ПРОГРАМА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ КУРСІВ СОЦІАЛЬНОГО, ЕМОЦІЙНОГО ТА ЕТИЧНОГО СПРЯМУВАННЯ: «ЕТИКА», «КУЛЬТУРА ДОБРОСУСІДСТВА», «ВЧИМОСЯ ЖИТИ РАЗОМ», «ДУХОВНІСТЬ І МОРАЛЬ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА»

МОДУЛЬ 1. Нормативно-правове забезпечення реформи загальної середньої освіти

Тема 1.1. Регулювання трудових відносин педагогічних працівників в умовах воєнного стану

До Міністерства освіти і науки України надходять численні звернення від керівників та працівників закладів освіти щодо особливостей застосування норм трудового законодавства під час дії правового режиму воєнного стану. 

Це вимагає суттєвого перегляду системи організації трудових відносин педагогічних працівників в умовах воєнного стану. Водночас необхідно мінімізувати всі трудові спори та захистити право педагогічних працівників на працю та відпочинок, враховуючи передбачені Конституцією обмеження прав людини та громадянина на період воєнного стану.

Статтею 1 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022 (далі – Указ), затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 .02.2022 р. № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан.

Статтею 3 Указу визначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». 

Відповідно до частини першої ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. 

Працівники закладів освіти та наукових установ, які тимчасово виїхали за кордон або з об’єктивних причин не можуть виконувати посадові (службові) обов’язки (у тому числі у традиційному режимі або дистанційно), мають право подати заяву про відпустку (із збереженням заробітної плати або без збереження заробітної плати) або про звільнення.

Під час воєнного стану оптимальним рішенням, яке визначено законодавством, є оголошення простою. Простій – зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (Перейти за покликанням ). У цьому випадку ситуація простою відбувається не з вини працівників закладів освіти.

Простій педагогів під час воєнного стану оголошується у разі зупинення роботи освітнього закладу через бойові дії, окупацію або руйнування. Працівникам, які перебувають на простої, гарантується оплата праці в розмірі не менше 2/3 встановленої ставки або окладу, якщо це не з вини самого працівника. Роботодавець самостійно приймає рішення про оголошення простою та визначає порядок оплати, дотримуючись мінімальних гарантій, встановлених законодавством.

Тема 1.2. Морально-етичні орієнтири в розбудові безпечного освітнього середовища 

У сучасному світі питання безпеки в освітніх закладах набуває особливої актуальності, вимагаючи від педагогів не лише викладацької майстерності, але й комплексних знань з безпеки.

Ми розглянемо ключові аспекти: навчання з охорони праці, правильне проведення інструктажів, безпечне використання інформаційно-комунікаційних технологій та надання першої домедичної допомоги. Кожен з цих компонентів є невід'ємною частиною професійної компетентності сучасного педагога

МОДУЛЬ 2. Організація освітнього процесу в закладі загальної середньої освіти

Тема 2.1. Організація в закладах освіти безпечного освітнього середовища вільного від насильства

Тема присвячена організації в закладах освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства, як ключової умови збереження фізичного й психічного здоров’я учасників освітнього процесу та забезпечення якості освіти. Розглядаються нормативно-правові засади запобігання і протидії насильству та булінгу, принципи нульової толерантності, поваги до прав дитини, недискримінації й партнерської взаємодії «заклад освіти — сім’я — громада». Акцентовано увагу на ролях і відповідальності керівництва, педагогічних працівників, психологічної служби та учнівського самоврядування у формуванні культури безпеки, довіри й взаємоповаги. Висвітлюються практичні механізми: оцінювання ризиків, розроблення внутрішніх політик і процедур реагування, алгоритм фіксації та розгляду випадків насильства, конфіденційність і захист постраждалих, медіація та відновні практики, системна профілактика, підвищення компетентностей персоналу й інформаційно-просвітницька робота з учнями та батьками. Очікуваним результатом є створення стійкої системи превенції та реагування, що мінімізує прояви насильства, підвищує психологічну безпеку й сприяє формуванню позитивного освітнього клімату.

Тема 2.2. Психологічні засади ефективного спілкування в умовах освітніх втрат

Розглянути освітні втрати не як лінійну відсутність знань, а як наслідок когнітивного та емоційного виснаження. 

Допомогти педагогам розпізнавати ознаки стресового гальмування у спілкуванні. Ознайомити педагогів  з інструментами побудови конструктивного діалогу з учнями, які мають прогалини в навчанні, спричинені кризовими обставинами (війною, вимушеним переміщенням, дистанційним навчанням); методами створення емоційно підтримувального середовища, що є критично важливим для відновлення когнітивних функцій мозку;  техніками емпатичного слухання, мотивувального консультування.

Обговорити практичні аспекти зміщення фокусу з «дефіциту знань» на «зону найближчого розвитку» дитини, що допомагає знизити рівень тривожності та відновити віру у власні сили. 

Педагоги отримають розуміння того, як адаптувати свій стиль спілкування, щоб мінімізувати опір учнів до навчання, посилити їхню внутрішню мотивацію та ефективно супроводжувати процес надолуження знань без додаткового психологічного тиску.

Тема 2.3. Розвиток екологічної компетентності у школярів – шлях свідомої побудови майбутнього

Тема присвячена формуванню екологічної компетентності школярів як ключової складової сталого розвитку суспільства та відповідального громадянства. У фокусі — розвиток екологічного мислення, ціннісного ставлення до природи, усвідомлення взаємозв’язку між діяльністю людини та станом довкілля, а також набуття практичних навичок екологічно доцільної поведінки. Розглядаються сучасні педагогічні підходи НУШ, інтеграція екологічної тематики в навчальні предмети та позакласну діяльність, використання проєктних, дослідницьких і цифрових інструментів. Особлива увага приділяється вихованню активної життєвої позиції учнів, здатних приймати відповідальні рішення на користь довкілля та майбутніх поколінь.

Тема 2.4. Оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами

Розглядаємо оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами як інструмент підтримки, розвитку та мотивації, а не лише фіксації результатів. У межах цієї теми зосереджуюся на принципах справедливого, гнучкого та індивідуалізованого оцінювання, що враховує освітні потреби, можливості та динаміку розвитку кожного учня.

Під час опрацювання теми аналізуються сучасні підходи до формувального й підсумкового оцінювання, адаптації та модифікації завдань, використання альтернативних способів демонстрації навчальних результатів. Особлива увага приділяється співпраці вчителя з командою психолого-педагогічного супроводу, батьками та асистентом учителя.

Мета теми — допомогти педагогам сформувати практичне розуміння того, як оцінювати навчальні досягнення учнів з ООП без зниження вимог до змісту освіти, але з урахуванням індивідуального прогресу, сильних сторін і потенціалу кожної дитини.

МОДУЛЬ 3. ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ПЕДАГОГА В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Тема 3.1. Війна й здобувачі освіти в закладах загальної середньої освіти: як педагоги працюють з наслідками війни

Лекція присвячена комплексному осмисленню впливу війни на здобувачів освіти в закладах загальної середньої освіти та трансформації професійної діяльності педагогів у контексті воєнного суспільства. Війна розглядається не лише як збройний конфлікт, а як багатовимірний соціальний, політичний і психологічний феномен, що змінює умови навчання, систему цінностей і характер взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу.

У лекції аналізуються основні психоемоційні та поведінкові реакції дітей і підлітків на воєнні події: підвищена тривожність, страх, агресія, замкненість, регресивна поведінка, труднощі концентрації уваги та зниження навчальної мотивації. Окрему увагу приділено особливостям переживання війни різними категоріями здобувачів освіти, зокрема внутрішньо переміщеними дітьми, учнями з досвідом втрати, а також дітьми з особливими освітніми потребами.

Важливим змістовим блоком є розгляд ролі педагога й асистента учителя як фігур підтримки та стабільності в освітньому середовищі. Акцент зроблено на педагогічній етиці, емпатійній комунікації, створенні безпечного освітнього простору, а також на необхідності міждисциплінарної взаємодії з практичними психологами, соціальними педагогами та батьками.

Лекція також висвітлює функцію освіти як ресурсу відновлення суспільства, формування громадянської стійкості та довіри, а також збереження психологічного благополуччя дітей у довгостроковій перспективі. Матеріал орієнтований на практичні потреби педагогів, сприяє кращому розумінню психологічної реальності сучасних учнів і формуванню відповідальної професійної позиції в умовах тривалої соціальної напруги. 

Тема 3.2. Учитель у період освітніх змін: адаптивність і лідерство

Роль сучасного вчителя в умовах постійних освітніх, соціальних та технологічних змін. Розвиток адаптивності як ключової професійної компетентності педагога та формування лідерських якостей, необхідних для ефективної роботи в освітньому середовищі Нової української школи. Ознайомлення з поняттями педагогічної адаптивності та вчительського лідерства, аналіз чинників опору змінам, практичні інструменти саморефлексії, командної взаємодії та ініціювання змін у шкільному середовищі. Лекція спрямована на підвищення професійної стійкості, відповідальності та готовності вчителя бути агентом позитивних змін.

МОДУЛЬ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ З НАВЧАЛЬНИХ ПРЕДМЕТІВ/ІНТЕГРОВАНИХ КУРСІВ

Тема 4.1. Рашизм – лютий ворог українського народу

Українське законодавство про рашизм. Ідейні основи рашизму: православний месіанізм, російський імперіалізм, совєцкий комунізм. 

Найбільш яскраві прояви рашизму: сподівання на вищу силу і диво, а не на власний розум; неприйняття протилежної думки; побутове насильство; імперська пиха; культ сили і право війни; глобальний експансіонізм.

Тема 4.2. Політика і мораль як засоби регулювання суспільного життя

Погляд на мораль як імперативно-оцінювальний спосіб відношення людини до дійсності. Погляд на політику як інструмент регулювання суспільних відносин, заснований на змаганні інтересів. З міст платонівської і макіавелівської парадигм взаємодії моралі і політики. Суспільні передумови гармонізації взаємодії моралі та політики. Суспільні обставини, що зумовлюють непоєднуваність моралі і політики. Співвідношення моралі і політики як інструментів регулювання суспільного життя у бідному й забезпеченому суспільствах. 

Тема 4.3. Історичний досвід проявів добросусідства

Сутність та ключові принципи добросусідства. Українські традиції трудової взаємодопомоги. Політика «добрих сусідів» Франкліна Рузвельта. «План Маршала» і «План Доджа» як прояви політики добросусідства після завершення другої світової війни. Європейський Союз як втілення принципів добросусідства у Європі. Регулювання міжетнічних відносин у багатоетнічних націях на демократичних засадах. Сутність принципів консенсусу, компромісу і толерантності у міжособистісних, міжетнічних та міждержавних відносинах.

Тема 4.4. Професійний стандарт як нова формула роботи вчителя закладу загальної середньої освіти

Мета професійної діяльності вчителя полягає в організації навчання та виховання здобувачів освіти під час здобуття ними повної загальної середньої освіти  шляхом формування у них ключових компетентностей і світогляду на основі загальнолюдських і національних цінностей, а також розвитку інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, необхідних для успішної самореалізації та продовження навчання.

МОДУЛЬ 5. РЕФЛЕКСИВНО-ДІАГНОСТИЧНИЙ

Підсумкова конференція з актуальних питань практики, фаховий тест з метою визначення та презентації результативності навчання за Програмою підвищення кваліфікації; означення актуальних питань щодо безперервного професійного розвитку.

Після завершення навчання за програмою підвищення кваліфікації педагогічні працівники:

• учитель відтворює та пояснює суть, філософію та логіку взаємозв'язку сучасних підходів НУШ (компетентнісного, діяльнісного, особистісно орієнтованого, середовищного та STEAM) в контексті базової середньої освіти та розкриває специфіку та особливості проєктування цих підходів безпосередньо на соціальну і здоров’язбережувальну освітню галузь.
• застосовує діяльнісний підхід (через гру, проєктну діяльність,) під час конструювання етапів сучасного уроку;
• інтегрує в освітній процес інтерактивні технології, групові (кооперативні) форми роботи та цифрові інструменти для візуалізації;
• аналізує навчальний матеріал соціальної і здоров’язбережувальної галузі з метою виявлення потенціалу для створення проблемних ситуацій, міжпредметних STEAM-зв'язків та дослідницьких завдань;
• обґрунтовує та добирає доцільні критерії оцінювання для групової (кооперативної) діяльності учнів на заняттях та визначає рівень відповідності розроблених компетентнісно орієнтованих завдань вимогам Державного стандарту;
• моделює (проєктує) авторські системи/плани-конспекти сучасних занять соціальної та здоров’язбережувальної освітньої галузі НУШ на засадах діяльнісного та інтегративного підходів;
• розробляє оригінальний банк компетентнісно орієнтованих завдань, ситуаційних вправ та конструює комплексні проєкти, що базуються на залученні учнів до соціокультурного середовища.