Освітня програма підвищення кваліфікації практичних психологів та соціальних педагогів закладів дошкільної освіти «Професійний розвиток фахівців психологічної служби закладів дошкільної освіти в умовах сучасних освітніх викликів»

shevchukvv@zakinppo.org.ua

МОДУЛЬ 1. РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

(ЗНАННЯ ФАХОВИХ МЕТОДИК, ТЕХНОЛОГІЙ)

 

Тема 1.1. Вплив війни на психоемоційний розвиток дітей дошкільного віку 

Особливості впливу воєнних подій на психоемоційний стан, поведінку та розвиток дітей дошкільного віку. Психологічні реакції на небезпеку, втрату, розлуку, вимушене переміщення та зміну звичного середовища. Вікові особливості переживання стресових і травматичних подій дітьми дошкільного віку.

Прояви тривожності, страхів, емоційного напруження, порушень поведінки та регресивних реакцій у дітей. Особливості реагування батьків і педагогічних працівників на воєнні події та їхній вплив на емоційний стан дитини. 

Особливості спостереження за психоемоційним станом дитини в умовах воєнного стану. Виявлення потреб дітей, визначення чинників ризику і ресурсів. Психологічні підходи до створення передбачуваного, безпечного та стабільного середовища в закладі дошкільної освіти.

Тема 1.2. Перша психологічна допомога дітям та дорослим у кризових ситуаціях

Поняття кризової ситуації, психологічної кризи та першої психологічної допомоги. Основні принципи, завдання та етапи надання першої психологічної допомоги дітям і дорослим. Особливості реагування на гострі стресові реакції, страх, паніку, розгубленість, плач, ступор та інші емоційні прояви.

Особливості першої психологічної допомоги дітям дошкільного віку з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних потреб. Методи стабілізації емоційного стану, відновлення відчуття безпеки, встановлення контакту та залучення ресурсів дитини. Використання ігрових, тілесно-орієнтованих, дихальних та сенсорних технік.

Особливості взаємодії з батьками та педагогічними працівниками в кризових ситуаціях. Комунікація з людиною, яка переживає гострий стрес. Межі компетентності фахівця під час надання першої психологічної допомоги. Критерії визначення потреби у подальшій психологічній або медичній допомозі.

 

Тема 1.3. Психодіагностика емоційного стану дітей дошкільного віку

Поняття психодіагностики емоційного стану дитини. Мета, завдання та принципи психологічного обстеження дітей дошкільного віку. Вікові та індивідуальні особливості прояву емоцій, поведінки та способів реагування дитини.

Сучасні методи дослідження емоційного стану дошкільників: психологічне спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності, ігрові та проективні методики, стандартизовані діагностичні інструменти. Критерії добору методик відповідно до віку, мети обстеження та індивідуальних особливостей дитини.

Діагностика проявів тривожності, страхів, емоційного напруження, агресивності, труднощів саморегуляції та адаптації. Особливості проведення психодіагностики дітей, які пережили стресові або травматичні події. Інтерпретація результатів та недопущення діагностичних висновків лише на основі одного показника чи методики.

 

Тема 1.4. Психологічна профілактика тривожності, страхів та емоційних труднощів

Поняття тривожності, страху та емоційних труднощів у дітей дошкільного віку. Вікові особливості емоційного реагування та чинники виникнення стійкої тривожності. Вплив сімейного та освітнього середовища, стресових і травматичних подій на емоційне благополуччя дитини.

Основні напрями психологічної профілактики тривожності та страхів. Методи формування емоційної безпеки, передбачуваності та довіри. Ігрові, творчі, тілесні та релаксаційні технології зниження емоційного напруження. Розвиток навичок саморегуляції та конструктивного вираження емоцій.

Особливості профілактичної роботи з дітьми різного віку. Взаємодія психолога з педагогами та батьками щодо створення сприятливих умов для емоційного розвитку дитини. Профілактика закріплення неадаптивних способів реагування на страх і тривогу.

 

Тема 1.5. Розвиток емоційної компетентності та соціальних навичок дошкільників

Поняття емоційної компетентності та соціальних навичок дітей дошкільного віку. Структура емоційної компетентності: розпізнавання, розуміння, вираження та регуляція емоцій. Значення емпатії, комунікації, співпраці та взаємодії з однолітками для соціального розвитку дитини.

Психологічні умови розвитку емоційної обізнаності та соціальної компетентності дошкільників. Ігрові, комунікативні, творчі та ситуаційні методи формування навичок взаємодії. Розвиток уміння домовлятися, просити про допомогу, висловлювати власні почуття та враховувати емоційний стан інших.

Формування навичок конструктивного вирішення конфліктів, співпраці та взаємодопомоги. Розвиток саморегуляції та контролю поведінки. Особливості роботи з дітьми, які мають труднощі у спілкуванні та взаємодії з однолітками.

 

Тема 1.6. Психологічна профілактика та раннє виявлення труднощів розвитку дітей дошкільного віку

Поняття психолого-педагогічної профілактики та раннього виявлення труднощів розвитку. Вікові закономірності психічного розвитку дітей дошкільного віку та індивідуальні варіанти його перебігу. Основні напрями спостереження за пізнавальним, емоційним, мовленнєвим, соціальним і поведінковим розвитком дитини.

Ранні ознаки можливих емоційних, поведінкових, комунікативних, соціальних та інших труднощів розвитку. Методи спостереження, бесіди, аналізу діяльності та використання відповідного діагностичного інструментарію. Розмежування вікових особливостей, ситуативних труднощів і проявів, які потребують додаткового фахового вивчення.

Особливості взаємодії практичного психолога з педагогами та батьками під час обговорення виявлених труднощів. Етичне інформування батьків, недопущення стигматизації та необґрунтованого навішування діагностичних ярликів. Визначення подальших кроків та потреби у залученні інших фахівців.

 

Тема 1.7. Психологічне консультування батьків дітей дошкільного віку

Поняття, мета, завдання та принципи психологічного консультування батьків. Особливості консультативної взаємодії з батьками дітей дошкільного віку. Визначення запиту, аналіз проблемної ситуації та встановлення професійного контакту.

Консультування батьків з питань емоційного стану, поведінки, адаптації, розвитку та взаємодії дитини з однолітками й дорослими. Особливості обговорення результатів психологічного спостереження та діагностики. Надання рекомендацій щодо конструктивної взаємодії з дитиною та підтримки її емоційного благополуччя.

Особливості консультування батьків дітей, які пережили стрес, травматичні події, втрату, розлуку або вимушене переміщення. Техніки активного слухання, емпатійної комунікації, постановки запитань та надання зворотного зв’язку. Межі професійної компетентності психолога.

 

Тема 1.8. Соціально-педагогічний супровід дітей та сімей у складних життєвих обставинах

Поняття складних життєвих обставин та особливості їх впливу на дитину дошкільного віку і сім’ю. Основні соціальні, психологічні та педагогічні чинники ризику. Особливості потреб дітей і батьків, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Виявлення соціальних потреб дитини та сім’ї, оцінювання ресурсів і ризиків. Особливості соціально-педагогічного супроводу сімей, які переживають втрату, кризу, вимушене переміщення, матеріальні труднощі, сімейні конфлікти або інші складні обставини. Принципи партнерської взаємодії з родиною.

Міжвідомча та міждисциплінарна взаємодія у забезпеченні інтересів і потреб дитини. Взаємодія соціального педагога, практичного психолога, педагогів, адміністрації ЗДО, батьків та інших фахівців. Визначення ресурсів громади та можливостей отримання необхідної допомоги.

 

Тема 1.9. Профілактика насильства та жорстокого поводження з дітьми

Поняття насильства, жорстокого поводження та їх основні форми. Особливості проявів фізичного, психологічного, сексуального насильства, нехтування потребами дитини та булінгу в дитячому середовищі. Фактори ризику та захисні чинники у запобіганні насильству.

Ознаки можливого насильства та жорстокого поводження з дитиною. Особливості спостереження за змінами емоційного стану, поведінки та взаємодії дитини з дорослими й однолітками. Принципи безпечної комунікації з дитиною у разі виявлення можливих ризиків.

Психологічні та соціально-педагогічні технології профілактики насильства у закладі дошкільної освіти. Формування у дітей навичок безпечної поведінки, розпізнавання небезпечних ситуацій та звернення по допомогу. Просвітницька робота з батьками та педагогічними працівниками.

 

Тема 1.10. Професійна стійкість фахівця психологічної служби

Поняття професійної стійкості, психологічної ресурсності, саморегуляції та професійного вигорання. Чинники професійного стресу в діяльності практичного психолога та соціального педагога закладу дошкільної освіти. Вплив тривалого стресу, кризових ситуацій та роботи з травматичним досвідом на професійний стан фахівця.

Ознаки емоційного виснаження, вторинної травматизації та професійного вигорання. Методи самоспостереження та своєчасного виявлення власного психоемоційного перевантаження. Особливості збереження професійної ефективності в умовах підвищеного психологічного навантаження.

Техніки саморегуляції, емоційного відновлення та підтримання психологічного ресурсу. Професійні та особистісні ресурси фахівця. Значення супервізії, професійної взаємодії, колегіальної підтримки та дотримання балансу між професійною діяльністю й особистим життям.

 

МОДУЛЬ 2. ФОРМУВАННЯ У ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ СПІЛЬНИХ ДЛЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ВМІНЬ

 

Тема 2.1. Розвиток емоційного інтелекту дітей дошкільного віку

Поняття емоційного інтелекту та його значення для психічного розвитку дитини дошкільного віку. Основні складові емоційного інтелекту: розпізнавання, розуміння, вираження та регуляція емоцій. Вікові та індивідуальні особливості розвитку емоційної сфери дошкільників.

Методи та технології розвитку емоційної обізнаності дітей. Використання сюжетно-рольових ігор, казок, творчих завдань, вправ на розпізнавання та називання емоцій. Формування здатності розуміти емоційні стани інших людей та адекватно реагувати на них.

Розвиток навичок емоційної саморегуляції, конструктивного вираження почуттів та подолання емоційного напруження. Створення емоційно безпечного середовища для розвитку дитини. Врахування індивідуальних потреб дітей у процесі формування емоційної компетентності.

 

Тема 2.2. Формування навичок саморегуляції та керування поведінкою

Поняття саморегуляції та її значення для психічного й соціального розвитку дошкільника. Вікові особливості формування довільності, контролю емоцій та поведінки. Чинники, що впливають на здатність дитини регулювати власні дії та емоційні реакції.

Методи формування навичок самоконтролю, очікування, переключення уваги та дотримання правил. Ігрові, рухові, дихальні, тілесно-орієнтовані та релаксаційні вправи. Формування здатності зупиняти небажану поведінку, обирати прийнятний спосіб реагування та прогнозувати наслідки власних дій.

Особливості роботи з імпульсивністю, емоційними спалахами та труднощами поведінкової регуляції. Використання позитивного підкріплення, візуальних підказок, передбачуваних правил та послідовних вимог. Роль дорослого у формуванні навичок саморегуляції дитини.

Тема 2.3. Розвиток комунікативних умінь дошкільників

Поняття комунікативної компетентності та основні комунікативні вміння дітей дошкільного віку. Вікові особливості розвитку мовленнєвої та невербальної комунікації. Значення спілкування з дорослими та однолітками для соціального й емоційного розвитку дитини.

Формування навичок слухання, висловлення власної думки, прохання про допомогу, звернення із запитаннями та підтримання діалогу. Розвиток здатності розуміти невербальні сигнали, інтонацію та емоційний стан співрозмовника. Ігрові та комунікативні технології розвитку навичок спілкування.

Формування культури спілкування, уміння домовлятися, висловлювати незгоду прийнятним способом та вирішувати комунікативні труднощі. Подолання сором’язливості, невпевненості та інших бар’єрів у взаємодії.

 

Тема 2.4. Формування навичок співпраці та командної взаємодії

Поняття співпраці та командної взаємодії в дитячому колективі. Вікові особливості формування навичок спільної діяльності дошкільників. Значення взаємодопомоги, взаємоповаги та розподілу ролей у розвитку соціальної компетентності.

Ігрові та практичні технології формування навичок співпраці. Організація парної та групової діяльності, спільних ігор, творчих завдань і проєктів. Формування вміння домовлятися, розподіляти ролі, дотримуватися спільних правил та досягати спільного результату.

Розвиток відповідальності за власний внесок у спільну діяльність. Формування конструктивної взаємодії в ситуаціях незгоди та конфлікту. Створення умов для залучення до спільної діяльності дітей з різними освітніми та соціальними потребами.

 

Тема 2.5. Розвиток емпатії та соціальної компетентності

Поняття емпатії та соціальної компетентності дитини дошкільного віку. Основні складові соціальної компетентності: розуміння соціальних ситуацій, взаємодія, співпереживання, взаємодопомога та дотримання соціальних норм. Вікові особливості розвитку емпатійних проявів.

Методи розвитку здатності розпізнавати емоційні стани інших людей, розуміти їхні потреби та враховувати почуття у взаємодії. Використання казок, рольових ігор, проблемних ситуацій, обговорення життєвих історій та творчих завдань.

Формування навичок співпереживання, допомоги, підтримки однолітків та конструктивного реагування на емоційні труднощі інших. Розвиток позитивного ставлення до відмінностей між людьми. Профілактика байдужості, відторгнення та соціальної ізоляції.

 

Тема 2.6. Розвиток життєстійкості та адаптивності дітей

Поняття життєстійкості, адаптивності та психологічної резильєнтності. Значення цих характеристик для розвитку дитини дошкільного віку та подолання складних життєвих ситуацій. Вікові можливості формування адаптивної поведінки.

Чинники, що сприяють розвитку життєстійкості: безпечні стосунки, стабільне середовище, підтримка дорослих, позитивний досвід подолання труднощів та відчуття власної компетентності. Формування навичок пошуку ресурсів і звернення по допомогу.

Ігрові, творчі та практичні технології розвитку адаптивності. Формування здатності приймати зміни, долати труднощі, відновлюватися після невдач та знаходити конструктивні способи реагування. Особливості роботи з дітьми, які пережили стресові та травматичні події.

 

Тема 2.7. Розвиток толерантності, інклюзивності та прийняття різноманітності

Поняття толерантності, інклюзивності та прийняття різноманітності. Формування у дітей дошкільного віку позитивного ставлення до індивідуальних, культурних, мовних, соціальних та інших відмінностей. Значення безбар’єрного та недискримінаційного середовища для розвитку дитини.

Методи формування поваги до інших, прийняття відмінностей та взаємодопомоги. Використання казок, ігор, історій, творчих завдань та моделювання соціальних ситуацій. Формування навичок конструктивної взаємодії з дітьми, які мають особливі освітні потреби.

Профілактика упередженого ставлення, відторгнення, стигматизації та соціальної ізоляції. Формування культури взаємоповаги у дитячій групі. Особливості партнерської взаємодії з педагогами та батьками щодо формування інклюзивних цінностей.

 

Тема 2.8. Формування навичок самостійності та ініціативності дітей дошкільного віку

Поняття самостійності, ініціативності та дитячої суб’єктності. Вікові особливості формування самостійної поведінки дошкільників. Значення самостійності та ініціативності для розвитку впевненості, відповідальності та пізнавальної активності дитини.

Формування навичок самостійного виконання повсякденних дій, прийняття простих рішень та здійснення вибору. Створення ситуацій успіху та умов для прояву дитячої ініціативи. Підтримка самостійності дитини в ігровій, пізнавальній, творчій та побутовій діяльності.

Розвиток уміння ставити прості цілі, планувати послідовність дій, оцінювати результат та за потреби звертатися по допомогу. Баланс між наданням дитині свободи дій і забезпеченням необхідних меж та безпеки. Запобігання надмірній опіці та необґрунтованому обмеженню дитячої ініціативи.

 

 

 

МОДУЛЬ 3. МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

 

Тема 3.1. Розвиток мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку

Основні компоненти мовленнєвого розвитку: словниковий запас, граматична правильність мовлення, зв’язність, діалогічне та монологічне мовлення, звукова культура. Взаємозв’язок мовленнєвого, когнітивного, емоційного та соціального розвитку дитини.

Методи та прийоми розвитку мовлення в освітній та ігровій діяльності: мовленнєві ігри, сюжетно-рольові та театралізовані ігри, казкотерапевтичні та творчі вправи, складання розповідей, описування предметів і ситуацій, обговорення емоцій та життєвих подій. Використання наочних, ігрових та інтерактивних засобів для стимулювання мовленнєвої активності дітей.

 

Тема 3.2. Психологічні умови розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь дошкільників

Комунікативно-мовленнєві уміння як основа взаємодії дитини з дорослими та однолітками. Особливості формування вміння слухати та розуміти співрозмовника, висловлювати власну думку, ставити запитання, підтримувати діалог, звертатися по допомогу, домовлятися та використовувати мовлення для регулювання спільної діяльності. Взаємозв’язок мовленнєвого розвитку з емоційною та соціальною компетентністю.

Психологічні умови розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь: емоційно безпечна атмосфера, позитивний досвід спілкування, підтримка дитячої ініціативи, моделювання дорослими конструктивних способів комунікації. Використання комунікативних ігор, рольового моделювання, вправ на активне слухання, розпізнавання емоцій, ведення діалогу та конструктивне розв’язання типових ситуацій взаємодії.

 

Тема 3.3. Професійне мовлення фахівця психологічної служби: техніки ефективної комунікації, ведення бесіди та формування довірливого контакту

Професійне мовлення фахівця психологічної служби як інструмент професійної взаємодії з дитиною, батьками, педагогічними працівниками та іншими фахівцями. Основні вимоги до професійної комунікації: доступність, доброзичливість, етичність, конфіденційність, відповідність віку й ситуації. Використання коректної професійної термінології та недопущення стигматизувальних характеристик і навішування ярликів.

Техніки ефективної комунікації: активне слухання, уточнення, перефразування, відображення емоцій, відкриті та закриті запитання, резюмування, надання конструктивного зворотного зв’язку. Особливості ведення індивідуальної та групової бесіди, встановлення контакту, підтримання діалогу, формулювання рекомендацій та обговорення складних професійних ситуацій.

МОДУЛЬ 4. НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ

УЧАСНИКАМ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

 

Тема 4.1. Психологічні особливості адаптації дитини до змін та нових життєвих обставин

Поняття адаптації дитини дошкільного віку до змін, нових умов життя та освітнього середовища. Психологічні механізми адаптації, чинники, що сприяють або ускладнюють пристосування дитини до нових обставин. Особливості реагування дітей на зміну місця проживання, складу сім’ї, режиму дня, умов перебування в закладі дошкільної освіти та інших значущих життєвих змін.

Ознаки успішної адаптації та прояви емоційного напруження, тривожності, регресивної або іншої поведінки, що може свідчити про труднощі пристосування. Методи психологічного спостереження, бесіди, ігрової взаємодії та аналізу поведінкових проявів. Психологічні технології полегшення адаптації, створення передбачуваного середовища, підтримки емоційного контакту та поступового залучення дитини до нової діяльності.

 

Тема 4.2. Подолання емоційного напруження та формування навичок самозаспокоєння у дошкільників

Поняття емоційного напруження та його прояви у дітей дошкільного віку. Взаємозв’язок емоційного стану, фізіологічного самопочуття та поведінки дитини. Чинники виникнення емоційного напруження, пов’язані з віковими особливостями, змінами життєвих обставин, стресовими ситуаціями, труднощами взаємодії та недостатньою сформованістю навичок саморегуляції.

Формування доступних для дошкільників способів зниження емоційного напруження: дихальні та рухові вправи, релаксаційні техніки, сенсорні та тілесно орієнтовані вправи, ігрові методи, творчі завдання. Навчання розпізнаванню власного емоційного стану, називанню емоцій та використанню простих способів самозаспокоєння.

 

Тема 4.3. Робота з дитячими страхами: психологічні методи та практичні технології

Страх як природна емоційна реакція та його значення для розвитку дитини. Вікові й ситуативні страхи дошкільників, їх причини та особливості прояву. Розмежування нормативних вікових страхів, ситуативних реакцій та стійких проявів, які можуть потребувати професійної уваги.

Психологічні методи роботи зі страхами: ігрові, казкотерапевтичні, творчі, проєктивні та тілесно орієнтовані техніки, вправи на емоційне відреагування та формування відчуття контролю над ситуацією. 

 

Тема 4.4. Психологічні особливості переживання дитиною втрати та розлуки

Психологічні особливості переживання дитиною втрати та розлуки. Вікові прояви суму, туги, тривоги, страху, гніву та інших емоційних реакцій. Особливості розуміння дитиною понять втрати, відсутності та смерті залежно від віку, досвіду та рівня когнітивного розвитку.

Форми психологічної роботи з дитиною у ситуації втрати або розлуки: емоційна підтримка, ігрові та творчі методи, казкотерапевтичні техніки, створення безпечного простору для вираження почуттів. Особливості розмови з дитиною про складні події, використання зрозумілих віку формулювань та підтримка звичних видів діяльності.

 

Тема 4.5. Формування відчуття безпеки та довіри у дітей, які пережили травматичні події

Психологічні наслідки травматичного досвіду для емоційного стану, поведінки та взаємодії дитини з дорослими й однолітками. Поняття психологічної безпеки, довіри та стабільності як важливих умов відновлення. Особливості реагування дошкільників на травматичні події з урахуванням віку та індивідуального досвіду.

Створення безпечного та передбачуваного середовища, стабілізаційні та ресурсні вправи, ігрові й творчі методи, відновлення відчуття контролю та передбачуваності. Використання простих рутин, зрозумілих правил, підтримувальних взаємодій та доступних дитині способів повідомлення про власні потреби.

Урахування того, що дитина може по-різному реагувати на травматичний досвід: уникати контакту, ставати надмірно активною, демонструвати страх, агресивність, регресивну поведінку або підвищену потребу в близькості. Недопустимість примусового обговорення травматичних подій та повторного відтворення травматичного досвіду.

 

Тема 4.6. Психологічна робота з проявами агресії, гніву та імпульсивності у дошкільників

Психологічні особливості агресії, гніву та імпульсивності у дітей дошкільного віку. Функції емоційних і поведінкових проявів, вікові особливості їх виникнення та чинники, що можуть їх посилювати. Розмежування ситуативних вікових проявів та стійких труднощів поведінкової регуляції.

Методи психологічної роботи: навчання розпізнаванню та називанню емоцій, безпечному вираженню гніву, використання ігрових ситуацій, рухових вправ, технік саморегуляції та моделювання конструктивних способів поведінки. Формування навичок зупинки, вибору способу дії, звернення по допомогу та врахування наслідків власних вчинків.

 

Тема 4.7. Технології розвитку позитивної самооцінки та впевненості дитини

Поняття самооцінки та її роль у становленні особистості дитини дошкільного віку. Взаємозв’язок самооцінки з емоційним благополуччям, мотивацією, самостійністю та взаємодією з однолітками. Чинники формування позитивного ставлення дитини до себе: досвід успіху, прийняття, підтримувальна взаємодія та адекватний зворотний зв’язок.

Психологічні технології розвитку позитивної самооцінки: створення ситуацій успіху, ігрові вправи, творчі завдання, рефлексивні прийоми, вправи на усвідомлення власних сильних сторін та досягнень. Формування впевненості через можливість вибору, прояв ініціативи, самостійне виконання посильних завдань та отримання конструктивного зворотного зв’язку.

 

Тема 4.8. Психологічний супровід дитячо-батьківських взаємин

Психологічні засади гармонійної взаємодії між дитиною та батьками. Значення емоційного контакту, прийняття, чутливості до потреб дитини, послідовності вимог та позитивної взаємодії для її емоційного і соціального розвитку. Особливості дитячо-батьківських взаємин у періоди змін, стресу та кризових життєвих обставин.

Методи психологічного супроводу: спостереження за характером взаємодії, консультативні бесіди, психопросвітницькі заходи, моделювання конструктивних способів спілкування, ігрові та практичні вправи для батьків і дітей. Формування навичок емоційного відгуку, активного слухання, встановлення меж та конструктивного реагування на поведінку дитини.

 

Тема 4.9. Консультативна робота з батьками щодо емоційних і поведінкових труднощів дітей

Особливості виникнення та прояву емоційних і поведінкових труднощів у дітей дошкільного віку. Психологічні, сімейні, соціальні та освітні чинники, що можуть впливати на поведінку дитини. Значення комплексного розуміння ситуації та відмови від однозначного пояснення поведінкових проявів.

Етапи консультативної роботи: уточнення запиту, збір необхідної інформації, визначення особливостей ситуації, формулювання спільних цілей, обговорення можливих способів реагування та визначення подальших кроків. Техніки активного слухання, уточнення, перефразування, надання конструктивного зворотного зв’язку та рекомендацій.

 

Тема 4.10. Межі компетентності практичного психолога та алгоритми перенаправлення 

Поняття професійної компетентності та меж відповідальності практичного психолога закладу дошкільної освіти. Розмежування психологічної допомоги, психолого-педагогічного супроводу, медичної, психіатричної, психотерапевтичної та інших видів професійної допомоги.

Ознаки ситуацій, у яких необхідне залучення інших фахівців: стійкі або виражені емоційні та поведінкові труднощі, ознаки можливого порушення розвитку, ризики для безпеки дитини, підозра на насильство чи жорстоке поводження, потреба в медичному або спеціалізованому обстеженні. 

 

МОДУЛЬ 5. СТВОРЕННЯ БЕЗПЕЧНОГО 

ТА ІНКЛЮЗИВНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА, 

ОСОБЛИВОСТІ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

 

Тема 5.1. Інклюзивне освітнє середовище: принципи та підходи

Підходи до створення інклюзивного середовища: забезпечення фізичної, психологічної та соціальної доступності, адаптація освітнього простору, використання різних способів комунікації та залучення дитини до спільної діяльності. Формування позитивного ставлення дітей до відмінностей, розвиток взаємодопомоги та взаємоповаги.

Урахування індивідуальних можливостей, потреб та особливостей розвитку кожної дитини. Попередження стигматизації, ізоляції, дискримінації та інших проявів виключення з дитячої спільноти. Особливе значення має створення емоційно безпечної атмосфери, у якій кожна дитина відчуває прийняття та належність до групи.

 

Тема 5.2. Психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами

Значення комплексного підходу до розвитку дитини, урахування її сильних сторін, індивідуальних потреб, можливостей та освітніх труднощів. Взаємозв’язок психологічного, педагогічного, соціального та інших напрямів допомоги.

Основні напрями супроводу: вивчення індивідуальних потреб дитини, визначення необхідних умов навчання, адаптація освітнього процесу, розвиток соціальної взаємодії, формування навичок самостійності та комунікації. Використання розвивальних, психопрофілактичних та консультативних технологій відповідно до потреб дитини.

Урахування вікових та індивідуальних особливостей, характеру освітніх потреб, рівня розвитку та можливостей дитини. Партнерська взаємодія з батьками як важлива умова ефективності супроводу. Дотримання принципів конфіденційності, поваги до гідності дитини, недискримінації та недопущення зниження очікувань щодо її розвитку.

 

Тема 5.3. Індивідуальні освітні потреби дітей дошкільного віку в умовах інклюзивного навчання

Підходи до виявлення та врахування індивідуальних освітніх потреб: систематичне спостереження, аналіз особливостей участі дитини в різних видах діяльності, бесіди з батьками та педагогами, оцінювання динаміки розвитку в межах професійної компетентності. Визначення умов, які сприяють активній участі дитини в освітньому процесі.

Урахування сильних сторін та ресурсів дитини поряд із труднощами. Недопустимість ототожнення особливих освітніх потреб із діагнозом або обмеженнями можливостей дитини. Важливість індивідуалізованого підходу, гнучкості освітнього середовища та партнерської взаємодії з родиною.

 

Тема 5.4. Адаптація та модифікація освітнього процесу відповідно до потреб дитини

Поняття адаптації та модифікації освітнього процесу, їх відмінності та значення в умовах інклюзивного навчання. Основні компоненти освітнього процесу, які можуть потребувати адаптації: організація простору, темп і тривалість діяльності, способи подання інформації, інструкції, форми взаємодії та способи залучення дитини до виконання завдань.

Підходи до добору адаптацій і модифікацій відповідно до індивідуальних потреб дитини. Використання візуальних підказок, альтернативних способів комунікації, додаткового часу, поетапних інструкцій, зміни складності або способу виконання завдання. Узгодження освітніх заходів між педагогами та фахівцями команди супроводу.

Урахування можливостей дитини та необхідності збереження її максимальної самостійності. Недопущення надмірного спрощення завдань або створення залежності дитини від допомоги дорослого. 

 

Тема 5.5. Рівні підтримки дітей з особливими освітніми потребами в закладі дошкільної освіти

Особливості визначення необхідного рівня підтримки та планування відповідних психолого-педагогічних заходів. Визначення конкретних умов, форм допомоги, адаптацій та інших заходів відповідно до індивідуальних потреб дитини. Значення систематичного спостереження та оцінювання динаміки для своєчасного перегляду заходів підтримки.

Урахування того, що потреби дитини можуть змінюватися залежно від віку, розвитку, життєвих обставин та умов освітнього середовища. Важливість комплексного підходу, узгодженості дій фахівців та батьків, а також орієнтації на розвиток самостійності й максимально можливу участь дитини в спільній діяльності.

 

Тема 5.6. Організація діяльності команди психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами

Мета та основні завдання команди психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами. Принципи командної роботи: партнерство, розподіл професійних ролей, узгодженість дій, спільне прийняття рішень, орієнтація на потреби та найкращі інтереси дитини. Значення участі батьків у плануванні та реалізації заходів супроводу.

Функції учасників команди та особливості міждисциплінарної взаємодії. Обмін професійно значущою інформацією, визначення індивідуальних потреб дитини, планування заходів підтримки, узгодження адаптацій освітнього процесу та розподіл відповідальності між учасниками. Значення регулярного обговорення результатів та динаміки розвитку дитини.

Недопущення дублювання функцій, суперечливих рекомендацій, перекладання відповідальності на окремого фахівця або виключення батьків із процесу прийняття рішень. Орієнтація на сильні сторони дитини та пошук узгоджених способів подолання освітніх бар’єрів.

МОДУЛЬ 6. ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТА ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

 

Тема 6.1. Цифрові технології у професійній діяльності практичного психолога та соціального педагога

Можливості цифрових ресурсів для організації психологічної просвіти, підготовки інформаційно-методичних матеріалів, планування професійної діяльності, обміну інформацією та взаємодії з учасниками освітнього процесу. Переваги та обмеження використання цифрових технологій у роботі з дітьми дошкільного віку.

Цифрові інструменти для створення презентацій, візуальних матеріалів, інтерактивних вправ, анкет, інформаційних пам’яток та інших ресурсів для дітей, батьків і педагогічних працівників. Використання онлайн-сервісів для організації професійної комунікації, дистанційної взаємодії та поширення психолого-педагогічної інформації. Доцільність використання штучного інтелекту як допоміжного інструменту за умови професійної перевірки створеного контенту.

 

Тема 6.2. Цифрова безпека та захист персональних даних учасників освітнього процесу

Поняття цифрової безпеки, цифрових ризиків та захисту персональних даних у професійній діяльності фахівців психологічної служби. Основні загрози цифрового середовища: несанкціонований доступ до інформації, фішинг, шкідливе програмне забезпечення, витік даних, небезпечне поширення фото- та відеоматеріалів, порушення конфіденційності.

Правила роботи з персональними даними дітей, батьків та працівників закладу дошкільної освіти.

Конфіденційність психологічної інформації, результатів психологічної роботи, консультаційних матеріалів та інших даних, доступ до яких має бути обмежений. 

 

Тема 6.3. Цифрові інструменти для психологічної просвіти, комунікації та взаємодії з учасниками освітнього процесу

Цифрові інструменти як засіб психологічної просвіти, професійної комунікації та взаємодії з батьками й педагогічними працівниками. Можливості цифрового формату для поширення психолого-педагогічних знань, підготовки інформаційних матеріалів, організації консультаційної та просвітницької роботи, а також підтримання професійного контакту в умовах дистанційної взаємодії.

Практичне використання онлайн-презентацій, відеоматеріалів, цифрових пам’яток, інтерактивних вправ, опитувань, електронних форм зворотного зв’язку та інших ресурсів. Добір цифрових інструментів відповідно до мети та потреб цільової аудиторії. 

 

МОДУЛЬ 7. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА КООРДИНАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ ТА СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

 

Тема 7.1. Науково-практичні конференції, конференції з обміну досвідом, тематичні дискусії, круглі столи, навчальні тренінги, майстер-класи, воркшопи

Конференції, тематичні дискусії та круглі столи як форми професійного діалогу. Обговорення актуальних проблем психологічного супроводу в умовах сучасних викликів, презентація ефективних практик, аналіз кейсів, обмін досвідом між практичними психологами, соціальними педагогами, науковцями та педагогічними працівниками. Розвиток професійної рефлексії та міжвідомчої взаємодії.

Навчальні тренінги, майстер-класи та воркшопи як практикоорієнтовані форми вдосконалення професійної компетентності. Опрацювання сучасних психологічних технологій, інноваційних методик діагностики, консультування, психопрофілактики, психокорекції та кризового втручання. Формування навичок фасилітації, медіації, ефективної комунікації, супервізійної взаємодії та професійної саморефлексії.

 

3.1. Орієнтовний перелік практичних завдань

З метою закріплення здобутих знань, формування практичних навичок та перевірки розуміння матеріалу учасники виконують практичні завдання, які відповідають тематиці програми та очікуваним результатам навчання.

Орієнтовні типи практичних завдань: 

аналіз ситуацій/кейсів (розбір професійних ситуацій з практики учасників; вирішення психологічних задач; обговорення варіантів дій у конфліктних ситуаціях) тощо;

розробка методичних матеріалів (створення планів занять, тренінгів; розробка презентацій, дидактичних матеріалів; написання алгоритмів дій або інструкцій); 

практичні тренінгові вправи (рольові ігри (моделювання ситуацій); робота в групах, парах); 

проєктна робота (розробка та презентація мініпроєктів); 

виконання тестових/діагностичних завдань (рефлексійні анкети, опитування, самооцінювання); 

робота з нормативними документами (аналіз змін у законодавстві; оцінка відповідності освітньої діяльності вимогам державних стандартів) тощо.

 

у сфері знань:

знати основні положення чинного нормативно-правового забезпечення діяльності практичного психолога та соціального педагога в системі дошкільної освіти;

розуміти цілі, завдання та особливості психолого-педагогічного і соціального супроводу дітей дошкільного віку;

знати сучасні підходи до створення безпечного, підтримувального та інклюзивного освітнього середовища;

розуміти особливості психологічної підтримки дітей, батьків і педагогів в умовах воєнного стану, стресу та кризових ситуацій;

у сфері умінь:

застосовувати сучасні форми і методи психопрофілактичної, консультативної, просвітницької та соціально-педагогічної роботи;

виявляти психологічні та соціальні потреби дітей дошкільного віку з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей;

надавати першу психологічну допомогу дітям та дорослим в умовах стресу, кризових ситуацій і травматичного досвіду;

здійснювати профілактику насильства, жорстокого поводження з дітьми та інших ризиків для їхнього психологічного благополуччя;

застосовувати сучасні підходи до підтримки дітей з особливими освітніми потребами та дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах

у сфері професійної позиції та ставлень:

демонструвати готовність до професійного розвитку, змін, гнучкість та адаптивність у професійній діяльності;

підтримувати власну професійну стійкість, використовувати навички саморегуляції та запобігати професійному вигоранню;

дотримуватися принципів професійної етики, конфіденційності, недискримінації та поваги до гідності дитини;

сприяти формуванню партнерських, довірливих і конструктивних взаємин між дитиною, родиною, педагогами та фахівцями закладу дошкільної освіти.