ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ШКОЛЯРІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

МОДУЛЬ 1. ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ТА ПЛАНУВАННЯ СУПРОВОДУ ШКОЛЯРА З ООП

Тема 1.1 Психологічні потреби школяра з ООП і безпечне інклюзивне середовище. Сутність і принципи інклюзивного навчання, рівні підтримки, загальношкільний підхід до інклюзивності та безбар’єрності. Основні принципи універсального дизайну в навчанні та розумного пристосування. Особливі освітні потреби й типи освітніх труднощів учнів 1-11 класів. Вікові особливості молодших школярів, підлітків і старшокласників та їх урахування у взаємодії з учнем. Особливості педагогічної підтримки емоційної саморегуляції, комунікації та соціальної адаптації учнів початкової, базової та старшої школи з урахуванням вікових та індивідуальних потреб. Сильні сторони, ресурси, бар’єри участі й чинники психологічної безпеки. Передбачуваність, повага до гідності, недискримінація, підтримка суб’єктності й автономії. Ознаки емоційного перевантаження, стресу, тривоги, виснаження або труднощів соціальної адаптації, які педагог може спостерігати без встановлення діагнозу. Межі педагогічної підтримки та алгоритм залучення профільних фахівців.

Тема 1.2 Команда супроводу, педагогічне спостереження та планування індивідуальної підтримки. Роль команди психолого-педагогічного супроводу, учителя, асистента вчителя, практичного психолога, батьків і фахівців ІРЦ. Розмежування функцій учителя, асистента вчителя та інших учасників команди супроводу. Партнерська взаємодія у плануванні й реалізації ІПР. Професійне консультування, взаємопідтримка та елементи наставництва в інклюзивному освітньому середовищі. Педагогічне спостереження за участю, комунікацією, поведінкою, навчальною діяльністю та самостійністю учня. Рівні підтримки, індивідуальна програма розвитку, індивідуальна освітня траєкторія. Формулювання пріоритетної потреби та SMART-цілі. Етичне обговорення інформації про дитину, конфіденційність і партнерська комунікація з родиною.

 

МОДУЛЬ 2. ПРАКТИЧНІ СТРАТЕГІЇ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ШКОЛЯРА В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

Тема 2.1 Підтримка емоційної саморегуляції, комунікації та участі учня. Педагогічні стратегії співрегуляції й підтримки саморегуляції. Передбачуваний розклад, короткі й зрозумілі інструкції, вибір, паузи, ресурсні та сенсорні опори, позитивне підкріплення. Підтримувальна комунікація у ситуаціях тривоги, фрустрації, відмови від діяльності чи конфлікту. Запобігання стигматизації, ізоляції та булінгу. Підтримка соціальної взаємодії з однолітками, участі в груповій роботі та навчальної мотивації. Організація підтримки учнів з ООП під час спільного викладання. Моделі консультативної, підтримувальної, паралельної та командної взаємодії вчителя й асистента вчителя. Розподіл педагогічних завдань для забезпечення навчальної участі та психологічної безпеки учнів. Безпечні дії педагога у кризовій ситуації й передавання випадку профільному фахівцеві.

Тема 2.2 Адаптації, індивідуальна освітня траєкторія та моніторинг поступу. Адаптація освітнього середовища, способу подання інформації, інструкцій, темпу, тривалості та форми виконання завдання без необґрунтованого зниження очікувань. Відмінність адаптації від модифікації. Допоміжні засоби й візуальна підтримка. Поступове зменшення допомоги та розвиток самостійності. Педагогічне документування поступу через конкретні спостережувані показники. Перегляд цілей і стратегій командою супроводу, підтримка учня в очному, дистанційному або змішаному форматі навчання.

 

3.1 Орієнтовний перелік практичних завдань

1. Проаналізувати кейс школяра з ООП і визначити його сильні сторони, можливі бар’єри участі, ресурси середовища та потреби у педагогічній підтримці без використання діагностичних суджень.

2. Скласти коротку карту педагогічного спостереження: навчальна участь, комунікація, взаємодія з однолітками, саморегуляція, самостійність, реакції на навантаження та наявні ресурси.

3. На основі кейсу сформулювати одну SMART-ціль підтримки й визначити, які дії учителя, асистента вчителя та інших членів команди сприятимуть її досягненню. На прикладі кейсу змоделювати фрагмент спільного викладання з розподілом завдань і функцій учителя та асистента вчителя.

4. Для ситуації емоційного перевантаження / відмови від завдання запропонувати алгоритм психологічно безпечних дій педагога та визначити межу, після якої необхідно залучити практичного психолога або іншого фахівця.

5. Адаптувати запропоноване навчальне завдання для учня з ООП: змінити спосіб інструкції, темп, обсяг кроків або форму відповіді, зберігши основну освітню мету. Розглянути приклади для початкової, базової та старшої школи, обґрунтувати вибір адаптацій і засобів підтримки.

6. Змоделювати коротку партнерську комунікацію з учнем та батьками щодо труднощів і прогресу, використовуючи нейтральні спостереження, мову сильних сторін і конкретні домовленості.

7. За наведеними даними про динаміку учня підготувати короткий висновок для команди супроводу: що змінилося, які стратегії були ефективними, що варто скоригувати й який наступний крок запропонувати.

 

3.2 Орієнтовний перелік питань для самостійного опрацювання

1. Чим педагогічна психологічна підтримка відрізняється від психологічного діагностування, корекції та психотерапії?

2. Які вікові особливості молодших школярів, підлітків і старшокласників потрібно враховувати під час підтримки учнів з ООП у 1-11 класах?

3. Як відрізнити адаптацію навчального завдання від модифікації та як зберігати освітню мету?

4. Які спостережувані показники доцільно використовувати для фіксації поступу учня і командного перегляду цілей підтримки?

5. Опрацювати один із рекомендованих україномовних матеріалів про інклюзивне навчання або психолого-педагогічний супровід і підготувати коротку рефлексію: які дві практики можна інтегрувати у власну роботу.

Після завершення навчання слухачі зможуть:

• пояснювати зміст психологічно безпечної педагогічної підтримки школяра з ООП, роль педагога та межі його професійної відповідальності;

• аналізувати спостережувані прояви освітніх труднощів, сильні сторони, ресурси та бар’єри участі учня без використання діагностичних висновків;

• добирати щонайменше три доречні стратегії підтримки емоційної саморегуляції, комунікації, навчальної участі або соціальної взаємодії учня;

• формулювати конкретну SMART-ціль підтримки та пропонувати педагогічні дії для її реалізації в межах індивідуальної програми розвитку / індивідуальної освітньої траєкторії;

• адаптувати інструкцію, темп, спосіб подання матеріалу та навчальне завдання відповідно до особливих освітніх потреб, зберігаючи освітню мету;

• добирати доцільні моделі педагогічного партнерства, спільного викладання, засоби індивідуалізації навчання та інструменти відстеження поступу учнів з особливими освітніми потребами;

• фіксувати динаміку участі й поступу учня, обґрунтовувати наступні кроки підтримки та визначати ситуації, що потребують залучення практичного психолога, ІРЦ або інших фахівців.