ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧИТЕЛЯ. ОРГАНІЗАЦІЯ ОПТИМАЛЬНОГО ЖИТТЄВОГО РЕЖИМУ ШКОЛЯРА В КОНТЕКСТІ НУШ

МОДУЛЬ 1

Здоров’язбережувальна компетентність учителя

Тема 1.1. Концепція благополуччя і добробуту в закладі загальної середньої освіти

Шкільний добробут – це комфортні умови, які несуть усі необхідні блага для здійснення навчання і отримання якісної освіти. Це забезпечення фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я всіх, хто навчається і працює в закладі загальної середньої освіти (ЗЗСО). Це безпечне навколишнє середовище, яке є підґрунтям успішного майбутнього учнівства і суспільства громади загалом. Добробут школи залежить від якості всього майна та наскільки сучасним є її технічне оснащення і устаткування. Але ще більше добробут школи залежить від того, яка атмосфера панує в навчальному закладі, яких правил у ньому дотримуються. Важливо, як у школі відбувається спілкування учнівства, учительства, батьківства, допоміжного персоналу. Чи вміють вони дружно працювати в команді, практикувати взаємодопомогу, шукати і знаходити спільні шляхи вирішення проблем? Чи готові учні тримати в чистоті власне робоче місце викидати за собою сміття? Чи всі намагаються почути думку іншого, чи вміють активно слухати? Чи ставляться учні з повагою до старших? Чи ставляться дорослі з повагою до учнівства? Від відповідей на ці запитання теж залежить добробут школи. Під час проведення цього вебінару розглядаються такі питання:

- здійснення директором політики створення і розвитку благополуччя і добробуту в ЗЗСО, що сприяє розвитку кожної особистості;

- структура і зміст концепції благополуччя і добробуту в ЗЗСО;

- види забезпечення емоційного, фізичного, соціального, психологічного, екологічного добробуту всіх учасників освітнього процесу;

- напрями залучення партнерів для забезпечення благополуччя і добробуту ЗЗСО (місцеві громади; спортивні клуби; музичні школи; некомерційні організації);

- умови розвитку унікальності та індивідуальності всіх учасників освітнього процесу ЗЗСО. 

 

Тема 1.2. Потенціал STEM освіти у відповіді на виклики ХХІ століття в контексті здоров'язберігаючих технологій

Осмислення та впровадження нових ідей, методів, технологій і форм навчання, які спрямовані на підвищення якості освіти та всебічний розвиток особистості учня відповідно до вимог сучасного суспільства. Орієнтація на особистість учня. Інноваційні підходи передбачають перехід від знаннєвої моделі навчання до особистісно орієнтованої, компетентнісної та діяльнісної, де учень є активним суб’єктом освітнього процесу. Зміна ролі вчителя. Учитель виступає не лише джерелом знань, а фасилітатором, тьютором, наставником, який організовує навчальну діяльність, підтримує самостійність і критичне мислення учнів. Використання сучасних педагогічних і здоров’язберігаючих технологій. До педагогічних технологій належать:

• інтерактивне навчання;
• проєктна та дослідницька діяльність;
• змішане й дистанційне навчання;
• STEM/STEAM-освіта;
• технології розвитку критичного мислення;
• ігрові та цифрові технології.

До здоров’язберігаючих технологій належать:

• організаційно-педагогічні;
• психолого-педагогічні;
• навчально-виховні;
• соціально-адаптаційні;
• особистісно-розвивальні;
• фізкультурно-оздоровчі;
• санітарно-гігієнічні.

Формування здоров’язберігаючих компетентностей. Інноваційні підходи спрямовані на розвиток умінь навчатися впродовж життя, комунікативних навичок, творчості, соціальної відповідальності, цифрової і громадянської компетентностей. Адаптація освіти до викликів сучасності. Освітній процес враховує глобалізацію, цифровізацію, інклюзію, міжкультурну взаємодію та потреби ринку праці.

 

Тема 1.3. Сучасне безпечне освітнє середовище в умовах реалізації Концепції НУШ

Тема присвячена створенню і забезпеченню безпечного та комфортного освітнього середовища, яке відповідає сучасним вимогам розвитку дитини, передбаченим Концепцією Нової української школи (НУШ). Основна увага приділяється тому, щоб навчальний простір не тільки сприяв розвитку знань та компетенцій учнів, але й гарантував їх фізичну, психологічну, соціальну безпеку.

Сучасне освітнє середовище. Орієнтоване на потреби дитини, її творчий та інтелектуальний розвиток. Включає сучасні технології, інтерактивні методи навчання, мобільні і гнучкі простори для навчальної діяльності. Підтримує розвиток ключових компетентностей, передбачених НУШ (критичне мислення, комунікація, співпраця, саморегуляція).

Безпека в освітньому середовищі. Фізична безпека: безпечні меблі, обладнання, дотримання санітарних норм, протипожежна безпека. Психологічна безпека: підтримка дружньої атмосфери, відсутність булінгу, розвиток емпатії та емоційного інтелекту. Соціальна безпека: формування толерантності, підтримка різноманіття, інтеграція дітей з особливими освітніми потребами. 

Реалізація Концепції НУШ. Концепція НУШ передбачає дитиноцентричний підхід – навчання має відповідати віковим, психологічним та індивідуальним особливостям учнів. Впровадження інтерактивних методів, проєктної діяльності і групової роботи для розвитку практичних навичок. Створення умов для самостійного вибору способів навчання та самовираження дитини.

Роль учителя і адміністрації. Учитель виступає не лише джерелом знань, а й партнером у навчанні, який формує безпечну і сприятливу атмосферу. Адміністрація забезпечує відповідну інфраструктуру та підтримку педагогів у впровадженні НУШ.

 

 

Тема 1.4. Сучасні трансформації в освіті: технологічний підхід

Осмислення та впровадження нових ідей, методів, технологій і форм навчання, які спрямовані на підвищення якості освіти та всебічний розвиток особистості учня відповідно до вимог сучасного суспільства. Орієнтація на особистість учня. Інноваційні підходи передбачають перехід від знаннєвої моделі навчання до особистісно орієнтованої, компетентнісної та діяльнісної, де учень є активним суб’єктом освітнього процесу. Зміна ролі вчителя. Учитель виступає не лише джерелом знань, а фасилітатором, тьютором, наставником, який організовує навчальну діяльність, підтримує самостійність і критичне мислення учнів. Використання сучасних педагогічних технологій. До них належать:

• інтерактивне навчання;
• проєктна та дослідницька діяльність;
• змішане й дистанційне навчання;
• STEM/STEAM-освіта;
• технології розвитку критичного мислення;
• ігрові та цифрові технології.

Формування ключових компетентностей. Інноваційні підходи спрямовані на розвиток умінь навчатися впродовж життя, комунікативних навичок, творчості, соціальної відповідальності, цифрової та громадянської компетентностей. Адаптація освіти до викликів сучасності. Освітній процес враховує глобалізацію, цифровізацію, інклюзію, міжкультурну взаємодію та потреби ринку праці.

 

Тема 1.5. Від команди до результату: тімбілдінг і формувальне оцінювання як інструменти ефективного навчання в контексті здоров’язбережувальних технологій

Тема спрямована на розвиток професійних компетентностей педагогів щодо створення згуртованого безпечного освітнього середовища, використання технологій тімбілдінгу та впровадження формувального оцінювання в освітній процес. Учасники ознайомляться з сучасними підходами до організації командної взаємодії, методами мотивації учнів, інструментами ефективного зворотного зв'язку та практиками оцінювання, що сприяють розвитку ключових компетентностей здобувачів освіти. Особливу увагу приділено практичним кейсам, інтерактивним вправам і цифровим інструментам, які допоможуть зробити навчання більш результативним, мотивуючим та орієнтованим на потреби кожного учня, враховуючи здоров’язберігаючі технології.

 

Тема 1.6. Формування здоров’язберігаючої компетентності в контексті НУШ: практичні підходи

Здоров'я учня – безцінне надбання людини, важлива умова повноцінного і щасливого життя, яке допомагає успішно вирішувати основні життєві завдання: вчитися, працювати, спілкуватися, дружити, здійснювати задумане, долати труднощі, а якщо доведеться, то і значні перевантаження. Здоров'я учня – це набагато більше, ніж відсутність хвороб. Це і добре самопочуття, енергійність, здатність швидко відновлювати сили, успішно справлятися з хворобами. Здоров'я є безцінним здобутком не лише окремої людини, а й усього суспільства. Як життєдіяльність окремої людини значною мірою визначається станом її здоров'я, так і успішний розвиток суспільства загалом залежить від стану здоров'я населення, особливо молодого покоління. У разі збільшення у суспільстві частини людей із поганим здоров'ям, можливості його сталого розвитку обмежуються. Здоров'я учня залежить, насамперед, від нього самого, його способу і стилю життя. Переважна більшість учнів ставлять здоров'я на перше місце в рейтингу життєвих цінностей. Проте водночас багато несвідомо, а іноді і свідомо приносять здоров'я в жертву для досягнення інших цілей – навчання, роботи, кар'єри, отримання задоволення (наприклад, від куріння чи вживання наркотиків). Часто це відбувається в молодому віці, адже багато людей починають усвідомлювати практичну цінність здоров'я пізніше, коли у них з’являються проблеми зі здоров'ям.

В лекції подано здоров’я здобувачів освіти, його види і цінність. Чинники, які впливають на стан їхнього здоров’я. Подаються базові знання, які набуваються учнями на основі державного стандарту. Характеризується здоров’язберігаюча компетентність як здатність планувати і реалізовувати свою життєдіяльність у спосіб, сприятливий для здоров’я і безпеки самої людини та її соціального оточення. Здоров’язберігаючої компетентності набувають через формування сприятливих для здоров’я знань, умінь, ставлень (психологічних установок, принципів, цінностей, вірувань, прагнень). У сучасному світі розвиток здоров’язберігаючої компетентності учнів відбувається через упровадження превентивної освіти – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямований на фізичний, психологічний, духовний, соціальний розвиток особистості, формування в неї відповідальної поведінки, імунітету до можливих негативних впливів соціального оточення; профілактику чи корекцію негативних проявів поведінки. Подаються складники здоров’язберігаючої компетентності в освітньому процесі. Розглядається стан здоров’я учнів в країнах ЄС і Україні. Рекомендуються практичні підходи щодо провадження здоров’язберігаючих технологій в освітній процес.

 

Тема 1.7. Формування домедичних компетентностей вчителів внаслідок надання допомоги при невідкладних станах

У сучасних умовах освітнього процесу безпека учнів є пріоритетним завданням. Вчитель - це людина, яка перебуває поруч із дитиною більшу частину дня, тому володіння навичками домедичної допомоги є не просто додатковою перевагою, а критичною професійною вимогою. Швидкість та правильність дій педагога до приїзду бригади екстреної медичної допомоги часто є вирішальними для збереження життя та здоров’я дитини.

Ключові компоненти домедичної компетентності: знання алгоритмів дій при травмах, кровотечах, зупинці дихання або втраті свідомості, здатність технічно правильно виконувати маніпуляції (серцево-легенева реанімація, накладання джгута, стабільне бокове положення), подолання паніки та готовність взяти на себе відповідальність у критичній ситуації. формування компетентностей відбувається найбільш ефективно через практико-орієнтоване навчання. Систематичне відпрацювання сценаріїв реальних невідкладних станів дозволяє вчителю автоматизувати навички, що мінімізує ризик помилок під впливом стресу.

 

 

Тема 1.8. Організація якісного і безпечного харчування в закладі загальної середньої освіти: практичні рекомендації

В лекції розглядаються основи здорового харчування учнів. Здорове харчування це: 1) кількість калорій, що споживає учень за день, не повинно перевищувати те, що витрачається; 2) регулярні фізичні навантаження; 3) забезпечення організму поживними речовинами, коли він цього потребує; 4) забезпечення організму “корисним” і захист від “некорисного”, вибір здорового харчування, піраміда здорового харчування від експертів ВООЗ, рекомендації для здорового харчування і питного режиму учнів; 5) насолодження від процесу споживання їжі. 

З’ясовуються основні аспекти якісного і безпечного харчування в закладі загальної середньої освіти (ЗЗСО). Нормативно-правові документи організації харчування учнів в закладі загальної середньої освіти. Норми і порядок організації харчування в ЗЗСО. Орієнтовний перелік документів, які повинен мати заклад освіти з харчування. Подається режим харчування, графік харчування, спосіб організації та форма організації. Окреслюється перелік харчових продуктів, які заборонено реалізовувати у шкільних буфетах та у торгівельних апаратах, розміщених у закладах освіти. Розглядається організація здорового харчування в ЗЗСО. 

 

Тема 1.9. Формування оптимального здоров’я освітян в контексті НУШ: теоретичні і практичні підходи

В лекції розглядаються чинники, які визначають стан здоров’я освітян. Здоров’я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих) і соціальних чинників. Останні мають настільки важливе значення в підтримці стану здоров’я або в появі і розвитку хвороби, що у преамбулі статуту ВООЗ записано: “Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад”. Це визначення найбільш чітке, зрозуміле, що охоплює біологічні, соціальні, економічні, наукові і етичні аспекти цієї проблеми. 

В системі “людина – здоров’я – середовище” визначається три взаємопов’язані рівні здоров’я – суспільний, груповий, індивідуальний. Перший рівень – суспільний, що характеризує стан здоров’я населення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних і духовних відносин, які існують в суспільстві. Другий – групове здоров’я, зумовлене специфікою життєдіяльності людей певного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебувають його члени. Третій – індивідуальний рівень здоров’я, який сформовано як в умовах всього суспільства, так і на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу життя, який веде кожна людина

Подається вплив чинників середовища, які формують оптимальне здоров’я освітян. Розглядаються основні компоненти “збалансованого харчування” - вода, білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини (фітонутрієнти, антиоксиданти). Деталізується піраміда здорового харчування від ВООЗ. Розглядаються чинники негативного впливу на оптимальне здоров’я освітян, їх значення та попередження. 

 

МОДУЛЬ 2

ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОПТИМАЛЬНОГО ЖИТТЄВОГО режиму УЧНЯ в контексті НУШ

 

Тема 2.1. Реалізація наскрізної змістової лінії “Екологічна безпека та сталий розвиток” в контексті НУШ

Розбудова Нової української школи (НУШ) – це довготермінова реформа, яка супроводжується суттєвими змінами всіх складників освіти. За реалізації Концепції “Нова українська школа” освітянська спільнота отримала творчі модернізаційні виклики, за яких видозмінюється соціальна й професійна місія педагога в контексті європейського професіоналізму із збереженням кращих ментальних українських характеристик. Функція вчителя Нової української школи полягає в його вмінні організувати компетентнісне навчання (не знання заради знань, а вміння їх застосовувати в реальному житті, не що ти знаєш – а як ти цим умієш користуватися), забезпечити інтегрованість змісту (внутрішньо-предметної, міжпредметної) на основі ключових компетентностей.

Наскрізні лінії є засобом інтеграції ключових і загальнопредметних компетентностей, навчальних предметів та предметних циклів; їх необхідно враховувати при формуванні шкільного середовища. Наскрізні лінії є соціально значимими надпредметними темами, які допомагають формуванню в учнів уявлень про екологічну безпеку і сталий розвиток суспільства загалом, розвивають здатність застосовувати отримані знання у різних ситуаціях. Мета наскрізних ліній – “сфокусувати” увагу і зусилля вчителів-предметників, класних керівників, зрештою, усього педагогічного колективу на досягненні життєво важливої для учня й суспільства мети, увиразнити ключові компетентності. 

Для наскрізної змістової лінії “Екологічна безпека та сталий розвиток” – це формування в учнів соціальної активності, відповідальності і екологічної свідомості, у результаті яких вони дбайливо і відповідально ставитимуться до компонентів довкілля, усвідомлюючи важливіcть сталого розвитку для збереження довкілля й соціоеколого-економічного розвитку суспільства. Реалізуючи наскрізну змістову лінію “Екологічна безпека і сталий розвиток” мається на увазі такий розвиток, який дозволяє існуючому поколінню задовольняти свої потреби без шкоди для майбутніх поколінь. Працюючи над різними темами при викладанні навчальних програм треба формувати в учнів поняття того, що людина – частина природи і її існування безпосередньо залежить від природного середовища. В учнів треба формувати екоцентричний тип мислення, а не антропоцентричний (“екологічний борг”, “екологічний слід”). 

 

Тема 2.2. Екологічні наслідки воєнних дій рф на території України

Російсько-українська війна завдає значної шкоди природі та навколишньому середовищу, і ці наслідки можуть бути тривалими та комплексними: 

1. Руйнування природних екосистем: Бомбардування, обстріли та пожежі знищують ліси, степи, водойми, місця проживання тварин. Міни та інші вибухові пристрої забруднюють ґрунт і роблять його непридатним для сільського господарства. 
2. Забруднення води: руйнування промислових об’єктів, нафтопереробних заводів та водопроводів призводить до потрапляння токсичних речовин у річки, озера та підземні води. Забруднення питної води загрожує здоров’ю людей та дикої природи
3. Повітряне забруднення: пожежі, вибухи, спалення хімічних речовин і пального підвищують концентрацію шкідливих речовин в атмосфері, що сприяє погіршення якості повітря та проблеми зі здоров’ям у людей.
4. Знищення сільськогосподарських угідь та ґрунтів: боєприпаси, хімічні та нафтові забруднення погіршують родючість ґрунтів; викликає ризик голоду та економічних проблем через втрату продуктивності землі.
5. Загроза для біорізноманіття: війна спричиняє загибель рідкісних видів рослин і тварин, порушує міграційні шляхи та екологічні баланси
6. Довгострокові наслідки: після війни території можуть залишитися забрудненими на десятиліття, потребуватимуть великих зусиль для відновлення екосистем.

 

Тема 2.3. Екологічні аспекти формування здоров’язберігаючих компетентностей вчителів та учнів закладів освіти

Тема екологічні аспекти формування здоров’язберігаючих компетентностей вчителів та учнів закладів освіти є надзвичайно актуальною, оскільки вчитель є центральною фігурою освітньої реформи. Його психоемоційний стан і фізичне самопочуття безпосередньо впливають на якість навчання та атмосферу в класі. 

Концепція НУШ ґрунтується на педагогіці партнерства, що вимагає від учителя високого рівня емпатії, креативності та енергійності.

• Аксіологічний підхід: Розглядає здоров'я як найвищу цінність. Учитель має не лише транслювати знання, а й бути рольовою моделлю (візуальним прикладом) здорового способу життя.
• Ресурсний підхід: Сприйняття здоров’я як внутрішнього ресурсу, який необхідно постійно поповнювати, щоб запобігти професійному вигоранню.
• Превентивний підхід: Зосередження на запобіганні психосоматичним розладам, що виникають через високу відповідальність і багатозадачність.
  1. Орієнтовний перелікпрактичних завдань

Для цілісного розуміння важливо розглядати здоров'я як багатогранну структуру, що включає в себе: режим праці та відпочинку, здорове харчування; ергономіка робочого місця, фізична активність; стресостійкість, емоційний інтелект (EQ), здатність до рефлексії; якість комунікації з учнями, батьками та колегами, відсутність конфліктів; професійна місія, сенс діяльності, відповідність власних цінностей цінностям НУШ. 

Реалізація стратегії оздоровлення в освітньому середовищі передбачає конкретні кроки: короткі медитації між уроками для “перезавантаження” нервової системи; використання технік (наприклад, “квадратне дихання”) для зняття гострого стресу під час конфліктних ситуацій; розмежування робочого часу та особистого життя, що є критичним в умовах дистанційного або змішаного навчання; вправи для зняття напруги з очей (профілактика комп’ютерного зорового синдрому) та хребта; правильне використання дихання та питний режим для збереження голосових зв’язок; створення «ресурсних кімнат» для вчителів, де вони можуть відпочити в тиші; проведення тренінгів з психологами щодо профілактики синдрому емоційного вигорання (СЕВ).

 

 

Тема 2.4. Вчення про екосистеми як основа підвищення рівня екологічної освіти і виховання учнів

Мета лекції: поширити знання про складні системи (екосистеми), їх властивості; сформувати уявлення про екосистему, її склад, структуру і властивості; розвивати логічне мислення, творчі здібності учнів щодо вчення про екосистему і біогеоценоз; обґрунтувати необхідність мінімуму екологічних знань для сучасної людини про властивості екосистем і екосистемологію. Після опрацювання поданого матеріалу здобувачі освіти зможуть: дати визначення екосистеми як складної багатогранної системи про взаємодію живої і неживої природи; назвати особливості складних систем (екосистем); проводити класифікацію екосистем; обсудити (характеризуючи) структуру і властивості екосистем; проаналізувати різні види впливу на структуру екосистеми; порівняти основні напрями досліджень екосистемології; визначити місце екосистемології в системі наук; розкрити сутність сукцесії; розглянути можливість надання екосистемних послуг.

 

1. Проаналізувати навчальне завдання та визначити, які складові здоров’язберігаючої компетентності є сприятливі для здоров’я здобувачів освіти: спеціальні; психосоціальні (життєві навички).
2. Підготувати прикладиформулювань зворотного зв’язкудля учнів різного рівня навчальних досягнень.
3. Розробити фрагмент інтегрованого завдання з визначеними критеріями здоров’язберігаючих технологій. 
4. Порівняйте традиційний та інноваційний підходи використання здоров’язберігаючих технологій за такими критеріями: роль учителя; роль учня; характер взаємодії; методи навчання; використання; тип оцінювання; очікувані результати. 
5. Створіть мініпроєкт для учнів з одного предмета або інтегрований проєкт, що включає здоров’язберігаючі технології. 
6. Спроєктуйте інтегрований урок із використанням інноваційних здоров’язберігаючих технологій. 
7. Опишіть, якими професійними компетентностями має володіти сучасний учитель, здатний ефективно впроваджувати інноваційні здоров’язберігаючі технології.

Знання і розуміння:

• мети та компетентнісного потенціалу природничої галузі;
• ознайомити вчителів із сучасними інноваційними педагогічними підходами на основі здоров’язбережувальних технологій навчання;
• сформувати уміння застосовувати інноваційні методики у навчальному процесі основі здоров’язбережувальних технологій навчання;
• розвивати здатність до творчого підходу, критичного мислення та інтеграції здоров’язбережувальних технологій у навчання;
• принципів академічної свободи вчителя;
• принципів академічної доброчесності.

Розвинені вміння:

• розвивати в учнів здоров’язбережувальну компетентність і наскрізні вміння, спільні для всіх компетентностей; формуватиготовність до їх застосування в навчальних та життєвих ситуаціях;
• теоретичні методи: лекції, вебінари, семінари.
• практичні методи: майстер-класи, тренінги, практичні заняття;
• дослідницькі методи: створення міні-проєктів, розробка уроків із використанням здоров’язбережувальних технологій;
• рефлексивні методи: аналіз власного досвіду, обговорення кейсів, самооцінка;
• застосовувати міжпредметні зв’язки та інтеграцію навчальних предметів;

Диспозиції (цінності, ставлення)

• усвідомлення необхідності постійного професійного розвитку;
• здійснення професійної діяльності з урахуванням принципів дитиноцентризму, розвитку особистості, педагогіки партнерства;
• прагнення до постійного навчання: вчитель цінує оновлення своїх знань і вміння використовувати нові методики;
• відкритість до змін: готовність експериментувати з новими здоров’язберігаючими технологіями;
• рефлексія власної діяльності: уміння аналізувати ефективність інноваційних здоров’язбережувальних підходів і коригувати їх;
• повага до індивідуальності учня: використання інноваційних здоров’язбережувальних методів з урахуванням здібностей, інтересів та стилю навчання кожного.
• співпраця та партнерство: створення навчального здоров’язбережувального середовища, де учень активно співпрацює з учителем і однокласниками.
• мотивація до навчання: через інноваційні здоров’язбережувальні підходи, розвивати цікавість і самостійність учнів;
• готовність застосовувати нові здоров’язбережувальні технології навчання учнів у сучасній школі, мотивація до розроблення нових інструментів оцінювання власної педагогічної діяльності.