УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: МЕХАНІЗМИ ТА ІННОВАЦІЇ

Модуль 1. Кризове управління системою соціальних послуг в умовах воєнного стану

Тема 1.1. Нормативно-правові засади та організація надання соціальних послуг в умовах воєнного стану. Закон України «Про соціальні послуги»: базові поняття, принципи, система надання соціальних послуг, права отримувачів. Класифікатор соціальних послуг: базові та комплексні послуги, їх зміст і обсяг. Порядок організації надання соціальних послуг (постанова Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 587): повноваження органів місцевого самоврядування, виявлення осіб у складних життєвих обставинах, прийняття рішення про надання послуги, індивідуальний план. Державні стандарти соціальних послуг як інструмент унормування якості. Особливості надання соціальних послуг в умовах воєнного стану: спрощені процедури, екстрене (кризове) втручання, робота з внутрішньо переміщеними особами, особами з інвалідністю внаслідок війни, сім’ями загиблих і військовослужбовців. Взаємодія надавача з військовими адміністраціями та структурами цивільного захисту.

 

Тема 1.2. Кризове управління надавачем соціальних послуг: безперервність діяльності, пріоритизація, релокація. Поняття кризового управління та його відмінність від операційного. Оцінювання ризиків для діяльності надавача соціальних послуг: безпекові, кадрові, інфраструктурні, фінансові. План забезпечення безперервності діяльності: критичні процеси, мінімально необхідний обсяг послуг, резервні канали комунікації, збереження документації та персональних даних. Пріоритизація послуг і отримувачів за умов обмежених ресурсів: критерії та етичні межі. Релокація установи та відновлення діяльності на новому місці. Організація роботи персоналу в умовах повітряних тривог, відключень електропостачання та обмеженої мобільності. Управління персоналом у кризі: підтримка працівників, профілактика професійного вигорання, супервізія. Комунікація надавача з отримувачами й громадою під час кризи.

 

Тема 1.3. Визначення потреб населення громади у соціальних послугах та планування їх надання. Визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах: мета, періодичність, відповідальні суб’єкти. Джерела даних: адміністративні дані, реєстри, опитування мешканців, звернення, дані закладів освіти, охорони здоров’я, центрів зайнятості, громадських організацій. Методи збору та опрацювання інформації; типові помилки й способи їх уникнення. Структурування результатів: перелік потреб, цільові групи, обсяг, територіальна доступність. Від потреби до послуги: визначення переліку соціальних послуг громади, вибір надавача (комунальний, недержавний), обґрунтування обсягу та вартості. Планування та бюджетування соціальних послуг: програмно-цільовий підхід, місцеві цільові програми, джерела фінансування. Зв’язок результатів визначення потреб зі стратегією розвитку громади.

 

 

Модуль 2. Інноваційні та цифрові технології у розвитку системи соціальних послуг в умовах воєнного стану

Тема 2.1. Цифрова трансформація системи соціальних послуг: інформаційні системи, реєстри, електронні сервіси. Цифровізація соціальної сфери як напрям державної політики. Інформаційні системи та реєстри у сфері соціального захисту: призначення, склад відомостей, порядок доступу. Електронні сервіси для отримувачів послуг: подання заяв, отримання довідок, інформування. Ведення обліку отримувачів та наданих послуг засобами цифрових інструментів; електронний документообіг надавача. Захист персональних даних отримувачів соціальних послуг: правові вимоги, організаційні та технічні заходи, типові порушення. Кібербезпека та інформаційна гігієна працівника соціальної сфери. Застосування сервісів спільної роботи (хмарні документи, віртуальні дошки, планувальники) в організації діяльності команди надавача.

 

Тема 2.2. Дистанційні та мобільні форми надання соціальних послуг. Інноваційні соціальні практики. Дистанційне консультування та супровід: можливості, обмеження, етичні вимоги. Телефонні та онлайн-канали підтримки, «гарячі лінії», месенджери: організація роботи й облік звернень. Мобільні бригади та виїзні форми обслуговування у віддалених і прифронтових населених пунктах: планування маршрутів, безпека персоналу, матеріально-технічне забезпечення. Інноваційні соціальні практики: денний догляд, підтримане проживання, соціальне таксі, інтегровані соціальні сервіси громади, послуги для ветеранів та членів їхніх сімей. Адаптація послуги до потреб конкретної цільової групи. Умови впровадження інновації: оцінювання доцільності, пілотування, масштабування, інституціоналізація. Аналіз практик інших громад та їх перенесення у власний контекст.

 

Тема 2.3. Моніторинг надання та оцінка якості соціальних послуг на основі даних. Порядок здійснення моніторингу надання та оцінки якості соціальних послуг (постанова Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 449): суб’єкти, періодичність, результати. Внутрішня та зовнішня оцінка якості: відмінності, сфера застосування. Показники якості соціальної послуги згідно з державними стандартами: адресність, своєчасність, доступність, законність, конфіденційність, повага до гідності отримувача. Методи збору інформації: вивчення документації, опитування отримувачів та їхніх родин, спостереження, бесіди з персоналом. Формування інструментарію: анкети, чек-листи, форми звітування. Опрацювання та інтерпретація отриманих даних; визначення статусу якості послуги. Підготовка звіту за результатами внутрішньої оцінки якості та плану заходів з усунення виявлених недоліків. Використання результатів моніторингу для прийняття управлінських рішень і коригування планів.

 

 

Модуль 3. Міжсекторальна взаємодія в управлінні розвитком системи соціальних послуг у територіальних громадах в умовах воєнного стану

Тема 3.1. Соціальне замовлення як механізм залучення недержавних надавачів: закупівля соціальних послуг. Поняття соціального замовлення та його місце в системі управління соціальними послугами. Правові підстави закупівлі соціальних послуг за бюджетні кошти. Недержавні надавачі соціальних послуг: громадські, благодійні, релігійні організації, фізичні особи — підприємці; умови внесення до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. Етапи соціального замовлення: визначення потреби, формування технічного завдання (специфікації) послуги, оголошення конкурсу, оцінювання пропозицій, укладення договору, контроль виконання, оцінювання результату. Розрахунок вартості соціальної послуги та обґрунтування бюджету. Типові ризики соціального замовлення й способи їх мінімізації. Контроль якості послуг, наданих недержавним надавачем. Переваги механізму для громади: розширення переліку послуг, гнучкість, залучення експертизи.

 

Тема 3.2. Міжсекторальне партнерство у громаді: взаємодія органів влади, громадських організацій, бізнесу та міжнародних партнерів. Територіальна громада як система взаємопов’язаних суб’єктів. Картування стейкхолдерів: органи місцевого самоврядування, комунальні установи, громадські та благодійні організації, заклади освіти й охорони здоров’я, бізнес, міжнародні організації, волонтерські ініціативи. Інтереси та ресурси кожного сектору; формулювання ціннісної пропозиції для партнера. Форми взаємодії: координаційні ради, меморандуми, спільні проєкти, спільне використання приміщень і транспорту, перенаправлення отримувачів. Побудова маршруту отримувача послуг між надавачами різних секторів. Запобігання дублюванню послуг і прогалинам у наданні. Комунікація з громадою та інформування про доступні послуги. Етика й прозорість партнерських відносин.

 

Тема 3.3. Залучення зовнішніх ресурсів: фандрейзинг, грантова діяльність, європейський досвід. Ресурси громади: внутрішні (бюджетні, майнові, кадрові, волонтерські) та зовнішні. Фандрейзинг у соціальній сфері: джерела, інструменти, етичні межі. Грантова діяльність: пошук донорів, аналіз умов конкурсу, відповідність пріоритетам донора. Структура проєктної заявки: обґрунтування проблеми, цільова група, мета і завдання, заходи, бюджет, показники результативності, сталість результатів після завершення проєкту. Типові помилки при підготовці заявок. Звітування перед донором і управління проєктом. Європейський досвід організації та розвитку системи соціальних послуг: деінституціалізація, послуги за місцем проживання, інтегровані соціальні сервіси, участь отримувачів у плануванні послуг; можливості та обмеження адаптації цього досвіду в українських громадах воєнного та повоєнного періоду.

 

 

 

Очікувані результати сформульовано за рівнями таксономії Б. Блума. Після опанування програми слухач:

 

на рівні знання та розуміння:

– відтворює вимоги законодавства щодо організації надання соціальних послуг та особливості їх застосування в умовах воєнного стану;

– пояснює зміст і послідовність визначення потреб населення громади у соціальних послугах;

– характеризує соціальне замовлення як механізм взаємодії органів влади з недержавними надавачами соціальних послуг;

– описує порядок здійснення моніторингу надання та внутрішньої оцінки якості соціальних послуг;

 

на рівні застосування та аналізу:

– аналізує дані про потреби населення територіальної громади та визначає пріоритетні соціальні послуги;

– застосовує цифрові інструменти для обліку отримувачів, планування роботи та дистанційного надання послуг;

– добирає показники для моніторингу та інтерпретує результати оцінки якості послуг;

– порівнює можливі джерела ресурсного забезпечення послуги й обґрунтовує вибір оптимального;

 

на рівні синтезу та оцінювання:

– розробляє план забезпечення безперервності діяльності надавача соціальних послуг у кризовій ситуації;

– проєктує технічне завдання (специфікацію) соціальної послуги для закупівлі у недержавного надавача;

– конструює карту міжсекторального партнерства громади та дорожню карту залучення ресурсів;

– оцінює результативність управлінського рішення за визначеними показниками й обґрунтовує пропозиції щодо його коригування;

 

на рівні ставлень і цінностей:

– демонструє відповідальність і професійну стійкість у прийнятті рішень за умов невизначеності;

– виявляє готовність до відкритої взаємодії з інститутами громадянського суспільства та прозорого використання ресурсів;

– усвідомлює пріоритет інтересів і гідності отримувача соціальних послуг в управлінських рішеннях.