ПРОГРАМА підвищення кваліфікації практичних психологів закладів загальної середньої освіти

МОДУЛЬ 1. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕФОРМИ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

 

1. Трансформації в освіті: викликиі перспективи

     Основна мета вебінару –  надати соціальним педагогам кваліфіковану допомогу в успішній адаптації до важливого етапу втілення концепції НУШ у базовій ланці середньої школи. Тема широко висвітлює проблеми підготовки педагогів до роботи в умовах реформи, надано практичні поради щодо трансформації професійного розвитку вчителів і керівників закладів загальної середньої освіти. 

 

1. Нормативно-правове забезпечення роботи практичного психолога в умовах воєнного стану

Робота практичного психолога в Україні чітко регламентована нормативно-правовими документами. Щоб якісно виконувати професійні обов'язки, важливо знати законодавчу базу, нормативні акти МОН та міжнародні документи, які визначають правила й стандарти діяльності. Для того щоб ефективно здійснювати свою діяльність, фахівці орієнтуються на перелік нормативно-правових документів, якими керуються працівники психологічної служби України. До цього переліку входять закони, постанови, накази МОН, листи ІМЗО, а також міжнародні документи, зокрема Конвенція ООН про права дитини.

 

Модуль 2.  ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СУПРОВОДУ УЧАСНИКВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

 

2.1 Відновне посередництво: навігація потреб та медіаційні алгоритми в колективі

 

Тема присвячена мистецтву трансформації конфліктів у ресурс для розвитку колективу через впровадження відновних практик. Програма навчає психолога ролі медіатора-посередника, який здійснює «навігацію потреб» учасників освітнього процесу. Особливий акцент зроблено на технології ненасильницького спілкування (НС): переході від «мови суджень» до ідентифікації універсальних потреб. Слухачі опанують алгоритми фасилітації «Кіл підтримки», «Кіл цінностей» та «Кіл рішень» для відновлення довіри, формування культури відповідальності та створення безпечного партнерського середовища.

 

2.2 Психолого-педагогічні особливості поведінки дітей з особливими освітніми потребами

 

Тема спрямована на розкриття специфіки поведінкових проявів дітей з різними порушеннями розвитку в умовах освітнього середовища. У межах теми розглядаються психологічні чинники формування поведінки, вплив індивідуальних, вікових особливостей та особливостей, пов’язаних з порушеним розвитком, на емоційно-вольову сферу дитини, а також роль педагогічних умов у підтримці позитивної поведінки. Особлива увага приділяється розумінню поведінки як способу комунікації дитини з ООП та значенню індивідуального підходу в організації навчання й виховання.

 

 

 

2.3 Тривожність як наслідок булінгу: як своєчасна реакція практичного психолога змінює ситуацію

Дана тема присвячена впливу булінгу на психоемоційний стан дитини. У межах лекції розглядається, як саме булінг формує тривожність: від перших тривожних сигналів у поведінці дитини до стійких емоційних і психосоматичних проявів. Особливий акцент робиться на тому, що тривожність — це не «характер» і не «примхи», а сигнал про те, що дитина почувається небезпечною та самотньою у своєму середовищі.

Значна увага приділяється ролі соціального педагога як фахівця, який може першим помітити проблему та вчасно втрутитися. Підкреслено, що своєчасна реакція — це не лише фіксація факту булінгу, а й створення для дитини простору довіри, підтримки та відчуття захищеності. Розглядаються практичні кроки соціального педагога спостереження, індивідуальні бесіди, взаємодія з педагогами, батьками та класним колективом.

 

2.4 Формування позитивної мотивації до навчання під час війни

 

Формування позитивної мотивації до навчання під час війни вимагає гнучкості, психологічної підтримки та прив'язки до майбутнього, що включає поєднання емпатичного спілкування, створення цікавого та безпечного навчального середовища, використання інтерактивних методів, постановку реалістичних цілей та підкреслення важливості знань для перемоги й відбудови країни, а також заохочення маленьких перемог. 

 

 

 

 

 

2.5 Нейропедагогіка та основи збереження психологічного здоров’я

Нейропедагогіка – це сучасний підхід до навчання дітей, який практично дозволяє вирішувати педагогічні завдання з використанням знань про індивідуальні особливості організації мозкової діяльності.

Нейропедагогіка покликана збільшити ефективність виховання та розумового розвитку дітей. Ця прикладна дисципліна спрямована на побудову навчального процесу з урахуванням наявних даних про розвиток мозку, які дозволяють дітям легше організовуватись у навчанні та легко засвоювати матеріал.

Мета нейропедагогіки – максимально корисно і органічно використовувати в педагогічній практиці знання про мозкову діяльність дитини та вищих функцій психіки. Знання, отримані на основі нейропсихології, засвоюються дуже легко та чудово закріплюються в мозку дитини! Таке навчання є високоефективним, максимально легким, і безпосередньо впливає найкращим чином на майбутнє дитини та на її психологічне здоров’я.

 

1.   Психолого-педагогічний супровід батьків дітей з ООП

 

У темі розкрито психолого-педагогічний супровід батьків дітей з ООП як успішне партнерство, засноване на довірі, відкритій комунікації та взаємоповазі; залучення батьків до розробки індивідуальних планів, регулярний обмін інформацією (успіхи та виклики), спільне формування цілей та підтримку їхньої активної ролі як членів навчальної команди, а не просто спостерігачів. Важливо створити атмосферу розуміння, коли фахівці намагаються «стати на місце батьків», а батьки – ділитися досвідом та брати участь у навчанні, щоб дитина почувалася щасливою та розвивалася. 

Фундаментом успішної взаємодії є: партнерство: батьки – активні учасники команди, а не пасивні отримувачі послуг; довіра: встановлення довірливих стосунків є першим кроком, що забезпечує задоволення потреб дитини; розуміння: педагоги повинні розуміти емоційний стан батьків та їхні розчарування, а батьки – бачити зусилля школи. 

 

 

 

 

Модуль 3.  Професійний розвиток практичного психолога в умовах Нової української школи

 

3.1 Ментальне здоров’я: стратегії самоемпатії та ресурсної стабілізації фахівця 

Програма спрямована на формування індивідуальної системи самопідтримки психолога як фундаменту його професійної стійкості. У центрі уваги — концепція самоемпатії, що розглядається як перший і критичний крок до допомоги іншим та запобігання вікарній травмі (втомі від співчуття). Слухачі опанують «протоколи безпеки» для збереження ресурсності в умовах тривалого дистресу, включаючи когнітивні та емоційні стратегії саморегуляції. Практична частина курсу містить доказові психотехнології стабілізації: роботу з емоційними тригерами, техніки сенсорного заземлення та створення внутрішнього «безпечного місця».\

 

3.2 Взаємодія з батьками дітей з ООП в контексті психолого-педагогічного супроводу: компетентності та інструменти

             

             У темі вебінару розкрито питання взаємодії педагогів з батьками осіб з особливими освітніми потребами для успішної реалізації інклюзивного навчання в закладі освіти. Проаналізовано вимоги для ефективного партнерства. Визначено основні труднощі, що можуть перешкоджати продуктивності освітнього процесу дитини з особливими освітніми потребами та побудови ефективної співпраці з батьками. Висвітлено особливості психолого-педагогічного супроводу батьків: партнерство, тобто батьки – активні учасники команди, а не пасивні отримувачі послуг; довіра: встановлення довірливих стосунків є першим кроком, що забезпечує задоволення потреб дитини; розуміння: педагоги повинні розуміти емоційний стан батьків та їхні розчарування, а батьки – бачити зусилля школи.

 

 

3.3 Компетентності ХХІ століття та умови їх формування і       розвитку у практичних психологів

 

   Компетентності 21 століття для педагогів — це 4К (Критичне мислення, Креативність, Комунікація, Колаборація), а також цифрова грамотність, підприємливість, саморегуляція, емоційний інтелект та громадянська позиція, що формуються через компетентнісний підхід (орієнтація на результат-компетенції), інноваційні методики (проєктна, проблемна, змішана), безперервне професійне самовдосконалення (тренінги, курси, менторство), цифрове середовище (інструменти і контент), а також мотивація та рефлексія, що дозволяє вчителю бути сучасним лідером та фасилітатором навчання.

 

3.4 Психолого-педагогічна взаємодія: практичні кейси для інклюзивного освітнього простору

 

Психолого-педагогічна взаємодія в інклюзививному  освітньому просторі розглядається як злагоджена робота команди фахівців (психолог, корекційний педагог, вчитель, асистент вчителя, батьки) з дитиною з особливими освітніми потребами (ООП), спрямована на створення умов для її розвитку, навчання, адаптації та інтеграції, що ґрунтується на індивідуальному підході та єдності зусиль для успішної соціалізації, де ключову роль відіграє командний підхід та співпраця з родиною. 

Основними аспектами психолого-педагогічної взаємодії є: командний супровід, тобто створення мультидисциплінарної команди (загальна та спеціальна освіта, психологія, соціальна педагогіка), яка координує дії для комплексної підтримки дитини; індивідуальний підхід, що грунтується на розробці та реалізації індивідуальних планів розвитку та навчання для кожної дитини з ООП; співпраця з батьками, що має на меті формування позитивних стосунків та залучення батьків як активних членів команди супроводу, враховуючи їхній досвід та культурний бекграунд; створення інклюзивного середовища, а саме: організаційна культура, освітня політика закладу, інклюзивні практики, спрямовані на прийняття та підтримку всіх учнів.

 

 

 

МОДУЛЬ 4. РЕФЛЕКСІЯ ТА БЕЗПЕРЕРВНИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК

 

4.1 Вебконференція з актуальних питань. Тема: «Професійний капітал практичного психолога: інтеграція ресурсних стратегій та відновних практик у сучасному освітньому просторі»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.1 Орієнтовний перелік практичних завдань

Вебконференція з актуальних питань. Тема: «Професійний капітал практичного психолога: інтеграція ресурсних стратегій та відновних практик у сучасному освітньому просторі»

 

Питання до конференції

 

 1. Проблема трансформації конфліктів та створення безпеки

2. Проблема стабілізації учасників освітнього процесу в кризі

3. Взаємодія практичного психолога з батьками дітей з ООП

4. Роль практичного психолога у роботі команди психолого-педагогічного супроводу (з досвіду роботи)

Знання і розуміння:

• сучасних тенденцій розвитку освіти – реформи української середньої школи як консолідованої мети всіх гілок влади і українського суспільства у цілому;
• психолого-педагогічного супроводу учасників освітнього процесу, підтримки навчання, виховання, розвитку дитини в освітньому середовищі та родині;
• інструменти психологічної підтримки учасників освітнього процесу; 
•  методики психоемоційної стабілізації особистості; 
• пріоритети психологічної допомоги та емоційної підтримки в освітньому середовищі. 

 

        Розвинені вміння:

• створювати психологічно безпечний освітній простір;
• моделювати ситуації, що потребують критичного мислення й нестандартного розв’язання проблем, розвитку емоційного інтелекту, креативності, громадянськості, лідерства, спілкування та співпраці;
• планувати й вибудовувати індивідуальну освітню траєкторію учня;
• упроваджувати засади педагогічного партнерства в освітній процес;
• надавати психосоціальну підтримку в кризових умовах/ситуаціях;
• уживати превентивні заходи щодо булінгу;
• здійснювати особистісну саморегуляцію емоційних станів і почуттів, розвивати психологічну стійкість/резильєнтність; 
• аналізувати специфіку виникнення і протікання травмуючих ситуацій та їх вплив на особистісне і професійне становлення.
•  Диспозиції (цінності, ставлення):
• здатність планувати освітній процес на засадах Концепції Нової української школи;
• гуманістична спрямованість освітнього процесу;
• дитиноцентризм, цінність особистості, впровадження демократичних цінностей (повага до багатоманітності, право вибору, формування спільноти, полікультурність); 
• готовність до змін, постійний професійний розвиток;
• рефлексія власної професійної практики, саморозвиток.