«Професійна траєкторія вчителя STEM-галузей у 7–9 класах: методичний та психологічний аспекти»

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

 

МОДУЛЬ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

 

Тема 1.1. Сучасні підходи до навчання в Новій українській школі.  Навчання з іншим акцентом.

 Сучасна освітня реальність. Зміна ролі педагога в освітньому процесі. Забезпечення простору для активної взаємодії. Епоха цифрових технологій-трансформація навчання.

Перевернуте навчання як інноваційний діяльнісний підхід, що змінює підхід до структури традиційного уроку. Засвоєння матеріалу у власному темпі. Персоналізація освітніх траєкторій.

Діяльнісний і компетентнісний підхід. Від  пасивної до активної діяльність: глибинне навчання, практичні компетентнісні завдання.

Підсилення комунікації. Кооперативне навчання та взаємодія, що розвиває соціально-комунікативну компетентність.

Адаптивність технології. Ефективна стратегія для змішаного та дистанційного навчання. Гнучке та доступне освітнє середовище.

Практичний кейс: створення конструктору відео уроку; підготовка активностей для роботи в класі; розробка інтерактивної системи зворотного зв’язку; створення інструкцій та пам’яток, які пояснюють новий формат роботи.

 

Очікувані результати охоплюють:

Знання й розуміння:

• сутності та принципів моделі «Перевернуте навчання» (Flipped Learning) та її відмінність від традиційного підходу;
• особливостей зміни ролей вчителя та учня в умовах «перевернутого класу»;
• існуючих видів та форм реалізації моделі «перевернутого навчання»;
• основних переваг та потенційних недоліків використання моделі «перевернутого навчання» в освітньому процесі;
• ключових кроків та лайфхаків для успішного «перевороту» освітнього  процесу.

Уміння:

• аналізувати свою готовність до впровадження інноваційних технологій;
• розробляти покроковий алгоритм «перевертання» для конкретного уроку чи навчальної теми;
• створювати або добирати ефективний навчальний контент (відео, презентації, завдання) для етапу самостійної роботи учнів;
• моделювати активні форми роботи (дискусії, проєкти, кооперативні методи) для використання у класі після самостійного вивчення матеріалу;
• оцінювати позитивні та негативні аспекти моделі для ухвалення обґрунтованого рішення щодо її впровадження.

Диспозиції (цінності, ставлення):

• готовність до професійної мобільності та застосування інноваційних, діяльнісних моделей навчання;
• прагнення до перетворення уроку на простір для активної взаємодії, а не пасивної передачі знань;
• усвідомлення впливу активних форм навчання на покращення якості освіти та формування життєвих компетентностей учнів.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Дементієвська Н.П., Морзе Н.В. Комп’ютерні технології для розвитку учнів та вчителів // Інформаційні технології і засоби навчання: Зб. наук. праць / За ред. В.Ю.Бикова, Ю.О.Жука. - К.: Атака, 2005. - С. 76 - 95.
2. Бугайчук К. Л. Перевернуте навчання: теоретичні засади та практична реалізація в закладах освіти. Харків : Вид-во ХНУВС, 2021. 156 с.
3. Васильєва Д. В. Методика навчання математики в умовах змішаного навчання: реалізація моделі «Перевернутий клас». Математика в рідній школі. 2022. № 1. С. 14–20.
4. Співаковський О. В., Петухова Л. Є. Інноваційні цифрові інструменти для реалізації технології перевернутого навчання в сучасній школі. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2023. Вип. 94. С. 25–33.
5. Панчук Т. П. Впровадження моделі «Перевернутий клас» на уроках інформатики як засіб формування цифрової компетентності. Педагогічний пошук. 2020. № 3 (107). С. 48–52.
6. Ленюк Н. Використання технологiї «перевернутого навчання» при вивченнi iноземної мови . Актуальнi питання гуманiтарних наук. Вип 27, том 3, 2020, с. 196 -199

 

Тема 1.2. Психолого-педагогічні умови організації освітнього процесу в Новій українській школі. Soft skills – як основа організації якісного освітнього процесу.

 

Soft Skills (гнучкі навички) як фундаментальна основа для організації якісного освітнього процесу.

Soft Skills —  комплекс універсальних, соціально-психологічних та комунікативних навичок.  Трансформація ролі вчителя та учня. Проєктне та проблемне навчання. Співпраця та саморегуляція для досягнення результату. Включення учня в освітню діяльність. Групова діяльність. Кооперативне навчання. Оцінювання групової діяльності. Навички самоаналізу та зворотного зв'язку.  Співпраця та емоційний стан як ключові складові для подальшого розвитку.

Адаптація до освітнього середовища. Реалізація різних форм навчання. Soft Skills як складова сучасного компетентнісно орієнтованого освітнього процесу. Підтримка стратегічних змін пріоритетів НУШ.

Практичний кейс: створення карти ключових Soft skills для конкретного предмета; розробка банку проблемних ситуацій; моделювання технік конструктивного фідбеку; створення системи чек-листів для самооцінювання учнів.

 

Очікуванні результати охоплюють:

Знання й розуміння:

• концептуальних відмінностей між Hard Skills (професійні/предметні навички) та Soft Skills (гнучкі/універсальні навички) та їхню взаємозалежність у формуванні ключових компетентностей учнів;
• склад та класифікацію ключових Soft Skills (комунікація, співпраця, критичне мислення, креативність, саморегуляція) відповідно до вимог НУШ;
• механізму впливу розвитку Soft Skills на якість освітнього процесу, особливо в контексті діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів;
• спільних й відмінних рис впровадження Soft Skills через методи проблемного та проєктного навчання;
• особливостей формування Soft Skills в умовах очного, дистанційного та змішаного навчання.

Уміння:

• інтегрувати завдання на розвиток Soft Skills у зміст навчальних предметів (реалізація інтегративного підходу).
• конструювати компетентнісно орієнтовані завдання, які вимагають від учнів застосування Soft Skills ;
• організовувати ефективну групову діяльність учнів, застосовуючи стратегії кооперації та методичні орієнтири для формування соціально-комунікативної компетентності;
• застосовувати критерії та матриці оцінювання  для відстеження прогресу учнів у розвитку Soft Skills (саморегуляція, навички співпраці);
• створювати гнучке освітнє середовище, що підтримує самостійність учнів та стимулює розвиток їхньої когнітивної гнучкості.

Диспозиції (цінності, ставлення)

• усвідомлення критичної значущості розвитку Soft Skills як пріоритету сучасного освітнього процесу, що веде до глибинного навчання;
•  прагнення до зміни власних професійних ролей (від транслятора знань до фасилітатора) та готовність до постійної рефлексії та вдосконалення власної педагогічної діяльності;
• прийняття відповідальності за систематичне та цілеспрямоване формування Soft Skills в учнів, сприяючи їхньому включенню в освітню діяльність як активних суб’єктів;
• відкритість до інноваційних технологій та підходів як засобів розвитку універсальних навичок.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Горлова А., Калашнікова Ю. Шляхи розвитку soft skills як передумова формування соціальної компетентності майбутнього вчителя початкової школи. Актуальнi питання гуманiтарних наук. Вип 47, том 2, 2022. с.183-189.
2. Лук’янова Л. Б. Soft skills як необхідна складова професійної компетентності сучасного педагога. Педагогіка і психологія. 2021. № 2. С. 15–24.
3. Васюк О. В. Психологія професійної стійкості вчителя в умовах стресу: розвиток гнучких навичок. Освітній простір XXI століття. 2023. № 4. С. 102–110.
4. Сисоєва С. О. Освітня система та soft skills: виклики цифрової епохи. Вища освіта України. 2021. № 1. С. 34–41.
5. Soft skills: універсальні навички європейського рівня. [Електронний ресурс]. Режим доступу: Перейти за покликанням

МОДУЛЬ 2. ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ПЕДАГОГА В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ 

 

Тема 2.1. Виклики й можливості професійного розвитку педагогічних працівників. Мотивуючий та захопливий урок: як розбудити інтерес до навчання.

 

Сучасні підходи до навчання в Новій українській школі:  компетентнісний, діяльнісний та особистісно орієнтований. Мотивація - передумова та  невід'ємна частина якісного освітнього процесу. Орієнтація сучасного освітнього процесу на особистість. Практично   зорієнтований урок. Стимулювання включення учня в освітню діяльність як активного суб’єкта. Захопливий урок як стратегія глибинного навчання та розвитку життєвих навичок. Мотивація учнів  через інтеграцію  підходів до навчання.  Проблемне та проєктне навчання. Природна внутрішня мотивація. Практична значущість  дій. Кооперативне навчання. Створення атмосфери співпраці та взаємодопомоги.  STEM-орієнтований підхід. Застосування міжпредметних знань. Орієнтація на дослідження. Компетентнісно орієнтовані завдання. Конструювання завдань. Розвиток когнітивної гнучкості та критичного мислення. Урок, що мотивує - основа автономії та саморегуляції в умовах очного, дистанційного та змішаного навчання.

Практичний кейс: створення «Гачка» для уроку; складання плану заняття, який поетапно підтримує мотивацію учня від початку до кінця; створення карти завдань для інтерактивної подорож з  ігровим сюжетом.

 

Очікуванні результати охоплюють:

Знання і розуміння:

• принципів внутрішньої та зовнішньої мотивації учнів, а також факторів, що найбільше впливають на пізнавальний інтерес;
• ролі захопливого уроку в реалізації діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів НУШ;
• механізмів перетворення абстрактної теми на проблемне завдання або навчальний проєкт;
• спільних й відмінних рис інструментів для захоплення уваги ;
• принципи конструювання освітнього контенту, що стимулює розвиток критичного мислення та когнітивної гнучкості.

Уміння: 

• застосовувати різні методи, форми та прийоми навчання для створення динамічного та мотивуючого уроку;
• створювати компентентнісно орієнтовані завдання, які мають практичну зорієнтованість і викликають внутрішній інтерес в учнів;
• інтегрувати елементи проблемного та проєктного навчання у щоденну практику для глибинного навчання;
• організовувати ефективну взаємодію в класі, використовуючи стратегії кооперації, щоб включити учня в освітню діяльність як активного суб’єкта;
• модифікувати освітній контент та методики для підтримки мотивації в умовах очного, дистанційного та змішаного навчання.

Диспозиції (цінності, ставлення):

• усвідомлення важливості емоційно-сприятливого та захопливого освітнього середовища як основи для стійкої мотивації;
• прагнення до постійного пошуку та впровадження інновацій для підтримання пізнавального інтересу учнів;
• готовність враховувати індивідуальні особливості та потреби учнів при плануванні мотивуючих завдань;
• прийняття відповідальності за зміну пріоритетів в освітньому процесі — від накопичення знань до розвитку життєвих навичок через залучення та інтерес.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Биков В. Ю., Литвинова С. Г. Цифрова трансформація закладу освіти: методи залучення та мотивації учнів у змішаному навчанні. Інформаційні технології і засоби навчання. 2021. Том 84. № 4. С. 1–21.
2. Володимирова В. В. Гейміфікація як засіб формування внутрішньої мотивації до навчання у здобувачів освіти. Актуальні питання гуманітарних наук. 2022. Вип. 48. Том 1. С. 224–230.
3. Коновальчук І. І. Інноваційні стратегії стимулювання пізнавального інтересу в умовах Нової української школи. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. 2021. Вип. 66. С. 45–52.
4. Ткаченко А. В. Використання інтерактивних «гачків» для активізації уваги учнів: досвід сучасної школи. Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи. 2023. Вип. 1 (30). С. 18–25.
5.  Берджес Дейв. Навчай як пірат: як зробити ваші уроки захоплюючими (оновлене видання). Київ : Основа, 2021. 240 с.
6. Освіторія. Як втримати увагу та мотивувати учнів під час війни: практичний посібник для вчителя. Київ, 2023. 64 с.
7. НУШ. Скарбничка вправ для «криголамів» та енерджайзерів на уроці. Методичний онлайн-ресурс. 2024. URL: Перейти за покликанням .

 Тема 2.2. Професійна ідентичність вчителя. Автономія та професійна свобода в роботі вчителя. 

 

Суть автономії та свободи. Право на ухвалення рішень . Передача вчителю відповідальності за вибір  методів і стратегій. Професійна експертиза. Автономія та Відповідальність. Свобода вибору. Відповідальність за результати та якість. Інструменти забезпечення автономії. Професійна гнучкість у створенні програм. Вибір власних освітніх матеріалів, ресурсів та платформ. Свобода інноваційної діяльності. Створення безпечного середовища. Застосування нових педагогічних технологій. Заохочення до інновацій. Автономія в оцінюванні. Вибір форм та критеріїв формувального  та підсумкового оцінювання. Конструктивний зворотній зв’язок з учнями. Вплив на мотивацію вчителя. Зниження вигорання. Посилення ідентичності. Автономія як шлях підвищення професійної ефективності та компетентності.

Практичний кейс: проєктування індивідуальної траєкторії професійного розвитку; створення власних правил та критеріїв успіху для вчителя. Розробка портфоліо вчителя. 

 

Очікуванні результати  охоплюють:

Знання й розуміння:

• правових та етичних засад професійної автономії вчителя в Україні;
• взаємозв'язку між професійною свободою, інноваціями та якістю освіти;
• можливостей використання автономії у виборі методик, форм та засобів оцінювання;
• принципів рефлексивної практики як основи для автономного професійного зростання.

Уміння:

• обґрунтовувати та захищати свої педагогічні рішення, спираючись на законодавчу базу та професійну етику;
• самостійно розробляти варіативні навчальні програми та курси за вибором (у межах чинного законодавства);
• ефективно використовувати свободу вибору методів для підвищення залученості та результативності учнів;
• планувати та реалізовувати індивідуальну траєкторію професійного розвитку;
• застосовувати механізми самооцінювання та рефлексії для підвищення власної майстерності.

Диспозиції (цінності, ставлення):

• усвідомлення цінності професійної свободи як інструменту самореалізації та підвищення якості освіти;
• готовність брати відповідальність за самостійно прийняті педагогічні рішення;
• прагнення до лідерства та активної участі у формуванні інноваційної культури закладу освіти.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гриневич Л. М., Елькін О. В. Професійна свобода вчителя як передумова якості освіти в умовах реалізації Концепції «Нова українська школа». Педагогіка і психологія. 2021. № 2. С. 12–23.
2. Заболотна О. А. Професійна ідентичність вчителя в епоху цифрових трансформацій та викликів пандемії. Порівняльно-педагогічні студії. 2022. № 1 (43). С. 45–54.
3. Кравченко С. В. Академічна свобода та автономія педагога як чинники розвитку творчого потенціалу освітнього середовища. Вісник післядипломної освіти. 2023. Вип. 22 (51). С. 110–128.
4. Толочко С. В., Хомич В. І. Професійна автономія викладача в контексті неперервної освіти: теоретико-практичний аспект. Інноваційна педагогіка. 2023. Вип. 56. С. 195–201.
5. НУШ. Професійний стандарт вчителя: від компетентностей до ідентичності. Аналітичний звіт та методичні роз’яснення. 2023. URL: Перейти за покликанням .

  Тема 2.3. Надання підтримки на різних етапах професійного розвитку вчителя. Профілактики професійного вигорання «Шлях до себе»

 

Професійне вигорання – визначення. Діагностика власного стану. Тести та методики самооцінки. Ідентифікація індивідуальних тригерів та ранніх симптомів . Розуміння кордонів та ресурсів . Тайм-менеджмент для профілактики.

Делегування та пріоритезація. Налагодження робочих кордонів. Фізичні ресурси.  Внутрішня гармонія та сенси. Ціннісний орієнтир. Рефлексія. Переоцінка очікувань. Емоційна саморегуляція. Техніки усвідомленості , медитація. Розвиток гнучкості. Формування оптимістичного атрибутивного стилю . Пошук та використання особистих джерел радості та енергії. Соціальна підтримка. Розвиток навичок емоційної підтримки. Створення культури визнання та автономії . Забезпечення доступу до психологічної допомоги.

Практичний кейс: аудит особистих ресурсів; створення покрокового алгоритму дій на випадок гострого стресу; створення «Скриньки швидкої допомоги» для кабінету та «щоденника вдячності собі».

 

Очікуванні результати охоплюють:

Знання і розуміння:

• трикомпонентної структури професійного вигорання: емоційне виснаження, деперсоналізація  та зниження особистих досягнень;
• фаз та динаміки розвитку професійного вигорання;
• основних фізіологічних механізмів, що впливають  на психоемоційний стан;
• конкретних стратегій тайм-менеджменту та пріоритезації, спрямованих на запобігання перевантаженню;
• взаємозв'язку між фізичним здоров'ям та психологічною стійкістю до стресу;
• методів емоційної саморегуляції  та їхнього впливу;
• принципів когнітивної реструктуризації;
• форм соціальної підтримки.

Уміння:

• об'єктивно оцінювати власний емоційний стан, використовуючи відомі методики  або інструменти саморефлексії;
• швидко ідентифікувати у себе або колег перші ознаки вигорання  для вжиття своєчасних заходів;
• здатність виявляти конкретні організаційні та особистісні  чинники, що спричиняють стрес;
• встановлювати професійні кордони;
• здатність своєчасно звертатися за емоційною чи професійною підтримкою;
• розділити емоційне навантаження та отримати об'єктивний зворотний зв'язок.

Диспозиції (цінності, ставлення):

• благополуччя та психічне здоров'я вчителя є фундаментальною передумовою ефективної педагогічної діяльності;
• свідома готовність інвестувати час і зусилля у підтримку своїх фізичних та емоційних ресурсів як стратегічний професійний інструмент;
• професійні кордони - важливий елемент самоповаги та інструмент захисту від перевантаження;
• відкритість до спілкування та готовність шукати/надавати емоційну та професійну підтримку у спільноті.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Заріцька В. В. Психологічна стійкість вчителя як фактор запобігання професійному вигоранню в умовах кризи. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки. 2022. Вип. 18 (63). С. 45–56.
2. Остапчук О. Є. Професійне вигорання вчителів в умовах воєнного стану: стратегії подолання та ресурсні практики. Габітус. 2023. Вип. 47. С. 134–140.
3. Тіунова О. В. Емоційний інтелект як інструмент профілактики синдрому емоційного вигорання у педагогічних працівників. Інноваційна педагогіка. 2022. Вип. 44. Том 2. С. 189–194.
4. Федоренко Р. П., Кулик А. О. «Шлях до себе»: арт-терапевтичні техніки у відновленні психоемоційного стану вчителя. Психологічні перспективи. 2023. Вип. 41. С. 210–225.
5. Освіторія / МОН. Посібник з психологічної підтримки для вчителів та учнів «Розумію». Київ, 2022. 72 с.
6. Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?». Аптечка психологічної самодопомоги: вправи для педагогів. 2023. URL: Перейти за покликанням .

Після завершення навчання за програмою педагоги зможуть:

• Моделювати «навчання з іншим акцентом»: переорієнтувати викладання складних дисциплін (математика, фізика, хімія, інформатика) з передачі знань на розвиток життєвих компетентностей та практичне застосування в реальному світі.
• Інтегрувати soft skills у викладання STEM-предметів: ефективно розвивати в учнів навички командної роботи, комунікації та критичного мислення під час розв’язання математичних та наукових задач.
• Керувати мотивацією та пізнавальним інтересом: використовувати сучасні методи активізації уваги підлітків, створювати умови для «захопливого уроку», що стимулює дослідницьку діяльність та інтерес до точних наук.
• Реалізувати професійну автономію: свідомо використовувати академічну свободу для розроблення власних дидактичних матеріалів та вибору методів навчання, що найкраще відповідають потребам учнів 7–9 класів.
• Володіти техніками психологічної саморегуляції: ідентифікувати ознаки професійного вигорання та застосовувати практичні інструменти «шляху до себе» для збереження емоційного ресурсу та ментального здоров’я.
• Будувати суб’єкт-суб’єктну взаємодію: впроваджувати принципи педагогічного партнерства, забезпечуючи рівноправний діалог з учнями та колегами у процесі розв’язання освітніх викликів.
• Організовувати безпечне та інклюзивне середовище: створювати простір, де кожен учень почувається емоційно захищеним, а освітні втрати компенсуються через підтримку та мотивоване навчання.