ПЕДАГОГІЧНІ ПРАКТИКИ СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
формування в педагогічних працівників стійкої професійної компетентності створення та підтримки соціально- емоційного навчального середовища в закладі загальної середньої освіти шляхом оволодіння ефективними, науково обґрунтованими практиками соціально-емоційного навчання.
Назва проєкту ГХЗВ:
«Гроші ходять за вчителем»Суб’єкт підвищення кваліфікації:
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.СковородиІнформація про розробника (розробників):
Башкір О.І., доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри освітології та інноваційної педагогіки ХНПУ імені Г. С. Сковороди; Кін О.М., доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри освітології та інноваційної педагогіки ХНПУ імені Г. С. СковородиНапрями підвищення кваліфікації:
- формування наскрізних умінь здобувачів освіти через запровадження соціально-емоційного навчання (ГХЗВ)
Форма (форми) підвищення кваліфікації:
- дистанційна
Види підвищення кваліфікації:
- вебінари (навчання за програмами підвищення кваліфікації)
Цільова група:
- Вчитель закладу загальної середньої освіти
Перелік професійних стандартів:
- «Вчитель закладу загальної середньої освіти» (2024)
Складники системи освіти та рівні освіти:
- повна загальна середня освіта
Професійні компетентності за професійними стандартами педагогічних працівників:
- Б2. Емоційно-етична компетентність
- Б2.1. Здатність усвідомлювати особисті відчуття почуття, емоції, потреби та емоційні стани інших учасників освітнього процесу, керувати власними емоційними станами
- Б2.2. Здатність конструктивно й безпечно взаємодіяти з учасниками освітнього процесу
- Б3. Компетентність педагогічного партнерства
- В2. Здоров’язбережувальна компетентність
- Б2.3. Здатність усвідомлювати й поціновувати взаємозалежність людей і систем у глобальному світі
МОДУЛЬ 1. КОНЦЕПЦІЯ СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В ОСВІТІ
Тема 1.1. Соціально-емоційне навчання в контексті сучасних освітніх 9 трансформацій НУШ.
Ключові питання теми: освітні трансформації як контекст для соціально-емоційного навчання (СЕН); компетентнісний підхід в освіті: вимоги до формування наскрізних умінь; роль соціально-емоційного навчання в реалізації концепції Нової української школи (НУШ); потенціал СЕН у розвитку soft skills та наскрізних умінь учнів; суть поняття «соціально емоційного навчання»; мета, завдання, структура СЕН; основні компоненти СЕН; зміст соціально-емоційного навчання в освітньому процесі; формати й рівні інтеграції СЕН в освітній процес; міжнародний та національний досвід реалізації СЕН.
Тема 1.2. Суть соціально-емоційного навчання. Створення безпечного, здорового та інклюзивного освітнього середовища.
Ключові питання теми: педагогічна компетентність у сфері СЕН; психологічне благополуччя вчителя як умова ефективного впровадження СЕН; вплив професійного вигорання на якість педагогічної взаємодії; емоційна регуляція та самопідтримка: методи профілактики емоційного виснаження; взаємозв’язок СЕН з навичками лідерства, фасилітації, конфлікт-менеджменту; особливості організації педагогічної взаємодії.
Тема 1.3. Результативність і корисність СЕН. Міжнародні дослідження ДоСЕН і TALIS.
Результативність упровадження СЕН. Переваги СЕН для учнівства: академічний прогрес, зниження агресії, покращення психічного здоров'я, розвиток емпатії. Методи (анкетування, тести, спостереження, самооцінювания, рефлексія тощо) вимірювання соціально-емоційних навичок для їх розвитку. Урахування результатів міжнародного дослідження ДоСЕН (дослідження соціально-емоційних навичок) під час організації соціально-емоційного навчання. Досвід участі України в ДоСЕН у 2023-2024 рр. Інтеграція в НУШ і використання СЕН на різних уроках. Учительство як провідник розвитку соціально-емоційних навичок учнівства. Потреби вчительства в розвитку соціально-емоційних навичок крізь призму міжнародного дослідження TALIS (Teaching and Learning International Survey).
Тема 1.4. Міжнародні програми СЕН. Їх інтеграція в освітній процес НУШ.
Міжнародні програми СЕН в Україні (Програма соціально-емоційного та етичного навчання, «Зерна», «Майндфулнес» тощо). Розвиток наскрізних умінь здобувачів НУШ у процесі впровадження міжнародних програм СЕН. Адаптація міжнародного досвіду СЕН до культурного контексту України. Міжнародна організація з поширення соціально-емоційного навчання CASEL (Collaborative for Academic, Social, and Emotional Learning) та її інформаційні ресурси для вчительства.
МОДУЛЬ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНО ЕМОЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ
Тема 2.1. Критичне і системне мислення.
Критичне мислення як здатність аналізувати інформацію неупереджено, оцінювати її достовірність, знаходити логічні зв'язки та формувати власні, обґрунтовані висновки. Системне мислення як уміння бачити цілісну картину, розуміти, як різні частини взаємодіють між собою в складній системі. Виявлення причинно-наслідкових зв’язків, передбачення наслідків змін та розуміння динаміки процесів, а не лише окремих елементів. Практичні інструменти для розвитку критичного й системного мислення в освітньому процесі. Вправи на розвиток критичного мислення: «Детектив думою», «П’ять чому», «За і проти». Вправи на розвиток системного мислення: «Мапа зв’язків», «Що буде, якщо...?», «Аналіз системи чи предмету. Хто залучений до її функціонування».
Тема 2.2. Конструктивне керування емоціями
Основні емоції. Конструктивне керування емоціями як здатність розуміти, приймати та ефективно реагувати на власні почуття і адекватно сприймати емоції інших. Чітке розуміння своїх відчуттів. Відчуття емоції без засудження. Визначення причин виникнення емоцій. Вибір здорових способів вираження почуттів. Здатність змінювати поведінку відповідно до емоційного стану, щоб досягти бажаних результатів, не піддаватися руйнівним імпульсам. Практична робота. Практики Моделі стійкості спільнот (МСС) як інструмент тілесної та емоційної грамотності для розвитку стресостійкості. Набір навичок, скерованих на увагу до тіла й плекання приємних і нейтральних самовідчуттів у ньому («Зчитування», «Заземлення», «Ресурсність»). Практики «Миттєва допомога!».
Тема 2.3. Практики соціально-емоційного навчання в роботі з учнями.
Ключові питання теми: учень як суб’єкт соціально-емоційного навчання, вікові особливості розвитку особистості; інструменти соціально-емоційного навчання у педагогічній практиці (техніки емоційної регуляції, комунікативні практики, розвиток емпатії й підтримки тощо); урок як простір формування соціально-емоційних навичок учнів; стратегії підтримки учнів у ситуаціях конфлікту і емоційної напруги (feedback, емоційне реагування, техніки активного слухання тощо); методичний інструментарій вчителя; оцінювання результатів соціально-емоційного навчання. Практичні інструменти розвитку в учнівства здатності до співпраці з іншими. Вправи: «Спільний малюнок», «Вежа з соломинок». Груповий проєкт «Інтеграція СЕН у шкільні предмети,
Тема 2.4. Стратегії соціально-емоційного навчання у взаємодії з батьківством і громадськістю.
Ключові питання теми: психолого-педагогічний вимір співпраці з соціальним середовищем; роль сім’ї у формуванні соціально-емоційної компетентності учнів; комунікаційні стратегії взаємодії з батьками; форми співпраці з батьківством у межах реалізації СЕН; залучення громадськості до формування соціально-емоційних навичок; роль школи як соціокультурного осередку громади; педагогіка партнерства.
За результатами навчання за програмою слухачі сформують та удосконалять здатності щодо:
- розуміння концептуальних засад соціально-емоційного навчання, його ролі у реалізації компетентнісного підходу та Концепції Нової української школи;
- створення безпечного, психологічно комфортного та інклюзивного освітнього середовища, сприятливого для розвитку соціально-емоційної компетентності учнів;
- розвитку власної соціально-емоційної компетентності, навичок емоційної саморегуляції та профілактики професійного вигорання;
- застосування сучасних методів, практик та інструментів соціально-емоційного навчання в освітньому процесі;
- інтеграції соціально-емоційного навчання у викладання навчальних предметів, виховну діяльність і формування наскрізних умінь учнів;
- розвитку в учнів критичного й системного мислення, емоційної грамотності, навичок співпраці, комунікації та відповідального прийняття рішень;
- організації ефективної взаємодії з батьками, громадою та іншими учасниками освітнього процесу на засадах педагогіки партнерства;
- добору, адаптації та оцінювання ефективності використання інструментів соціально-емоційного навчання відповідно до потреб здобувачів освіти.
До викладання за програмою залучаються фахівці, які пройшли попередню підготовку з питання запровадження соціально-емоційного навчання в освітній процес.