«Потреби дитини в умовах тривалого стресу: від “Що з нею?” до “Що їй потрібно?”»
формування практичної спроможності педагогічних працівників розпізнавати поведінкові прояви тривалого стресу як сигнали нервової системи, відокремлювати факти від оцінок, перевіряти гіпотези щодо потреб дитини, виявляти тригери та освітні бар’єри, застосовувати ко-регуляцію і доступні педагогічні мікродії для повернення дитини до навчальної участі
Суб’єкт підвищення кваліфікації:
Комунальна установа "Центр професійного розвитку, інноваційних освітніх технологій та супроводу" Криворізької міської радиІнформація про розробника (розробників):
Комунальна установа "Центр професійного розвитку, інноваційних освітніх технологій та супроводу" Криворізької міської радиОсоба (особи), які виконують програму:
Напрями підвищення кваліфікації:
- Інше: удосконалення компетентностей із психолого-педагогічної підтримки дітей в умовах стресу, створення безпечного освітнього середовища та застосування травмапедагогічних підходів
Форма (форми) підвищення кваліфікації:
- очна
Види підвищення кваліфікації:
- Інше: Практичне заняття Студії травмапедагогіки «Поруч»
Цільова група:
- Вчитель закладу загальної середньої освіти
Перелік професійних стандартів:
- «Вчитель закладу загальної середньої освіти» (2024)
Загальні компетентності педагогічних працівників за професійними стандартами:
- Керівник ЗЗСО. ЗК.02 Соціальна
- Керівник ЗЗСО. ЗК.04 Когнітивна
Складники системи освіти та рівні освіти:
- повна загальна середня освіта
Професійні компетентності за професійними стандартами педагогічних працівників:
- Вчитель ЗЗСО. Б3. Компетентність педагогічного партнерства
- Вчитель ЗЗСО. В1. Інклюзивна компетентність
- Вчитель ЗЗСО. Г2. Організаційна компетентність
- Вчитель ЗЗСО. Г3. Оцінювально-аналітична компетентність
- Вчитель ЗЗСО. Д1. Здатність до навчання впродовж життя
Практичне заняття Студії травмапедагогіки «Поруч» «Потреби дитини в умовах тривалого стресу: від “Що з нею?” до “Що їй потрібно?”»
- Розгляд особливостей поведінки дітей в умовах тривалого стресу та формування професійної позиції педагога, яка передбачає розмежування спостережуваних фактів і суб’єктивних оцінок, а також усвідомлення власного стану під час складної ситуації.
- Ознайомлення з базовими потребами дитини, які можуть актуалізуватися в умовах стресу: потребою у безпеці, передбачуваності, належності та впливі на ситуацію. Аналіз поведінкових реакцій як можливих сигналів про порушення цих потреб.
- Формування навички педагогічного дослідження поведінки дитини: висунення обґрунтованого припущення щодо потреби, визначення способу його перевірки та добір відповідної педагогічної дії без діагностування чи поспішного пояснення причин поведінки.
- Виявлення обставин, що передують складній поведінці дитини, та аналіз взаємозв’язку між ситуацією, пусковим чинником, поведінковою реакцією і наслідками. Визначення чинників освітнього середовища, які можуть посилювати напруження.
- Опрацювання способів зміни освітнього середовища відповідно до актуальної потреби дитини. Добір простих педагогічних дій, спрямованих на підвищення безпеки, передбачуваності, відчуття належності та можливості впливати на власну діяльність.
- Опанування способів підтримки дитини у момент емоційного напруження з урахуванням її актуального стану. Практичне відпрацювання педагогічного мовлення, надання посильного вибору та поступового переходу від стабілізації стану до відновлення навчальної активності.
- Визначення професійних меж педагога під час надання підтримки дитині, збереження правил і вимог освітнього процесу та пошук найменшої доступної навчальної дії. Узагальнення досвіду заняття й визначення конкретної зміни у власній педагогічній практиці.
Учасники набудуть/удосконалять:
- розуміння поведінкових проявів дитини в умовах тривалого стресу як можливих сигналів захисних реакцій нервової системи та незадоволених базових потреб;
- здатність відокремлювати спостережуваний факт від оцінки або ярлика та використовувати «мову камери» для опису складної поведінки;
- здатність застосовувати коротку самодіагностику власного стану й зберігати позицію ко-регуляції під час ескалації;
- здатність формулювати та перевіряти педагогічні гіпотези щодо потреб дитини, не підміняючи спостереження діагностуванням;
- здатність визначати можливі тригери й освітні бар’єри та добирати мінімальні зміни середовища для зниження напруги й підтримки участі;
- опанування алгоритмів ко-регуляції та 3-рівневої драбини вибору відповідно до стану дитини;
- здатність повертати дитину до посильної навчальної дії, зберігаючи правила, межі уроку та професійні межі ролі педагога.