Освіта стійкості: новітні інструменти та підходи розвивального навчання для подолання освітніх втрат та психологічної підтримки

МОДУЛЬ 1. СИСТЕМНА РОБОТА ЩОДО ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ ЯК ПЕРЕДУМОВА РІВНОГО ДОСТУПУ ДО ОСВІТИ 

 

Тема 1.1. Освітні втрати: сутність, причини, наслідки 

 

• Поняття «освітні втрати» та «освітні розриви»: спільне та відмінне.
• Причини освітніх втрат. Освітні втрати в контексті збройної агресії рф, пандемії, вимушеного переміщення.
• Фактори появи освітніх втрат, які не пов'язані з воєнним станом.
• Наслідки освітніх втрат (економічні, психологічні, соціальні, академічні).

 

Тема 1.2. Технології розвивального навчання для подолання освітніх втрат

 

Діагностичний складник: інструменти для виявлення освітніх втрат (тести, опитування, спостереження та інше); аналіз прогалин у знаннях, уміннях та навичках. Визначення стратегій та технологій, що повинні використовуватися для роботи з освітніми втратами, за результатами діагностики.

Технології розвивального навчання для подолання освітніх втрат. Технологія розвивального навчання Л. Занкова. Технологія особистісно-розвивального навчання Ельконіна-Давидова. Технологія «Екологія і діалектика» Л. В. Тарасова.

Адаптація та модифікація навчального контенту: концентрація на ключових темах і базових знаннях; скорочення та/або інтеграція навчального матеріалу; використання міжпредметних зв'язків; варіативність у формах подачі матеріалу тощо.

Способи, механізми імплементації програм із подолання освітніх втрат.

Моніторинг та оцінювання ефективності програм (відстеження динаміки прогресу учнів; збір зворотного зв'язку від учнів, батьків, педагогів; коригування програм залежно від отриманих результатів тощо).

 

Тема 1.3. Інструменти діагностування та подолання освітніх втрат 

 

Вимоги державного стандарту та освітніх програм (відповідно до освітньої галузі) як критерії виявлення освітніх втрат здобувачів освіти.

Інструменти для вимірювання та подолання освітніх втрат:

• Загальна характеристика технології оптимізації навчання та розвитку учнів 5-9 класів: основний діагностичний комплекс (тести Амтхауера, Равена, Гілфорда, Кеттелла, Фідлера, Люшера);
• додаткові методики (тести для оцінки фізико-математичних та гуманітарних здібностей, нестандартності мислення, володіння англійською мовою, правової та громадянської свідомості, мотивації професійного вибору, ієрархії трудових цінностей).

Вимірювання освітніх втрат учнів у програмах з надолуження (відповідно до освітньої галузі).

Цифрові інструменти для діагностування освітніх втрат та відстеження прогресу кожного учня (відповідно до освітньої галузі).

 

Тема 1.4. Трансформація освітніх втрат у можливості зростання 

 

Педагогічні стратегії трансформації освітніх втрат на можливості особистісного зростання.

Інструменти персоналізації навчання: карта предмета, індивідуальна карта розвитку тощо. Зміст, форми та методи мотивації учнів після тривалих перерв у навчанні (відповідно до освітньої галузі). Підтримка психологічного здоров'я учасників освітнього процесу під час подолання освітніх втрат.

Психолого-педагогічні передумови подолання освітніх втрат: установлення позитивної взаємодії педагога з учнем; урахування емоційного стану учнів після кризових подій (війна, пандемія); підвищення мотивації учнів до навчання; якісний зворотний зв'язок та практики рефлексії; співпраця з психологом, соціальним педагогом, батьками тощо.

 

          Тема 1.5. Професійна підтримка вчителів з питань подолання освітніх втрат Вибудова стратегії роботи з подолання освітніх втрат на рівні школи.

 

          Форми підвищення кваліфікації педагогів з питань надолуження освітніх втрат у здобувачів освіти.

          Національні й міжнародні практики подолання освітніх втрат для професійного зростання. Обмін досвідом, методичні кейси.

          Професійні орієнтири для педагога щодо реалізації програм з подолання освітніх втрат (знання теоретичних і практичних засад організації освітнього процесу; методична підготовка щодо реалізації програм з подолання освітніх втрат; володіння основами психологічних знань і травма-інформованого підходу; володіння цифровими технологіями тощо).

 

 

 

МОДУЛЬ 2. БЕЗПЕЧНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ: ІНТЕГРАЦІЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНИХ ПРАКТИК І ПІДХОДІВ, ЧУТЛИВИХ ДО ТРАВМИ 

 

Тема 2.1. Вплив війни на навчання та поведінку учнів 

 

Визначення травми. Основні типи травм, з якими можуть стикатися учні. Травма в умовах війни, переміщення, втрати: особливості реагування.

Типові реакції на травму (поведінкові, емоційні, фізіологічні, когнітивні тощо).

Ознаки та симптоми стресу в дітей. Роль захисних механізмів у протидії травмуючим подіям. Вплив травми на освітній процес (зниження успішності, труднощі з організацією діяльності, нестійка мотивація, порушення соціальної взаємодії та інше).

Методи виявлення психоемоційного стану учнів. Психофізіологічні розлади та кризові стани підлітків: ознаки депресії, тривожних розладів, емоційної нестабільності, самодеструктивної поведінки тощо.

Аналіз адаптованості учнів до соціальної ситуації (оцінка взаємин з однокласниками, вчителями, членами сім'ї) та до процесу навчання (оцінка загальної навчальної мотивації, ставлення до окремих предметів та ін.), виявлення причин дезадаптації, надання психологічної допомоги. Аналіз стомлюваності, працездатності, визначення переважаючого настрою та емоційної самооцінки, надання професійної допомоги.

 

Тема 2.2. Стратегії підтримки учнів, які пережили травматичні події 

 

Сутність травма-інформованого підходу та його принципи.

Інтеграція стратегій травма-інформованого підходу в освітній процес НУШ: співпраця та позитивна взаємодія; побудова довірливих відносин; створення безпечного фізичного та емоційного простору тощо.

Перша психологічна допомога та протоколи її надання. Регуляція психоемоційного стану.

Профілактика стресу та емоційного вигорання в учнів у період підготовки до ДПА/НМТ: техніки саморегуляції, організація освітнього простору, підтримка мотивації тощо.

Форми надання психосоціальної підтримки здобувачам освіти, зокрема дітям, що пережили травматичні події.

Алгоритм перенаправлення до психологічної служби. Протоколи дій педагога в кризових ситуаціях у школі.

 

Тема 2.3. Створення безпечного освітнього середовища

 

Ключові маркери створення безпечного освітнього середовища, спрямованого на збереження психічного здоров'я та емоційного благополуччя учнів.

Визначення характеристик безпечного освітнього простору. Дизайн класу та його просторове рішення для підвищення комфорту та безпеки здобувачів освіти.

Роль учителя у створенні психофізичної та емоційної безпеки. Основи ефективної комунікації з учнями та батьками задля створення безпечного освітнього середовища: активне слухання, ненасильницьке спілкування, ресурсна підтримка, створення відкритого діалогу тощо.

 

Тема 2.4. Внутрішній ресурс педагога, або як не згоріти, підтримуючи інших

 

Особистісні, емоційні та професійні резерви, що допомагають учителю ефективно працювати, зберігати стійкість і підтримувати інших. Профілактика вигорання та розвиток резильєнтності. Моделі психологічного благополуччя.

Фактори стресостійкості. Вторинна травматизація: ознаки, профілактика, самодопомога. Емоційна грамотність педагога як основа психосоціальної підтримки здобувачів освіти: розуміння власних емоцій, навички емоційної саморегуляції, здатність до співпереживання тощо. Практичні стратегії збереження внутрішнього ресурсу педагогів

За результатами навчання слухачі оволодіють знаннями та набудуть (вдосконалять) уміння, навички щодо:

• ідентифікації та аргументації відмінностей між освітніми втратами та освітніми розривами;
• планування освітньої діяльності з урахуванням виявлених освітніх втрат учнів та обрання ефективних стратегій їх подолання;
• застосування інструментів (у т. ч. цифрових) для діагностування освітніх втрат і оцінювання рівня сформованості компетентностей в учнів;
• здійснення аналізу отриманих результатів діагностування щодо наявних освітніх втрат задля побудови індивідуальної освітньої траєкторії учнів;
• створення програм та/або окремих елементів занять, спрямованих на надолуження знань і подолання освітніх втрат у здобувачів освіти;
• реалізації змісту програм із подолання освітніх втрат у здобувачів освіти;
• володіння стратегіями створення фізичної та емоційної безпеки учнів у класі;
• інтерпретації поведінкових особливостей через призму травматичного досвіду учня та їх врахування під час організації освітнього процесу;
• аналіз адаптованості учнів до соціальної ситуації (оцінка взаємин з однокласниками, вчителями, членами сім'ї) та до процесу навчання (оцінка загальної навчальної мотивації, ставлення до окремих предметів та ін.), виявлення причин дезадаптації, надання психологічної допомоги;
• надання психосоціальної підтримки учасникам освітнього процесу;
• проводити комплексну діагностику психологічних особливостей школярів планування роботи з ними;
• сприяти розвитку творчого потенціалу учнів 5-9 класів;
• надавати професійну допомогу дезадаптованим учням;
• займатися профілактикою конфліктів та поведінкових проблем у старшій школі;
• надавати допомогу у професійному самовизначенні;