САМОДОПОМОГА ПЕДАГОГІВ ТА ПСИХОСОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА УЧНІВ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ

МОДУЛЬ 1. СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В КОНТЕКСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСВІТИ: ВІД ГЛОБАЛЬНОГО ДОСВІДУ ДО УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЙ

Тема 1.1. Новий професійний стандарт – сучасний підхід НУШ до професійної діяльності учителя.

Професійний стандарт педагога в умовах Нової української школи  визначає сучасні компетентності, які має розвивати вчитель: педагогічну майстерність, цифрову грамотність, уміння працювати з різними категоріями учнів, рефлексувати й співпрацювати з громадою. Стандарт окреслює ролі вчителя новатора, фасилітатора навчання, наставника учнівської діяльності, що сприяє формуванню цілісної компетентної особистості та сприяє формуванню педагогічного трикутника учитель – учень – представники батьківської громади на засадах педагогіки партнерства, що надзвичайно необхідно в діяльності класного керівника у  формуванні сучасної освітньої парадигми для розвитку особистості здобувачів освіти в умовах реформування системи освіти України. Концептуальні засади впровадження соціально-емоційного навчання в контексті ідей Нової української школи, зокрема формування емоційного інтелекту, навичок саморегуляції, емпатії, відповідальної поведінки та конструктивної взаємодії. Міжнародний досвід реалізації програм СЕН (CASELS, Second Step, PATHS, RULER та ін.) і можливості їх адаптації до національного освітнього простору. Напрями інтеграції елементів соціально-емоційного навчання в освітній процес НУШ через навчальні предмети, виховну роботу та освітнє середовище школи.  Роль педагога у впровадженні СЕН та необхідності міждисциплінарної взаємодії всіх учасників освітнього процесу. 

 

Тема 1.2. Допомога та самодопомога в педагогічній практиці.

Допомога та самодопомога в практиці педагогічних працівників, у першу чергу, це -практики відновлення ресурсу,  це техніки та підходи, що сприяють відновленню психофізичного, емоційного та соціального ресурсу людини. До них належать дихальні вправи, усвідомленість, релаксація, тілесно-орієнтовані практики, саморефлексія, діяльнісні перерви, творчі вправи тощо. Ці практики допомагають знизити тривожність, посилити концентрацію, відновити енергію після стресових подій. Вони важливі для педагогів і учнів, оскільки сприяють стійкості до стресу, покращують взаємодію та навчальну активність. Практики ресурсного наповнення інтегруються в щоденну шкільну рутину.

 

Тема 1.3. Соціально-емоційне навчання як інвестиція в розвиток здорової особистості.

Нова Українська Школа, на відміну від традиційної, де основна увага зучереджувалася на  академічних знаннях учнівства, значну увагу приділяє формуванню в учениць і учнів соціально-емоційних навичок (які ще називають м’якими, гнучкими або навичками XXI століття, soft чи life skills), які  охоплюють поведінкові моделі, внутрішній стан, підходи до вирішення завдань, здатність управляти діями і почуттями. Уявлення про себе та світ, що втілюються в стосунках людини з оточенням, також є частиною соціально-емоційних навичок, формуванню яких сучасні педагогічні працівники приділяють велику увагу і роблять це різними методами. Соціально-емоційне навчання розглядається як знання, навички, переконання, підходи, поведінка та компетентності, що допомагають здобувачам освіти бути ефективними під час освітнього процесу й упродовж усього життя, також слугують підґрунтям для формування освітньої політики та вдосконалення вчительської професії, допомагають виокремити нагальні напрями діяльності та зони розвитку учасників освітнього процесу. 

 

 

МОДУЛЬ 2. НАСКРІЗНІ ВМІННЯ В РАМЦІ НУШ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В СИСТЕМІ РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

Тема 2.1. Психологічні особливості учнів різного віку. Методи виявлення та попередження булінгу.

Вивчення та усвідомлення психологічних особливостей учнів різного віку та навичкок протидії булінгу є ключовим елементом безпечного шкільного середовища. Вік дітей впливає на їхню емоційну регуляцію, потреби у взаємодії та поведінкові реакції. Важливо вміти виявляти ознаки булінгу, розуміти причини та наслідки цькування, а також застосовувати превентивні алгоритми: спостереження, опитування, інтерактивні вправи, навчальні програми. Ефективна протидія включає роботу з усіма учасниками освітнього процесу – учнями, батьками, педагогами. 

 

Тема 2.2. Цифрове благополуччя: пвлив цифрових технологій та психічне здоров’я дітей.     

Цифрове благополуччя – це безпека, гармонійне використання цифрових технологій з урахуванням психічного та фізичного здоров’я. Зростання екранного часу, соціальні мережі, ігри та онлайн-спілкування можуть як стимулювати розвиток, так і спричиняти стрес, тривожність, порушення сну, кібербулінг. У цьому модулі розглядають вплив цифрових практик на психіку дитини, принципи здорового медіаспоживання, навички цифрової грамотності, самообмеження та безпечної поведінки онлайн. Педагог має вміти формувати у дітей критичне ставлення до контенту, підтримувати баланс між онлайн- та офлайн-діяльністю.

 

Тема 2.3. Гра та шерінг у відновлювальних практиках. 

 

Тема присвячена можливостям використання гри та шеренгу Гра та шеринг (sharing – спільний обмін досвідом і емоціями) як потужних відновлювальних практик для дітей і дорослих. Через гру дитина виражає внутрішній досвід, реконструює травматичні події, розвиває творчість, співпрацю та соціальні навички. Шеринг створює простір для безпечного діалогу, взаємної підтримки та розуміння. У педагогічній практиці їх використовують у групах, заняттях SEL, арт-терапевтичних модулях. Гра і шеринг сприяють емоційній регуляції, відновленню ресурсу, зміцненню довіри і почуття спільності. Вчитель/ фасилітатор має забезпечити доброзичливу атмосферу та підтримати учасників.

 

Тема 2.4. Самодопомога: управління стресом, підтримка власного психічного здоров’я.

 

Самодопомога в даному занятті розглядається як  практики та навички, які людина може застосовувати самостійно для зниження рівня стресу, підтримки емоційного балансу та психічного здоров’я. Вона включає техніки управління стресом, усвідомленість, самоспостереження, фізичні практики, регуляцію сну та відпочинку, планування дій при стресових ситуаціях. Освітяни, що працюють у стресогенних умовах (наприклад, через війну), особливо потребують компетенцій самодопомоги для професійної стабільності та запобігання вигоранню. Самодопомога – це не заміна професійної допомоги, а важлива частина ресурсо-підтримуючої діяльності.

 

Тема 2.5.Превенція суїцидів у громаді (робота гейткіпера, надання першої психологічної нефахової допомоги). 

 

Превенція суїцидів в громаді – це комплекс заходів, спрямованих на зниження ризику самогубств через раннє виявлення ознак ризику, підтримку осіб у кризі та перенаправлення до фахівців. Підхід гейткіпера передбачає навчання небайдужих членів громади – освітян, соціальних працівників, волонтерів – помічати попереджувальні ознаки та надавати первинну психологічну підтримку й безпечну розмову. Основна мета – підвищити обізнаність, розвивати навички розпізнавання ризику і забезпечити людей ресурсами підтримки та спеціалізованою допомогою.

 

Тема 2.6.Основи роботи з дітьми, які пережили равму. 

 

Діти, що пережили травммівні події – війна, втрата близьких, насильство – мають специфічні емоційні, поведінкові та навчальні потреби. Основи роботи з ними включають розпізнавання травматичних реакцій, створення безпечного середовища, підтримувальної комунікації, адаптацію навчальних вимог та спрямоване реагування на потреби дитини. Практики травма-чутливої педагогіки сприяють стабілізації емоційного стану, розвитку довіри, зниженню тривожності та посиленню соціальної включеності. Важливо, щоб педагог знав межі власної компетентності і вмів залучати фахову допомогу. Цей модуль формує базові навички для роботи з травмованими дітьми у школі.

 

 

Психосоціальна підтримка тлумачиться як комплекс заходів, спрямованих на стабілізацію емоційного стану, забезпечення психологічної безпеки, ресурсної підтримки й сприяння адаптації учнів, педагогів і батьків в умовах війни та постійних стресових ситуацій. Вона включає першу психологічну допомогу, техніки зняття напруги, розвиток резилієнтності та систему взаємодії між педагогами, батьками і спеціалістами. Розглядається поняття «благополуччя» в освітньому контексті в умовах складних викликів: психологічна стійкість, емоційна компетентність, соціальна підтримка, безпечне середовище. Сфери благополуччя. 

Професійне благополуччя педагога. Що впливає на благополуччя педагога.  Соціально-емоційне навчання. Роль вчителя як фасилітатора. Стратегії підтримки благополуччя учасників освітнього процесу. Європейський досвід, кращі практики, адаптовані міжнародні методики, що успішно застосовуються у країнах ЄС для роботи з дітьми, які пережили кризові ситуації. Інтеграція вправ у заняття, стратегії відновлення вчителя та роль батьків. 

Тема 2.7. Базова психологічна та психосоціальна підтримка в умовах війни та повоєнного часу.

 

Базова психосоціальна підтримка як система практик, спрямованих на підтримку психологічного добробуту людей, які пережили воєнні травми або живуть у зонах конфлікту, розглядається на даному занятті. Вона включає розпізнавання психосоціальних потреб, створення безпечного середовища, базових комунікаційних навичок, надання інформації та підтримки в адаптації до нових умов. У воєнний та повоєнний періоди така підтримка сприяє стабілізації емоційного стану, відновленню відчуття безпеки й соціальної інтеграції. Методи та підходи адаптуються відповідно до контексту громади та ресурсів. Психологічна та психосоціальна підтримка тлумачиться як комплекс заходів, спрямованих на стабілізацію емоційного стану, забезпечення психологічної безпеки, ресурсної підтримки й сприяння адаптації учнів, педагогів і батьків в умовах війни та постійних стресових ситуацій. Вона включає першу психологічну допомогу, техніки зняття напруги, розвиток резилієнтності та систему взаємодії між педагогами, батьками і спеціалістами. Розглядається поняття «благополуччя» в освітньому контексті в умовах складних викликів: психологічна стійкість, емоційна компетентність, соціальна підтримка, безпечне середовище.

 

 

Тема 2.8. Методи надання першої психологічної допомоги в екстрених ситуаціях.

  

Перша психологічна допомога (ППД) – це негайне, короткотривале надання підтримки людині, яка пережила критичну подію. Мета – встановити контакт, знизити рівень надмірної тривоги, запобігти ескалації психологічного стресу, сприяти адаптації до подій. Методи включають активне слухання, емпатійне реагування, стабілізаційні техніки, орієнтацію на потреби людини та інформування про подальшу підтримку. ППД не є терапією, але створює фундамент для подальшого відновлення або звернення до фахівця. Цей модуль спрямований на набуття надзвичайно важливих компетентностей для реагування в кризових ситуаціях. Окрема увага приділяється превенція суїцидальної поведінки як комплексу дій, спрямованих на зниження ризику, підтримку психологічного здоров’я і створення безпечного середовища у школі та громаді. Ключове: раннє виявлення ризиків, комунікація з учасниками освітнього процесу, взаємодія з батьками й фахівцями, інформаційна просвіта та формування навичок саморегуляції.

 

 

1. Орієнтовний перелік практичних завдань.

 

  1. Проаналізувати, які ключові стратегії самодопомоги педагогів можуть бути ефективними для збереження їх психоемоційного благополуччя та професійної ефективності в умовах постійних стресових ситуацій (війна, пандемія, соціальні та економічні зміни)? 

  2. Визначити, як педагогам будувати стратегії психосоціальної підтримки учнів, щоб забезпечити їх адаптацію до зміненого середовища та мінімізувати негативні наслідки стресу і травми (особливо в умовах війни та повоєнного відновлення)? 

   3. З’ясувати, як партнерство між педагогами, батьками та іншими соціальними інститутами може бути розвинене для забезпечення комплексної психосоціальної підтримки учнів і педагогів під час кризових ситуацій та після них?   

 

1. Орієнтовний перелік питань для самостійного опрацювання

Тема 1.1.

1. Що таке рофесійний стандарт педагога в контексті НУШ?

 2. Які ключові компетентності визначає Стандарт?

 3. Як Стандарт впливає на оцінювання професійної діяльності вчителя? 

4. Які ролі педагога виділяє сучасний Стандарт? 

5. Яким чином Стандарт сприяє інноваційності в освіті?

Тема 2.6.

1. Які ознаки травматичного стрессу у дітей?

2. Які створити безпечне середовище для травмованої дитини ? 

3. Як підтримувати учнів, що пережили травму чи втрату? 

4. Чим травмо-чутлива педагогіка відрізняється відтрадиційного підходу ? 

5.  Коли слід звертатися до фахівців ?

• розуміння та осмислення сутності соціально-емоційного навчання, його ролі у формуванні наскрізних умінь учнівства, вимог державної освітньої політики щодо компетентнісного, діяльнісного та інтегрованого підходів;
• здатність інтегрувати СЕН в освітній процес для розвитку в учнівства наскрізних умінь, спільних для ключових компетентностей;
• здатність добирати та застосовувати інструменти СЕН для створення безпечного, здорового та інклюзивного освітнього середовища, сприятливого для соціально-емоційного розвитку й набуття наскрізних умінь усіма учасниками освітнього процесу;
• ціннісне ставлення до соціально-емоційного навчання, розвитку соціально-емоційних навичок та підтримки благополуччя педагогічних працівників і здобувачів освіти.