Заступники директорів із виховної роботи, педагоги-організатори (психологічний компонент)

Модуль 1. Психологія особистості здобувача освіти: розвиток індивідуальних властивостей, структури «Я» та формування самооцінки

Тема 1.1 Особливості соціального розвитку особистості. Умови розкриття та реалізації творчого потенціалу учнів

Поняття соціального розвитку особистості. Етапи соціалізації в дитячому та підлітковому віці. Вплив сімейного середовища на соціальні установки школяра. Шкільне середовище як фактор соціального розвитку. Поняття творчого потенціалу учня: компоненти, критерії, можливості. Методи виявлення та підтримки творчих здібностей школярів. Створення психологічних умов для розвитку креативності в класі. Психолого-педагогічна підтримка самовираження: основні засади.

Тема 1.2. Умови формування та розвитку здібностей дитини. Роль потреб у формуванні й розвитку особистості

Визначення здібностей: загальні та спеціальні. Фактори, що впливають на розвиток здібностей. Освітнє середовище як умова розвитку потенціалу дитини. Індивідуальні програми розвитку особистості. Поняття потреб та їх класифікація. Взаємозв’язок потреб і мотивації до самореалізації. Роль вчителя у виявленні, розвитку та підтримці здібностей. Практичні методики стимулювання розвитку здібностей.

Тема 1.3. Джерела внутрішньоособистісних конфліктів. Формування особистісних кордонів в учасників освітнього процесу

Поняття внутрішньоособистісного конфлікту. Основні джерела внутрішніх суперечностей в учнів. Вплив виховання на формування конфліктності. Прояви внутрішніх конфліктів у поведінці школяра. Поняття особистісних кордонів: психолого-педагогічний аспект. Порушення кордонів: наслідки для учнів. Особливості навчання дітей поваги до меж інших. Техніки встановлення й підтримки особистих кордонів.

Очікувані результати охоплюють:

Учитель знає: 

• індивідуальні особливості здобувачів освіти, вплив цих особливостей на засвоєння навчального матеріалу й успішну соціалізацію, ознаки погіршення психоемоційного стану (Б1.1.31);
• основні види самооцінки здобувачів освіти та їхні вияви (Б1.2.31);
• основні умови формування позитивної самооцінки здобувачів освіти (Б 1.2.32); 
• основні стратегії, що сприяють формуванню позитивної самооцінки здобувачів освіти (Б1.2.33); 
• сутність поняття «здібності», їх класифікацію, психологічні теорії розвитку здібностей, методи діагностики здібностей та інтересів учнів;
• структуру потреб і їхній вплив на особистість школяра;
• психологічні методи стимулювання творчості та самовираження здобувачів у закладі освіти;
• структуру особистісних меж та наслідки порушення психологічних кордонів, моделі підтримки особистої автономії учнів в умовах закладу освіти.

Учитель уміє:

• планувати і здійснювати освітній процес з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей здобувачів освіти (Б1.1.У1);
• укладати індивідуальну програму розвитку та / або індивідуальний навчальний план здобувача освіти (за потреби) у складі команди супроводу або самостійно (Б1.1.У2);
• визначати прояви завищеної чи заниженої самооцінки здобувачів освіти з метою їх коригування (Б1.2.УІ);
• створювати умови формування позитивної самооцінки здобувачів освіти (Б1.2.У2);
• використовувати основні стратегії роботи зі здобувачами освіти, що сприяють формуванню їхньої позитивної самооцінки (Б1.2.УЗ);
• спілкуватися з учасниками освітнього процесу та іншими особами (за потреби) про індивідуальні особливості здобувачів освіти, їхній вплив на засвоєння навчального матеріалу й успішну соціалізацію, важливість врахування психоемоційного стану (Б1.1.К1);
• спілкуватися з учасниками освітнього процесу про вияви самооцінки у здобувачів освіти й умови формування позитивної самооцінки (Б1.2.К1);
• відстежувати зміни щодо вікових та індивідуальних особливостей здобувачів освіти, їхнього психоемоційного стану і здійснювати необхідні адаптації / модифікації в освітньому процесі (Б1.1.В1);
• надавати рекомендації учасникам освітнього процесу щодо розвитку позитивної самооцінки й ідентичності здобувачів освіти (Б1.2.В1). 
• застосовувати диференційований підхід до кожного здобувача освіти в освітній діяльності;
• розробляти адаптивні освітні стратегії, створювати ситуації успіху для різних типів учнів, виявляти їхні здібності та таланти;
• інтегрувати потреби учнів у навчальний процес, стимулювати внутрішню мотивацію учнів до розвитку, створювати освітнє середовище для реалізації потенціалу школярів;
• регулювати вплив шкільного середовища на школярів, впроваджувати заходи з профілактики порушень особистісних кордонів та створювати простір взаємоповаги.

Учитель має ціннісні ставлення до: підтримки індивідуального темпу розвитку школярів; орієнтації на розвиток сильних сторін здобувачів освіти; усвідомлення цілісності впливів на особистість та її соціалізацію; активного сприяння гармонійному розвитку учнів;  проявів креативності у здобувачів освіти та віри у їхній особистісний потенціал; визнання відповідальності за формування сприятливого освітнього середовища; сприяння автономному розвитку школярів.

Модуль 2. Мотивація, взаємодія та розвиток спільноти здобувачів освіти: формування активного й безпечного навчального середовища

Тема 2.1. Формування мотиваційного освітнього середовища. Індивідуалізація мотиваційних впливів  у навчальному процесі

Поняття «мотиваційне освітнє середовище», його значення для формування активної освітньої позиції учня. Компоненти мотиваційного середовища: змістовий (цікавість, практичність матеріалу), емоційний (емоційне включення, атмосфера підтримки), організаційний (співпраця, активність). Роль особистості педагога у створенні мотиваційного середовища. Принципи індивідуалізації мотиваційних впливів. Психолого-педагогічні прийоми стимулювання індивідуальної мотивації. Розвиток рефлексії вчителя: оцінка власних мотиваційних підходів.

Тема 2.2. Структурні компоненти мотиваційної сфери особистості. Характеристика внутрішньої та зовнішньої мотивації

Значення мотивації в педагогічній діяльності. Роль мотивації у формуванні особистості учня. Психологічна структура мотиваційної сфери особистості. Мотиваційні теорії. Стадіальність мотиваційного процесу. Зовнішня та внутрішня мотивація. Мотиваційні стратегії особистості. Ситуативна динаміка мотивації та механізми психологічного захисту. 

Тема 2.3. Інструменти фасилітації та медіації для підтримки конструктивної взаємодії в класі

Поняття фасилітації та медіації в освіті: визначення, відмінності, спільні риси. Фасилітатор як координатор процесів. Методи фасилітації для учнівських обговорень («Світове кафе», «Шість капелюхів мислення», «Коло думок», «Метаплан»). Правила ефективної фасилітації в шкільному середовищі. Медіація як інструмент розв’язання конфліктів. Етапи медіаційного процесу. Створення культури діалогу в класі.

Очікувані результати охоплюють:

Учитель знає: 

• види пізнавальної діяльності здобувачів освіти (Б1.3.31);
• основні умови формування мотивації здобувачів освіти до навчання (Б1.3.32);
• різні практики, спрямовані на посилення взаємодії здобувачів освіти (Б1.4.31);
• сутність поняття “мотивація”, її психологічну структуру та функції в освітньому процесі;
• основні характеристики мотиваційного освітнього середовища;
• психологічні засади індивідуалізації мотиваційних впливів педагога.
• сутність процесів фасилітації та медіації, етапи фасилітаційного та медіаційного процесу;
• психологічні й соціальні особливості взаємодії між учнями різних вікових груп;
• специфіку розвитку шкільної спільноти (учнів і педагогів), роль вчителя у розгортанні взаємодії між здобувачами освіти;
• сутність понять «згуртованість», «спільна діяльність», «командна взаємодія», «психологічна сумісність».

Учитель уміє:

• застосовувати методи роботи, навчальні матеріали й завдання для розвитку пізнавальної діяльності здобувачів освіти (Б1.3.У1);
• створювати умови формування мотивації здобувачів освіти до навчання (Б1.3.У2);
• використовувати практики, що заохочують здобувачів освіти до ефективної взаємодії (Б1.4.У1);
• спілкуватися з учасниками освітнього процесу про мотивацію здобувачів освіти й умови формування мотивації здобувачів освіти до навчання (Б1.3.К1);
• взаємодіяти з учасниками освітнього процесу (Б1.4.К1);
• практикувати діалогічне спілкування на основі партнерства (Б1.4.К2);
• застосовувати різні підходи для формування мотивації та організації пізнавальної діяльності здобувачів освіти (Б.1.3.В2); 
• дотримуватися демократичних цінностей у професійній діяльності, заохочуючи кожного здобувача освіти виражати свою думку й брати участь у прийнятті рішень (Б1.4.В1);
• визначати індивідуальні мотиваційні особливості учнів;
• використовувати фасилітаційні техніки на уроках та позаурочних заходах з учнями; 
• виконувати базову медіаційну функцію для вирішення суперечок між школярами; 
• створювати середовище співпраці, де кожен учень почутий;
• планувати й реалізовувати проекти, що сприяють згуртуванню учнівського колективу;
• аналізувати ефективність методів і прийомів у власній педагогічній практиці щодо посилення пізнавального інтересу у здобувачів освіти;
• створювати та підтримувати позитивне мотиваційне освітнє середовище.

Учитель має ціннісні ставлення до: визнання мотивації як ключового чинника навчальної успішності; усвідомлення впливу власної педагогічної поведінки на мотивацію учнів (реалізація ролі «ініціатора цікавості»); готовності до безперервного вдосконалення власного підходу до мотивації здобувачів освіти та творчого підходу в роботі з учнями; готовності до професійної рефлексії і змін для створення та підтримки мотиваційного освітнього середовища; унікальності кожного учня та його мотивації до навчання.

Модуль 3. Психоемоційна компетентність педагога: усвідомлення власного стану, саморегуляція та конструктивна взаємодія в освітньому середовищі

Тема 3.1. Методи ненасильницької та безконфліктної комунікації

Методи ведення діалогу й сутність емпатійного слухання. Ненасильницьке спілкування як метод комунікації, розроблений М. Розенбергом (1960-ті рр.). Мета емоційно зрілого ненасильницького спілкування. Компоненти ненасильницького спілкування: спостереження без суджень і оцінок, ваші почуття та потреби, почуття та потреби інших (припущення), прохання. Алгоритм ненасильницького спілкування. Правила безконфліктної комунікації.

Тема 3.2. Заходи щодо запобігання та протидії насильству, булінгу (цькуванню) з урахуванням характерологічних особливостей учасників взаємодії 

Визначення понять «насильство», загальні поняття про булінг. Різновиди булінгу. Форми булінгу. Учасники булінгу. Загальні відомості про кібербулінг. Різновиди кібербулінгу. Робота з батьками: як говорити з дітьми про шкільний булінг; ознаки того, що дитина піддається булінгу; що варто знати про кібербулінг. Ознаки, притаманні дітям, які потерпають від насильства. Система профілактичної роботи з протидії насильству в закладі освіти.

Тема 3.3. Стратегії відновлення емоційного ресурсу вчителя: щоденні практики турботи про себе та баланс між роботою і відпочинком 

Зміст поняття «емоційна ресурсність». Основні принципи відновлення емоційного ресурсу. Практичні КПТ техніки відновлення емоційної рівноваги (усвідомлення тіла, «Безпечне місце», «Під ковдрою» тощо). Раціонально-емотивні техніки відновлення емоційної рівноваги. Залучення тілесних ресурсів. Ресурсно орієнтована модель BASIC Ph. Поради української психологині Ю. Джежелій.

Учитель знає: 

• різновиди й інтенсивність почуттів та емоцій, причини їх появи (Б2.1.31);
• сучасні форми, методи, технології та засоби навчання, що сприяють розвитку уваги; способи / методи саморегуляції, подолання стресу, керування емоціями, порозуміння (Б2.1.32);
• методи побудови конструктивної взаємодії з учасниками освітнього процесу;
• принципи діалогу та полілогу, емпатичного слухання, а також основи ненасильницької й безконфліктної комунікації;
• основи методу ненасильницького спілкування;
• превентивні дії щодо булінгу, насильства й дискримінації в освітньому середовищі; 
• способи ефективної взаємодії задля створення безпечного освітнього простору;
• можливості інтеграції сучасних здоров’язбережувальних технологій і ресурсів у навчальний процес;
• основні принципи та психологічні техніки відновлення емоційного ресурсу/рівноваги, техніки саморегуляції емоційного стану;
• етіології стресу / дистресу та його впливу на педагога, механізми збереження та відновлення ресурсів стресостійкості;
• способи самозбереження психічного здоров’я вчителя;
• фактори професійного вигорання педагога, ознаки стадій розгортання феномену, прийоми профілактики.

Учитель уміє:

• використовувати способи самозбереження психічного здоров’я, запобігання професійному вигоранню, керування власними емоціями (Б2.1.УІ);
• конструктивно реагувати на стрес, конфліктні ситуації, сприяти порозумінню (Б2.1.У2);
• застосовувати в освітньому процесі практики концентрації уваги, усвідомленого емоційного реагування, емоційної стійкості (Б2.1.УЗ);
• спілкуватися про способи самозбереження психічного здоров’я, запобігання професійному вигоранню, керування власними емоціями, сприяти порозумінню між учасниками освітнього процесу (Б2.1.К1);
• відстежувати власні відчуття, почуття, емоції і потреби, особисті стани, керувати емоційними станами й звертатися по допомогу (за потреби) (Б2.1.В1);
• використовувати методи конструктивної взаємодії з усіма учасниками освітнього процесу (учнями, колегами, батьками);
• вести діалог і полілог на основі поваги, рівності та активного, емпатичного слухання;
• дотримуватись принципів ненасильницької комунікації в освітньому середовищі;
• виявляти та попереджувати прояви булінгу, дискримінації та насильства серед учасників освітнього процесу;
• взаємодіяти з учасниками освітнього процесу для створення й підтримки безпечного, комфортного середовища;
• інтегрувати здоров’язбережувальні технології, ресурси та підходи в навчальний процес із метою формування психоемоційної стійкості учасників освіти.

Учитель має ціннісні ставлення до: партнерської взаємодії з усіма учасниками освітнього процесу, гнучкості та адаптивності; налагодження конструктивної, безконфліктної взаємодії з учасниками освітнього процесу; дотримання принципів недискримінації та поваги до відмінностей; організації безпечного освітнього середовища; створення умов для збереження психоемоційного здоров’я здобувачів освіти; використання здоров’язбережувальних технологій під час освітнього процесу; усвідомлення важливості збереження емоційного та психічного здоров’я як своєї особистості, так і кожного учня.

Модуль 4. Психосоціальна підтримка ментального здоров’я учасників освітнього процесу в умовах війни та в післявоєнний період

Тема 4.1. Вікові особливості проживання травматичного досвіду дітьми в період війни

Типові психологічні реакції дітей різного віку на психологічну травму. Роль гри, казки, малюнка в проживанні, подоланні та трансформації травматичного досвіду. Вплив сімейного середовища на стан дитини після травматичної події. Роль шкільного середовища в адаптації дитини з травматичним досвідом від воєнних подій. Особливості комунікації з дітьми різного віку на емоційно чутливі теми. Сигнали тривоги: маркери для залучення фахівця по роботі з психологічною травмою. Вправи та техніки на заспокоєння і саморегуляцію для дітей молодшого шкільного, підліткового та юнацького віку.

Тема 4.2. Поняття «резилієнс». Базові ресурси стресостійкості для дітей. Особливості розвитку резилієнс у дітей

Резилієнс (психологічна стійкість) як психологічний феномен. Компоненти резилієнс: емоційна, когнітивна, соціальна стійкість. Роль безпечного дорослого у формуванні резилієнс. Підтримка позитивного самосприйняття у дітей в закладі освіти. Стратегії розвитку навичок саморегуляції у школярів. Використання рутини та передбачуваності в роботі для розвитку  стресостійкості. Інтеграція вправ на резилієнс у навчальний процес.

Тема 4.3. Особливості спілкування з військовослужбовцями, які повертаються додому. Допомога родинам військовослужбовців

Психоемоційні стани військових після повернення: адаптація, тривожність, ПТСР. Специфіка взаємодії з ветеранами. Особливості комунікації з дітьми, батьки яких на війні, загинули або повернулися з набутою інвалідністю. Уразливість родин військовослужбовців: розлади, стрес, зміни в динаміці сім’ї. Формати діалогу без тиску, «мови співчуття». Робота з колективом учнів: уникнення стигматизації. 

Очікувані результати охоплюють:

Учитель знає:

• суть резилієнсу як здатності до психологічного відновлення після травми, основні компоненти резилієнсу: внутрішні (самоусвідомлення, саморегуляція) та зовнішні (соціальна підтримка, ритуали);
• фактори, що сприяють або заважають формуванню психологічної стійкості у дітей;
• практики, що допомагають розвивати резилієнс (майндфулнес, візуалізація, розповідання історій успіху тощо);
• особливості типових реакцій на травму в дітей молодшого шкільного віку та підлітків, специфіку реагування на травматичні події учнів юнацького віку;
• особливості колективної та вторинної травматизації;
• ознаки та прояви кризи в поведінці дітей різного віку;
• значення гри, творчості та символічних засобів як механізмів проживання травматичного досвіду;
• базові особливості поствоєнної адаптації, психологічні потреби сімей військових;
• емоційні й поведінкові реакції дітей, чиї батьки перебувають на фронті або загинули;
• етичні норми комунікації з родинами військових (що казати / не казати, чого уникати).

Учитель уміє:

• працювати з батьками для спільної підтримки дитини в умовах стресу;
• добирати методи психологічної підтримки відповідно до віку дитини та психоемоційного стану;
• впроваджувати вправи на розвиток емоційного самоконтролю, рефлексії, психологічної стійкості, зміцнювати у дітей відчуття внутрішнього контролю та впевненості;
• розпізнавати маркери психологічної травми у дітей (мовчазність, агресія, регресія тощо);
• налагоджувати безпечну та підтримуючу комунікацію з дітьми у кризі;
• визначати необхідність залучення фахівця (психолога, психотерапевта); 
• делікатно комунікувати з військовими та їх родинами без нав’язливості, використовуючи «мову підтримки»;
• виявляти підтримку без втручання;
• визначати власні емоційні потреби та реагувати на них екологічно.

Учитель має ціннісні ставлення до: усвідомлення ролі дорослого як стабілізуючого ресурсу для дитини у стресових умовах; прийняття ролі наставника, який допомагає будувати майбутнє; прагнення бути не лише вчителем, а й підтримуючим дорослим; готовності впроваджувати інновації та практики, що підтримують психічне здоров’я дітей; готовності до емоційної присутності, довготривалої підтримки та прийняття переживань дитини без оцінювання; визнання нормальності різних реакцій на ненормальні обставини (війна, розлука, втрата); індивідуальних потреб кожної дитини у проживанні складних обставин; готовності слухати дитину «між рядками» – через гру, малюнок, поведінку; поваги до гідності ветеранів; чутливості до досвіду інших; надання підтримки без оцінювання.

Рекомендовані джерела:

1. Абрамович Т. Психологічна компетентність у професійному розвитку педагога нової української школи / Т. Абрамович // Нова педагогічна думка. – 2021. – № 2 (106). – С. 83–88.
2. Бардин Н. М. Стресостійкість : навч. посіб. / Н. М. Бардин, Ю. Ц. Жидецький, Ю. І. Кіржецький ; за ред. Я. М. Когута. – Львів : Львів. держ. університете внутрішніх справ, 2021. – 204 с.
3. Большакова А. М. Особливості самоактуалізації та професійного вигорання у педагогів [Електронний ресурс] / А. М. Большакова, І. О. Віденєєв // Габітус. – 2022. – № 42. – С. 27–31. – Електрон. текст. дан. – Режим доступу : Перейти за покликанням (дата звернення: 29.04.2025).
4. Бринза І. В. Резилієнтність особистості в екстремальних і кризових ситуаціях : навч. посіб. для слухачів мікрокредитної програми «Психологія» в межах міжнар. проєкту Erasmus+ TURBO / І. В. Бринза, Н. М. Черненко. – О.: Університет ім. К Д. Ушинського, 2024. – 120 с.
5. Вааранен-Валконен Н. Психологічна підтримка та допомога дітям, які пережили травматичні події  [Електрон. ресурс] : навч.-метод. посіб. / Н. Вааранен-Валконен, Н. Заварова ; за заг. ред. О. Калашник. – К., 2022. – Електрон. текст. дан. – Режим доступу: Перейти за покликанням (дата звернення: 29.04.2025). 
6. Вирішення конфліктів в освітньому середовищі із застосуванням примирних процедур в онлайн-форматі [Електронний ресурс] : метод. посіб. / В. Л. Андрєєнкова, М. О. Мотилюк. – К., 2023. – 44 с. – Електрон. текст. дан. – Режим доступу : Перейти за покликанням (дата звернення: 29.04.2025).
7. Вікова психологія : конспект лекцій / уклад.: П. І. Сахно, Н. М. Теслик. – Суми : Сумський державний університет, 2024. – 190 с.
8. Войтович О. Проблема емоційної стійкості вихователя в спеціальних закладах дошкільної освіти [Електронний ресурс] / О. Войтович // Інноватика у вихованні. – 2021. – № 14. – С. 306–313. – Електрон. текст. дан. – Режим доступу : Перейти за покликанням (дата звернення: 29.04.2025).
9. Гершанов О. Основи роботи з травмою [Електрон. ресурс] / О. Гершанов. – Маріуполь, 2023. – 26 с. – Електрон. текст. дан. – Режим доступу: Перейти за покликанням (дата звернення: 29.04.2025). 
10. Гоулман Д. Емоційний інтелект / Д. Гоулман. – Х. : Віват, 2023. – 512 с.
11. Гуляс І. А. Психологія мотивації та цілепокладання в організації : навч. посіб. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Видавництво Людмила, 2024. – 176 с.
12. Дерев’янко С. П. Психологія емоційного інтелекту : навч.-метод. рек. / С. П. Дерев’янко. – Чернігів : НУЧК ім. Т. Г. Шевченка, 2023. – 80 с.
13. Діти і війна: монографія / В. Зливков, С. Лукомська, Н. Євдокимова, С. Ліпінська. – К. –Ніжин : Видавець ПП Лисенко М. М., 2023. – 221 с
14. Екман П. Психологія емоцій / П. Екман. – К.: Віват, 2020. – 240 с.
15. Калька Н. Основи арттерапії : практич. посіб. / Н. Калька, А. Легка. – Львів : Львів. державний ун-т внутрішніх справ, 2024. – 104 с.
16. Карамушка Л. М. Психічне здоров’я особистості під час війни: як його зберегти та підтримати : метод. рек. / Л. М. Карамушка. – К.: Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України, 2024. – 48 с.
17. Католик Г. Психологія особистості (в схемах, презентаціях і таблицях) : навч. посіб. / Г. Католик, Н. Калька. – Львів : ДУВС, 2022. – 158 с.
18. Кацавець Р. С. Психологія особистості : навч. посіб. – К.: Алерта, 2021. – 134 с.
19. Кокун О. М. Резилієнс-довідник : практ. посіб. / О. М. Кокун, Т. І. Мельничук. – К.: Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України, 2023. – 25 с.
20. Кошова І. В. Психологія девіантної поведінки : навч.-метод. посіб. / І. В. Кошова, О. Д. Кресан. – Ніжин : Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2021. – 226 с.
21. Миколайчук А. В. Нова українська школа: ресурси освіти для партнерської взаємодії / А. В. Миколайчук // Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. – 2023. – № 211. – С. 257–262.
22. Мотивація діяльності людини : навч. посіб. у схемах, таблицях, коментарях / З. Р. Кісіль, Д. В. Швець. – О.: Видавництво ОДУВС, 2023. – 154 с.
23. Наґоскі Е. Вигоряння. Стратегія боротьби з виснаженням / Е. Наґоскі. – Х.: КСД, 2023. – 320 с.
24. Пахомов І. В. Профілактика професійного та емоційного вигорання педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти : навч. посіб. / І. В. Пахомов. – Біла Церква : БІНПО ДЗВО УМО НАПН України, 2024. – 114 с.
25. Профілактика та корекція відхилень поведінки : навч.-метод. посіб. / уклад. Л. Мафтин. – Чернівці : Чернівец. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, 2021. – 368 с.
26. Психічне здоров’я особистості : підруч. для вищ. навч. закладів / С. Д. Максименко, Я. В. Руденко, А. М. Кушнєрьова, В. М. Невмержицький. – К.: Видавництво Людмила, 2021. – 438 с.
27. Психологічна безпека освітнього середовища: методи, технології, шляхи формування : практич. посіб. / В. В. Байдик [та ін.] ; за наук. ред. Н. В. Лунченко ; НАПН України, Укр. наук.-метод. центр практ. психол. і соц. роботи. – К.: УНМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2024. – 134 с.
28. Психологічна підтримка та допомога дітям, які пережили травматичні події : навч.-метод. посіб. [Електрон. ресурс] / авт.-упоряд. Н. Вааранен-Валконен, Н. Заварова ; за заг. ред. О. Калашник. – К., 2022. – 104 с. – Електрон. текст. дан. – Режим доступу:Перейти за покликанням (дата звернення: 29.04.2025). 
29. Психологія (загальна та вікова) : навч. посіб. / уклад. А. В. Аханова. – Луцьк : ПП Іванюк В. П., 2021. – 192 с.
30. Психологія девіантної поведінки особистості : навч. посіб. / уклад.: О. Д. Сафін, С. П. Байда. – Умань : Візаві, 2021. – 202 с. 
31. Психосоціальна підтримка учасників освітнього процесу : навч.-метод. посіб. [Електрон. ресурс] / В. Л. Андрєєнкова [та ін.]. – К., 2023. – 149 с. – Електрон. текст. дан. – Режим доступу: Перейти за покликанням (дата звернення: 29.04.2025). 
32. Романовська Д. Д. Розвиток емоційної саморегуляції педагогів України під час війни [Електрон. ресурс] / Д. Д. Романовська // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія. – 2022. – № 3. – С. 76–79. – Електрон. текст. дан. – Режим доступу:  Перейти за покликанням (дата звернення: 29.04.2025).
33. Роміцина Л. В. Стратегії формування навчальної мотивації учнів в умовах реформи «Нова українська школа» / Л. В. Роміцина // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. – 2022. – № 84. – С. 137–141.
34. Теоретичні питання вікової психології : навч. посіб. для закл. вищ. освіти ; 2-ге вид., випр. і допов. / В. П. Пісоцький, А. М. Горянська. – Ніжин, 2023. – 232 с.
35. Управління конфліктами : навч.-метод. посіб. / уклад. О. А. Єрмоленко, В. М. Лугова. – Харків : ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2023. – 112 с. 

Розвиток професійних компетентностей у галузі психології:

• планувати та здійснювати освітній процес з урахуванням вікових й індивідуальних особливостей здобувачів освіти;
• укладати індивідуальну програму розвитку та / або індивідуальний навчальний план здобувача освіти; 
• використовувати основні стратегії роботи зі здобувачами освіти, що сприяють формуванню їхньої позитивної самооцінки;
• застосовувати різні підходи до формування мотивації та організації пізнавальної діяльності здобувачів освіти;
• оволодіти сучасними технологіями психосоціальної допомоги.