РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ІННОВАЦІЙНИЙ КЕЙС ІНСТРУМЕНТІВ

2.    Навчально-тематичний план

3..      ЗМІСТ ПРОГРАМИ

МОДУЛЬ І. ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ XXІ СТОЛІТТЯ

Тема 1.1. Філософія стоїцизму як інструмент формування ментальної стійкості педагога

Ключові принципи стоїцизму. Практичні техніки стоїків для збереження емоційної рівноваги в стресових ситуаціях. Використання стоїчного підходу для ефективного вирішення конфліктів і збереження професійної стійкості. Рекомендації для інтеграції стоїчних практик у щоденну роботу педагога.

Тема 1.2. Моделі осмислення освіти: від системної конструкції до екосистемної та ландшафтної метафор

Концептуальний перехід від класичної «системної конструкції» (ієрархічної, лінійної та стандартизованої моделі) до гнучких, відкритих та адаптивних форматів організації навчання – «екосистемної» та «ландшафтної» метафор. Принципами функціонування освіти як живого, саморегульованого організму (екосистеми), поняття освітнього ландшафту, що інтегрує формальну, неформальну та інформальну освіту в єдиний простір для безперервного навчання (Lifelong Learning). Трансформація професійної ролі сучасного педагога – від пасивного транслятора готових знань до архітектора освітнього середовища, фасилітатора та навігатора в інформаційних потоках цифровізованого світу. 

Тема 1.3. Освіта в тренді: технології, що змінюють навчання

Осмислення сучасних технологічних трансформацій у сфері освіти та їх впливу на зміну парадигми навчання. Потенціал цифрових інструментів, штучного інтелекту, змішаного та дистанційного навчання у формуванні ключових компетентностей здобувачів освіти. Стратегічні підходи до інтеграції інновацій у педагогічну практику та ролі педагога в умовах цифровізації освітнього середовища.

МОДУЛЬ ІІ. ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТИ

Тема 2.1. Професійний розвиток вчителя: нові можливості в контексті реформування системи освіти в Україні.

Нормативно-правове забезпечення професійного розвитку педагогічних працівників. Професійний стандарт. Загальні та професійні компетентності керівника та вчителя. Трудові функції

Тема 2.2. Побудова індивідуальної траєкторії професійного розвитку вчителя з використання штучного інтелекту.

Поняття індивідуальної траєкторії професійного розвитку. Значення індивідуального підходу у професійному становленні вчителя. Роль штучного інтелекту в освітньому середовищі. Можливості ШІ для професійного розвитку. Покрокова побудова індивідуальної траєкторії з використанням ШІ. Платформи з підтримкою ШІ для професійного навчання. Переваги та виклики використання ШІ у професійному розвитку. Мотивація до впровадження технологій ШІ у професійне середовище

Тема 2.3. Демократичний розвиток та стійкість сучасного закладу освіти. Демократична стійкість та роль школи. Принципи демократичної школи. Громадянські компетентності для життя у демократичному суспільстві. Сфери демократичних змін і стандарти: навчання демократії і прав людини у рамках освітнього процесу, розбудова демократичного середовища та врядування у школі, налагодження партнерства з місцевою громадою і батьками. Загальношкільний підхід. Інструмент демократичного розвитку школи 

Тема 2.4. Розвиток та функціонування професійних освітніх спільнот. 

Перехід від традиційних «вертикальних» методичних об'єднань (контроль та ретрансляція) до «горизонтальної» взаємодії за принципом «рівний рівному». Автономія педагога, культура демократії, безпечне мікросередовище, довіра як основа співпраці. Розуміння цінностей спільноти та здатність сформувати спільні етичні домовленості. Перетворення комунікації на інструмент професійного зростання. Освоєння навичок фасилітації дискусій та створення простору для конструктивного діалогу без засудження. Оцінюють  шкільні професійні спільноти за алгоритмом створення та функціонування професійної спільноти педагогів (підхід Паскаль Момпуа: ми рухаємося від «Навіщо» (Цінності) через «Як» (Процеси та Інструменти) до «Де» (Платформи та Практика).

 Тема 2.5. Стійкість педагогів в умовах хронічного стресу. Допомога при гострому стресі.  

Поняття – стійкість, ресурсність, резильєнтність. Стрес, його ознаки, види,стадії, реакції та міфи про стрес. Загрозливі наслідки стресу. Дії в інтенсивних стресових ситуаціях. Етапи підтримки при гострій реакції на стрес, стратегії "миттєвої допомоги". Багатовимірна модель BASIC PH. Джерела ресурсності.

Спецкурс «Інклюзивна освіта: теорія і практика»

Принципи та практичні аспекти створення інклюзивного освітнього середовища в закладах дошкільної освіти. Ідентифікація потреб дітей з особливими освітніми потребами. Розробка індивідуальної програми розвитку дитини. Підтримка педагогів у розвитку адаптивних методик навчання, а також створення безбар'єрного фізичного та соціального середовища. Розвиток рівності, толерантності та розуміння різноманітності серед дітей, сприяння їхньому повноцінному включенню в суспільство.

Взаємодія з батьками дітей дошкільного віку та іншими учасниками освітнього процесу з метою підтримки та співпраці у створенні ефективного інклюзивного середовища. Співпраця між педагогами, психологами, батьками та іншими учасниками освітнього процесу у створенні індивідуалізованих підходів до підтримки дітей з особливими освітніми потребами. Кращі практики та інноваційні підходи до психолого-педагогічного супроводу, спрямовані на забезпечення успішного навчання та розвитку всіх дітей.

Аналіз концепційного та теоретичного базису психолого-педагогічного супроводу інклюзивного навчання, зокрема, використання теорій розвитку, психології виховання та соціальної педагогіки. Взаємодія психологів, педагогів та інших спеціалістів у сфері освіти для ефективного розвитку інклюзивних практик та спільного розв’язання проблем. Вплив вікових особливостей на навчання та розвиток дітей з різними видами особливих освітніх потреб, включаючи інтелектуальні, фізичні, емоційно-психологічні та соціальні аспекти. Індивідуальні особливості кожної дитини: ступінь функціональних можливостей, інтереси та потреби, а також специфічні особливості, пов'язані з конкретними труднощами. Практичні приклади та рекомендації щодо урахування вікових та індивідуальних особливостей у процесі планування та виконання освітніх програм для дітей з особливими освітніми потребами.

Спецкурс «Психологічна підтримка учасників освітнього процесу»

Поняття безпечного і здорового освітнього середовища. Причини недостатнього рівня розбудови безпечного і здорового освітнього середовища в закладах дошкільної освіти. Цілі, завдання, очікувані результати реалізації Національної стратегії розбудови безпечного і здорового освітнього середовища. Умови розбудови безпечного і здорового освітнього середовища.

Підходи до реагування на наслідки надзвичайних ситуаціях. Основні принципи надання психосоціальної допомоги. Ресурсність, модель подолання стресу М. Лаада (BASIC PH). Емоційні порушення у дітей різних вікових категорій. Психологічні техніки відновлення ресурсного стану педагогів та дітей в умовах війни. Збереження психологічного здоров’я під час самоізоляції, дієві техніки самодопомоги. Особливості зниження рівня тривожності в дітей.

Ментальне здоров’я та психосоціальна підтримка: зміст понять. Надзвичайні ситуації. Благополуччя людини. Взаємозв’язок проблем ментального здоров’я та психосоціальної підтримки в надзвичайних ситуаціях. Визначення понять «стрес», «життєстійкість». Опановування прийомами, які сприяють управлінню стресом та відновленню емоційної рівноваги в надзвичайних ситуаціях.

МОДУЛЬ ІІІ. ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ В УМОВАХ ЗАКЛАДУ ЗАГАЛЬНОЇ  СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Частина 3.1. Інваріантні інструменти професійної діяльності 

Тема 3.1. Супервізія як інноваційний інструмент професійного педагога

Поняття супервізії як сучасного інструменту професійної підтримки, розвитку та підвищення кваліфікації педагогічних працівників в умовах реформування системи освіти. Відмінності між супервізією та традиційним адміністративним контролем і наставництвом. Роль супервізії у стимулюванні професійної рефлексії, запобіганні емоційному вигоранню, розвитку критичного мислення та формуванні суб'єктності вчителя. Функції супервізії: розвивальна, підтримувальна та інтегративна. Супервізія як чинник створення безпечного, відкритого та демократичного освітнього середовища в закладі загальної середньої освіти.

Тема 3.2. Принципи, методи та форми супервізії

Теоретико-методологічні засади та інструментарій здійснення супервізійного процесу. Розгляд ключових принципів супервізії в освіті: людиноцентризму, доступності, відповідальності, академічної доброчесності, свободи, партнерства, об’єктивності, гуманізму, демократизму та безумовної конфіденційності взаємодії. Система методів супервізії та алгоритми їх практичного застосування: проведення супервізійної бесіди, консультування, безпосереднє та опосередковане спостереження за перебігом освітнього процесу, опитування учасників, техніки самооцінювання педагога та аналіз професійної документації і навчальних матеріалів. Характеристика форм організації супервізії: очної, дистанційної та очно-дистанційної (гібридної). Специфіка, переваги та обмеження реалізації супервізійної підтримки в індивідуальному форматі (персоналізований супровід) та груповому форматі (інтервізійні групи, професійні спільноти, аналіз колективних кейсів).

Тема 3.3. Супервізійне коло як інструмент підтримки та професійний розвитоку вчителя

Супервізійне коло як інтерактивна та демократична форма групової взаємодії, спрямована на фасилітацію професійного досвіду, взаємопідтримку та спільний пошук розв'язання складних педагогічних ситуацій. Сутність, філософія та специфіка роботи в колі в контексті розвитку професійних компетентностей педагога. Етапи та архітектура проведення супервізійного кола: від формування безпечного простору й визначення правил взаємодії до представлення кейсу, його групового аналізу, рефлексії та зворотного зв'язку. Особливості ролі супервізора як фасилітатора, який забезпечує рівноправність учасників, утримання фокусу обговорення та дотримання етичних норм і конфіденційності. Інструменти та методи активного слухання, ненасильницького спілкування та сильних запитань усередині кола. Переваги використання супервізійного кола для профілактики синдрому емоційного вигорання вчителів, подолання професійної ізоляції, розвитку емпатії та формування стійкої спільноти практиків у закладі освіти.

Тема 3.4. Упровадження освітніх проєктів навчання як інструмент для формування наскрізних умінь 

Теоретичні та практичні засади проєктування й реалізації освітніх проєктів як цілісної технології, де суттю є самостійне здобуття знань учнями через розв'язання життєвої, практично значущої проблеми та створення реального суспільного продукту. Потенціал проєктної діяльності для формування соціально-емоційних вмінь: розвиток самозарадності, емпатії, навичок конструктивної комунікації в команді, управління емоціями під час подолання труднощів та здатності приймати відповідальні рішення. Особливості впливу проєктного навчання на становлення агентності дитини - її суб'єктності, здатності проявляти ініціативу, робити усвідомлений вибір, впливати на власне навчання та брати відповідальність за його результати. Трансформація ролі педагога для забезпечення навчального ефекту проєкту. Розподіл дій учителя в межах концепції фасилітації.

Тема 3.5.Добрі і найкращі освітні практики: поняття, критерії й контекст

Теоретико-методологічні та практичні засади ідентифікації, оцінювання й реалізації «добрих» (good practices) та «найкращих» (best practices) освітніх практик як цілісної технології модернізації сучасного освітнього простору на основі концептуальних підходів І. Смагіна. Сутнісна диференціація понять - від ефективного досвіду розв'язання локальних, індивідуально зумовлених завдань до системних педагогічних зразків, що пройшли процедуру деконтекстуалізації, наукової експертизи та мають високий потенціал масштабування й інтеграції в широку освітню діяльність. Критеріальна матриця верифікації педагогічних інновацій (доказовій результативності, технологічній реплікованості, інноваційності та сталості), аналізу глибокої контекстуальної обумовленості практик - залежності їхньої ефективності від соціокультурного, нормативного та інституційного середовища закладу освіти. Трансформація ролі педагога від пасивного ретранслятора до активного дослідника власної діяльності, фасилітатора інновацій та суб'єкта горизонтальних професійних спільнот, здатного успішно імплементувати передовий досвід в умовах реалізації реформи НУШ.

Тема 3.6. Інтерактивне навчання для формування компетентностей

Теоретичні засади та методичні підходи до використання інтерактивних технологій для забезпечення переходу від пасивного засвоєння інформації до активного формування життєвих компетентностей учнів. Сутність та ключові характеристики інтерактивного навчання як моделі відкритого, суб'єкт-суб'єктного освітнього процесу, що базується на постійній взаємодії, взаємонавчанні та діалозі всіх учасників.

Методологія створення специфічних умов, за яких знання трансформуються у стійкі навички не через механічне запам’ятовування, а через безпосереднє проживання досвіду, конструктивну дискусію та спільне вирішення реальних проблем (problem-based learning). 

Особливий потенціал інтерактивного навчання у контексті формування громадянської компетентності здобувачів освіти. Розвиток через інтерактивну діяльність критичного мислення, уміння аргументовано відстоювати власну позицію, слухати інших, досягати консенсусу та приймати спільні відповідальні рішення. Практичні аспекти інтеграції інтерактивних вправ в освітній процес закладу освіти з метою виховання активного громадянина демократичного суспільства.

Тема 3.7. Інструменти фасилітації в обговоренні суперечливих та контроверсійних тем на уроках 

Специфіка та інструментарій інтеграції «гарячих» тем в освітній процес не як джерела деструктивного конфлікту, а як безпечного освітнього полігону для тренування критичного мислення, медіаграмотності та емоційного інтелекту здобувачів освіти. Ризики та пастки вчительського нейтралітету й директивності під час модерування гострих дискусій.

Впровадження методики роботи з контроверсійними питаннями як стратегічний інструмент переходу закладу освіти від репродуктивного навчання до моделі «школи як мікромоделі демократії». Розгляд конкретних фасилітаційних інструментів (робота з полярними позиціями, зміна перспектив, аналіз аргументів уразливих груп) для формування громадянської стійкості учнів. Розвиток умінь розрізняти факти та судження, поважати людську гідність, конструктивно взаємодіяти в умовах розбіжностей та спільно формувати правила безпечного простору в класі.

Тема 3.8. Драбина участі Роджера Харта як інструмент посилення активності дітей у шкільному житті

Теоретичні засади та практичний потенціал моделі «Драбини участі» Роджера Харта як ключового інструменту оцінювання та проектування суб'єктності й реального впливу учнів на шкільне життя. Концептуальний розбір рівнів залучення дітей: від зон не-участі (маніпуляція, декорація, символічна участь) до рівнів справжньої дитячої солідарності та агентності (ініціатива дітей, спільні рішення з дорослими). Механізми трансформації пасивного учнівського середовища на простір дієвої партисипації.

Методологія використання моделі для аналізу та перебудови управлінських та освітніх процесів у закладі освіти. Практичні алгоритми переходу від формальних форм самоврядування до створення «школи як мікромоделі демократії», де діти є повноправними партнерами у прийнятті рішень. Особливості діяльності вчителя як фасилітатора, який делегує відповідальність, стимулює дитячу ініціативу та створює умови для формування громадянської компетентності, самозарадності та відповідальності учнів через реальний досвід участі. 

Тема 3.9. Перша психологічна допомога: правила надання 

Теоретико-методологічні та практичні засади надання першої психологічної допомоги (ППД) як базової навички екстреного реагування в кризових ситуаціях. Сутність та межі компетентності ППД: чітке розмежування первинної кризисно-стабілізаційної підтримки та фахової психотерапевтичної допомоги. Операційний алгоритм дій та етичні стандарти комунікації в кризі. Детальний аналіз мовних конструкцій, вербальних пасток та «фраз-табу», що здатні ретравматизувати людину або поглибити стан деструктивного захисту. Обов'язковий фокус на психогігієні та турботі про себе: правила екологічного виходу з кризової взаємодії, запобігання синдрому втоми від співчуття та техніки швидкого самовідновлення для того, хто надає допомогу.

Тема 3.10. Життя під час війни: поради з безпеки та спротиву 

Теоретичний складник та прикладні інструменти цивільного захисту й життєзабезпечення в умовах збройного конфлікту. Системний розбір базових категорій: війна, особиста безпека, тактика виживання, форми цивільного спротиву, перша домедична допомога, кризова психологічна підтримка, кібербезпека та інформаційна гігієна в умовах інтенсивних маніпуляцій. Формування алгоритмів дій, що допомагають зберегти життя та здоров’я в екстремальних ситуаціях. Рекомендації для ефективного протистояння агресору за чотирма напрямами. Безпека: правила поведінки під час артилерійських обстрілів, ракетних ударів та повітряних тривог; захист персональних даних у мережі й протидія ворожим ІПСО. Медицина: базові протоколи домедичної допомоги (накладання турнікетів, зупинка кровотеч) та прийоми саморегуляції і першої психологічної підтримки при гострому стресі. Спротив: безпечні методи фіксації ворожих сил, блокування дезінформації та участь у заходах національної стійкості на рівні громади. Виживання: підготовка екстреної валізи, організація побуту й зв'язку під час блекаутів та кризового пошкодження критичної інфраструктур.

Тема 3.11. Академічна доброчесність: від внутрішньої культури особистості до академічної культури закладу освіти

Законодавче підґрунтя академічної доброчесності в Україні (Закон «Про освіту», Кодекс академічної доброчесності). Академічна доброчесність як цінність. Внутрішня культура особистості. Академічна культура закладу освіти. Формування правил і норм академічної доброчесності в освітньому середовищі. Профілактика порушень академічної доброчесності (плагіат, фальсифікація, списування). Форми впровадження академічної доброчесності в закладі освіти. Методи формування академічної доброчесності у здобувачів освіти. Співпраця вчителів та адміністрації для забезпечення академічної доброчесності.

Тема 3.12. Культурна компетентність у професійному розвитку педагога Нової української школи

Соціально-культурологічний вимір сучасної освіти. Теоретичні витоки загальнокультурної компетентності: поняття «культура» та «людина культури» у соціумі освіти. Культурна компетентність в системі загальних компетентностей вчителя: cутність і структура культурної компетентності вчителя. Компетентнісний потенціал мистецтва у розвитку культурної компетентності як чинника професійного розвитку вчителя.

Тема 3.13. Штучний інтелект, інтернет речей, Smart-технології

Заняття присвячене вивченню сучасних технологій, таких як штучний інтелект, інтернет речей (IoT) та Smart-технології, які змінюють підходи до навчання та професійної діяльності. Учасники бачать про принципи роботи цих інновацій, їх практичне застосування та вплив на іншу сферу життя. Особлива увага буде приділена інтеграції цих технологій в освітнє середовище для створення інноваційних рішень.

Тема 3.14. Мотивація до навчання та прокрастинація сучасних учнів

Навчальні мотивація та її типологія. Мотивація досягнень, мотивація уникнення та їхній вплив на навчальну діяльність учнів. Прокрастинація: визначення та її вплив на навчання. Психологічні та поведінкові фактори прокрастинації. Вплив прокрастинації на успішність та емоційний стан учнів. Методи підвищення мотивації та подолання прокрастинації. Техніки саморегуляції та самодисципліни. Техніка SMART для визначення цілей.

Тема 3.15. Розвиток творчої компетентності педагогічних працівників на основі використання арт-терапевтичних методів

Основи арт-терапії. Види арт-терапії: малювання, ліпка, музика, танець, драма та інші методи, що сприяють самовираженню. Арт-терапевтичні методи для розвитку творчої компетентності. Застосування арт-терапевтичних методів у педагогічній діяльності. Приклади інтеграції арт-терапевтичних технік в освітній процес для розвитку креативності учнів.

Використання арт-терапії для подолання стресових ситуацій в освітньому середовищі та для підтримки емоційної стабільності вчителів.

Тема 3.16. Застосування сторіттелінгу для формування критичного мислення

Сторіттелінг: визначення та основи. Види сторіттелінгу: усний, візуальний, цифровий. Зв'язок між сторіттелінгом і критичним мисленням. Сторіттелінг як метод створення ситуацій для обговорення, рефлексії та розвитку аргументації. Застосування сторіттелінгу в освітньому процесі. Розвиток навичок критичного мислення через сторіттелінг.

3.1.    ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1. Огляд інноваційних підходів у професійному розвитку педагогічних працівників.
2. Роль керівників у впровадженні інноваційних технологій в освітній процес.
3. Використання технологій дистанційного навчання та онлайн-платформ для розвитку професійної компетентності.
4. Інноваційні інструменти та ресурси для розвитку педагогічної майстерності.
5. Використання мультимедійних і цифрових          технологій у навчанні та професійному розвитку.
6. Розвиток критичного мислення і творчих здібностей педагогів:
7. Оцінка ефективності інноваційних методів і інструментів.
8. Визначення пріоритетів та стратегій для підвищення професійної компетентності педагогів.
9. Роль керівників закладів освіти в розвитку педагогічних працівників.
10. Організація та координація професійного розвитку вчителів у межах закладу освіти.

4.       СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ТА РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти та державні програми

1. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 р. № 2145-VIII. URL:Перейти за покликанням
2. Про повну загальну середню освіту: Закон України від 16.01.2020 р. № 463-IX. URL:Перейти за покликанням
3. Про затвердження професійного стандарту «Вчитель закладу загальної середньої освіти»: Наказ Міністерства освіти і науки України від 29.08.2024 р. № 1225.
4. Про затвердження професійного стандарту «Керівник (директор) закладу загальної середньої освіти»: Наказ Міністерства освіти і науки України від 17.09.2021 р. № 568-21.
5. Про затвердження Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 р. № 988-р.
6. Концепція безпеки закладів освіти: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.04.2023 р. № 301-р.
7. Національна стратегія розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у новій українській школі: Указ Президента України від 25.05.2020 р. № 195/2020.

Науково-методична література, монографії та посібники

1. Вознюк О. В. Педагогічна синергетика: генеза, теорія і практика: монографія. Житомир: Вид-во ЖДУ імені Івана Франка, 2022. 708 с.
2. Коберник О. М. Управління виховним процесом у загальноосвітньому закладі: монографія. Київ: Науковий світ, 2023. 230 с.
3. Нова українська школа: порадник для вчителя / під заг. ред. Бібік Н. М. Київ: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2022. 206 с.
4. Освітнє лідерство: від теорії до практики: монографія / за наук. ред. В. Р. Міляєвої. Київ; Кривий Ріг: Вид. Р. А. Козлов, 2021. 296 с.
5. Смагін І. І. Верифікація, деконтекстуалізація та масштабування добрих педагогічних практик в умовах реформування середньої освіти. Нова педагогічна думка. 2023. № 2 (114). С. 15–22.
6. Супервізія в освіті: інструмент підтримки та професійного розвитку педагога: методичний посібник / уклад. О. І. Боярчук, Л. В. Микитюк. Біла Церква: КНЗ КОР «КОІПОПК», 2025. 142 с.

Інструментальні ресурси, практичні посібники та онлайн-платформи

1. Демократична стійкість та загальношкільний підхід: практичний інструментарій для керівників закладів освіти / Європейський центр ім. Вергеланда. Освітня платформа «Демократична школа». URL:Перейти за покликанням
2. Керівництво з першої психологічної допомоги в кризових ситуаціях / Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ). Женева: ВООЗ, 2021. 72 с. URL:Перейти за покликанням
3. Моделювання професійного розвитку вчителя: використання генеративного штучного інтелекту в індивідуальних траєкторіях навчання: методичні рекомендації. Київ: Інститут цифровізації освіти НАПН України, 2024. 88 с.
4. Психосоціальна підтримка учасників освітнього процесу в умовах війни: модель подолання стресу BASIC PH та арт-терапевтичні практики: практичний порадник. Львів: Світ, 2024. 116 с.
5. Робота з контроверсійними та суперечливими темами на уроках: посібник для вчителів з фасилітації дискусій / за ред. Ради Європи. Страсбург: Видавництво Ради Європи, 2022. 94 с.
6. Участь дітей у шкільному житті: від теорії до практики за моделлю «Драбини участі» Роджера Харта: методичні матеріали для тренеров та фасилітаторів. Київ: ЮНІСЕФ Україна, 2023. 64 с.

Знання й розуміння:

• концептуальних засад переходу від системної моделі освіти до екосистемних та ландшафтної метафор навчання впродовж життя (Lifelong Learning);
• ключових принципів філософії стоїцизму та багатовимірної моделі BASIC PH як теоретичного фундаменту резильєнтності й збереження ментального здоров'я;
• критеріїв верифікації та деконтекстуалізації «добрих і найкращих освітніх практик» (за І. Смагіним) в умовах реалізації реформи НУШ;
• алгоритму створення та функціонування професійних спільнот за тривекторною моделлю Паскаль Момпуа Гайяр;
• філософії, архітектури та етапів розгортання супервізійного кола як інструменту групової рефлексії та підтримки педагогів;
• методології роботи з контроверсійними темами та рівнів залучення дітей за моделлю «Драбини участі» Роджера Харта;
• операційних протоколів надання першої психологічної допомоги (ППД), лінгвістичних пасток і «фраз-табу» кризової комунікації;
• чотирьох базових напрямів цивільної безпеки в умовах воєнного стану (безпека, медицина, спротив, виживання);
• природи учнівської прокрастинації та дидактичного потенціалу ШІ, Smart-технологій, арт-терапії та сторіттелінгу.

Уміння:

• диференціювати зони контролю у професійній діяльності за допомогою практичних технік стоїків для мінімізації хронічного стресу;
• проєктувати індивідуальні траєкторії професійного розвитку вчителя, використовуючи інструменти штучного інтелекту та промпт-інжинірингу;
• практично застосовувати інструменти супервізії (індивідуальний супровід, інтервізійні групи, супервізійні кола) для подолання професійної ізоляції;
• імплементувати фасилітаційні інструменти (робота з полярними позиціями, зміна перспектив) під час обговорення гострих суспільних питань на уроках;
• перебудовувати освітні та управлінські процеси закладу з метою переходу від формального самоврядування до реальної агентності учнів за Роджером Хартом;
• надавати першу психологічну допомогу за алгоритмами екстреного реагування без ризику ретравматизації потерпілого;
• діяти за протоколами цивільного захисту (поведінка під час обстрілів, зупинка кровотеч, протидія ворожим ІПСО, автономне життєзабезпечення в блекаут);
• інтегрувати арт-терапевтичні техніки та методи цифрового сторіттелінгу в урочну діяльність для подолання прокрастинації й підвищення мотивації учнів.).

Диспозиції (цінності, ставлення):

• орієнтація на горизонтальну взаємодію за принципом «рівний рівному», довіру та етичні домовленості всередині професійних спільнот;
• визнання суб'єктності й агентності дитини як повноправного партнера в прийнятті рішень і розбудові школи як мікромоделі демократії;
• сприйняття супервізії як безпечного простору для професійного розвитку, а не інструменту адміністративного контролю;
• свідома відмова від конформізму та директивності на користь фасилітації й збалансованого підходу під час розгляду суперечливих тем;
• академічна доброчесність як внутрішній ціннісний імператив особистості та основа корпоративної культури закладу освіти;
• проактивна громадянська позиція, психологічна стійкість та готовність до усвідомленого цивільного спротиву в умовах війни;
• відкритість до технологічних трансформацій (ШІ, IoT, Smart-технології) та безперервного навчання впродовж життя.

Програма реалізується через поєднання інваріантної та варіативної частин, що дозволяє слухачам персоналізувати свою освітню траєкторію залежно від індивідуальних потреб професійного розвитку. Практичний складник програми реалізується через активне моделювання професійних ситуацій, опрацювання практичних кейсів, симуляцію процесів супервізійної підтримки та безпосереднє відпрацювання навичок першої психологічної допомоги й протоколів безпеки. Програма передбачає широку горизонтальну взаємодію за принципом «рівний рівному» та побудову довірливого рефлексивного простору.