КЛАСНИЙ КЕРІВНИК У СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ: ПЛЕКАЄМО СТІЙКІСТЬ
Мета підвищення кваліфікації полягає у вдосконаленні професійних компетентностей класних керівників, необхідних для ефективної організації виховного процесу, психолого-педагогічного супроводу особистісного розвитку учнів, формування їхньої національної ідентичності, громадянської відповідальності, соціально-емоційних навичок і психологічної стійкості; забезпечення безпечного, інклюзивного та підтримувального освітнього середовища; налагодження партнерської взаємодії з учнями, батьками та іншими учасниками освітнього процесу; розвитку учнівського самоврядування, лідерства, медіаграмотності й навичок усвідомленого професійного самовизначення. Формування готовності класних керівників до професійної адаптації, рефлексії, самоменеджменту та впровадження сучасних виховних практик відповідно до викликів сьогодення й пріоритетів Нової української школи.
Суб’єкт підвищення кваліфікації:
Комунальний заклад вищої освіти "Вінницька академія безперервної освіти"Інформація про розробника (розробників):
Олеся Коц, завідувач відділу методики виховної роботи КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти»Особа (особи), які виконують програму:
Напрями підвищення кваліфікації:
- розвиток професійних компетентностей (знання навчального предмета, фахових методик, технологій)
Форма (форми) підвищення кваліфікації:
- очна, дистанційна
Види підвищення кваліфікації:
- практико-орієнтований курс (навчання за програмами підвищення кваліфікації)
Цільова група:
- Вчитель закладу загальної середньої освіти
Перелік професійних стандартів:
- «Вчитель закладу загальної середньої освіти» (2024)
Складники системи освіти та рівні освіти:
- базова середня освіта
Професійні компетентності за професійними стандартами педагогічних працівників:
- Вчитель ЗЗСО. А2. Предметно-методична компетентність
- Вчитель ЗЗСО. Б2. Емоційно-етична компетентність
- Вчитель ЗЗСО. Б3. Компетентність педагогічного партнерства
- Вчитель ЗЗСО. В1. Інклюзивна компетентність
- Вчитель ЗЗСО. Г2. Організаційна компетентність
МОДУЛЬ 1. Нормативно-правове забезпечення реформи загальної середньої освіти
Тема 1.1. Розвиток професійних компетентностей оцінювання (атестації) власної трудової діяльності відповідно професійного Стандарту
Тема присвячена розвитку професійних компетентностей, необхідних для об’єктивного оцінювання (атестації) власної трудової діяльності відповідно до вимог Професійного стандарту. Розглядаються підходи до самооцінювання результатів роботи на основі визначених трудових функцій, компетентностей, критеріїв якості та показників ефективності. Увага акцентується на формуванні навичок аналізу професійних досягнень, виявленні прогалин у компетентностях, плануванні професійного розвитку та коригуванні індивідуальних цілей. Окремо висвітлюються питання документування результатів діяльності, підготовки доказової бази для атестації, дотримання принципів етики, прозорості та відповідальності в оцінювальних процедурах. Опрацювання теми сприяє підвищенню якості виконання посадових обов’язків, готовності до атестації та забезпечує узгодженість професійного зростання з вимогами Професійного стандарту й потребами організації.
Тема 1.2. Учитель у період освітніх змін: адаптивність і лідерство
Роль сучасного вчителя в умовах постійних освітніх, соціальних та технологічних змін. Розвиток адаптивності як ключової професійної компетентності педагога та формування лідерських якостей, необхідних для ефективної роботи в освітньому середовищі Нової української школи. Ознайомлення з поняттями педагогічної адаптивності та вчительського лідерства, аналіз чинників опору змінам, практичні інструменти саморефлексії, командної взаємодії та ініціювання змін у шкільному середовищі. Лекція спрямована на підвищення професійної стійкості, відповідальності та готовності вчителя бути агентом позитивних змін.
МОДУЛЬ 2. Організація освітнього процесу в закладі загальної середньої освіти
Тема 2.1. Психологічні засади ефективного спілкування в умовах освітніх втрат
Розглянути освітні втрати не як лінійну відсутность знань, а як наслідок когнітивного та емоційного виснаження.
Допомогти педагогам розпізнавати ознаки стресового гальмування у спілкуванні. Ознайомити педагогів з інструментами побудови конструктивного діалогу з учнями, які мають прогалини в навчанні, спричинені кризовими обставинами (війною, вимушеним переміщенням, дистанційним навчанням); методами створення емоційно підтримувального середовища, що є критично важливим для відновлення когнітивних функцій мозку; техніками емпатичного слухання, мотивувального консультування.
Обговорити практичні аспекти зміщення фокусу з «дефіциту знань» на «зону найближчого розвитку» дитини, що допомагає знизити рівень тривожності та відновити віру у власні сили.
Педагоги отримають розуміння того, як адаптувати свій стиль спілкування, щоб мінімізувати опір учнів до навчання, посилити їхню внутрішню мотивацію та ефективно супроводжувати процес надолуження знань без додаткового психологічного тиску.
Тема 2.2. Психологічний капітал ментального добробуту учасників освітнього процесу
Концепція психологічного капіталу (PsyCap) та його компонент. Психологічний капітал у дітей та учнів. Психологічний капітал педагога. Стратегії розвитку психологічного капіталу в освітній практиці. Психологічні інструменти та технології розвитку психологічного капіталу особистості. Ментальний добробут як результат інвестицій у PsyCap. Оцінка та моніторинг психологічного капіталу. Щоденник психологічніх вправ для розвитку психологічного капіталу.
Тема 2.3. Взаємодія педагогів із батьками дітей з ООП: секрети успішної інклюзивної освіти
Взаємодія педагогів із батьками дітей з ООП розглядається як успішне партнерство педагогів і батьків, засноване на довірі, відкритій комунікації та взаємоповазі; залучення батьків до розробки індивідуальних планів, регулярний обмін інформацією (успіхи та виклики), спільне формування цілей та підтримку їхньої активної ролі як членів навчальної команди, а не просто спостерігачів. Важливо створити атмосферу розуміння, коли фахівці намагаються «стати на місце батьків», а батьки – ділитися досвідом та брати участь у навчанні, щоб дитина почувалася щасливою та розвивалася.
Фундаментом успішної взаємодії є: партнерство: батьки – активні учасники команди, а не пасивні отримувачі послуг; довіра: встановлення довірливих стосунків є першим кроком, що забезпечує задоволення потреб дитини; розуміння: педагоги повинні розуміти емоційний стан батьків та їхні розчарування, а батьки – бачити зусилля школи.
Розглянуто практичні аспекти взаємодії: інформаційний обмін; спільне планування; підтримка вдома; залучення фахівців.
Тема 2.4. Цифрові інструменти в діяльності педагога: шлях до творчості та професійного зростання
Тема спрямована на розкриття можливостей використання цифрових інструментів у професійній діяльності педагога як чинника розвитку креативності, інноваційності та безперервного самовдосконалення. Розглядатимуться сучасні цифрові платформи, онлайн-сервіси та інтерактивні ресурси, що сприяють підвищенню якості освітнього процесу, формуванню мотивації учнівства та реалізації компетентнісного підходу. Особливу роль у темі приділено питанню цифрової грамотності педагога, використанню інтерактивних технологій у плануванні, організації, а також можливостям для творчого самовираження та професійного зростання.
МОДУЛЬ 3. Професійний розвиток педагога в умовах Нової української школи
Тема 3.1. Краса і здоров’я у формуванні цілісної особистості підлітка
Процес активної самоідентифікації у підлітковому віці. Розуміння фізіологічних змін, культура харчування та гігієни. Спорт як інструмент боротьби зі стресом та спосіб корекції фігури, що підвищує самооцінку. Формування власного стилю як способу самовираження. Краса вчинку та доброзичливе ставлення до оточуючих. Критичну сприйняття ідеалізованих образів у соцмережах. Дисморфофобія. Вміння проживати вікові кризи без шкоди для психічного здоров’я.
Тема 3.2. Самоменеджмент як складова професійного розвитку педагога
У межах заняття розглядаються питання ефективного управління власним часом, енергією та емоційними ресурсами в умовах високого навантаження й постійних змін. Особлива увага приділяється усвідомленню професійних пріоритетів, профілактиці емоційного вигорання та формуванню навичок самопідтримки. Учасники ознайомляться з практичними інструментами планування, саморефлексії та відновлення ресурсів, які можна застосовувати у щоденній педагогічній діяльності для підвищення ефективності та збереження професійного благополуччя.
Тема 3.3. Культура ціннісного орієнтування школярів засобами мистецтва в контексті освітніх стратегій НУШ
Ключова культурна компетентність учнів загальноосвітньої школи; мистецтво як засіб формування культурної компетентності школяра; мистецтво і цінності: особливості взаємозв’язку в освітній роботі; клубно-гурткова робота на матеріалі мистецтва як невід'ємна частина освітнього процесу; мистецький підхід до ціннісного орієнтування школярів; залучення учнів до різних форм творчого самовираження через мистецькі образи (творчі години, вернісажі, інсталяції, мистецькі квести, артмоби, перформанси та ін.).
Тема 3.4. Освітній потенціал театралізації в системі виховної роботи з учнями нової української школи
Театр як мистецтво; специфіка театрального мистецтва в контексті завдань НУШ; формування ключових компетентностей школярів засобами театру; театралізація в освітньому процесі; організаційно-методичні умови створення шкільних театрів; психодраматичний підхід і виховання дітей; форум-театр як майстерня креативного діалогу; батьківський театр (соціодрама); видова специфіка шкільних театрів (театр книги, театр сторітелінгу, етнографічний театр, екологічний театр, тіньовий театр, театр пантоміми та ін.).
Тема 3.5. Діяльнісний підхід у виховному процесі. Дизайн івентів та активностей
Діяльнісний підхід як спосіб реалізації ідей та змісту Нової української школи дає відповідь не лише на питання: «Як навчати дітей сьогодні?» але і «Як виховувати дітей сьогодні?».
Діяльнісний підхід у виховному процесі як альтернативний метод пасивного відтворення інформації, оскільки передбачає активну діяльність дітей з опорою на власний досвід, пошук, дослідження, моделювання, критичне та креативне мислення, емоційну сферу.
Діяльнісний підхід у вихованні як процес, через який відбувається розвиток особистості. Дитина в процесі діяльності обирає ті шляхи, форми, методи вирішення тих чи інших завдань, які притаманні саме її характеру, темпу роботи тощо.
Виховний процес в аспекті діяльнісного підходу зумовлений необхідністю проєктування, конструювання і створення ситуацій виховуючої діяльності.
Тема 3.6. Якісне учнівське самоврядування: простір для самореалізації учнів
Учнівське самоврядування в просторі НУШ - реалізація принципу дитиноцентризму та формування громадянської компетентності.
Учень як суб’єкт управління: розвиток м’яких навичок через залучення до планування шкільного життя.
Учнівське самоврядування – можливість навчатися відповідальності, лідерству та демократії, місце для реалізації власних талантів та ідей учнів.
Співпраця з адміністрацією: як налагодити конструктивний діалог між учнями та дорослими.
Роль педагога в учнівському самоврядуванні: ментор, що підтримує дитячі ініціативи.
Тема 3.7. Практики психолого-педагогічного супроводу профорієнтації школярів
Вибір професії в умовах динамічного ринку праці як тривалий процес самопізнання. Практики супроводу, які допомагають учню свідомо проєктувати власну освітню траєкторію. Інтеграція профорієнтації в освітній процес.
Розвиток навички кар'єрного менеджменту впродовж життя. Розвиток ключової компетентності — «підприємливість та фінансова грамотність».
Профорієнтаційний нетворкінг: зустрічі з експертами та партнерство з бізнесом.
Роль педагога-ментора: техніки кар’єрного консультування в роботі педагога. Роль батьків у професійному виборі учнів: подолання стереотипів та підтримка дитини.
Тема 3.8. Протидія вербуванню та залученню підлітків до протиправної діяльності під час війни
Підлітки як одна з найбільш вразливих груп, на яку спрямовані зусилля ворожих спецслужб та кримінальних структур в умовах повномасштабної війни.
Механізми маніпуляції, які використовуються в цифровому просторі для втягнення неповнолітніх у диверсійну діяльність. Психологія вербування. Маркери небезпеки: на які зміни в поведінці та фінансовому стані учня має звернути увагу вчитель.
Алгоритми розпізнавання небезпечної поведінки учнів та методики формування «цифрового імунітету» у підлітковому середовищі. Інтеграція навичок медіаграмотності у виховний процес як засіб національної безпеки. Дії педагога у випадку виникнення підозри про залучення дитини до протиправних дій.
МОДУЛЬ 4. РЕФЛЕКСИВНО - ДІАГНОСТИЧНИЙ
Підсумкова конференція з актуальних питань практики, фаховий тест з метою визначення та презентації результативності навчання за Програмою підвищення кваліфікації; означення актуальних питань щодо безперервного професійного розвитку.
Знання і розуміння:
- сучасних тенденцій розвитку загальної середньої освіти, концептуальних засад Нової української школи, нормативно-правових основ організації виховної діяльності;
- суспільно-політичних та ідеологічних викликів сьогодення, механізмів інформаційного впливу та необхідності формування національної ідентичності й громадянської свідомості учнів;
- психологічних особливостей дітей і підлітків, впливу воєнних подій, стресу, освітніх втрат та вимушеного переміщення на їхній емоційний стан, поведінку й навчальну діяльність;
- концепції психологічного капіталу, його складників та практик підтримки ментального добробуту учнів і педагогів.
Розвинені вміння:
- організовувати виховну діяльність класного колективу на засадах дитиноцентризму, компетентнісного підходу, педагогіки партнерства та демократичних цінностей;
- застосовувати ефективні комунікативні стратегії, техніки емпатичного слухання, мотивувального консультування та фасилітації у взаємодії з учнями й батьками;
- розпізнавати психологічні потреби учнів, ознаки стресового виснаження та освітніх втрат, добирати відповідні способи підтримки й педагогічного супроводу;
- організовувати виховну діяльність класного колективу на засадах дитиноцентризму, компетентнісного підходу, педагогіки партнерства та демократичних цінностей;
- застосовувати ефективні комунікативні стратегії, техніки емпатичного слухання, мотивувального консультування та фасилітації у взаємодії з учнями й батьками;
- розпізнавати психологічні потреби учнів, ознаки стресового виснаження та освітніх втрат, добирати відповідні способи підтримки й педагогічного супроводу.
Диспозиції (цінності, ставлення):
- визнання цінності особистості дитини, дитиноцентризм, повага до людської гідності, прав і свобод кожного учасника освітнього процесу;
- усвідомлення особистої відповідальності за формування національної ідентичності, громадянської свідомості та ціннісних орієнтирів учнів;
- повага до різноманітності, толерантність, емпатія, безбар'єрність та готовність до партнерської взаємодії;
- орієнтація на створення психологічно безпечного, інклюзивного й підтримувального освітнього середовища.