АСИСТЕНТИ УЧИТЕЛІВ (НОВОПРИЗНАЧЕНІ), ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

МОДУЛЬ 1. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Тема 1.1. Організація інклюзивного навчання в закладі загальної середньої освіти

Поняття «інклюзія», «інклюзивне навчання», «особливі освітні потреби», «учні з особливими освітніми потребами». Сутність, завдання, принципи (недискримінації, урахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників) та цінності інклюзивного навчання на рівні базової середньої освіти.

Особливості надання педагогічної підтримки.

Реалізація права учнів з ООП на освіту в українському законодавчому полі: Конституція України, закони України «Про охорону дитинства», «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», постанова КМУ «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти» (від 15 вересня 2021 р. № 957), наказ МОН «Про внесення змін до Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти», Національна стратегія розвитку інклюзивного навчання на період до 2029 року (схвалено розпорядженням КМУ від 07.06.2024 № 527-р), інструктивно-методичні листи МОН.

Тема 1.2. Особливості організації навчальної діяльності дітей з порушеннями писемного мовлення

Висвітлюються основні прояви та причини виникнення порушень читання і письма, їх вплив на навчальну успішність, пізнавальну діяльність, емоційний стан і соціальну адаптацію дитини в освітньому середовищі.

Розглядаються методи діагностики труднощів читання і письма, зокрема спостереження, аналіз навчальних робіт, використання скринінгових і діагностичних методик, що дозволяють своєчасно виявити індивідуальні особливості учнів та визначити рівень сформованості мовленнєвих, фонематичних, когнітивних і графомоторних навичок. На основі результатів діагностики розглядаються принципи індивідуалізації та диференціації навчальних завдань, спрямовані на врахування темпу навчання, рівня складності завдань і потреб у додатковій підтримці.

Аналізуються підходи до адаптації навчальних матеріалів і педагогічних методів, зокрема використання спрощених інструкцій, чіткої структури завдань, візуальної підтримки, альтернативних способів подання й відтворення навчальної інформації. Розглядаються ефективні стратегії навчання читання і письма, поєднання усних і письмових форм роботи, а також застосування цифрових і інтерактивних ресурсів для зниження навчального навантаження та підвищення доступності інформації.

Приділяється увага використанню психолого-педагогічних технологій, які сприяють розвитку мовленнєвих, когнітивних і графомоторних навичок, формуванню навичок самоконтролю та саморегуляції, а також підвищенню навчальної мотивації.

Тема 1.3.  Сучасна модель інклюзивного навчання

Сучасна модель інклюзивного навчання є провідною парадигмою в освітній політиці, що базується на філософії цінності людської різноманітності та принципі рівного доступу до якісної освіти для всіх учнів, незалежно від їхніх особливих освітніх потреб (ООП), фізичних, інтелектуальних, соціальних чи інших відмінностей.

 Ключові Принципи Моделі. Системна трансформація освітнього середовища.

Адаптація системи до дитини. Визнання цінності кожної особистості. Унення фізичних, інформаційних, навчальних та соціальних бар'єрів.

Тема 1.4.  Статеве виховання дітей з особливими освітніми потребами

Специфіка, важливість та методичні підходи до організації процесу статевого виховання (або виховання з питань здоров'я, стосунків та сексуальності) для дітей та підлітків з особливими освітніми потребами (ООП).

 Актуальність та необхідність.Соціальна вразливість: Підвищена ймовірність стати жертвою сексуального насильства чи експлуатації через труднощі у розпізнаванні небезпечних ситуацій, нерозуміння меж особистого простору та соціальної наївності. 

Труднощі у спілкуванні: Обмежені можливості ефективно висловлювати свої бажання, незгоду та звертатися за допомогою. 

Нерозуміння соціальних норм: Проблеми з адекватним сприйняттям публічної та приватної поведінки.

Формуванні безпечної, відповідальної та здорової поведінки, а саме:

• Навчити дітей розуміти та захищати свої тілесні межі та приватність.
• Розвинути навички самозахисту та ідентифікації неналежної поведінки ("поганих дотиків" чи небезпечних ситуацій).
• Надати адекватні вікові та когнітивні знання про тіло, статеве дозрівання, гігієну та стосунки.
• Сформувати позитивне ставлення до власного тіла та статевої ідентичності.

Методичні Особливості Роботи з Дітьми з ООП. Візуалізація та структурування: використання соціальних історій, візуальних карток, схем та піктограм для пояснення абстрактних понять (приватність, інтимність, згода, правила поведінки).

Конкретність та Пряма Мова: Уникнення метафор та двозначності. Чітке визначення "так" і "ні" щодо дотиків та поведінки.

Функціональний Підхід: Акцент на навчанні навичкам (наприклад, як сказати "Ні!", як покликати на допомогу, як дотримуватися особистої гігієни) замість лише теоретичних знань.

Повторюваність та Системність: Регулярне повторення матеріалу та закріплення навичок у безпечному навчальному середовищі.

Міждисциплінарна Співпраця: Залучення батьків, асистентів, психологів, дефектологів та вчителя для забезпечення єдності вимог та підходів.

Тема 1.5.  Стратегії корекції поведінки та академічної успішності дітей з гіперактивністю та дефіцитом уваги

Ефективні способи підтримки дітей із синдромом дефіциту уваги та гіперактивністю в умовах освітнього процесу. Взаємозв’язок між поведінкою дитини, її емоційним станом і навчальними результатами. Стратегії корекції поведінки, спрямовані на розвиток самоконтролю, зменшення імпульсивних реакцій і формування відповідального ставлення до власних дій. Психолого-педагогічні підходи, які допомагають краще організувати  навчальний процес: чітко структурувати завдання, адаптувати темп і спосіб подачі матеріалу, підвищити мотивацію та підтримувати позитивний емоційний стан дитини. 

Практичні способи підвищення навчальної успішності дітей з ГРДУ через створення ситуацій успіху, використання коротких і поетапних завдань, зрозумілих інструкцій та позитивного  ідкріплення. Важливість командної роботи педагогів, практичного психолога та батьків.

Тема 1.6.  Арттерапевтичні технології як інструмент психоемоційної підтримки та стимуляції пізнавальної активності учнів з ООП

Можливості використання арттерапії в умовах освітнього процесу як ефективного засобу підтримки психологічного благополуччя та навчальної мотивації дітей з ООП. Арттерапевтичні технології як м’який, ненасильницький інструмент впливу, що дозволяє знизити рівень емоційного напруження, тривожності та внутрішнього опору до навчання. Підкреслюється, що для багатьох учнів з ООП саме емоційний стан є визначальним чинником включеності в пізнавальну діяльність, а арттерапія створює безпечний простір для самовираження та саморегуляції.

Особлива увага приділяється впливу арттерапевтичних методів на активізацію пізнавальних процесів — уваги, пам’яті, мислення, уяви та мовлення. Тема має виражену практико-орієнтовану спрямованість і сприяє розширенню професійного інструментарію педагогів, асистентів учителя та практичних психологів. Використання арттерапевтичних технологій розглядається як один із шляхів створення інклюзивного освітнього середовища, у якому забезпечується не лише академічний розвиток учнів з ООП, а й їхня психоемоційна стабільність, залученість та позитивний досвід навчання.

Тема 1.7.  Діяльність команди психолого-педагогічного супроводу

Діяльність команди психолого-педагогічного супроводу

Поняття «команда психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами» (далі — Команда супроводу). Склад та завдання Команди супроводу. Асистент учителя як учасник Команди супроводу. Функції асистента вчителя та всіх її учасників у складі Команди супроводу.

Індивідуальна програма розвитку (далі — ІПР) як засіб реалізації індивідуальної траєкторії учнів з ООП. Особливості її розроблення та впровадження. Роль асистента вчителя в розробленні та впровадженні ІПР. 

Роль батьків як рівноправних членів Команди супроводу в розробленні ІПР та моніторингу результатів навчання дітей. Партнерство асистента вчителя та батьків у реалізації індивідуальної траєкторії навчання учнів з ООП.

МОДУЛЬ 2. ПАРТНЕРСТВО ТА СТВОРЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Тема 2.1. Війна й здобувачі освіти в закладах загальної середньої освіти: як педагоги працюють з наслідками війни

Комплексне осмислення впливу війни на здобувачів освіти в закладах загальної середньої освіти та трансформації професійної діяльності педагогів у контексті воєнного суспільства. Війна, яка розглядається не лише як збройний конфлікт, а як багатовимірний соціальний, політичний і психологічний феномен, що змінює умови навчання, систему цінностей і характер взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу.

Аналіз основних психоемоційних та поведінкових реакцій дітей і підлітків на воєнні події: підвищена тривожність, страх, агресія, замкненість, регресивна поведінка, труднощі концентрації уваги та зниження навчальної мотивації. Особливості переживання війни різними категоріями здобувачів освіти, зокрема внутрішньо переміщеними дітьми, учнями з досвідом втрати, а також дітьми з особливими освітніми потребами.

Розгляд ролі педагога й асистента учителя як фігур підтримки та стабільності в освітньому середовищі. Акцент на педагогічній етиці, емпатійній комунікації, створенні безпечного освітнього простору, а також на необхідності міждисциплінарної взаємодії з практичними психологами, соціальними педагогами та батьками.

Функція освіти як ресурс відновлення суспільства, формування громадянської стійкості та довіри, а також збереження психологічного благополуччя дітей у довгостроковій перспективі. 

Тема 2.2. Нормативно-правове забезпечення та етика взаємодії в умовах інклюзивного (безбар’єрного) середовища

Поняття «безбар’єрність» та її види: фізична, інформаційна, цифрова, суспільна, освітня, економічна.

Компоненти освітньої безбар’єрності: доступність інфраструктури освітніх середовищ та обладнання (ергономіка та безпека шкільного середовища; привабливий дизайн приміщень, обладнання, меблів, прилеглої території), безпроблемне пересування (забезпечення достатнього фізичного простору учням і вчителям, які використовують допоміжні пристрої; раціональне використання простору з урахуванням індивідуальних потреб здобувачів освіти), доступність навчального матеріалу та засобів навчання відповідно до потреб здобувачів освіти (пояснення вчителя, колективне обговорення, персоналізовані інструкції тощо), рівні можливості для здобуття освіти, психологічна підтримка.

Сутність поняття «універсальний дизайн». Фокус універсального дизайну: предмети, простір, інформація, послуги. Принципи універсального дизайну в навчанні (UDL (Universal Designfor Learning)): використання різноманітних методів для представлення інформації (письмові, усні, візуальні, тактильні) —дозволяє легко сприймати, розуміти й засвоювати інформацію; надання учням альтернативних способів дій та демонстрування знань, умінь, способів діяльності (презентація, есе, схема, виріб тощо) — забезпечує глибше розуміння ними навчального матеріалу, сприяє реалізації індивідуального підходу; урахування інтересів учнів для вибору змісту навчання, рівня складності завдань, способів мотивування — передбачає гнучкість та доступність навчальних планів, програм, методик навчання, викладання, урахування інтересів, здібностей, рівня підготовки учнівства, стилів навчання.

Приклади універсального дизайну в освіті: чіткі лінії видимості для всього учнівства; регулятори гучності; вибір мови; рамповий доступ у басейнах; субтитри на відеоматеріали; знаки з візуальним контрастом; вебсторінки, які надають альтернативний текст для опису зображень; інструкції, за допомогою яких навчальний матеріал подається як усно, так і візуально; наліпки на кнопках управління обладнанням, які мають великий шрифт; музей, який дозволяє відвідувачам вибирати, слухати або читати описи та ін.; візуальні способи надання інформації; контрастні елементи; використання значків з текстовими мітками. Інтеграція принципів UDL у планування уроку. Значення універсального дизайну в упровадженні концепції НУШ.

Характеристика поняття «розумне пристосування». Розумне пристосування та додаткові засоби для навчання (аудіотактильний прилад, прилад для читання плоскодрукованих текстів, накладки зі шрифтом Брайля; лінза Френеля; онлайн-сервіси перекладу української жестової мови та ін.). Допоміжні засоби для навчання (спеціальні засоби корекції психофізичного розвитку) осіб з особливими освітніми потребами. Додаткові та альтернативні способи й засоби комунікації.

Тема 2.3. Формування компетентностей в асистентів учителів в умовах сьогодення

Актуальним аспекти формування професійних компетентностей асистентів учителів в умовах сьогодення та реформування системи освіти. Функціональні обов’язки асистента вчителя в інклюзивному освітньому середовищі, ключові та фахові компетентності, необхідні для ефективної підтримки дітей з особливими освітніми потребами, а також особливості командної взаємодії з педагогами, фахівцями супроводу та батьками. Розвиток педагогічних, комунікативних, інклюзивних і цифрових компетентностей, уміння застосовувати індивідуальний підхід, адаптації та модифікації освітнього процесу відповідно до потреб здобувачів освіти.

Тема 2.4. Закономірності та принципи професійного розвитку педагога в умовах реформування освіти

Комплексне осмислення закономірностей і принципів професійного розвитку педагога в умовах реформування освіти, зумовлених суспільними трансформаціями, оновленням нормативно-правової бази, впровадженням компетентнісного підходу та ідей освіти впродовж життя. Сутність професійного розвитку педагога як безперервного, цілеспрямованого та системного процесу, що передбачає постійне оновлення фахових знань, удосконалення педагогічної майстерності, розвиток професійної рефлексії та готовності до інноваційної діяльності.

Основні закономірності професійного зростання педагогічних працівників, зокрема взаємозв’язок між особистісним і професійним розвитком, залежність ефективності педагогічної діяльності від рівня мотивації до саморозвитку, впливу освітнього середовища та управлінської підтримки на формування професійної компетентності. Аналіз провідних принципів професійного розвитку педагога: безперервності, варіативності, індивідуалізації, практичної спрямованості, академічної свободи, партнерської взаємодії та відповідальності за власну освітню траєкторію.

Сучасні підходи до організації професійного розвитку педагогів, зокрема використання формальної, неформальної та інформальної освіти, цифрових технологій, професійних спільнот, наставництва та коучингу. Окреслення ролі самоосвіти, професійної рефлексії та оцінювання результатів педагогічної діяльності як інструментів підвищення якості освіти.

Тема 2.5. Аспекти створення безпечного освітнього середовища в умовах сучасних викликів

Створення безпечного освітнього середовища в умовах сучасних викликів (війна, кризи) передбачає комплексний підхід: фізичну безпеку (укриття, системи оповіщення, перша допомога), психологічну безпеку (запобігання булінгу, емоційна підтримка, стресостійкість), соціальну безпеку (інклюзія, толерантність, взаємодія з громадою) та цифрову безпеку, інтегруючи медико-психологічні послуги та розробляючи Кодекси безпечного освітнього середовища (КБОС) для координації зусиль всіх учасників. В умовах сучасних викликів інтеграція медико-психологічної допомоги стає критично важливою для адаптації та успішного навчання. Кодекс безпечного освітнього середовища є основним документом, що регулює всі аспекти безпеки та підтримки. Керівники, педагоги, батьки та громадськість спільними зусиллями забезпечують безпечне середовище. 

Практичні вимоги щодо формування безпечного освітнього середовища на уроках та в позаурочний час. Основні поняття та категорії системи безпечного і здорового освітнього середовища. Класифікація небезпек. Прогнозування і моделювання умов виникнення небезпечних ситуацій. Вплив матерільно-технічної бази навчального закладу на рівень безпеки освітнього і виховного процесу. Санітарні норми і правила для закладів освіти. Принципи проведення інструктажів з безпеки життєдіяльності для учнів та вчителів.

Тема 2.6. Професійна діяльність асистента вчителя в умовах реалізації  Державного стандарту базової середньої освіти

Аналіз Професійного стандарту вчителя закладу загальної середньої освіти та визначення ролі асистента учителя в умовах реалізації інклюзивного та компетентнісного підходів Нової української школи. Виклики впровадження Професійного стандарту в освітній практиці, особливості професійної взаємодії вчителя та асистента вчителя, а також основні завдання асистента щодо підтримки освітнього процесу, створення безпечного й інклюзивного освітнього середовища та сприяння досягненню результатів навчання учнів.

Тема 2.7. Управління змінами в умовах реформування НУШ

Підвищення професійної готовності асистента учителя до ефективної діяльності в умовах освітніх трансформацій та впровадження ідей НУШ у щоденну практику класу. Усвідомлення ролі асистента як активного учасника команди супроводу та партнера в реалізації змін, орієнтованих на потреби дитини.

Розкриття особливостей змін у підходах до організації освітнього процесу, інклюзивного навчання, оцінювання та взаємодії з учнями з особливими освітніми потребами. Практичні аспекти роботи асистента в умовах НУШ: підтримка дитиноцентризму, участь в розробленні та реалізації індивідуальної програми розвитку, адаптація навчальних матеріалів, формування позитивного освітнього середовища та ефективна комунікація з учителем, батьками й фахівцями.

Конференція з актуальних питань. Тема: «Шляхи ефективних педагогічних методів роботи в закладі освіти з інклюзивним навчанням»

Конференція присвячена обговоренню актуальних питань упровадження та вдосконалення ефективних педагогічних методів роботи в закладах освіти з інклюзивним навчанням. У межах заходу розглядатимуться сучасні підходи до організації інклюзивного освітнього середовища, забезпечення доступності та якості освіти для здобувачів з особливими освітніми потребами, а також роль педагогічної команди у реалізації індивідуальної освітньої траєкторії дитини.

Особлива увага буде зосереджена на практичному досвіді застосування адаптацій і модифікацій освітнього процесу, використанні корекційно-розвиткових та інноваційних педагогічних технологій, міждисциплінарній взаємодії педагогів, асистентів учителів, фахівців інклюзивно-ресурсних центрів і батьків. Під час конференції також обговорюватимуться питання професійного розвитку педагогічних працівників, підвищення їхньої інклюзивної та цифрової компетентності, обміну кращими практиками та пошуку ефективних рішень у роботі з дітьми з різними освітніми потребами. Матеріали конференції спрямовані на сприяння розвитку інклюзивної освіти та вдосконалення педагогічної практики в сучасному закладі освіти.

3.1. Орієнтовний перелік практичних завдань:

1. Практичне завдання №1 (після опрацювання модуля 1 теми 1.1)

Аналіз педагогічних кейсів щодо організації інклюзивного навчання:

опрацювання практичних ситуацій, пов’язаних із створенням інклюзивного освітнього середовища, визначенням особливих освітніх потреб учнів та вибором ефективних психолого-педагогічних підходів до їх навчання і підтримки; обговорення можливих шляхів вирішення професійних ситуацій відповідно до вимог чинного законодавства та принципів інклюзивної освіти.

2. Практичне завдання №2 (після опрацювання модуля 1 теми 1.7)

Розроблення алгоритму роботи команди психолого-педагогічного супроводу на різних етапах організації інклюзивного навчання. Визначення механізмів співпраці між педагогічними працівниками, батьками та іншими фахівцями для забезпечення ефективної підтримки учня.

3. Практичне завдання №3 (після опрацювання модуля 2 теми 2.4)

Аналіз педагогічних кейсів щодо закономірностей та принципів професійного зростання. Опрацювання практичних ситуацій з якими слухачі стикаються у роботі в умовах реформування освіти. Визначення у ситуаціях, які професійні компетентності необхідно вдосконалити для ефективного вирішення цієї ситуації? Які принципи професійного розвитку доцільно застосувати? Визначити 3 практичні кроки для її досягнення.

Зазначення слухачами, за якими ознаками можна оцінити результат власного професійного розвитку. Скласти короткий індивідуальний план професійного розвитку «Мій наступний професійний крок».

За результатами навчання слухачі поглиблять знання, удосконалять уміння, навички щодо:

-розуміння мети, завдань, принципів, особливостей організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти;

-участі асистента вчителя в розробленні індивідуальної освітньої траєкторії здобувачів і здобувачок освіти з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей;

-надання підтримки та супроводу учнівству з ООП в умовах дистанційного навчання;

- розуміння ефективності інструментів та ресурсів, що можуть бути помічними для асистента вчителя в організації інклюзивного навчання;

- налагодження ефективної взаємодії з командою психолого-педагогічного супроводу задля надання підтримки та здійснення супроводу в реалізації здобувачами/-ками індивідуальної освітньої траєкторії;

- застосовання практик спільного викладання;

- визначення рівня сформованості власних компетентностей щодо впровадження державного стандарту на рівні базової середньої освіти.