СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО НАВЧАННЯ В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ НА ОСНОВІ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

МОДУЛЬ 1. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО НАВЧАННЯ В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ

 

Тема 1.1. Підхід як стратегія сучасного навчання 

Підхід як стратегія сучасного навчання. Сучасні підходи до організації освітнього процесу в Новій українській школі. Перехід від знаннєвої моделі навчання до компетентнісної, діяльнісної та особистісно орієнтованої моделей. Суб’єктність учня в освітньому процесі, урахування індивідуальних потреб, інтересів, можливостей та освітніх потреб учнів.

Зміна ролі педагогічного працівника в сучасному освітньому процесі. Учитель як фасилітатор, тьютор, наставник та організатор навчальної діяльності учнів. Створення умов для самостійності, активності, критичного мислення, творчості та рефлексії учнів.

Взаємозв’язок сучасних підходів до навчання із забезпеченням фізичного, психічного, соціального та емоційного благополуччя учнів. Безпечне та комфортне освітнє середовище як умова ефективного навчання. Педагогічна взаємодія, партнерство та підтримка індивідуальності учня в освітньому процесі.

 

Тема 1.2. Компетентнісний, діяльнісний та особистісно орієнтований підходи в НУШ 

Компетентнісний підхід як основа реалізації Державного стандарту базової середньої освіти та Концепції Нової української школи. Формування ключових компетентностей і наскрізних умінь учнів. Орієнтація освітнього процесу на застосування знань, умінь, ставлень і цінностей у різних життєвих та освітніх ситуаціях.

Діяльнісний підхід в організації освітнього процесу. Активна участь учня у пізнавальній, практичній, дослідницькій і проєктній діяльності. Практична спрямованість навчання, самостійність, співпраця, комунікація і розвиток уміння навчатися впродовж життя.

Особистісно орієнтований підхід. Урахування індивідуальних потреб, інтересів, можливостей, темпу навчання та освітніх потреб учнів. Диференціація навчання, підтримка індивідуальної освітньої траєкторії, розвиток самостійності, творчості та відповідальності учнів. Зміна ролі педагога в організації діяльнісного та особистісно орієнтованого навчання.

Практичне заняття

Трансформація навчального завдання відповідно до компетентнісного, діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів. Аналіз запропонованого навчального завдання. Визначення компетентностей і наскрізних умінь, на формування яких воно спрямоване. Модифікація завдання з урахуванням практичної діяльності учнів, їхньої самостійності, індивідуальних потреб та можливостей. Формулювання очікуваного результату виконання завдання.

 

Тема 1.3. Інтегративний, середовищний та STEM-орієнтований підходи в НУШ 

Інтегративний підхід в організації освітнього процесу. Міжпредметна та внутрішньопредметна інтеграція, інтеграція змісту, видів діяльності та способів пізнання. Взаємозв’язок навчальних предметів і освітніх галузей у формуванні цілісної картини світу та ключових компетентностей учнів.

Середовищний підхід у Новій українській школі. Освітнє середовище як простір для розвитку, навчання, співпраці та самореалізації учнів. Фізичний, психологічний, соціальний та інформаційний компоненти освітнього середовища. Гнучкість, безпечність, доступність та орієнтація на потреби учнів.

STEM-орієнтований підхід. Поєднання природничо-математичної, технологічної та інженерної складових навчання. Дослідницька, проєктна, конструкторська та практична діяльність учнів. Розвиток критичного і творчого мислення, уміння розв’язувати проблеми та застосовувати знання для створення практичного продукту. Використання цифрових технологій і сучасних засобів навчання. 

Практичне заняття

Розроблення інтегрованого STEM-орієнтованого навчального завдання з урахуванням освітнього середовища. Визначення навчальної проблеми та очікуваних результатів. Добір змісту з різних освітніх галузей, способів діяльності та цифрових інструментів. Проєктування етапів виконання завдання учнями та визначення практичного продукту. Обґрунтування можливостей завдання для розвитку компетентностей, творчого і критичного мислення, співпраці та самостійності учнів.

 

Тема 1.4. Сучасні формати та технології навчання в НУШ 

Сучасні формати організації освітнього процесу: очне, дистанційне, змішане, індивідуальне та групове навчання. Організація навчальної діяльності учнів з урахуванням мети навчання, освітніх потреб, вікових та індивідуальних особливостей учнів.

Інтерактивне, проєктне, дослідницьке, проблемне та ігрове навчання. Технології розвитку критичного мислення, кооперативне навчання, навчання через діяльність та практичний досвід. Поєднання різних технологій відповідно до навчальної ситуації та очікуваних результатів.

Цифрові технології в організації сучасного освітнього процесу. Використання цифрових платформ, онлайн-сервісів та інтерактивних інструментів для організації навчальної діяльності, комунікації, співпраці та зворотного зв’язку. Добір технологій відповідно до освітньої мети, можливостей учнів та умов організації навчання.

Практичне заняття

Добір сучасних форматів і технологій навчання відповідно до освітньої ситуації. Аналіз навчальної ситуації та визначення мети навчання. Добір оптимального формату організації освітнього процесу та педагогічних технологій. Проєктування фрагмента навчального заняття з використанням інтерактивних, проєктних, дослідницьких або цифрових інструментів. Визначення способів взаємодії учнів та форм зворотного зв’язку.

 

Тема 1.5. Практична зорієнтованість, суб’єктність та рефлексивність навчання 

Практична зорієнтованість освітнього процесу. Зв’язок навчального змісту з життєвим досвідом, практичними потребами та реальними ситуаціями. Навчання через діяльність, дослідження, експериментування, моделювання, розв’язання проблемних ситуацій та створення практичного продукту.

Суб’єктність учня як основа активної участі в освітньому процесі. Вибір способів і темпу навчальної діяльності, постановка навчальних цілей, планування власної діяльності, прийняття рішень та відповідальність за результат. Розвиток самостійності, ініціативності, творчості та здатності до самонавчання.

Рефлексивність навчання. Самооцінювання та взаємооцінювання, аналіз результатів навчальної діяльності, визначення труднощів і способів їх подолання. Формування навичок саморегуляції та усвідомленого ставлення до власного навчання. Зворотний зв’язок як інструмент підтримки навчального поступу учня.

Практичне заняття

Проєктування фрагмента практикоорієнтованого навчання з використанням прийомів учнівської рефлексії. Визначення практичної проблеми і очікуваного результату навчання. Розроблення завдання, що передбачає активну діяльність учнів, самостійний вибір способів виконання та створення практичного продукту. Добір інструментів самооцінювання, взаємооцінювання та рефлексії. Формулювання запитань для рефлексивного аналізу навчальної діяльності та визначення подальших кроків навчального поступу.

 

 

МОДУЛЬ 2. ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ПРАКТИЧНИЙ КОНТЕКСТ РЕАЛІЗАЦІЇ СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ НУШ

 

Тема 2.1. Здоров’язбережувальні технології в освітньому процесі НУШ 

Здоров’язбережувальні технології як складова сучасного освітнього процесу Нової української школи. Поняття здоров’я, здоров’язбереження і здоров’язбережувальної компетентності. Фізичний, психічний, соціальний та емоційний компоненти здоров’я учнів. Взаємозв’язок здоров’язбереження з компетентнісним, діяльнісним, особистісно орієнтованим та середовищним підходами до навчання.

Педагогічні, психолого-педагогічні, санітарно-гігієнічні та організаційні технології здоров’язбереження. Раціональна організація навчальної діяльності, чергування видів діяльності, оптимізація навчального навантаження, рухова активність та дотримання гігієнічних вимог. Урахування вікових, індивідуальних та освітніх потреб учнів під час добору здоров’язбережувальних технологій.

Здоров’язбережувальна спрямованість навчального змісту та педагогічної взаємодії. Формування в учнів відповідального ставлення до власного здоров’я, безпечної поведінки, саморегуляції та навичок здорового способу життя. Використання здоров’язбережувальних технологій у різних форматах організації освітнього процесу.

Практичне заняття

Добір здоров’язбережувальних технологій відповідно до освітньої ситуації. Аналіз запропонованих освітніх ситуацій та визначення чинників, що впливають на фізичне, психічне, соціальне та емоційне благополуччя учнів. Добір відповідних здоров’язбережувальних технологій, прийомів і організаційних засобів. Обґрунтування доцільності їх використання з урахуванням мети навчання, вікових та індивідуальних особливостей учнів. Розроблення фрагмента освітньої діяльності із застосуванням обраних здоров’язбережувальних технологій.

 

Тема 2.2. Безпечне і здоров’язбережувальне освітнє середовище 

Безпечне та здоров’язбережувальне освітнє середовище як умова ефективної реалізації сучасних підходів до навчання. Фізична, психологічна, соціальна, інформаційна та екологічна безпека освітнього середовища. Створення умов для фізичного і психічного благополуччя, емоційної стабільності, соціальної взаємодії та самореалізації учнів.

Організація безпечного освітнього простору з урахуванням вікових, індивідуальних та освітніх потреб учнів. Психологічний комфорт, партнерська взаємодія, запобігання конфліктам, булінгу та дискримінації. Інклюзивність, доступність і безбар’єрність освітнього середовища. Організація освітнього процесу в умовах надзвичайних та воєнних викликів.

Здоров’язбережувальні аспекти організації освітнього простору та режиму навчальної діяльності. Безпечна організація практичної, дослідницької та проєктної діяльності учнів. Взаємодія педагогічних працівників, учнів та батьків у створенні безпечного і здоров’язбережувального освітнього середовища.

Практичне заняття

Кейс: проєктування здоров’язбережувального освітнього середовища в умовах воєнних викликів. Аналіз освітньої ситуації та визначення потенційних ризиків для фізичної, психологічної і соціальної безпеки учнів. Визначення складових безпечного і здоров’язбережувального середовища. Розроблення алгоритму дій педагога та комплексу організаційних рішень для забезпечення безпеки, психологічного комфорту і підтримки учнів. Обґрунтування запропонованих рішень з урахуванням потреб та можливостей учнів.

 

Тема 2.3. Практикоорієнтоване та проєктне навчання у формуванні здоров’язбережувальної компетентності 

Практикоорієнтоване навчання як засіб формування здоров’язбережувальної компетентності учнів. Зв’язок навчального змісту з реальними життєвими ситуаціями, практичними потребами та досвідом учнів. Практичні, дослідницькі та проблемні завдання, спрямовані на формування відповідального ставлення до здоров’я та безпечної поведінки.

Проєктне навчання у формуванні здоров’язбережувальної компетентності. Визначення проблеми, мети, завдань і очікуваного результату проєкту. Планування діяльності, пошук і опрацювання інформації, дослідження, співпраця, створення та презентація практичного продукту. Індивідуальні та групові проєкти здоров’язбережувального спрямування.

Міжпредметна інтеграція і STEM-орієнтовані елементи у реалізації здоров’язбережувальних проєктів. Використання цифрових технологій, дослідницьких методів, моделювання і практичного експериментування. Формування ключових компетентностей, наскрізних умінь, самостійності, відповідальності та здатності учнів застосовувати набуті знання у життєвих ситуаціях.

 

Практичне заняття

Мініпроєкт: формування здоров’язбережувальної компетентності учнів засобами проєктного навчання. Визначення проблеми та актуальної життєвої ситуації здоров’язбережувального спрямування. Формулювання мети, завдань, очікуваних результатів та практичного продукту мініпроєкту. Планування етапів діяльності учнів, добір дослідницьких, практичних і цифрових інструментів. Визначення форм співпраці, презентації результатів і рефлексії учасників проєкту.

 

Тема 2.4. Інструменти ефективного здоров’язбережувального навчання 

Інструменти ефективного навчання в контексті здоров’язбереження. Інтерактивні, кооперативні, проблемні, ігрові, проєктні та дослідницькі технології організації навчальної діяльності. Добір педагогічних інструментів відповідно до мети навчання, змісту, вікових та індивідуальних особливостей учнів.

Прийоми підтримки уваги, мотивації, емоційного благополуччя і активності учнів. Рухова активність, динамічні паузи, вправи на саморегуляцію, рефлексивні практики та інші здоров’язбережувальні прийоми в організації навчальної діяльності. Раціональне поєднання різних видів діяльності і чергування навчального навантаження.

Цифрові та інтерактивні інструменти підтримки здоров’язбережувального навчання. Використання онлайн-сервісів, мультимедійних ресурсів, інтерактивних вправ та цифрових засобів для організації навчальної діяльності, комунікації, співпраці та рефлексії. Безпечне і відповідальне використання цифрових ресурсів з урахуванням інформаційної безпеки, цифрового добробуту та потреб учнів.

Формувальне оцінювання та зворотний зв’язок як інструменти підтримки навчального поступу і благополуччя учнів. Самооцінювання, взаємооцінювання, рефлексія та визначення індивідуального поступу.

Практичне заняття

Розроблення комплексу здоров’язбережувальних прийомів та інструментів для фрагмента уроку. Визначення мети та навчальної ситуації. Добір інтерактивних, рухових, рефлексивних, цифрових та інших здоров’язбережувальних прийомів відповідно до етапів навчального заняття. Проєктування їх послідовного використання з урахуванням навчального навантаження, вікових та індивідуальних особливостей учнів. Визначення способів зворотного зв’язку, самооцінювання та рефлексії.

Після завершення навчання слухачі програми зможуть:

• застосовувати сучасні підходи до навчання відповідно до принципів Нової української школи; 
• проєктувати освітній процес з урахуванням компетентнісного, діяльнісного, особистісно орієнтованого, інтегрованого і проєктного підходів; 
• організовувати активну, практичну, групову і проєктну діяльність учнів; 
• добирати і застосовувати здоров’язбережувальні технології відповідно до освітньої ситуації та потреб учнів; 
• створювати безпечне, психологічно комфортне і здоров’язбережувальне освітнє середовище; 
• використовувати сучасні методи і форми взаємодії з учнями для досягнення очікуваних результатів навчання; 
• аналізувати власну педагогічну діяльність, здійснювати професійну рефлексію та визначати напрями подальшого професійного розвитку