ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ВЧИТИСЯ

3. ЗМІСТ ПРОГРАМИ

 

МОДУЛЬ 1. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО НАВЧАННЯ В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ

 

Тема  1.1.   Екологія дитини в контексті сучасних реалій побудови  Нової української школи

Екологія дитини і дитинстваяк створення належного соціоприродного середовища  для  шкільного життя учнів. Дотримання принципу природовідповідності освітнього процесу як вимога неухильно дослухатися до «годинника природи» в психофізіологічному та інтелектуальному  розвитку дитини.   Сприятлива екологія передбачає гармонію внутрішнього і зовнішнього світів дитини, здоров’я – фізичне, психічне, духовно-моральне, захист від руйнівних чинників, а згодом і сформований імунітет до них.   Наповнення роботи педагога адекватним дитинству ціннісним змістом життєдіяльності (цінностями пізнання природи і себе в природі, любові до сім’ї та найближчого соціального оточення). Створення здоров’язбережувального   освітнього середовища (безпечне ігрове середовище,  фізіологічно доцільний режим життєдіяльності, оптимальні умови для рухової активності, здорове харчування).   

Тема 1.2.  Навчання впродовж життя як ключова компетентність учня сучасної школи

Навчання впродовж життя (Lifelong Learning) як ключова компетентність, що передбачає здатність особистості постійно здобувати, оновлювати та застосовувати знання, навички й уміння впродовж   життя. Навчання протягом усього життя як це постійне навчання й перенавчання в умовах, коли зовнішні обставини перманентно змінюються. Основні складники компетентності «Навчання впродовж життя». Уміння вчитися якздатність учнів до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, організації власного навчального простору. Адаптивність як здатність швидко засвоювати нові знання у відповідь на зміни в суспільстві чи професійній сфері. Самооцінювання власних навчальних результатів на основі механізмів  рефлексії. Роль мотивації та самостійності у навчанні школярів як наявність внутрішнього інтересу до самовдосконалення, відповідальність за власну освітню траєкторію.

Практичне заняття

         Основні складники компетентності «Навчання впродовж життя». Аналіз запропонованого навчального завдання. Визначення компетентностей і наскрізних умінь, на формування яких воно спрямоване. Модифікація завдання з урахуванням практичної діяльності учнів, їхньої самостійності, індивідуальних потреб та можливостей. Формулювання очікуваного результату виконання завдання.

Тема 1.3.  Педагогіка партнерства: сутність, основні принципи взаємодії вчителя, учнів, батьків

Осягнення суті концептуального оновлення стратегії вітчизняної системи освіти на засадах діалогічного підходу до освітніх процесів, з урахуванням новітніх напрямів філософського і психологічного знання про дитину та закони розвитку її духовно-ціннісного світу,    освоєння технологій формування у школярів ключових компетентностей  на засадах  емоційно-ціннісного діалогу. Педагогіка партнерства як надійна основа допомоги учням у навчальній діяльності і подоланні труднощів  навчання. Педагогіка партнерства як система виховання та навчання учнів, що базується на гуманізмі, взаємоповазі та активній діалогічній взаємодії учнів, вчителів й батьків. Створення довірливої атмосфери, де навчання перетворюється на співпрацю, а дитиноцентризм, спільна відповідальність та горизонтальні зв'язки допомагають розкрити потенціал кожної дитини. 

Практичне заняття

         Створення активної діалогічної взаємодії учнів, вчителів й батьків

Розроблення ситуацій діалогічного спілкування всіх учасників освітнього процесу. Визначення психологічних проблем  та очікуваних результатів їх розв’язання. Проєктування етапів виконання навчальних завдань учнями та визначення практичного продукту. Обґрунтування можливостей різних завдань для розвитку компетентностей, творчого і критичного мислення, співпраці та самостійності учнів.

Тема 1.4.  Зміцнення  мотивації навчання дитини в школі

Мотивація як ключовий фактор успішного навчання. Негативні впливи на мотивацію до навчання серед учнів сучасної школи (емоційні коливання,   застосування онлайн-формату; брак живого спілкування, складнощі концентрації уваги, стреси внаслідок війскового стану, технічні проблеми під час блекаутів тощо). Підтримка високого рівня мотивації школярів до навчання (зниження рівня стресу та створення атмосфери психологічного комфорту, підтримки та прийняття без надмірного тиску й очікувань). Реагування вчителя на ознаки емоційного виснаження учнів та вчасна допомога дітям. Налаштування школярів на нові враження і  виклики  (незвичайне, захопливе, ігрове, змагальне). Забезпечення позитивних стимулів (створення ситуацій успіху, використання інтерактивних методів навчання, створення атмосфери підтримки та позитивного зворотного зв'язку, дотримання балансу між навчанням та відпочинком школяра).

Практичне заняття

      Забезпечення позитивних стимулів навчання дітей

Розробка і обговорення  ситуацій успіху,  використання інтерактивних методів навчання, створення атмосфери підтримки та позитивного зворотного зв'язку, дотримання балансу між навчанням та відпочинком школяра.

Тема 1.5. Формувальне оцінювання: освітній потенціал у контексті зміцнення в учнів мотивів навчання

Формувальне оцінювання як одна з найефективніших стратегій підвищення рівня навчальних досягнень учнів; специфіка формувального оцінювання у відмінності від підсумкового; формувальне оцінювання як «оцінювання  в процесі» і «оцінювання  для навчання»; розвиток в учнів уміння вчитися на основі формування позитивної мотивації до навчання; спрямованість на відстеження динаміки навчального поступу школяра: діагностика освітніх потреб учня і скерування освітнього процесу на підвищення ефективності його навчання; розвиток навчальних потреб кожного учня задля формування необхідних знань, умінь та ставлень; налагодження конструктивного зворотного зв’язку з учнями; активне залучення дітей до оцінювання; розвиток у школярів метакогнітивних навичок як уміння планувати, регулювати, аналізувати власну навчальну діяльність.

Практичне заняття

         Діагностика освітніх потреб учня і скерування освітнього процесу на підвищення ефективності його навчання.

Практичне освоєння діагностичних методик аналізування мотиваційно-ціннісної сфери учнів. Аналіз різноманітних  навчальних ситуацій та визначення мети навчання відповідно до індивідуальних потреб учня. Добір оптимального формату організації освітнього процесу та педагогічних технологій. Проєктування фрагмента навчального заняття з використанням інтерактивних, проєктних, дослідницьких або цифрових інструментів. Визначення способів взаємодії учнів та форм зворотного зв’язку.

 

Модуль 2. СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАКТИЧНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ У НАВЧАННІ

 

Тема 2.1.  Здоров’язбережувальна компетентність вчителя. Організація оптимального режиму  життя і навчання  школяра     

Здоров’язбережувальна компетентність вчителя як інтегративна якість особистості, що включає ціннісне ставлення до здоров'я (власного та учнів), знання здоров'язбережувальних технологій та вміння застосовувати їх у навчальному процесі. Забезпечення фізичного, психічного, соціального благополуччя, розвиток стресостійкості та культури здоров'я, що особливо важливо в умовах воєнного стану для відновлення. усвідомлення здоров'я як найвищої цінності, відповідальність за власне здоров'я та здоров'я учнів. Ключові складники здоров’язбережувальної компетентності педагога (ціннісно-мотиваційний,  когнітивний, операційно-технологічний).  Оптимальний режим дня школяра як баланс  навчання, фізичної активності, цифрової гігієни та якісного сну. Створення безпечного освітнього середовища. Надання вчителем першої невідкладної домедичної допомоги учням.

Практичне заняття

Кейс: проєктування оптимального режиму дня школяра як балансу  навчання, фізичної активності, цифрової гігієни. Аналіз освітніх ситуацій та визначення потенційних ризиків для фізичної, психологічної і соціальної безпеки учнів. Визначення складових безпечного і здоров’язбережувального середовища. Розроблення алгоритму дій педагога та комплексу організаційних рішень для забезпечення безпеки, психологічного комфорту і підтримки навчання учнів. Обґрунтування запропонованих рішень з урахуванням потреб та можливостей учнів.

 

Тема 2.2.  Реалізація інтегрованого підходу до навчання дітей: практичні кейси

Інтеграція в сучасній школі, мета і завдання. Міжпредметна інтеграція в Новій українській школі. Основні переваги інтегрованого навчанняучнів (створення цілісної картини світу замість фрагментарних знань, підвищення мотивації та інтересу до навчання, розвиток критичного мислення, вміння порівнювати, узагальнювати та застосовувати знання у нових ситуаціях, формування творчих здібностей та соціальна взаємодія). Методи і форми практичної реалізації інтегрованого підходу (тематичне планування, тематичні дні, інтегровані уроки, проєктна діяльність, використання інтелект-карт, впровадження STEM, STEAM, STREAM технологій тощо). Порівняльна характеристика способів інтеграції змісту освіти в зарубіжних країнах та Україні.

Практичне заняття

Кейс: Методи і форми практичної реалізації інтегрованого підходу

Створення варіантів тематичного планування, сценаріїв тематичних днів, фрагментів інтегрованих уроків,  прикладів  використання інтелект-карт. Обговорення можливостей впровадження STEM, STEAM, STREAM –проєктів у роботу з сучасними дітьми з метою посилення мотивації навчальної діяльності. 

 

Тема 2.3.  Культурологічний підхід до навчання дітей: аспект практичної реалізації

Виховання в дітей любові до знань через культуру і культурні цінності як бренд 21 століття; культурологічний підхід до навчання учнів як педагогічна парадигма; принцип культуровідповідності як спрямування освітнього процесу на максимальне урахування культурного контексту, національних традицій, звичаїв та світових культурних надбань. Формування в дітей інтересу до народознавчого матеріалу як фактор розвитку позитивної мотивації до навчання. Спрямованість сучасної освіти на формування творчої особистості школяра, здатної  до діалогу та усвідомлення себе як суб'єкта культурного саморозвитку. Практична реалізація культурологічного підходу в умовах розбудови Нової української школи.  Впровадження методів проєктного навчання з метою створення культурних продуктів   (цифрових контентів,    етнозон, медіатек,  культурно-мистецьких перформансів тощо).

Практичне заняття

          Формування в дітей інтересу до народознавчого матеріалу як фактор розвитку позитивної мотивації до навчання.

Добір змісту навчальних ситуацій народознавчого спрямування. Формулювання мети, завдань, очікуваних результатів та практичного продукту народознавчих мініпроєктів. Планування етапів діяльності учнів, добір дослідницьких, практичних і цифрових інструментів. Визначення форм співпраці, презентації результатів і рефлексії учасників народознавчих проєктів.

 

            Тема 2.4. Мистецько-літературні засоби зміцнення мотивів навчання школярів

Мистецтво та його світоглядний потенціал. Здатність мистецтва впливати на самооцінку учня через рефлексивні механізми. Література  як засіб збагачення дитячого  досвіду взаємодії зі світом.  Мистецтво як емоційно-ціннісний діалог, у якому митець через образи передає почуття, а учень переосмислює їх, формуючи власні світоглядні цінності. Мистецький діалог, який  об'єднує педагога і дітей у пошуку смисложиттєвих цінностей. Методи і прийоми використання літературно-мистецьких образів для збагачення емоційно-психологічної  культури школярів і пробудження у них мотивів самовдосконалення, у тому числі бажання успішно навчатися.

Практичне заняття

Методи і прийоми використання літературно-мистецьких образів для  пробудження в дітей мотивів самовдосконалення

Добір мистецьких артефактів як штучно створених об'єктів, витворів мистецтва   які мають  символічну, естетичну і знакову цінність щодо сили людського розуму і одвічного потягу до пізнання істини. Створення алгоритмів опрацювання з учнями мистецьких образів засобами включення їх в систему творчих робіт (есе, віршування, малюнків на асфальті, графіті, інсталяцій та ін.).

Після завершення навчання слухачі програми зможуть:

• застосовувати сучасні підходи до навчання дітей відповідно до принципів Нової української школи; 
• проєктувати освітній процес з урахуванням компетентнісного, діяльнісного, особистісно орієнтованого, інтегрованого і проєктного підходів;
•  організовувати активну, практичну, групову і проєктну діяльність учнів на засадах належної психолого-педагогічної  культури освітнього процесу   з метою підготовки учнів до навчання впродовж життя;
• добирати і застосовувати психологічно обґрунтовані технології навчання відповідно до освітньої ситуації та індивідуальних можливостей учнів; 
• використовувати сучасні методи і форми взаємодії з учнями для досягнення очікуваних результатів навчання; 
• аналізувати власну педагогічну діяльність, здійснювати професійну рефлексію та визначати напрями подальшого професійного розвитку