КЛАСНИЙ КЕРІВНИК: ВИКЛИКИ І МОЖЛИВОСТІ СЬОГОДЕННЯ

МОДУЛЬ 1. СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В КОНТЕКСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСВІТИ: ВІД ГЛОБАЛЬНОГО ДОСВІДУ ДО УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЙ

Тема 1.1. Новий професійний стандарт – сучасний підхід НУШ до професійної діяльності учителя.

Професійний стандарт педагога в умовах Нової української школи  визначає сучасні компетентності, які має розвивати вчитель: педагогічну майстерність, цифрову грамотність, уміння працювати з різними категоріями учнів, рефлексувати й співпрацювати з громадою. Стандарт окреслює ролі вчителя новатора, фасилітатора навчання, наставника учнівської діяльності, що сприяє формуванню цілісної компетентної особистості та сприяє формуванню педагогічного трикутника учитель – учень – представники батьківської громади на засадах педагогіки партнерства, що надзвичайно необхідно в діяльності класного керівника у  формуванні сучасної освітньої парадигми для розвитку особистості здобувачів освіти в умовах реформування системи освіти України. Концептуальні засади впровадження соціально-емоційного навчання в контексті ідей Нової української школи, зокрема формування емоційного інтелекту, навичок саморегуляції, емпатії, відповідальної поведінки та конструктивної взаємодії. Міжнародний досвід реалізації програм СЕН (CASELS, Second Step, PATHS, RULER та ін.) і можливості їх адаптації до національного освітнього простору. Напрями інтеграції елементів соціально-емоційного навчання в освітній процес НУШ через навчальні предмети, виховну роботу та освітнє середовище школи.  Роль педагога у впровадженні СЕН та необхідності міждисциплінарної взаємодії всіх учасників освітнього процесу. 

 

Тема 1.2. Роль класного керівника в сучасному освітньому закладі.

 

Класний керівник  в сучасному трактуванні  – це педагог, який відповідає за формування цілісної особистості, соціально-емоційний розвиток учнів, створення атмосфері підтримки, комунікацію з батьками та інтеграцію внутрішньої і позаурочної діяльності всього класу; він виступає мостом між адміністрацією, вчителями, учнями та сім’ями. В контексті роботи класного керівника в сучасному закладі загальної середньої освіти, велика увага приділяється саме формуванню соціально-емоційних навичок, оскільки сучасній людині вони необхідні для ефективного навчання й успішної реалізації в усіх сферах життя. Наголошується, що ніхто не народжується з розвиненими соціально-емоційними навичками, вони розвиваються з часом упродовж всього життя.Саме соціально-емоційне навчання зосередує увагу на розвитку різноманітних навичок, як-от: емпатія, вміння розуміти різні точки зору, розпізнавати й розуміти емоції, співпрацювати з іншими, долати дистрес, розв’язувати проблеми, проявляти креативність, ставити цілі та досягати їх тощо. Сучасній людині необхідні соціально-емоційні навички для ефективного навчання й успішної реалізації в усіх сферах життя. Зазначається, що сучасний освітній процес має враховувати запит на розвиток соціально-емоційних навичок, адже, в контексті освіти України, він є надзвичайно важливим для подолання освітніх розривів і втрат та викликів сьогодення.

Тема 1.3. Соціально-емоційне навчання: функції та можливості класного керівника.

Нова Українська Школа, на відміну від традиційної, де основна увага зучереджувалася на  академічних знаннях учнівства, значну увагу приділяє формуванню в учениць і учнів соціально-емоційних навичок (які ще називають м’якими, гнучкими або навичками XXI століття, soft чи life skills), які  охоплюють поведінкові моделі, внутрішній стан, підходи до вирішення завдань, здатність управляти діями і почуттями. Уявлення про себе та світ, що втілюються в стосунках людини з оточенням, також є частиною соціально-емоційних навичок, формуванню яких класний керівник приділяє велику увагу і робить це різними методами. Соціально-емоційне навчання розглядається як знання, навички, переконання, підходи, поведінка та компетентності, що допомагають здобувачам освіти бути ефективними під час освітнього процесу й упродовж усього життя, також слугують підґрунтям для формування освітньої політики та вдосконалення вчительської професії, зокрема посади класного керівника, допомагають виокремити нагальні напрями діяльності та зони розвитку учасників освітнього процесу. 

 

 

МОДУЛЬ 2. НАСКРІЗНІ ВМІННЯ В РАМЦІ НУШ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В СИСТЕМІ РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

Тема 2.1. Мотиваціяучнів як фактор успіху навчальної діяльності.

 

Мотивація – це внутрішній драйвер, що спонукає учня до навчальної діяльності. Мотивовані учні демонструють вищу зацікавленість, кращі результати та стабільніший розвиток. Класний керівник може формувати мотиваційне середовище через підтримку автономії, визнання успіхів, індивідуальний підхід, використання різноманітних форм і методів навчання. Визначну роль в мотивуванні учнів відіграє діялнісний підхід, як методологічна основа реалізації соціально-емоційного навчання (СЕН) у сучасній освіті. Принципи діяльнісного підходу, зокрема активне залучення учнів у практичну, інтерактивну та рефлексивну діяльність, що сприяє розвитку емоційного інтелекту, навичок саморегуляції, комунікації та соціальної відповідальності. Можливості інтеграції діяльнісного підходу в освітній процес Нової української школи дозволяє забезпечити системний розвиток особистості дитини. Значення міждисциплінарної взаємодії педагогів, психологів та батьків у формуванні ефективного освітнього середовища для мотивації учнів та розвитку їх соціально-емоційних компетентностей.

 

 

Тема 2.2. Управління групової динамікою та груповими процесами в класі.

Групова динаміка – це сукупність процесів, що відбуваються між учасниками групи в навчальному середовищі. Управління нею передбачає розуміння стадій розвитку групи, механізмів формування норм, групових ролей, способів вирішення конфліктів і підтримки конструктивної взаємодії між учнями. Розглядається проблема  конструктивного керування емоційними станами як важливого аспекту психологічного та соціально-емоційного розвитку учнів у взаємодії з іншими; методи усвідомлення, регуляції та трансформації емоцій, які сприяють формуванню стійкої саморегуляції, розвитку емпатії та здатності до ефективної взаємодії з оточенням. Педагогічні підходи та технології, що дозволяють інтегрувати практики керування емоційними станами у навчальний процес Нової української школи та в програми соціально-емоційного навчання. Практична спрямованість теми для педагогів, психологів та фахівців інклюзивної освіти, зацікавлених у підвищенні психологічної компетентності учнів та створенні позитивного освітнього середовища.

 

 

Тема 2.3. Стратегії  та методи покращення комунікації з батьками учнів

 

Тема присвячена педагогіці партнерства як ключовому принципу Нової української школи, що трансформує взаємодію між усіма учасниками освітнього процесу - учителем, учнями та представниками батьківської громади від ієрархічної моделі до співтворчості та спільної відповідальності. Розглядаються ціннісні засади партнерства: довіра, взаємоповага, добровільність, діалог і розподілене лідерство. Особлива увага приділяється ролі вчителя як фасилітатора освітнього процесу, практикам залучення батьків до прийняття рішень та формуванню культури партнерської взаємодії в спільноті закладу загальної середньої освіти. Аналізуються виклики впровадження педагогіки партнерства в умовах соціальної нестабільності та дистанційного навчання. Розглядається також компетентнісний потенціал педагогіки партнерства. 

 

Тема 2.4. Інструменти медіа грамотності в роботі класного керівника.

 

Медіаграмотність розглядається як  компетентність критичного споживання та створення медіатекстів, яка в умовах інформаційного суспільства та війни стає необхідним інструментом для навчання учнів. У роботі класного керівника медіаграмотність включає оцінювання надійності джерел, аналіз повідомлень, протидію маніпуляціям і формування інформаційної гігієни серед учнів. Вона сприяє розвитку критичного мислення, безпечній поведінці в інформаційному середовищі й ефективній взаємодії з батьками та громадою.

 

 

Тема 2.5. Класний керівник інклюзивного класу: актуальні питання та їх вирішення. 

 

Ця тема розглядає особливості організації інклюзивного середовища, адаптацію навчальних стратегій для учнів з різними освітніми потребами, співпрацю з батьками й фахівцями, а також способи подолання бар’єрів у навчанні та соціальній взаємодії в класі. Опановуються техніки ненасильницької комунікації, саморегуляції та створення безпечного освітнього простору. Практичні інструменти для роботи з травматичним досвідом дітей. 

У процесі соціально-емоційного навчання під час заняття розглядаються  проблемні завдання, дискусії, кейс-методи, проєктна діяльність і групові обговорення. Такі підходи формують незалежність мислення, навички саморегуляції та відповідальної соціальної поведінки, що є запорукою успішної соціалізації та подальшої життєвої компетентності учнів.

 

 

Тема 2.6. Психологічна підтримка учасників освітнього процесу. 

 

Психосоціальна підтримка тлумачиться як комплекс заходів, спрямованих на стабілізацію емоційного стану, забезпечення психологічної безпеки, ресурсної підтримки й сприяння адаптації учнів, педагогів і батьків в умовах війни та постійних стресових ситуацій. Вона включає першу психологічну допомогу, техніки зняття напруги, розвиток резилієнтності та систему взаємодії між педагогами, батьками і спеціалістами. Розглядається поняття «благополуччя» в освітньому контексті в умовах складних викликів: психологічна стійкість, емоційна компетентність, соціальна підтримка, безпечне середовище. Сфери благополуччя. 

Професійне благополуччя педагога. Що впливає на благополуччя педагога.  Соціально-емоційне навчання. Роль вчителя як фасилітатора. Стратегії підтримки благополуччя учасників освітнього процесу. Європейський досвід, кращі практики, адаптовані міжнародні методики, що успішно застосовуються у країнах ЄС для роботи з дітьми, які пережили кризові ситуації. Інтеграція вправ у заняття, стратегії відновлення вчителя та роль батьків. 

Тема 2.7. Кризове управління класом та підтримка учнів 

 

Кризове управління класом подається як система стратегій і дій, спрямованих на підтримку учнів під час надзвичайних ситуацій (стрес, травма, війна, конфлікти) та забезпечення стабільного функціонування освітнього середовища. Вона включає підготовку планів реагування, просторові/психологічні безпеки, тренування емоційної регуляції учнів та адаптивну комунікацію з усіма учасниками процесу. Піднімається також проблема  конструктивного керування емоційними станами як важливого аспекту психологічного та соціально-емоційного розвитку учнів. Методи усвідомлення, регуляції та трансформації емоцій, які сприяють формуванню стійкої саморегуляції, розвитку емпатії та здатності до ефективної взаємодії з оточенням. Педагогічні підходи та технології, що дозволяють інтегрувати практики керування емоційними станами у навчальний процес Нової української школи та в програми соціально-емоційного навчання. Практична спрямованість теми для педагогів, психологів та фахівців інклюзивної освіти, зацікавлених у підвищенні психологічної компетентності учнів та створенні позитивного освітнього середовища.

 

 

Тема 2.8. Профілактика та вирішення конфліктів

  

Тема спрямована на формування конфліктологічної компетентності класного керівника у взаємодії з учасниками освітнього процесу. Розглядаються причини виникнення конфліктів в освітньому середовищі, їх типи та динаміка розвитку. Аналізуються конструктивні стратегії розв’язання конфліктів, методи переговорів, медіації та ненасильницького спілкування. Особлива увага приділяється профілактиці ескалації протистояння, збереженню професійної позиції вчителя та трансформації конфлікту у ресурс для співпраці й розвитку партнерських відносин. Профілактика та вирішення конфліктів у класі передбачає системну роботу з налагодження безпечної та підтримувальної атмосфери, розвитку навичок комунікації, медіації та регуляції емоцій серед учнів. Ефективні стратегії включають проактивні методи — навчання навичок співпраці, виявлення тригерів конфлікту, розробку алгоритмів дій у конфліктних ситуаціях та використання технік ненасильницької комунікації. Окрема увага приділяється превенція суїцидальної поведінки як комплексу дій, спрямованих на зниження ризику, підтримку психологічного здоров’я і створення безпечного середовища у школі та громаді. Ключове: раннє виявлення ризиків, комунікація з учасниками освітнього процесу, взаємодія з батьками й фахівцями, інформаційна просвіта та формування навичок саморегуляції.

 

1. Орієнтовний перелік практичних завдань.

 

1. Проаналізувати,  як педагогіка партнерства сприяє формуванню компетентностей учнів у Новій українській школі?

 2. Зазначити, які інструменти та методи дидактичного діалогу допомагають класному керівнику вибудовувати ефективну комунікацію з учнями, батьками та колегами; надати приклади (можливо з власної практики роботи класним керівником).

3. Перелічити виклики для класного керівника, які виникають у процесі впровадження партнерської взаємодії в освітньому середовищі; знайти варіанти їх подолання за допомогою методів та прийомів  соціально-емоційного навчання.

 

 

1. Орієнтовний перелік питань для самостійного опрацювання

Тема 1.1.

1. Що таке рофесійний стандарт педагога в контексті НУШ?

 2. Які ключові компетентності визначає Стандарт?

 3. Як Стандарт впливає на оцінювання професійної діяльності вчителя? 

4. Які ролі педагога виділяє сучасний Стандарт? 

5. Яким чином Стандарт сприяє інноваційності в освіті?

Тема 2.6.

1. Що таке психосоціальна підтримка і хто є її ключовими одержувачами?

 2. Які техніки першої психологічної допомоги можуть застосовувати вчителі? 

3. Як підтримувати учнів, що пережили травму чи втрату? 

4. Яким чином налагоджувати співпрацю з психологічною службою школи? 

5. В чому полягає роль класного керівника у формуванні безпечного середовища?

• розуміння та осмислення сутності соціально-емоційного навчання, його ролі у формуванні наскрізних умінь учнівства, вимог державної освітньої політики щодо компетентнісного, діяльнісного та інтегрованого підходів;
• здатність інтегрувати СЕН в освітній процес для розвитку в учнівства наскрізних умінь, спільних для ключових компетентностей;
• здатність добирати та застосовувати інструменти СЕН для створення безпечного, здорового та інклюзивного освітнього середовища, сприятливого для соціально-емоційного розвитку й набуття наскрізних умінь усіма учасниками освітнього процесу;
• ціннісне ставлення до соціально-емоційного навчання, розвитку соціально-емоційних навичок та підтримки благополуччя вчителів-класних керівників і здобувачів освіти.