЙ ОСВІТІ

 

Тема 1.1. Концептуальні підходи до навчання предмету «Технології» в НУШ 

Підхід як стратегія навчання технологій. Концептуальне поєднання методів, форм та прийомів формування технологічної компетентності. Характеристика провідних підходів. Дидактична сутність компетентнісного, діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів у курсі «Технології» 7–9 класів. Трансформація освітнього процесу від накопичення технологічних знань до розвитку адаптивних життєвих і цифрових навичок. Розвиток когнітивної гнучкості. 

Психолого-дидактичні умови адаптації мислення учнів до швидкої зміни технологій та інструментарію. Психолого-педагогічні засади включення учня підліткового віку в освітній процес як активного суб'єкта цифрової творчості.

 

Тема 1.2. STEM-орієнтований та середовищний підходи при викладанні технологій

Сутність та можливості реалізації STEM-орієнтованого підходу під час вивчення технологій. Перехід від традиційного навчання (де акцент робився виключно на ремісничі навички) до формування критичного мислення, інженерного бачення та вміння розв'язувати реальні життєві проблеми. Міждисциплінарна інтеграція: поєднання науки (Science), технологій (Technology), інженерії (Engineering) та математики (Mathematics) в єдину систему навчання. 

Роль дизайну та мистецтва (STEAM) у проєктуванні, інженерного проєктування (Engineering Design Process): від визначення проблеми — до створення та тестування прототипу, вивчення синтаксису мови програмування для створення STEM-проєктів (Project-Based Learning):. (наприклад: симуляція фізичного процесу (Science), програмування робота для побудови мосту (Engineering) чи аналіз статистичні дані за допомогою графіків (Mathematics). 

Розвиток soft skills: Робота в команді, критичне мислення, креативність та комунікація (навички 4К) важать стільки ж, скільки й вміння писати код. Конструювання інтегративних STEM-завдань: методичні орієнтири поєднання алгоритмізації з прикладними інженерними та фізико-математичними задачами. Залучення учнів до створення реальних інформаційних моделей, робототехнічних та симульованих систем

Характеристика середовищного підходу та його роль у стимулюванні пізнавальної активності здобувачів освіти. Проєктування безпечного та інклюзивного цифрового та фізичного простору для навчання технологій. Естетичні та ергономічні вимоги до ІТ-середовища. Організація ергономічних учнівських місць та комфортного інтерфейсу електронних систем навчання. Т Перетворення класичної майстерні на сучасну лабораторію (STEM-центр,FabLab, мейкерський простір), оснащену як ручним інструментом, так і новітніми технологіями. Організація простору, що сприяє командній роботі (коворкінг-зони), взаємонавчанню та експериментам (де помилка сприймається як досвід, а не як провал). Проєктування спеціалізованих локацій (лабораторії, MakerSpace, медіатеки, центри робототехніки). Вимоги до обладнання та безпеки дослідницького простору.

Добір та модифікація електронних (цифрових) ресурсів з урахуванням мети, умов навчання, віку та потреб здобувачів освіти.. Хмарні технології для спільної проєктної діяльності та створення колективних технологічних баз даних.

Технолічна освіта як інструмент міжпредметної інтеграції та дослідження реальних процесів. Кейси інтегрованих уроків. Критерії оцінювання в інтегративному середовищі. Підходи до вимірювання комплексних STEM-результатів навчання та сформованості наскрізних умінь

 

Тема 1.3. Організація сучасного освітнього процесу в різних форматах навчання

Реалізація підходів у мінливих умовах. Специфіка впровадження діяльнісного та компетентнісного навчання технологій. Очне навчання технологій: особливості використання матеріально-технічної бази кабінету та живого моделювання алгоритмів. Дистанційний формат навчання інформатики. 

Методи та інструменти підтримання високої активності та самостійності учнів в асинхронному та синхронному режимах. Змішане навчання інформатиці. Дидактичні моделі раціонального поєднання онлайн-теорії та аудиторної практики. Адаптація методів і прийомів навчання до форми освітнього процесу: Трансформація традиційних дидактичних вправ під технічні можливості систем дистанційного навчання.

Компетентнісні завдання для віртуального середовища. Проєктування цифрових завдань, адаптованих до самостійного виконання вдома. Управління увагою та мотивацією підлітків: тайм-менеджмент уроку, чергування видів діяльності та паузи для тіла під час тривалої роботи. Аналіз, добір та моделювання уроків за базовими сценаріями на основі компетентнісних завдань, спрямованих на застосування технологій в життєвих ситуаціях.

Моніторинг навчальної діяльності в різних форматах. Інструменти відстеження прогресу виконання практичних робіт у реальному часі. 

 

 

 

МОДУЛЬ 2. ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА МЕТОДИКА КОНСТРУЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО ДОСВІДУ

 

Тема 2.1. Проблемне та проєктне навчання як інструменти активізації учнів на уроках технологій

Проблемне навчання: сутність, механізми створення проблемних ситуацій та освітні інструменти їх розв’язання. Освітні інструменти проблемного навчання. Технології створення суперечностей в алгоритмах та пошуку помилок. Проєктне навчання на уроках технологій - завжди орієнтоване на розв'язання реальної (часто життєвої) проблеми через створення конкретного продукту (матеріального виробу, моделі, макета, презентації). 

Проєктне навчання: переваги методу, етапи та алгоритм планування навчального проєкту з технологій. Методика структурування етапів розробки довготривалих учнівських проєктів (4 основні етапи: організаційно-підготовчий: вибір теми, обґрунтування її актуальності, пошук аналогів (зіркоподібна діаграма або кластер ідей);; конструкторський: розробка ескізів, креслень, вибір матеріалів та інструментів, економічне обґрунтування (міні-маркетинг); технологічний: безпосередній процес виготовлення виробу з дотриманням правил безпеки; заключний: контроль якості, випробування, презентація (захист) проєкту та рефлексія («Що вдалося? Що змінили б?»).і цифрових продуктів (від аналізу вимог користувача до презентації готового софту). 

Порівняльний аналіз, спільні й відмінні риси проблемного та проєктного навчання. Конструювання проблемно-проєктних завдань. Сценарії проблемно-орієнтованих уроків. Включення учня в навчальну діяльність як активного суб'єкта через дослідницький пошук. 

 

Тема 2.2. Кооперативне навчання та стратегії взаємодії на уроках технологій 

Філософія кооперативного навчання (навчання у співпраці) на уроках технологій та поняття позитивної взаємозалежності як основи успіху всієї команди. Дидактичні методи, психолого-педагогічні умови ефективного перебігу групової роботи учнів. 

Стратегії взаємодії: А). Рольовий розподіл («Дизайн-бюро» або «Мануфактура») (приклад: Дизайнер/Конструктор: відповідає за ескіз, креслення, естетичний вигляд виробу. Технолог: стежить за послідовністю операцій (технологічною картою) та дотриманням техніки безпеки. Менеджер з постачання (Логіст): організовує робоче місце, приносить інструменти, економно розподіляє матеріали. Контролер якості (ВТК): перевіряє точність розмірів, охайність з'єднань і готує фінальну презентацію.   Б). Метод «Ажурна пилка» (Jigsaw) для вивчення нових технологій

В). «Думай-Пара-Ділись» (Think-Pair-Share) для брейнштормінгу (Коли потрібно згенерувати ідею для майбутнього виробу)

Методологія організації командної розробки творчих проєктів. Матриця оцінювання групової діяльності. Критерії вимірювання командного результату та визначення індивідуального внеску кожного учня в код. Методи формування колективної відповідальності. Технології взаємодопомоги та спільного усунення помилок. Спільна робота у хмарних сервісах.

Сценарії кооперативних уроків. Керування конфліктами у груповій роботі. Стратегії вирішення технічних суперечностей під час інтеграції окремих модулів технологічного-проєкту.

 

Тема 2.3. Розвиток критичного мислення та рефлексії засобами цифрових технологій 

Глибинне навчання через критичний аналіз. Стратегії розвитку критичного мислення: аналіз достовірності даних, оцінювання надійності цифрових джерел та плагінів у мережі Інтернет.  Навчання учнів критично оцінювати ідеї з мережі Інтернет (Pinterest, YouTube, TikTok). Формування навички відрізняти «красиву картинку» від технологічно реалістичного та функціонального виробу. Рефлексивність навчання тенологій. Створення рефлексивного навчального середовища: використання інтерактивних цифрових дошок (Miro, Padlet, Jamboard) як простір для брейнштормінгу; інтерактивних платформ для візуалізації ідей, де учні можуть аргументовано критикувати, доповнювати та класифікувати пропозиції однокласників, для візуалізації логічних карт та схем алгоритмів. Інструменти цифрової самооцінки. Цифрове ТЕО (Техніко-економічне обґрунтування): Використання Google Таблиць для автоматичного розрахунку собівартості виробу. Учні вчаться критично мислити категоріями «ціна/якість/доцільність», змінюючи параметри матеріалів та миттєво бачачи фінансовий результат. Організація взаємооцінювання: критеріальне оцінювання учнями інтерфейсів, дизайну та результативності  проєктів однокласників. Етична рефлексія при вивченні технологій: організація навчального діалогу щодо кібербезпеки, захисту авторських прав та етики використання штучного інтелекту.

Аналіз, добір та моделювання уроків за базовими сценаріями на основі компетентнісних завдань, спрямованих на застосування технологій в життєвих ситуаціях.

 

Орієнтовний перелік практичних завдань

Тема 1.1. Практичне заняття: Проєктування матриці компетентностей. Робота з модельною програмою НУШ. Учасники обирають один технологічний модуль (наприклад, «Технології вирощування рослин» або «Технології обробки деревини») та яка послідовно поєднує такі елементи:

• Перший компонент: Очікуваний результат навчання (згідно з модельною програмою)
• Другий компонент: Ключова компетентність (яка формується під час досягнення цього результату)
• Третій компонент: Конкретна дія учня на уроці (практична діяльність, що забезпечує реалізацію попередніх пунктів)

Самостійна робота : Експрес-аудит власного досвіду. Написання есе-рефлексії (до 1 сторінки) або створення чек-листа: «Які традиційні елементи моїх уроків уже відповідають філософії НУШ, а які потребують негайної трансформації».

 

Тема 1.2.  Практичне заняття: Розробка паспорта міні-STEM-проєкту. Створення інженерного завдання для учнів на стику дисциплін (наприклад, конструювання моделі вітрогенератора, розрахунок міцності паперового містка або створення еко-упаковки). У паспорті обов'язково прописується інтеграція: що з фізики/математики/біології учень має застосувати під час роботи.

Самостійна робота: Візуалізація STEM-зони майстерні. Створення ескізу, колажу або ментальної карти «Оптимальне освітнє середовище мого кабінету» з урахуванням обмеженого бюджету (як зонувати простір для брудних робіт, брейнштормінгу та презентацій).

 

Тема 1.3.  Практичне заняття : Конструювання «Гібридного уроку». Розробка технологічної карти уроку в умовах дистанційного або змішаного навчання. Учасники мають розписати: як забезпечити техніку безпеки вдома, якими підручними матеріалами замінити верстати/спецінструменти та як організувати онлайн-демонстрацію практичних дій вчителя.

 

Тема 2.1. Практичне заняття: Банк проблемних ситуацій. Робота в мікрогрупах. Створення кейсу з 5-ти «провокаційних» чи проблемних запитань/ситуацій для старту уроку, які замінять стандартне оголошення теми. (Приклад: Замість «Вчимо шви» $\rightarrow$ «Як за допомогою нитки та голки врятувати розірваний у поході намет, щоб він не пропускав воду?») .

 

Темa 2.2. Практичне заняття: Моделювання уроку-конвеєра (Дизайн-бюро). Розподіл слухачів на ролі (дизайнер, технолог, постачальник, контролер) та виконання експрес-завдання з паперу/картону. Мета — на власному досвіді відпрацювати тайм-менеджмент та координацію всередині групи.

Самостійна робота: Пакет інструкцій для групової роботи. Розробка інструкційних карток із чітким описом обов'язків для кожної ролі в учнівській команді та критеріїв взаємооцінювання (рубрикатор), що допоможе уникнути конфліктів типу «один робить — всі отримують оцінку».

 

Тема 2.3. Практичне заняття (розбивається на 2 заняття: 

Заняття 1: Створення цифрового хабу проєкту. Практична робота в Padlet або Miro. Налаштування віртуальної дошки для збору ідей учнів, де вони мають аргументувати вибір матеріалів чи форми майбутнього виробу.

Заняття 2: Інструменти швидкої рефлексії та портфоліо. Створення шаблону електронного портфоліо в Canva або Google Сайти та розробка опитувальника для формувального оцінювання в Google Forms / Mentimeter.

Самостійна робота: Розробка цифрового ТЕО. Створення в Google Таблицях автоматизованого шаблону для учнів, де за допомогою формул вираховується собівартість виробу (витрати матеріалів, електроенергії, часу), що стимулює критичне мислення в контексті фінансової грамотності.

 

За результатами навчання педагоги будуть:

знати

• концептуальні засади НУШ та дидактичну сутність компетентнісного, діяльнісного, особистісно орієнтованого, інтегративного, STEM-орієнтованого та середовищного підходів в технологічній галузі;
• особливості раціонального поєднання очного, дистанційного та змішаного навчання технологій для гнучкого моделювання освітнього процесу й трансформації теорії у практичний досвід учнів;
• методологію проєктного, проблемного та кооперативного навчання під час створення учнівських проєктів і розв'язання реальних міждисциплінарних задач;

вміти

• диференціювати методи навчання та проєктувати безпечне, ергономічне й інклюзивне освітнє середовище під специфіку різних форматів навчання технологій; 
• конструювати компетентнісно орієнтовані та контекстні STEM-завдання на основі реальних життєвих ситуацій з урахуванням індивідуальних освітніх потреб і траєкторій учнів; 
• проєктувати сценарії інтегративних занять за гнучкими ІТ-методологіями, проблемно-орієнтованими кейсами та методиками фасилітації командної роботи учнів;

застосовувати:

• стратегії НУШ та інтегрувати діяльнісні й особистісно орієнтовані технології у щоденну практику проведення уроків технологій;
• STEM-інструментарій через впровадження елементів робототехніки, мікроконтролерів, 3D-моделювання та комп'ютерного експерименту в освітній процес;
• цифрові сервіси для моніторингу та використовувати платформи синхронної й асинхронної взаємодії для відстеження прогресу виконання учнівських практичних робіт у реальному часі.

 

Реалізація програми базується на засадах андрагогіки, що передбачає врахування професійного досвіду вчителів та орієнтацію на вирішення конкретних практичних кейсів. Навчання може відбуватися за інтенсивною моделлю (короткостроковий курс тривалістю 1 тиждень) або за пролонгованою формою з розподілом модулів на довший період. 

Навчання може відбуватися за інтенсивною моделлю (короткостроковий курс тривалістю 1 тиждень) або за пролонгованою формою з розподілом модулів на довший період з 14.30

Програма підвищення кваліфікації передбачає для педагогів низку академічних та професійних можливостей, спрямованих на їхню адаптацію до вимог Нової української школи та опанування сучасних освітніх технологій.

Академічні можливості та визнання:

• Отримання кредитів ЄКТС: За успішне проходження програми вчитель отримує 1 кредит ЄКТС (30 академічних годин), що зараховується як підвищення кваліфікації.
• Офіційне свідоцтво: Після виконання навчального плану та успішного проходження контрольних заходів видається свідоцтво про підвищення кваліфікації, що відповідає вимогам Постанови КМУ № 800.
• Академічне зростання: Програма базується на найсвіжіших нормативних змінах (накази МОН від 2024 року), що дозволяє педагогу володіти найактуальнішою теоретичною базою у галузі технологічної освіти.

Професійні можливості та вдосконалення навичок:

• Розвиток професійних компетентностей: Програма фокусується на вдосконаленні предметно-методичної (А2), інформаційно-цифрової (А3) та оцінювально-аналітичної (Г3) компетентностей згідно з Професійним стандартом вчителя.
• Опанування інноваційного інструментарію: Педагоги отримують можливість вивчити та впровадити в освітній процес елементи робототехніки, мікроконтролерів, 3D-моделювання та комп’ютерного експерименту.
• Цифрова трансформація викладання: Передбачено навчання роботі з хмарними сервісами та інтерактивними платформами, такими як Miro, Padlet, Canva, Google Sites, а також опанування етичного використання штучного інтелекту в освіті.
• Методичне проєктування: Вчитель вчиться створювати авторський контент: паспорти STEM-проєктів, сценарії гібридних уроків, цифрові дидактичні матеріали та електронні портфоліо.
• Розвиток навичок фасилітації: Програма надає інструменти для ефективного керування командною роботою учнів, управління конфліктами та організації кооперативного навчання.
• Гнучкість у форматах навчання: Педагог опановує методики швидкої адаптації уроків під дистанційний, очний або змішаний формати, забезпечуючи безперервність освітнього процесу.

Крім того, програма пропонує можливість трансформувати традиційну майстерню у сучасний STEM-центр або мейкерський простір, надаючи методичні рекомендації щодо зонування та оснащення приміщень