ПСИХОСОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ'Я ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ В СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

МОДУЛЬ І. МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я ТА ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ В СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Тема 1.1. Ментальне здоров’я та психологічне благополуччя здобувачів освіти: сутність, вікові особливості, чинники ризику та захисні ресурси

Поняття ментального здоров’я та психологічного благополуччя здобувачів освіти, їх основні складові та значення для гармонійного розвитку особистості. Вікові особливості емоційного, когнітивного, соціального та поведінкового розвитку дітей і підлітків. Вікові кризи та особливості їх прояву в освітньому середовищі. Основні біологічні, психологічні, сімейні, соціальні та освітні чинники, що впливають на ментальне здоров’я здобувачів освіти. Вплив війни, вимушеного переміщення, втрат, тривалого стресу, невизначеності та травматичних подій на психологічне благополуччя дітей і підлітків. Чинники ризику виникнення психоемоційного неблагополуччя та особливості його прояву в різні вікові періоди. Захисні чинники та особистісні, сімейні, соціальні й освітні ресурси збереження і зміцнення ментального здоров’я. Значення емоційної саморегуляції, стресостійкості, резильєнтності та соціальної підтримки для психологічного благополуччя здобувачів освіти. Роль сім’ї, педагогічних працівників, однолітків та психологічно безпечного освітнього середовища у збереженні й зміцненні ментального здоров’я дітей і підлітків.

Тема 1.2. Вплив сучасного освітнього середовища на ментальне здоров’я здобувачів освіти: психологічні ризики, стресові чинники та ресурси підтримки

Поняття освітнього середовища та його вплив на ментальне здоров’я і психологічне благополуччя здобувачів освіти. Основні психологічні, соціальні та освітні чинники ризику: навчальне перевантаження, стрес, тривожність, труднощі адаптації, конфлікти, соціальна ізоляція, булінг, кібербулінг, дискримінація та порушення міжособистісної взаємодії. Вплив воєнних і кризових подій, вимушеного переміщення, втрат, тривалої невизначеності та інформаційного навантаження на психоемоційний стан дітей і підлітків. Вікові особливості реагування здобувачів освіти на стресові чинники сучасного освітнього середовища. Основні емоційні, поведінкові, когнітивні, соціальні та психосоматичні прояви психоемоційного неблагополуччя. Захисні чинники та психологічні ресурси збереження ментального здоров’я: підтримувальні взаємини, позитивний психологічний клімат, соціальна підтримка, відчуття безпеки, емоційна саморегуляція, стресостійкість і резильєнтність. Роль педагогічного працівника у створенні сприятливого освітнього середовища, своєчасному розпізнаванні ознак психоемоційного неблагополуччя та організації психосоціальної підтримки здобувачів освіти.

МОДУЛЬ ІІ. ТЕХНОЛОГІЇ РАННЬОГО ВИЯВЛЕННЯ ПСИХОЕМОЦІЙНИХ І ПОВЕДІНКОВИХ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

Тема 2.1. Сучасні технології психосоціальної підтримки здобувачів освіти у стресових і кризових ситуаціях

Сутність, мета та основні принципи психосоціальної підтримки здобувачів освіти. Особливості психоемоційного реагування дітей і підлітків на гострий і тривалий стрес, кризові події та складні життєві обставини. Психологічні потреби здобувачів освіти у стресових і кризових ситуаціях. Сучасні технології первинної психосоціальної підтримки, доступні для застосування педагогічними працівниками. Методи встановлення підтримувального контакту, активного слухання, емоційної стабілізації та відновлення відчуття безпеки, спокою і контролю. Техніки заземлення, дихальної саморегуляції, зниження психоемоційного напруження та актуалізації психологічних ресурсів. Підтримувальна комунікація та формування безпечної взаємодії зі здобувачами освіти. Алгоритм дій педагогічного працівника у стресових і кризових ситуаціях. Межі професійної компетентності педагога та своєчасне залучення практичного психолога, соціального педагога, батьків та інших відповідних фахівців.

Тема 2.2. Первинна психологічна підтримка здобувачів освіти: принципи, методи та алгоритми дій педагога

Поняття, мета та основні принципи первинної психологічної підтримки здобувачів освіти. Психологічні потреби дітей і підлітків у стресових, кризових та складних життєвих ситуаціях. Ознаки психоемоційного неблагополуччя, що потребують уваги та підтримки з боку педагогічного працівника. Принципи безпеки, спокою, довіри, поваги, конфіденційності та недопущення стигматизації. Методи підтримувальної комунікації, активного слухання, емоційного прийняття та відновлення відчуття безпеки й контролю. Техніки первинної стабілізації психоемоційного стану, заземлення та зниження емоційного напруження. Алгоритм дій педагогічного працівника при виявленні ознак психологічного неблагополуччя або кризового стану: встановлення контакту, оцінювання актуальних потреб і безпеки, надання первинної підтримки, інформування відповідальних осіб та залучення відповідних фахівців. Межі професійної компетентності педагога. Взаємодія з практичним психологом, соціальним педагогом, батьками або законними представниками та своєчасне спрямування здобувача освіти до спеціалізованої допомоги за потреби.

Тема 2.3. Травмоінформований підхід у педагогічній взаємодії зі здобувачами освіти, які пережили травматичні події

Сутність та основні принципи травмоінформованого підходу в педагогічній діяльності. Особливості реагування дітей і підлітків на травматичні події, втрату, вимушене переміщення, тривалий стрес та кризові ситуації. Вплив травматичного досвіду на емоційний стан, поведінку, увагу, пам’ять, навчальну мотивацію та міжособистісну взаємодію здобувачів освіти. Основні принципи травмоінформованої педагогічної взаємодії: психологічна і фізична безпека, довіра, передбачуваність, підтримка, партнерство, врахування індивідуальних потреб та недопущення повторної травматизації. Технології підтримувальної комунікації та створення відчуття безпеки й стабільності. Практичні способи організації освітньої діяльності з урахуванням потреб здобувачів освіти, які пережили травматичні події. Формування ресурсного та підтримувального середовища в класі. Межі професійної компетентності педагогічного працівника, алгоритм дій у ситуаціях підвищеного психологічного ризику та взаємодія з практичним психологом, батьками й іншими фахівцями.

Тема 2.4. Технології психологічної стабілізації та відновлення психоемоційного стану здобувачів освіти в умовах стресу і кризи

Поняття психологічної стабілізації та її значення для відновлення психоемоційного стану здобувачів освіти. Особливості реагування дітей і підлітків на гострий і тривалий стрес, кризові та травматичні ситуації. Ознаки психоемоційного напруження, дезорганізації та виснаження. Принципи психологічної стабілізації: безпека, спокій, підтримка, передбачуваність та відновлення відчуття контролю. Техніки заземлення, дихальної саморегуляції, м’язової релаксації, переключення уваги та зниження емоційного напруження. Практики відновлення внутрішньої рівноваги, відчуття безпеки та психологічного ресурсу. Використання підтримувальної комунікації у взаємодії зі здобувачами освіти в умовах стресу і кризи. Технології поступового відновлення повсякденної активності, соціальної взаємодії та здатності до навчальної діяльності. Межі професійної компетентності педагогічного працівника та своєчасне залучення практичного психолога й інших фахівців у випадках вираженого психоемоційного неблагополуччя.

МОДУЛЬ ІІІ. ТЕХНОЛОГІЇ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ЗМІЦНЕННЯ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я, РОЗВИТКУ СТРЕСОСТІЙКОСТІ Й РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

Тема 3.1. Сучасні технології збереження та зміцнення ментального здоров’я здобувачів освіти

Поняття ментального здоров’я та психологічного благополуччя здобувачів освіти. Основні чинники збереження і зміцнення ментального здоров’я дітей і підлітків у сучасному освітньому середовищі. Сучасні підходи та технології підтримки психологічного благополуччя здобувачів освіти. Формування психологічної грамотності та культури турботи про ментальне здоров’я. Здоров’язбережувальні, психоедукаційні та соціально-емоційні технології в освітньому процесі. Розвиток навичок емоційної саморегуляції, управління стресом, адаптивних копінг-стратегій, стресостійкості та резильєнтності. Технології формування позитивних міжособистісних взаємин, соціальної підтримки та психологічних ресурсів здобувачів освіти. Інтеграція практик збереження ментального здоров’я у повсякденну освітню діяльність. Роль педагогічного колективу у створенні системи підтримки, збереження та зміцнення ментального здоров’я здобувачів освіти.

Тема 3.2. Технології розвитку емоційної саморегуляції та управління стресом у дітей і підлітків

Поняття емоційної саморегуляції та стресу, їх значення для збереження ментального здоров’я дітей і підлітків. Вікові особливості емоційного реагування на стресові ситуації. Основні ознаки психоемоційного напруження та стресових реакцій у здобувачів освіти. Формування навичок розпізнавання, усвідомлення та конструктивного вираження емоцій. Технології розвитку емоційної саморегуляції та управління стресом, доступні для застосування в освітньому процесі. Техніки дихальної саморегуляції, заземлення, релаксації, стабілізації емоційного стану та зниження психоемоційного напруження. Практики відновлення відчуття безпеки, внутрішньої рівноваги та психологічного ресурсу. Формування адаптивних способів подолання стресу та навичок самодопомоги. Роль педагогічного працівника у розвитку емоційної компетентності, навичок саморегуляції та конструктивного управління стресом у дітей і підлітків.

Тема 3.3. Формування стресостійкості та резильєнтності здобувачів освіти в умовах сучасних викликів

Поняття стресостійкості, життєстійкості та резильєнтності, їх значення для збереження ментального здоров’я і психологічного благополуччя здобувачів освіти. Вплив сучасних стресових чинників, кризових і складних життєвих обставин на психоемоційний стан дітей і підлітків. Особистісні, сімейні, соціальні та освітні ресурси стресостійкості й резильєнтності. Формування навичок емоційної саморегуляції та конструктивного подолання стресу. Технології психологічної стабілізації, релаксації, зниження емоційного напруження та відновлення психологічних ресурсів. Розвиток самоефективності, адаптивних копінг-стратегій, навичок вирішення проблем та звернення по соціальну підтримку. Практики формування позитивного ставлення до власних ресурсів і можливостей подолання труднощів. Педагогічні технології розвитку резильєнтності, доступні для застосування в освітньому процесі. Створення підтримувального освітнього середовища як ресурсу формування стресостійкості та резильєнтності здобувачів освіти.

Тема 3.4. Психоедукаційні технології та формування культури турботи про ментальне здоров’я здобувачів освіти

Сутність, мета та основні принципи психоедукації в освітньому середовищі. Формування у здобувачів освіти знань про ментальне здоров’я, психологічне благополуччя та чинники, що впливають на їх збереження і зміцнення. Розвиток навичок розпізнавання власних емоційних станів, стресових реакцій і психологічних потреб. Психоедукаційні технології формування навичок емоційної саморегуляції, конструктивного подолання стресу та відновлення психологічних ресурсів. Формування культури турботи про власне ментальне здоров’я та відповідального ставлення до психологічного благополуччя інших. Розвиток навичок своєчасного звернення по допомогу та подолання стигматизації психологічних труднощів. Використання інформаційних, інтерактивних, групових та практико-орієнтованих форм психоедукації. Роль педагогічного працівника у формуванні психологічної грамотності та культури ментального здоров’я здобувачів освіти. Взаємодія з практичними психологами, соціальними педагогами, батьками та іншими фахівцями у здійсненні психоедукаційної та профілактичної роботи.

Тема 3.5. Технології психосоціальної підтримки здобувачів освіти у стресових, кризових і складних життєвих ситуаціях

Сутність, мета та основні принципи психосоціальної підтримки здобувачів освіти. Особливості психоемоційного реагування дітей і підлітків на стресові, кризові та складні життєві ситуації. Визначення актуальних психологічних потреб і ресурсів здобувачів освіти. Технології первинної психосоціальної підтримки в межах професійної компетентності педагогічного працівника. Методи емоційної стабілізації, відновлення відчуття безпеки, контролю та передбачуваності. Техніки заземлення, дихальної саморегуляції, зниження психоемоційного напруження та відновлення внутрішніх ресурсів. Застосування підтримувальної та ненасильницької комунікації у взаємодії з дітьми і підлітками. Особливості підтримки здобувачів освіти, які пережили втрату, вимушене переміщення, травматичні події або тривалий стрес. Визначення меж професійної компетентності педагога та своєчасне спрямування здобувача освіти до практичного психолога або іншого відповідного фахівця.

Тема 3.6. Створення психологічно безпечного та підтримувального освітнього середовища як умова збереження ментального здоров’я здобувачів освіти

Сутність і основні характеристики психологічно безпечного та підтримувального освітнього середовища. Принципи психологічної безпеки, довіри, поваги, прийняття, доступності підтримки та недопущення стигматизації. Формування сприятливого психологічного клімату, культури взаємоповаги та підтримувальної комунікації в закладі освіти. Профілактика булінгу, насильства, дискримінації, соціальної ізоляції та інших чинників, що негативно впливають на ментальне здоров’я здобувачів освіти. Міждисциплінарний підхід до збереження та зміцнення ментального здоров’я здобувачів освіти. Функції та межі професійної компетентності педагогічного працівника, практичного психолога, соціального педагога та інших фахівців. Партнерська взаємодія з батьками та законними представниками. Дотримання принципів конфіденційності, етичності, дитиноцентризму та пріоритетності інтересів дитини. Формування командного підходу до психосоціальної підтримки та збереження ментального здоров’я здобувачів освіти.

Алгоритм взаємодії та спрямування у випадках психоемоційного неблагополуччя або підвищеного психологічного ризику: виявлення ознак психоемоційного неблагополуччя або психологічного ризику; первинна оцінка ситуації в межах професійної компетентності педагога; забезпечення психологічної та фізичної безпеки здобувача освіти; надання первинної психосоціальної підтримки; інформування та взаємодія з відповідальними фахівцями, батьками або законними представниками; своєчасне спрямування здобувача освіти до відповідного профільного фахівця за потреби; подальша педагогічна підтримка, командна взаємодія та моніторинг психоемоційного стану здобувача освіти.

МОДУЛЬ IV. ПСИХОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНЕ ТА ПІДТРИМУВАЛЬНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ: ПРОФЕСІЙНА ВЗАЄМОДІЯ, РЕФЛЕКСІЯ ТА ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ПЕДАГОГА

Тема 4.1. Конференція з актуальних питань. Тема: «Психосоціальна підтримка та збереження ментального здоров’я здобувачів освіти: травмоінформований підхід, розвиток резильєнтності та створення психологічно безпечного й підтримувального освітнього середовища»

Обговорення актуальних проблем збереження та зміцнення ментального здоров’я і психологічного благополуччя здобувачів освіти в сучасних умовах. Презентація та обмін досвідом застосування сучасних технологій психосоціальної підтримки дітей і підлітків у стресових, кризових і травматичних ситуаціях. Аналіз практичних кейсів психоемоційного неблагополуччя та визначення ефективних способів педагогічної підтримки здобувачів освіти. Обговорення можливостей застосування травмоінформованого підходу, технологій емоційної саморегуляції, розвитку стресостійкості та резильєнтності. Визначення шляхів створення психологічно безпечного, підтримувального та здоров’язбережувального освітнього середовища. Рефлексія власної професійної діяльності та визначення ресурсів професійного розвитку і психологічного благополуччя педагога у сфері психосоціальної підтримки та збереження ментального здоров’я учасників освітнього процесу.

Тема 4.2. Підсумковий тест (за змістом програми навчання)

Перевірка рівня засвоєння слухачами теоретичних знань і практичних підходів щодо психосоціальної підтримки та збереження ментального здоров’я здобувачів освіти, розпізнавання ознак психоемоційного неблагополуччя, надання первинної психологічної підтримки, застосування травмоінформованого підходу, технологій розвитку емоційної саморегуляції, стресостійкості та резильєнтності, а також створення психологічно безпечного й підтримувального освітнього середовища. Оцінювання готовності слухачів застосовувати набуті знання, практичні вміння та технології психосоціальної підтримки у професійній педагогічній діяльності.

Знання і розуміння:

• основних складових ментального здоров’я та психологічного благополуччя здобувачів освіти, чинників ризику і захисних ресурсів;
• вікових особливостей психоемоційного розвитку дітей і підлітків, проявів стресу, тривожності, травматичних переживань, кризових станів та труднощів адаптації;
• основних принципів, форм і методів психосоціальної підтримки здобувачів освіти у складних життєвих, стресових і кризових ситуаціях;
• сучасних технологій збереження та зміцнення ментального здоров’я, розвитку емоційної саморегуляції, стресостійкості та резильєнтності здобувачів освіти;
• принципів травмоінформованого підходу, психоедукації та підтримувальної педагогічної взаємодії;
• основних засад створення психологічно безпечного, підтримувального, інклюзивного та здоров’язбережувального освітнього середовища;
• принципів міждисциплінарної взаємодії педагогів, практичних психологів, соціальних педагогів, батьків та інших фахівців у сфері збереження ментального здоров’я здобувачів освіти;
• меж професійної компетентності педагогічного працівника та алгоритмів своєчасного спрямування здобувачів освіти до відповідних фахівців у випадках підвищеного психологічного ризику.

Розвинені вміння:

• розпізнавати ознаки психоемоційного неблагополуччя, стресових і кризових станів та зміни в емоційному стані й поведінці здобувачів освіти;
• визначати основні чинники ризику та захисні ресурси ментального здоров’я дітей і підлітків та своєчасно реагувати на прояви психологічного неблагополуччя;
• застосовувати сучасні технології психосоціальної підтримки здобувачів освіти у складних життєвих, стресових і кризових ситуаціях;
• надавати первинну психологічну та психосоціальну підтримку здобувачам освіти в межах професійної компетентності педагогічного працівника;
• застосовувати травмоінформований підхід і технології підтримувальної комунікації у взаємодії зі здобувачами освіти;
• використовувати практики розвитку емоційної саморегуляції, стресостійкості та резильєнтності дітей і підлітків;
• створювати психологічно безпечне, підтримувальне та здоров’язбережувальне освітнє середовище, спрямоване на збереження і зміцнення ментального здоров’я здобувачів освіти;
• організовувати ефективну взаємодію з батьками, практичними психологами, соціальними педагогами та іншими фахівцями з питань психосоціальної підтримки і збереження ментального здоров’я здобувачів освіти;
• застосовувати алгоритми взаємодії та своєчасного спрямування здобувачів освіти до відповідних фахівців у випадках підвищеного психологічного ризику.

Диспозиції (цінності, ставлення):

• дитиноцентризм, повага до особистості, гідності, індивідуальних психологічних і психосоціальних потреб здобувачів освіти;
• усвідомлення цінності ментального здоров’я та психологічного благополуччя як важливих складових гармонійного розвитку особистості;
• відповідальне та етичне ставлення до питань збереження і зміцнення ментального здоров’я та надання психосоціальної підтримки здобувачам освіти;
• толерантність, емпатійність, конфіденційність, безоцінне ставлення та недопущення стигматизації здобувачів освіти, які переживають психологічні труднощі, стресові або кризові ситуації;
• орієнтація на створення психологічно безпечного, підтримувального, інклюзивного та здоров’язбережувального освітнього середовища;
• готовність до партнерської взаємодії з батьками, практичними психологами, соціальними педагогами та іншими фахівцями задля збереження ментального здоров’я учнів;
• готовність до професійної рефлексії, саморозвитку, турботи про власне психологічне благополуччя та навчання впродовж життя.