МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я 2.0: КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО РОЗВИТКУ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ЯК СКЛАДОВОЇ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

2.       НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Навчально-тематичний план побудований відповідно до мети, завдань та очікуваних результатів підвищення кваліфікації і спрямований на формування та вдосконалення загальних і професійних компетентностей керівників, педагогічних працівників, вихователів, вчителів, практичних психологів та соціальних педагогів закладів освіти щодо збереження ментального здоров’я, розвитку життєстійкості (резильєнтності) та ефективного управління психоемоційними ресурсами в освітньому середовищі.

Навчання здійснюється в інституційній формі (очна – денна, вечірня; дистанційна; змішана/очно-дистанційна) з використанням інтерактивних методів, що забезпечують активну професійну взаємодію учасників, обмін досвідом та практичне відпрацювання навичок розбудови безпечного й підтримуючого простору. Освітній процес інтегрує лекційні, практичні заняття та самостійну роботу із суворим переважанням практикоорієнтованих видів діяльності.

Особливістю є виражена практична спрямованість навчання, що передбачає опанування прикладного інструментарію психосоціальної підтримки і травма-інформованого навчання в умовах сучасних тривалих соціальних і воєнних викликів. Практичні заняття включають аналіз професійних кейсів і гострих стресових станів, виконання тренінгових вправ, відпрацювання технік саморегуляції, емоційної декомпресії та управління стресом (зокрема практик Mindfulness, «заземлення» та сенсорної інтеграції в укриттях). Також розглядаються полімодальні методи арт-терапії (робота з МАК-картами, мандалотерапія), інноваційні методи підтримки дітей у кризові періоди та моделювання «Локацій стійкості» й авторських «Чек-листів життєстійкості» для щоденного використання в освітньому процесі.

Самостійна робота слухачів передбачає: глибокий аналіз чинного нормативно-правового ландшафту та державних концепцій охорони психічного здоров'я; рефлексію власної професійної ролі в контексті збереження людського капіталу; проєктування коротких «хвилинок усвідомленості» для уроків чи педрад; моделювання алгоритмів підтримки дітей через терапевтичні об'єкти; розроблення персональних планів індивідуального відновлення ресурсу й професійної стійкості фахівців.

Підсумкові заходи спрямовані на комплексне оцінювання рівня сформованості професійних компетентностей слухачів на основі компетентнісного підходу. Вони включають проміжне оцінювання (експрес-тести, обговорення практичних кейсів), поточний контроль під час аудиторних занять, перевірку самостійних робіт, а також підсумкову атестацію у формі презентації розробленого «Чек-листа життєстійкості» або захисту авторського сценарію вправи з Mindfulness.

Зміст структуровано у 3 змістові модулі та 7 взаємопов’язаних навчальних тем (а також окремий блок самостійної роботи), що охоплюють пріоритетні напрями розвитку життєстійкості в закладах дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти.

Кількість годин, що відводиться на засвоєння змісту, складає: 15 год, з них: 4 год – лекційні заняття (не більше ніж 30%), 10 год – практична робота (не менше ніж 50%), 1 год – самостійна робота слухачів (до 20%).

3.       ЗМІСТ ПРОГРАМИ

МОДУЛЬ 1. ЕКОСИСТЕМА ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ТА МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я. НАУКОВО-ОСВІТНІЙ ПРОЄКТ «ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ»

Тема 1.1. Екосистема формування життєстійкості та ментального здоров’я. Науково-освітній проєкт «Життєстійкість». Теоретичний базис концепцій «безпека», «безпечний простір» та «психологічно безпечне освітнє середовище». Генезис поняття життєстійкості в сучасній психології. Презентація науково-освітнього проєкту «Життєстійкість»: мета, завдання та етапи реалізації. Аналіз міжнародного та українського досвіду організації безпечного освітнього простору в закладах дошкільної та загальної середньої освіти. Стратегії розбудови підтримуючого середовища: системний підхід та основні компоненти.

Тема 1.2. Нормативно-правова підтримка організації безпечного освітнього та підтримуючого середовища, формування ментального здоров’я та розвитку життєстійкості. Огляд та аналіз чинних нормативно-правових актів України, що регулюють питання безпеки життєдіяльності та психосоціальної підтримки в закладах освіти. Дотримання державних гарантій щодо захисту учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану та кризових ситуацій. Професійні стандарти вчителя, вихователя та практичного психолога в контексті забезпечення психологічного добробуту. Алгоритми імплементації положень «Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року» у практичну діяльність закладів освіти.

МОДУЛЬ 2. РЕСУРСНІ ПРАКТИКИ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ СТРЕСОМ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Тема 2.1. Ресурсні практики саморегуляції та управління стресом в освітньому середовищі. Психофізіологія стресу та нейропсихологія уваги. Практики Mindfulness для стабілізації емоційного фону. Методики «заземлення» та сенсорної інтеграції в умовах кризових ситуацій (робота в укриттях, подолання паніки).

Тема 2.2. Інноваційні методи психоемоційної підтримки дітей у кризові періоди. Роль терапевтичного об’єкта у роботі з дитячою тривогою. Емпатія та перенесення відповідальності як механізми зцілення. Протоколи м’якого втручання та підтримки дітей із досвідом травми в шкільному середовищі.

Тема 2.3. Полімодальні методи арт-терапії у роботі з педагогічним ресурсом та учнями. Використання метафоричних асоціативних карт (МАК) у роботі з професійною ідентичністю. Арт-педагогіка: мандалотерапія як метод гармонізації внутрішнього стану. Креативні методики моделювання успішного майбутнього.

МОДУЛЬ 3. ПРОЄКТУВАННЯ МОДЕЛЕЙ ПІДТРИМУЮЧОЇ ВЗАЄМОДІЇ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Тема 3.1. Проєктування моделей підтримуючої взаємодії учасників освітнього процесу. Складання «Чек-листа життєстійкості» для власного класу або закладу освіти. Добірка 3-х технік (майндфулнес, арт-техніка, комунікативна вправа) для щоденного використання в освітньому процесі.

Тема 3.2. Тематична дискусія «Маршрути стійкості»: інтеграція отриманих інструментів у професійну діяльність». Обговорення practical кейсів: як конкретний інструмент (наприклад, нейропсихологічна вправа чи робота з метафорою) може змінити динаміку в кризовому класі.

3.1.    ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

1. Аналіз ситуацій / кейсів: Розбір професійних ситуацій та гострих стресових станів слухачів, колег або дітей під час освітнього процесу. Обговорення алгоритмів м'якого втручання та стабілізації емоційного фону.
2. Розробка методичних матеріалів: Складання комплексного авторського «Чек-листа життєстійкості» для власного класу, групи або закладу освіти.
3. Практичні тренінгові вправи: Створення індивідуального набору-добірки з 3-х технік (майндфулнес, арт-техніка, комунікативна вправа) для щоденного використання з учнями у стресові періоди або під час перебування в укриттях.
4. Проєктна робота: Створення детального опису або візуальної моделі «Локації стійкості» (спеціального куточка саморегуляції) в закладі освіти чи в укритті.

3.2.    ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1. Аналіз освітнього ландшафту: Ознайомтеся з текстом Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року. Визначте три пріоритетні заходи, які можуть бути впроваджені у вашому закладі освіти вже протягом поточного навчального року.
2. Рефлексія професійної ролі: Опишіть, як розвиток життєстійкості (resilience) педагога безпосередньо впливає на збереження «людського капіталу» конкретного закладу освіти. Наведіть приклад з власного досвіду.
3. Нормативна база: Складіть перелік внутрішніх наказів чи інструкцій закладу освіти, які потребують оновлення з урахуванням сучасних стандартів психологічної безпеки та ментального здоров’я.
4. Проєктування «хвилинки усвідомленості»: Розробіть авторський сценарій короткої вправи з Mindfulness (до 3-х хвилин) для проведення під час уроку чи педради. Обґрунтуйте вибір техніки (дихальна, сенсорна чи когнітивна).
5. Моделювання підтримки через терапевтичний об'єкт: Опишіть алгоритм першого знайомства дитини з «собакою-обіймакою» (в межах методики Хібукі-терапії). Сформулюйте 3–4 ключові фрази, які допоможуть дитині відчути безпеку та відповідальність за іграшку.
6. Арт-терапевтичний ресурсний кейс: Оберіть одну техніку (мандалотерапія або робота з МАК-картами) та опишіть, як вона може бути використана для стабілізації емоційного стану групи (класу чи педагогічного колективу) після стресової події.
7. Дизайн підтримуючого середовища: Створіть візуальну модель або детальний опис «Локації стійкості» в закладі освіти (наприклад, оформлення куточка в класі чи зони в укритті). Які матеріали та інструменти саморегуляції ви б там розмістили?
8. План індивідуального відновлення: Розробіть персональний «Маршрут стійкості» на місяць, включивши в нього щоденні практики самодопомоги, які ви опанували під час курсу.

4.       СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Нормативно-правові документи:

1. Концепція розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 груд. 2017 р. № 1018-р.
2. Про затвердження плану заходів на 2024–2026 роки з реалізації Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 черв. 2024 р. № 572-р.
3. Про затвердження професійного стандарту «Вчитель закладу загальної середньої освіти» : Наказ Міністерства освіти і науки України від 29 серп. 2024 р. № 1225.
4. Про затвердження професійного стандарту «Практичний психолог закладу освіти» : Наказ Міністерства освіти і науки України від 24 лист. 2020 р. № 2425.

Основна та додаткова література:

1. Бондарчук О. І. Психологія життєстійкості особистості в умовах війни : навч. посіб. Київ, 2023.
2. Вознесенська О., Сидоркіна М. Арт-терапія у подоланні психічної травми. Київ : Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, Арт-терапевтична асоціація, 2015.
3. ОбійМи себе: практичний посібник психологічної самодопомоги для всієї родини / О. Гуляєва та ін. ; за ред. М. Лелик. Київ : ГО «ЦПД «Конфіденс», 2025. 46 с.
4. Перрі Б., Вінфрі О. Що з тобою сталося? Про травму, стійкість і зцілення / пер. з англ. Харків : Віват, 2023.
5. Перша психологічна допомога: посібник для працівників на місцях / ВООЗ. Київ : Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2017. 66 с.
6. Важливі навички в періоди стресу: ілюстрований посібник / Всесвітня організація охорони здоров’я. Женева : ВООЗ, 2020.

Інтернет-ресурси та цифрові матеріали:

1. Аптечка самодопомоги : Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?». URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 23.03.2026).
2. Ройз С. 42 практики для стійкості : онлайн-ресурс. URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 23.03.2026).
3. Ройз С. Картки сили : посібник для дітей та дорослих / ЮНІСЕФ. URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 23.03.2026).
4. Перша психологічна допомога: посібник для працівників на місцях / ВООЗ (електронна версія). URL: Перейти за покликанням (дата звернення: 23.03.2026).

у сфері знань:

• знання змісту нормативно-правових актів, що регулюють питання безпеки життєдіяльності, психологічної підтримки учасників освітнього процесу та захисту прав дітей;
•  сутності та взаємозв’язку концепцій ментального здоров’я, життєстійкості (резильєнтності) та людського капіталу;
• механізмів впливу стресу, гострої та хронічної травми на когнітивну, емоційну та поведінкову сфери особистості;
• психологічних особливостей дітей у кризових ситуаціях, а також ключових факторів ризику та захисту їхнього психоемоційного стану;
• принципів травма-інформованого підходу та сучасних моделей розбудови психологічно безпечного освітнього середовища;
• методології впровадження міжнародних та вітчизняних програм із підтримки психічного добробуту в закладах освіти
• здійснювати комплексну оцінку безпеки освітнього середовища в межах внутрішньої системи забезпечення якості освіти;

у сфері умінь:

• ефективно застосовувати техніки саморегуляції, емоційної декомпресії та управління стресом у професійній діяльності;
• вчасно розпізнавати маркери психологічних труднощів, ознаки вигорання та травматизації у себе, колег та учнів;
• надавати першу психологічну допомогу (ППД) відповідно до міжнародних протоколів (у межах компетенції педагога);
• моделювати та інтегрувати практики розвитку життєстійкості (SEL-навички) у щоденний освітній процес;
• будувати конструктивну та ненасильницьку комунікацію в умовах  підвищеної соціальної напруги;
• координувати партнерську взаємодію з батьками, адміністрацією та громадою для створення підтримуючого простору.

у сфері професійної позиції та ставлень:  

• усвідомлення пріоритетності психічного здоров’я та фізичної безпеки дитини як базової цінності освітнього процесу;
• дотримання принципів гуманізму, поваги до гідності, інклюзивності та недискримінації;
• високий рівень емпатії та толерантності у професійній взаємодії, дотримання норм педагогічної етики;
• відповідальне ставлення до плекання власного ресурсу як обов'язкової умови професійної стійкості;
• готовність до безперервного саморозвитку, гнучкість та відкритість до впровадження інноваційних психосоціальних практик.