ПЕДАГОГ І ДИТИНА: ПАРТНЕРСТВО НА ОСНОВІ ЕМОЦІЙНО-ЦІННІСНОГО ДІАЛОГУ
Розвиток професійних компетентностей педагогічних працівників щодо реалізації сучасних підходів до навчання дітей у Новій українській школі через опанування сучасних методів, технологій і форм організації освітнього процесу, організації активної навчальної діяльності учнів, створення психологічно обґрунтованих освітніх ситуацій у безпечному освітньому середовищі на діалогічній основі.
Суб’єкт підвищення кваліфікації:
Комунальний заклад вищої освіти "Вінницька академія безперервної освіти"Інформація про розробника (розробників):
КЗВО “Вінницька академія безперервної освіти” (Тарасенко Г.С., доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри екології, природничих та математичних наук, заслужений працівник освіти України)Особа (особи), які виконують програму:
Напрями підвищення кваліфікації:
- Сучасні підходи до навчання в Новій українській школі на рівні базової середньої освіти (ГХЗВ)
Форма (форми) підвищення кваліфікації:
- очна, дистанційна
Види підвищення кваліфікації:
- практико-орієнтований курс (навчання за програмами підвищення кваліфікації)
Цільова група:
- Вчитель закладу загальної середньої освіти
Перелік професійних стандартів:
- «Вчитель закладу загальної середньої освіти» (2024)
Складники системи освіти та рівні освіти:
- базова середня освіта
Професійні компетентності за професійними стандартами педагогічних працівників:
- Вчитель ЗЗСО. А2. Предметно-методична компетентність
- Вчитель ЗЗСО. Б1. Психологічна компетентність
- Вчитель ЗЗСО. Б2. Емоційно-етична компетентність
- Вчитель ЗЗСО. Б3. Компетентність педагогічного партнерства
- Вчитель ЗЗСО. В1. Інклюзивна компетентність
- Вчитель ЗЗСО. Г2. Організаційна компетентність
МОДУЛЬ 1. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО НАВЧАННЯ В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ
Тема 1.1. Педагогіка партнерства: сутність, основні принципи взаємодії вчителя, учнів, батьків
Осягнення суті концептуального оновлення стратегії вітчизняної системи освіти на засадах діалогічного підходу до освітніх процесів, з урахуванням новітніх напрямів філософського і психологічного знання про дитину та закони розвитку її духовно-ціннісного світу, освоєння технологій формування у школярів ключових компетентностей на засадах емоційно-ціннісного діалогу. Педагогіка партнерства як надійна основа допомоги учням у навчальній діяльності і подоланні труднощів навчання. Педагогіка партнерства як система виховання та навчання учнів, що базується на гуманізмі, взаємоповазі та активній діалогічній взаємодії учнів, вчителів й батьків. Створення довірливої атмосфери, де навчання перетворюється на співпрацю, а дитиноцентризм, спільна відповідальність та горизонтальні зв'язки допомагають розкрити потенціал кожної дитини.
Тема 1.2. Екологія дитини в контексті сучасних реалій побудови Нової української школи
Принцип дитиноцентризму як основна складова Нової української школи. Сучасна філософія освіти й виховання, що ставить дитину в центр освітнього процесу, визнаючи її унікальність, інтереси та здібності. Ключові принципи дитиноцентризму в контексті екології дитинства (пріоритет особистості дитини та визнання її найвищою цінністю; відмова від насильства; врахування індивідуальних особливостей, потреб, інтересів та темпів розвитку кожної дитини; комфортне середовище; партнерство на умовах діалогу). Екологія дитини і дитинстваяк створення належного соціоприродного середовища для шкільного життя учнів. Дотримання принципу природовідповідності освітнього процесу як вимога неухильно дослухатися до «годинника природи» в психофізіологічному та інтелектуальному розвитку дитини. Наповнення роботи педагога адекватним дитинству ціннісним змістом життєдіяльності (цінностями пізнання природи і себе в природі, любові до сім’ї та найближчого соціального оточення). Створення здоров’язбережувального освітнього середовища (безпечне ігрове середовище, фізіологічно доцільний режим життєдіяльності, оптимальні умови для рухової активності, здорове харчування).
Практичне заняття
Моделювання освітніх ситуацій на основі врахування принципу природовідповідності («годинника природи»). Пошук змісту і форм освітньої роботи з маленькими школярами в контексті наповнення їх адекватним дитинству ціннісним змістом життєдіяльності.
Тема 1.3. Емоційно-ціннісний діалог учасників освітнього процесу в контексті створення ефективного освітнього середовища.
Сутність та архітектура емоційно-ціннісного діалогу в сучасній освіті. Психологічні засади та етичні орієнтири взаємодії в тріаді «вчитель – дитина – батьки». Побудова простору психологічної безпеки, взаємної довіри та емпатії. Практичні інструменти подолання комунікативних бар'єрів та узгодження спільних цінностей. Спільне проєктування емоційно комфортного та стимулювального освітнього середовища. Способи профілактики конфліктів та партнерська взаємодія задля всебічного розвитку особистості дитини. Емоційно-ціннісна взаємодія як процес спілкування та взаємовпливу учителя та учнів, що ґрунтується на поєднанні почуттів, переживань та спільних або індивідуальних ціннісних орієнтацій, де емоції виступають сигналом значущості подій (оцінні судження, розвиток емпатії, емоційна рухливість на основі усвідомлення цінностей). Освітнє середовище як педагогічна дефініція та освітнє явище. Аксіологічний потенціал ефективного освітнього середовища та його вплив на учнів. Ціннісний діалог вчителя та школярів в освітньому середовищі (позитивні надбання та ризики).
Практичне заняття
Створення активної діалогічної взаємодії учнів, вчителів й батьків. Розроблення ситуацій діалогічного спілкування всіх учасників освітнього процесу. Визначення психологічних проблем та очікуваних результатів їх розв’язання. Проєктування етапів виконання навчальних завдань учнями та визначення практичного продукту. Обґрунтування можливостей різних завдань для розвитку компетентностей, творчого і критичного мислення, співпраці та самостійності учнів. Моделювання діалогу: розробка сценарію перших батьківських зборів на засадах ціннісного партнерства.
Тема 1.4. Ціннісні орієнтири реалізації вчителем трудових функцій у контексті вимог професійного стандарту.
Стандартизація праці вчителя в історії освіти та реаліях НУШ; аксіологічний вимір оновленого Професійного стандарту «Вчитель закладу загальної середньої освіти» (2024). Цінності як компетентності педагога ХХ1 століття. Стандартизація цінностей учителя як своєрідний його етичний кодекс; самооцінювання вчителів на основі моніторингу власної професійної компетентності. Творче опрацювання вчителем цінностей професії. Вплив ціннісного кредо вчителя на якість емоційно-ціннісного діалогу з учнями та їхніми батьками.
Практичне заняття
Організація самооцінювання вчителів на основі моніторингу власних професійних цінностей. Картування цінностей: створення інтерактивної мапи спільних орієнтирів для всіх учасників освітнього процесу. Відеокейс-метод: аналіз фрагментів занять або змодельованих педагогічних ситуацій з фіксацією помилок у комунікації.
Тема 1.5. Тімбілдінг як засіб покращення комунікації, взаємодії та довіри між учнями та вчителем.
Тімбілдінг як комплекс спеціальних заходів, побудованих на діалозі всіх учасників освітнього процесу (ігри, квести, тренінгові заняття, спільні творчі справи), спрямованих на згуртування дитячого колективу, покращення комунікації, взаєморозуміння та довіри між ними, фактор підвищення навчальної мотивації й ефективності спільної роботи задля досягнення спільних цілей. Емоційно-ціннісна основа тімбілдінгу як надійна основа соціалізації учнів внаслідок покращення комунікації, зміцнення командного духу, зниження конфліктів в дитячій групі.
Практичне заняття
Проєктування безпечного і дружнього шкільного середовища. Розробка чек-ліста психологічної безпеки та комфорту в класному колективі. Конфлікт-менеджмент: симуляційні вправи для подолання бар'єрів у комунікації та конструктивного розв'язання суперечок. Конструктор правил класу: спільне онлайн-проєктування «Маніфесту взаємоповаги та підтримки». Організація кейс-квесту «Капітан корабля»: (симуляційна командна гра) для спільного розв’язання нестандартної критичної ситуації).
Модуль 2. СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНО-ЦІННІСНОГО ДІАЛОГУ В СИСТЕМУ ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ З ДИТИНОЮ
Тема 2.1. Реалізація здоров’язбережувальної компетентності вчителя в процесі діалогічної взаємодії з учнями.
Здоров’язбережувальна компетентність вчителя як інтегративна якість особистості, що включає ціннісне ставлення до здоров'я (власного та учнів), знання здоров'язбережувальних технологій та вміння застосовувати їх у навчальному процесі. Забезпечення фізичного, психічного, соціального благополуччя, розвиток стресостійкості та культури здоров'я, що особливо важливо в умовах воєнного стану для відновлення. усвідомлення здоров'я як найвищої цінності, відповідальність за власне здоров'я та здоров'я учнів. Реагування вчителя на ознаки емоційного виснаження учнів та вчасна допомога дітям. Налаштування школярів на нові враження і виклики (незвичайне, захопливе, ігрове, змагальне). Забезпечення позитивних стимулів (створення ситуацій успіху, використання інтерактивних методів навчання, створення атмосфери підтримки та позитивного зворотного зв'язку, дотримання балансу між навчанням та відпочинком школяра). Оптимальний режим дня школяра як баланс навчання, фізичної активності, цифрової гігієни та якісного сну. Створення безпечного освітнього середовища. Надання вчителем першої невідкладної домедичної допомоги учням.
Практичне заняття
Проєктування оптимального режиму дня школяра як балансу навчання, фізичної активності, цифрової гігієни. Аналіз освітніх ситуацій та визначення потенційних ризиків для фізичної, психологічної і соціальної безпеки учнів. Визначення складових безпечного і здоров’язбережувального середовища. Розроблення алгоритму дій педагога та комплексу організаційних рішень для забезпечення безпеки, психологічного комфорту і підтримки навчання учнів. Обґрунтування запропонованих рішень з урахуванням потреб та можливостей учнів. Розробка і обговорення ситуацій успіху, використання інтерактивних методів навчання, створення атмосфери підтримки та позитивного зворотного зв'язку, дотримання балансу між навчанням та відпочинком школяра. Відеокейс-метод: аналіз фрагментів кінофільмів з фіксацією помилок в організації режиму дня школяра.
Тема 2.2. Технологія естетико-екологічного виховання дітей: контекст емоційно-ціннісного діалогу.
Екологічна естетика та її функціональне поле в системі наук про природу. Освітньо-виховний потенціал екологічної естетики та можливості його реалізації в загальноосвітній школі на компетентнісній основі. Естетико-екологічне виховання дітей як провідник духовно-ціннісного ставлення до природи. Авторська етапна технологія гармонізації ціннісного ставлення учнів до довкілля. Організація милування дітьми природою на емоційно-ціннісній основі; діалогічна взаємодія вчителя і учнів в процесі безпосереднього контакту з природою. Виховання в дітей любові до природи через культуру і культурні цінності як бренд 21 століття. Спрямованість сучасної освіти на формування творчої особистості школяра, здатної до діалогу та усвідомлення себе як частини природи і суб'єкта культурного саморозвитку. Практична реалізація культурологічного підходу до освітнього процесу в умовах розбудови Нової української школи.
Практичне заняття
Формування в дітей любові до природи як фактор розвитку емоційно-ціннісної культури.
Добір змісту освітніх ситуацій естетико-екологічного спрямування. Формулювання мети, завдань, очікуваних результатів та практичного продукту естетико-екологічних мініпроєктів. Планування етапів діяльності учнів, добір дослідницьких, практичних і цифрових інструментів. Визначення форм співпраці, презентації результатів і рефлексії учасників проєктів.
Тема 2.3. Формування емоційної чутливості молодших школярів у процесі діалогічних форм спілкування: практичні кейси
Емоційна чутливість як глибока й витончена здатність відчувати власні емоції та емоції інших. Реагування учнів на емоційні стимули, соціальні взаємодії та внутрішні стани (вразливість до стресу, здатність до глибокої емпатії та самовираження в творчості). Емоційна чутливість дитини як природна риса нервової системи, яка має переваги (глибоке розуміння) і виклики (перевантаження), яка потребує управління, а не виправлення. Шляхи формування емоційної чутливості учнів у розмаїтті методів і форм партнерської взаємодії з батьками і вчителями.
Практичне заняття
Моделювання емоційно збагачених ситуацій діалогічного спілкування.
Кейс-метод: аналіз складних психолого-педагогічних ситуацій діалогічної взаємодії вчителя з учнями та батьками. Сценарне моделювання: розробка алгоритму онлайн-зустрічі з батьками з питань реалізації педагогіки партнерства. Конструктор повідомлень: складання шаблонів текстових повідомлень учням і батькам у месенджерах для вирішення конфліктних ситуацій. Аудіотренажер: запис голосових повідомлень із демонстрацією технік емпатійного слухання та «Я-висловлювань».
Тема 2.4. Мистецький підхід до формування емоційної культури школярів у процесі діалогу Емоційна культура школяра і вплив мистецтва на неї. Формування емоційної культури школяра як критично важливий фактор успішної соціалізації. Мистецтво як засіб збагачення дитячого досвіду взаємодії зі світом. Мистецтво як емоційно-ціннісний діалог, у якому митець через образи передає почуття, а учень переосмислює їх, формуючи власні світоглядні цінності. Мистецький діалог: контекст об'єднання педагога і дітей у пошуку смисложиттєвих цінностей. Мистецтво та його світоглядний потенціал. Здатність мистецтва впливати на самооцінку учня через рефлексивні механізми. Література як засіб збагачення дитячого досвіду взаємодії зі світом. Методи і прийоми використання літературно-мистецьких образів для збагачення емоційно-психологічної культури школярів і пробудження у них мотивів самовдосконалення. Методи і прийоми використання мистецьких образів для збагачення емоційної культури школярів в процесі діалогічного спілкування.
Практичне заняття
Методи і прийоми використання літературно-мистецьких образів для пробудження в дітей мотивів самовдосконалення.
Добір мистецьких артефактів як штучно створених об'єктів, витворів мистецтва які мають символічну, естетичну і знакову цінність щодо сили людського розуму і одвічного потягу до пізнання істини. Створення алгоритмів опрацювання з учнями мистецьких образів засобами включення їх в систему творчих робіт (есе, віршування, малюнків на асфальті, графіті, інсталяцій), культурно-мистецьких перформансів та артмобів.
Після завершення навчання слухачі програми зможуть:
- застосовувати сучасні підходи до навчання дітей відповідно до принципів Нової української школи;
- проєктувати освітній процес з урахуванням компетентнісного, діяльнісного, особистісно орієнтованого, інтегрованого і проєктного підходів;
- організовувати активну, практичну, групову і проєктну діяльність учнів на засадах належної психолого-педагогічної культури освітнього процесу з метою підготовки учнів до навчання впродовж життя;
- добирати і застосовувати психологічно обґрунтовані технології навчання відповідно до освітньої ситуації та індивідуальних можливостей учнів;
- використовувати сучасні методи і форми взаємодії з учнями для досягнення очікуваних результатів навчання;
- аналізувати власну педагогічну діяльність, здійснювати професійну рефлексію та визначати напрями подальшого професійного розвитку