Освітня програма підвищення кваліфікації (професійного розвитку) практичних психологів та соціальних педагогів закладів загальної середньої освіти «ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ТА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТИ»

shevchukvv@zakinppo.org.ua

МОДУЛЬ 1. РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ 

(ЗНАННЯ ФАХОВИХ МЕТОДИК, ТЕХНОЛОГІЙ)

 

Тема 1.1. Сучасні методики діагностики емоційного стану, стресостійкості та ресурсності дітей і дорослих

Поняття емоційного стану, стресостійкості, психологічної ресурсності та резильєнтності особистості. Основні підходи до психологічної діагностики дітей і дорослих. Мета, завдання та принципи психодіагностичного обстеження в сучасних умовах. Особливості проведення діагностики в умовах воєнного стану.

Сучасні психодіагностичні методики оцінювання емоційного стану, рівня тривожності, стресу, емоційного вигорання та психологічної ресурсності. Стандартизовані опитувальники, скринінгові інструменти, проективні методики, методи спостереження та бесіди. Критерії вибору діагностичного інструментарію відповідно до віку та запиту.

Особливості діагностики емоційного стану, стресостійкості та ресурсності дітей різних вікових категорій, педагогічних працівників і батьків. Інтерпретація результатів психодіагностики. Етичні засади проведення психологічного обстеження та забезпечення конфіденційності.

Зміст роботи фахівців психологічної служби щодо проведення психодіагностичного обстеження, визначення потреб учасників освітнього процесу, моніторингу їхнього психоемоційного стану та використання результатів діагностики для планування психологічного супроводу й надання своєчасної психологічної допомоги.

 

Тема 1.2. Технології психологічного консультування в освітньому середовищі: короткострокові, кризові та підтримувальні підходи 

Сутність психологічного консультування в системі психологічного супроводу учасників освітнього процесу. Мета, принципи та етичні засади психологічного консультування. Особливості організації консультативної роботи в закладах освіти в умовах воєнного стану. Запити дітей, педагогічних працівників і батьків як основа вибору консультативної стратегії.

Короткострокові технології психологічного консультування. Консультування, орієнтоване на розв'язання проблем (Solution-Focused Brief Therapy), ресурсно-орієнтований підхід, техніки активного слухання, емпатійної комунікації, постановки запитань і пошуку ресурсів клієнта. Алгоритм проведення короткострокової консультативної зустрічі.

Кризове психологічне консультування дітей і дорослих. Особливості психологічної допомоги особам, які пережили психотравмувальні події, втрату, насильство, вимушене переміщення та інші кризові ситуації. Технології психологічної стабілізації, кризової інтервенції, первинної психологічної допомоги та перенаправлення до профільних фахівців у разі потреби.

Організація індивідуального та групового психологічного консультування, психологічної підтримки учасників освітнього процесу, профілактики емоційного виснаження, розвитку стресостійкості та психологічної ресурсності, а також взаємодії з педагогами, батьками та міждисциплінарною командою для забезпечення комплексного психолого-педагогічного супроводу.

 

Тема 1.3. Методики профілактики конфліктів, булінгу та насильства: інструменти медіації, фасилітації та відновних практик

Поняття конфлікту, булінгу, кібербулінгу та різних форм насильства в освітньому середовищі. Причини виникнення конфліктів і насильницької поведінки серед учасників освітнього процесу. Нормативно-правове забезпечення профілактики та протидії булінгу. Особливості профілактичної роботи в умовах воєнного стану.

Сучасні технології профілактики конфліктів і булінгу. Медіація як ефективний спосіб мирного врегулювання конфліктів. Основні принципи, етапи та техніки медіації. Фасилітація групових процесів як інструмент розвитку конструктивної взаємодії, безпечного діалогу та прийняття спільних рішень.

Відновні практики в закладах освіти. Відновний підхід, кола спільноти, відновні зустрічі, сімейні групові наради як засоби формування безпечного освітнього середовища. Розвиток навичок ненасильницького спілкування, емоційної саморегуляції, конструктивного розв'язання конфліктів та культури взаємоповаги.

 

Тема 1.4. Психологічні технології розвитку життєстійкості, самоусвідомлення та соціальних навичок учнів і педагогів 

Поняття життєстійкості, психологічної стійкості, резильєнтності, самоусвідомлення та соціально-емоційної компетентності. Теоретичні засади розвитку життєстійкості в учнів і педагогів. Вплив психоемоційного благополуччя на ефективність навчання, професійну діяльність і міжособистісну взаємодію. Особливості формування життєстійкості в умовах воєнного стану.

Сучасні психологічні технології розвитку життєстійкості та психологічної ресурсності. Практики саморегуляції, розвитку емоційної грамотності, усвідомленості (майндфулнес), емоційної саморегуляції, когнітивно-поведінкові техніки, ресурсні вправи та методи профілактики емоційного виснаження. Формування навичок адаптації до змін і подолання стресових ситуацій.

Технології розвитку самоусвідомлення та соціальних навичок учасників освітнього процесу. Розвиток емоційного інтелекту, емпатії, ефективної комунікації, асертивної поведінки, навичок співпраці, командної взаємодії, відповідального прийняття рішень і конструктивного розв'язання проблем. Використання тренінгових, інтерактивних та арттерапевтичних методів у розвитку соціально-емоційних компетентностей.

Розвиток життєстійкості, самоусвідомлення та соціальних навичок учнів, педагогів і батьків, організації профілактичних і розвивальних програм, проведення тренінгів, психологічних практикумів і груп підтримки, формування психологічно безпечного освітнього середовища та зміцнення культури взаємопідтримки і психоемоційного благополуччя всіх учасників освітнього процесу.

у сфері знань:

знати основні положення чинного нормативно-правового забезпечення діяльності практичного психолога та соціального педагога в системі загальної середньої освіти;

розуміти цілі та завдання психологічного супроводу здобувачів освіти;

володіти сучасними підходами до створення безпечного та підтримувального освітнього середовища;

знати особливості психолого-педагогічного супроводу дітей і родин, постраждалих від війни;

у сфері умінь:

впроваджувати ефективні моделі підтримки освітнього середовища;

здійснювати психопрофілактичну роботу щодо булінгу, кібербулінгу, насильства в освітньому просторі;

надавати першу психологічну допомогу учасникам освітнього процесу в умовах стресу, травматичного досвіду та кризових ситуацій;

здійснювати психологічний супровід формування освітньо-професійної траєкторії учнів;

підвищувати мотивацію до навчання в учнів, враховуючи їхні вікові та психологічні особливості;

у сфері професійної позиції та ставлень:

демонструвати готовність до змін, гнучкість і адаптивність у професійній діяльності;

підтримувати емоційне благополуччя педагогів, знижувати рівень професійного вигорання та сприяти розвитку резилієнтності;

дотримуватися етичних норм професійної діяльності, зберігати конфіденційність та професійну дистанцію;

сприяти налагодженню партнерських стосунків між усіма учасниками освітнього процесу, особливо в умовах підвищеної емоційної напруги, спричиненої воєнними подіями.