Травмоінформований підхід у подоланні освітніх втрат: стратегії підтримки та відновлення навчання

Назва проєкту ГХЗВ:

Суб’єкт підвищення кваліфікації:

Інформація про розробника (розробників):

ФОП Кльоц Любов Антонівна – кандидат психологічних наук; засновниця та наукова керівниця інформаційно-освітньої платформи «ОАЗА»; доцент кафедри психології КЗ «Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» ЖОР.

Напрями підвищення кваліфікації:

психосоціальна підтримка і травма-інформований підхід під час навчання здобувачів освіти у другому циклі базової середньої освіти (базове предметне навчання) (ГХЗВ)

Форма (форми) підвищення кваліфікації:

очна, дистанційна

Види підвищення кваліфікації:

курси (навчання за програмами підвищення кваліфікації)

Цільова група:

Вчитель закладу загальної середньої освіти

Перелік професійних стандартів:

«Вчитель закладу загальної середньої освіти» (2024)

Складники системи освіти та рівні освіти:

повна загальна середня освіта

Професійні компетентності за професійними стандартами педагогічних працівників:

Вчитель ЗЗСО. А2. Предметно-методична компетентність
Вчитель ЗЗСО. А3. Інформаційно-цифрова компетентність
Вчитель ЗЗСО. Б1. Психологічна компетентність
Вчитель ЗЗСО. В2. Здоров’язбережувальна компетентність

Консультаційний супровід: індивідуальні та групові онлайн-консультації з викладачами курсу.

Супервізія: можливість запиту на професійну супервізію щодо впровадження травма-інформованого підходу на практиці.

Модуль / тема	Лекції	Практичні заняття	Самостійна робота	Контрольні заходи	Усього
МОДУЛЬ 1. Системна робота щодо подолання освітніх втрат як передумова рівного доступу до освіти
Тема 1.1 Освітні втрати: сутність, причини, наслідки	2				2
Тема 1.2 Інструменти діагностування та подолання освітніх втрат		4			4
Тема 1.3 Трансформація освітніх втрат у можливості зростання		4			4
Тема 1.4 Професійна підтримка вчителів з питань подолання освітніх втрат у здобувачів освіти	2				2
Разом за модулем	4	8			12
МОДУЛЬ 2. Безпечне освітнє середовище: інтеграція психосоціальних практик і підходів, чутливих до травм
2.1 Вплив травми на навчання та поведінку учнів	2	2			4
2.2 Стратегії підтримки учнів, які пережили травматичні події		4	2		6
2.3 Створення безпечного освітнього середовища: ключові маркери та підходи		4			4
2.4 Внутрішній ресурс педагога, або як не згоріти, підтримуючи інших		2	2		4
Разом за модулем	2	12	2		16
Підсумкові заходи				2	2
Усього	6	18	4	2	30

3.ЗМІСТ ПРОГРАМИ

МОДУЛЬ 1. Системна робота щодо подолання освітніх втрат як передумова рівного доступу до освіти

Тема 1.1 Освітні втрати: сутність, причини, наслідки (2 год. -лекція).
Поняття «освітні втрати» та «освітні розриви»: спільне та відмінне. Причини освітніх втрат. Освітні втрати в контексті збройної агресії рф, пандемії, вимушеного переміщення. Фактори появи освітніх втрат, які не пов'язані з воєнним станом. Наслідки освітніх втрат (економічні, психологічні, соціальні, академічні). Шляхи подолання освітніх втрат як передумови рівного доступу до освіти.
Тема 1.2. Інструменти діагностування та подолання освітніх втрат (4 год.- практичне заняття).
Інструменти для вимірювання та подолання освітніх втрат. Вимірювання освітніх втрат учнів у програмах з надолуження. Цифрові інструменти для діагностування освітніх втрат та відстеження прогресу кожного учня. Програми та цифрові ресурси для подолання освітніх втрат, які генерують завдання, вправи та тести з урахуванням потреб конкретного учня. Доступність та інклюзивність цифрових рішень. Створення власних цифрових ресурсів для подолання освітніх втрат.
Тема 1.3 Трансформація освітніх втрат у можливості зростання (4 год.-практичне заняття)
Психолого-педагогічні передумови подолання освітніх втрат: установлення позитивної взаємодії педагога з учнем; урахування емоційного стану учнів після кризових подій; підвищення мотивації учнів до навчання; якісний зворотний зв'язок та практики рефлексії; співпраця з психологом, соціальним педагогом, батьками
Тема 1.4 Професійна підтримка вчителів з питань подолання освітніх втрат у здобувачів освіти (2 год.-лекція)
Наставництво, супервізія, професійні спільноти як ефективні інструменти для професійної підтримки педагогів і підвищення якості освіти. Місце наставництва, супервізії та професійних спільнот для педагогів у контексті подолання освітніх втрат.

МОДУЛЬ 2. Безпечне освітнє середовище: інтеграція психосоціальних практик і підходів, чутливих до травм

Тема 2.1 Вплив травми на навчання та поведінку учнів (2 год.-лекція; 2 год.-практичне заняття)
Визначення травми. Основні типи травм, з якими можуть стикатися учні Травма в умовах війни, переміщення, втрати: особливості реагування. Типові реакції на травму (поведінкові, емоційні, фізіологічні, когнітивні тощо). Ознаки та симптоми стресу в дітей. Роль захисних механізмів у протидії травмуючим подіям. Вплив травми на освітній процес (зниження успішності, труднощі з організацією діяльності, нестійка мотивація, порушення соціальної взаємодії та інше). Методи виявлення психоемоційного стану учнів. Психофізіологічні розлади та кризові стани підлітків: ознаки депресії, тривожних розладів, емоційної нестабільності, самодеструктивної поведінки тощо. Зв'язок між травмою та дистресовою поведінкою здобувачів освіти.
Тема 2.2 Стратегії підтримки учнів, які пережили травматичні події (4 год.- практичне заняття; 2 год. – самостійна робота)
Сутність травма-інформованого підходу та його принципи. Інтеграція стратегій травма-інформованого підходу в освітній процес НУШ: співпраця та позитивна взаємодія, побудова довірливих відносин; створення безпечного фізичного та емоційного простору тощо. Перша психологічна допомога та протоколи її надання. Регуляція психоемоційного стану. Форми надання психосоціальної підтримки здобувачам освіти, зокрема дітям, що пережили травматичні події. Алгоритм перенаправлення до психологічної служби. Протоколи дій педагога в кризових ситуаціях у школі.
Самостійна робота (2 год.): дібрати та систематизувати короткі вправи на заземлення та саморегуляцію, які можуть бути інтегровані в структуру уроків для стабілізації емоційного стану здобувачів освіти.
Тема 2.3 Створення безпечного освітнього середовища: ключові маркери та підходи (4 год.- практичне заняття).
Ключові маркери створення безпечного освітнього середовища, спрямованого на збереження психічного здоров'я та емоційного благополуччя учнів. Визначення характеристик безпечного освітнього простору. Чекліст оцінювання класу за критеріями безпечного освітнього простору. Дизайн класу та його просторове рішення для підвищення комфорту та безпеки здобувачів освіти. Роль учителя у створенні психофізичної та емоційної безпеки. Основи ефективної комунікації з учнями та батьками задля створення безпечного освітнього середовища: активне слухання, ненасильницьке спілкування, ресурсна підтримка, створення відкритого діалогу тощо.
Тема 2.4 Внутрішній ресурс педагога, або як не згоріти, підтримуючи інших (2 год. - практичне заняття)
Особистісні, емоційні та професійні резерви, що допомагають учителю ефективно працювати, зберігати стійкість і підтримувати інших. Профілактика вигорання та розвиток резильєнтності. Моделі психологічного благополуччя. Фактори стресостійкості. Вторинна травматизація: ознаки, профілактика, самодопомога. Емоційна грамотність педагога як основа психосоціальної підтримки здобувачів освіти: розуміння власних емоцій, навички емоційної саморегуляції, здатність до співпереживання

3.1 Орієнтовний перелік практичних завдань.
Тема 1.2. Інструменти діагностування та подолання освітніх втрат (4 год.)
Завдання 1. «Аналітик даних: Від хаосу до стратегії»
Мета: навчитися сегментувати клас на основі цифрової діагностики та будувати маршрути надолуження.
Кейс-стаді: Робота з неоднорідним класом, де результати вхідного діагностування демонструють значний розрив у знаннях (40% - низький рівень, 30% - середній, 30% - високий).
Діяльність: Педагог заповнює «Таблицю диференціації», де прописує: назву групи, виявлену прогалину та конкретне посилання на цифровий ресурс для кожної групи.
Завдання 2. «ШІ-асистент: Рятувальний круг для вчителя»
Мета: розвинути вміння використовувати генеративний ШІ для створення персоналізованого «дорожнього листа» самопідготовки.
Кейс-стаді: Організація інтенсивного надолуження складного навчального модуля для учня, який мав тривалу перерву в навчанні, в умовах обмеженого часового ресурсу вчителя.
Завдання:
1.Сформувати та протестувати промпт у чат-боті (Gemini/ChatGPT) для отримання структурованого «пакета самодопомоги» з обраної теми.
2. Верифікувати отриману від ШІ інформацію, адаптувати мову викладу під вікові особливості учня та додати мультимедійний складник (відеоуроки).
3. Оформити підсумковий документ для учня з чіткими кроками: «Прочитай -Переглянь - Спробуй - Перевір себе».
Діяльність: Створення інтерактивного документа в Google Docs або Canva, який вчитель надсилає учню як індивідуальну траєкторію.
Тема 1.3 Трансформація освітніх втрат у можливості зростання (4 год.)
Завдання 1. Позитивна взаємодія як ресурс відновлення навчання
Мета: розвинути вміння педагогів будувати підтримувальну взаємодію з учнями як основу подолання освітніх втрат.
Експозиція: учасникам пропонується опис ситуацій взаємодії в класі (наприклад: учень уникає відповіді, демонструє тривожність, знижену залученість). У малих групах аналізуються педагогічні реакції та їх вплив на навчання і емоційний стан.
Діяльність: визначити бар’єри у взаємодії; сформулювати підтримувальні педагогічні дії; скласти перелік фраз і прийомів, що посилюють довіру; запропонувати зміни у власній практиці.
Завдання 2. Урахування емоційного стану після кризових подій
Мета: навчитися розпізнавати емоційні потреби учнів і адаптувати освітній процес.
Експозиція: учасникам пропонується кейс класу після стресових подій (перерваний навчальний процес, зниження концентрації, емоційна нестабільність). Педагоги аналізують, як емоційний стан впливає на навчання.
Діяльність: визначити можливі емоційні прояви учнів; обрати педагогічні стратегії підтримки (пауза, ритуали стабілізації, гнучкість вимог); запропонувати зміни у структурі уроку; окреслити межі педагогічної підтримки та необхідність залучення фахівців.
Завдання 3. Підвищення навчальної мотивації
Мета: сформувати навички створення мотивувального освітнього середовища.
Експозиція: учасникам пропонується типова тема уроку з низькою залученістю учнів. Потрібно переосмислити її з позиції значущості для дитини.
Діяльність: визначити, що може бути значущим для учнів; запропонувати способи надання вибору; розробити мотиваційний вступ до уроку; визначити індикатори підвищення залученості.
Завдання 4. Якісний зворотний зв’язок як інструмент відновлення
Мета: навчитися надавати формувальний зворотний зв’язок, що підтримує навчання.
Експозиція:: учасникам пропонується приклад учнівської роботи. Необхідно сформулювати фідбек, який сприятиме розвитку, а не лише оцінюванню.
Діяльність: визначити сильні сторони роботи; сформулювати рекомендації для покращення; скласти запитання для рефлексії учня; обговорити вплив різних типів фідбеку на мотивацію.
Завдання 5. Рефлексивні практики на уроці
Мета: опанувати інструменти рефлексії для підтримки усвідомленого навчання.
Експозиція: учасникам пропонується змоделювати завершення уроку з використанням рефлексивних технік.
Діяльність: обрати формат рефлексії (коло, щоденник, картки, питання); сформулювати 3-5 запитань; визначити, як використовувати результати для планування наступного уроку; обговорити ризики формальної рефлексії.
Завдання 6. Командна взаємодія для підтримки учня
Мета: розвинути навички співпраці з психологом, соціальним педагогом і батьками.
Експозиція: учасникам пропонується кейс учня з освітніми втратами та емоційними труднощами. Потрібно спланувати міждисциплінарну взаємодію.
Діяльність: визначити ролі кожного фахівця; сформулювати план комунікації з батьками; визначити спільні цілі підтримки; окреслити очікувані результати.
Тема 2.1 Вплив травми на навчання та поведінку учнів (2год.)
Завдання 1. Дешифрування дистресової поведінки
Мета: навчитися розрізняти поведінкові прояви травми від звичайних порушень дисципліни та обирати адекватні методи стабілізації.
Експозиція: під час уроку учень 8-го класу, який зазвичай був спокійним, раптово виявляє агресію (кричить, кидає ручку) після гучного звуку за вікном. Інша учениця в цей час «завмирає», не реагуючи на звернення вчителя, і виглядає відчуженою. У класі починається хаос, мотивація до виконання теми уроку втрачена.
Діяльність: Класифікувати реакції учнів за типом («Бийся», «Біжи», «Замри»). Визначити фізіологічні та когнітивні ознаки стресу, що проявилися в кейсі. Розробити алгоритм негайної стабілізації (дихальні вправи, техніка «Заземлення»). Сформулювати фрази підтримки, що валідують почуття дітей, не акцентуючи увагу на провині.
Завдання 2. Навігатор кризових станів підлітків
Мета: розвинути навички раннього виявлення ознак депресії та тривожних розладів у підлітків для своєчасного реагування.
Експозиція: педагогу надається «щоденник спостережень» за учнем 10-го класу протягом місяця. У записах зафіксовано: різке зниження успішності, нехтування зовнішнім виглядом, постійні скарги на втому, відмова від соціальної взаємодії з друзями та висловлювання про «безнадійність майбутнього».
Діяльність: Виділити симптоми, що можуть вказувати на депресивний стан або самодеструктивну поведінку. Окреслити вплив цього стану на здатність учня до організації навчальної діяльності. Скласти план конфіденційної розмови з учнем. Визначити «червоні прапорці», які вимагають негайного залучення шкільного психолога або медичних фахівців.
Завдання 3. Проєктування травмочутливого освітнього середовища
Мета: навчитися адаптувати структуру уроку та систему оцінювання до потреб учнів із досвідом війни та переміщення.
Експозиція: до класу приєдналися троє учнів-переміщених осіб, які мають досвід втрати житла. Вони демонструють нестійку мотивацію, труднощі з довготривалою пам'яттю та виснаження під час стандартних контрольних робіт. Решта класу перебуває у стані хронічного дистресу через постійні повітряні тривоги.
Діяльність: Визначити захисні механізми, які можуть використовувати учні (заперечення, витіснення). Запропонувати зміни до структури уроку (впровадження ритуалів початку/завершення, передбачуваність розкладу). Розробити модель гнучкого оцінювання (вибір формату завдання, можливість перескладання без санкцій). Сформулювати план комунікації з батьками щодо спільної підтримки психоемоційного стану дітей.
Тема 2.2 Стратегії підтримки учнів, які пережили травматичні події (4 год.)
Завдання 1. Побудова довіри через принципи травма-інформованого підходу
Мета: навчитися імплементувати принципи безпеки, вибору та співпраці в щоденну взаємодію з учнями.
Експозиція: педагог помічає, що після повернення до очного навчання учні відчувають напруження через жорсткий контроль дисципліни. Будь-які неочікувані зміни в розкладі або авторитарний тон вчителя викликають у класі протест або замкненість. Необхідно трансформувати освітній простір на засадах травма-інформованого підходу.
Діяльність: Сформулювати 3 конкретні зміни у фізичному просторі кабінету для посилення відчуття безпеки. Розробити «протокол передбачуваності»: як вчитель має повідомляти про зміни в планах чи оцінюванні, щоб мінімізувати стрес. Створити перелік фраз-інструментів, що дають учням право вибору (наприклад, вибір формату відповіді чи черговості завдань). Окреслити ритуал «емоційного чекіну» (швидкої перевірки стану) на початку уроку.
Завдання 2. Протокол ППД: Алгоритм «Дивитися - Слухати -Зв’язувати»
Мета: опанувати техніки надання першої психологічної допомоги учню в стані гострого стресу.
Експозиція: під час перерви учень отримує тривожну звістку з дому. У нього починається сильне тремтіння, дихання стає уривчастим, він не може вимовити ні слова. Навколо збираються інші діти, що посилює паніку.
Діяльність: Покроково розписати дії педагога згідно з протоколом ППД. Запропонувати 2 вправи для саморегуляції, які вчитель може виконати разом з учнем (наприклад, «Квадратне дихання» або «5-4-3-2-1»). Визначити, яку інформацію необхідно зібрати для надання допомоги, не ретравматизуючи дитину запитаннями. Сформулювати завершальний етап допомоги: кому з рідних або фахівців передати дитину.
Завдання 3. Алгоритм перенаправлення.
Мета: відпрацювати навички розпізнавання меж компетенції вчителя та алгоритм передачі учня до психологічної служби.
Експозиція: вчитель-предметник під час перевірки творчої роботи помічає в тексті учня тривожні натяки на самоушкодження, відчуття повної безнадії або опис травматичного досвіду, який виходить за межі педагогічної розмови. Учень просить «нікому про це не казати».
Діяльність: Окреслити етичну дилему «конфіденційність - безпека» та обґрунтувати необхідність втручання. Заповнити професійну «форму спостереження» для передачі соціальному педагогу чи психологу (без суб’єктивних оцінок, лише факти). Прописати алгоритм розмови з учнем про те, чому вчитель залучає фахівця (техніка «прозорості»). Визначити коло осіб (адміністрація, батьки), які мають бути поінформовані згідно з протоколом закладу освіти.
Завдання 4. Кризовий менеджмент: Дії під час надзвичайної ситуації
Мета: відпрацювати чіткі алгоритми дій педагога при виникненні кризової ситуації (обстріл, загроза, паніка) для збереження життя та емоційного спокою групи.
Експозиція: під час уроку починається критична ситуація (наприклад, сигнал тривоги з повідомленням про безпосередню небезпеку). Частина учнів починає плакати, двоє - ігнорують вказівки та продовжують сидіти в телефонах, виникає штовханина біля виходу.
Діяльність: Визначити пріоритетність дій педагога. Сформулювати короткі та чіткі команди (директиви), які вчитель має використовувати для управління натовпом. Запропонувати «стабілізаційну активність» для виконання в укритті, щоб відволікти учнів від моніторингу новин. Окреслити дії вчителя після завершення кризи (дебрифінг): як обговорити подію з учнями, щоб вона не перетворилася на колективну травму.
Тема 2.3 Створення безпечного освітнього середовища: ключові маркери та підходи (4 год.)
Завдання 1. Аудит безпеки: від фізичного простору до емоційного комфорту
Мета: навчитися об’єктивно оцінювати освітнє середовище за критеріями психофізичної безпеки та формувати план покращень.
Експозиція: педагогу пропонується візуальний кейс (фото або опис) стандартного навчального кабінету зі статичним розставленням парт, відсутністю зон відпочинку та захаращеними кутами. У класі спостерігається високий рівень напруження, учні неохоче йдуть на контакт, а під час групової роботи виникають конфлікти через брак місця.
Діяльність: Скласти чекліст оцінювання класу, включивши параметри: освітленість, наявність «зон усамітнення», візуальний шум, ергономіку меблів. Визначити 3 критичні «точки дискомфорту», які можуть провокувати тривожність у дітей. Запропонувати швидкі рішення для зонування простору (наприклад, створення «куточка ресурсу» або зміна конфігурації парт для активної взаємодії). Обґрунтувати, як зміна дизайну вплине на емоційне благополуччя конкретних груп учнів (наприклад, дітей з ООП).
Завдання 2. Конструктор ненасильницького спілкування (ННС) у школі
Мета: опанувати навички побудови відкритого діалогу з учнями через алгоритм спостереження, вираження почуттів та потреб.
Експозиція: між групою учнів та вчителем виникло непорозуміння через невиконання дедлайнів. Вчитель відчуває роздратування, а учні демонструють пасивну агресію або ігнорування. Традиційні зауваження не діють, атмосфера в класі стає токсичною, що руйнує емоційну безпеку.
Діяльність: Переформулювати 5 типових «директивних» зауважень у «Я-повідомлення» згідно з принципами ННС. Розробити сценарій короткої бесіди з класом, використовуючи техніку активного слухання (перефразування, уточнення, віддзеркалення почуттів). Визначити ключову потребу учнів, яка стоїть за їхньою поведінкою (наприклад, потреба у визнанні, відпочинку чи безпеці). Сформулювати запит до учнів у формі позитивного прохання (замість вимоги), що стимулює співпрацю.
Завдання 3. Модель ресурсної підтримки батьківської спільноти
Мета: розробити алгоритм ефективної комунікації з батьками для створення єдиного безпечного периметра навколо дитини.
Експозиція: на батьківських зборах відчувається високий рівень тривоги та агресії з боку дорослих. Батьки вимагають надмірних результатів від дітей, не враховуючи їхній психоемоційний стан, або навпаки - повністю самоусуваються від підтримки навчання, що створює розрив у безпековому просторі дитини.
Діяльність: Створити структуру «ресурсного повідомлення» для батьківського чату, що базується на підтримці, а не лише на звітуванні про проблеми. Розробити план зустрічі «Відкритий діалог», запропонувавши інтерактивні вправи для зниження напруги серед батьків. Визначити межі відповідальності вчителя та батьків у питаннях збереження психічного здоров'я учня. Сформулювати пам'ятку для батьків «Як підтримати дитину вдома», що корелює з цінностями безпечного середовища школи.
Завдання 4. Педагог як гарант психофізичної безпеки: саморегуляція
Мета: розвинути здатність вчителя бути «емоційним контейнером» для учнів через розвиток власних навичок стійкості.
Експозиція: під час уроку виникає непередбачувана стресова ситуація (звук сирени, гострий конфлікт між учнями). Вчитель відчуває власну втому та емоційне виснаження, що заважає йому адекватно реагувати та забезпечувати спокій класу. Клас миттєво «зчитує» стан педагога, що призводить до зростання загальної паніки.
Діяльність: Визначити ключові маркери власного стресового стану (фізіологічні та емоційні). Обрати 3 експрес-техніки самодопомоги, які можна непомітно виконати прямо під час уроку (дихальні вправи, ізометрична релаксація). Скласти алгоритм дій «Спокійний дорожній лист»: що вчитель каже і робить у перші 60 секунд кризи, щоб повернути відчуття безпеки в групу. Окреслити особистий план відновлення ресурсу після робочого дня для профілактики емоційного вигорання.
Тема 2.4 Внутрішній ресурс педагога, або як не згоріти, підтримуючи інших (2 год.)
Завдання 1. Карта резильєнтності: профілактика вигорання та вторинної травматизації
Мета: навчитися ідентифікувати маркери емоційного виснаження та формувати індивідуальну стратегію психологічної стійкості.
Експозиція: педагог працює з великою кількістю дітей, що мають травматичний досвід. Останнім часом він помічає у себе симптоми «втоми від співчуття»: з’являється цинізм, порушення сну, відчуття безпорадності та нав’язливі думки про проблеми учнів, які не полишають навіть вдома. Це ознаки вторинної травматизації, що загрожують професійному благополуччю.
Діяльність: Провести самодіагностику за ключовими маркерами (емоційні, когнітивні, фізичні) для розмежування звичайної втоми та вторинної травми. Скласти перелік «професійних кордонів»: визначити часові та емоційні межі залученості у проблеми учнів. Розробити власний «ресурсний пакет» (модель 6-ти каналів резильєнтності BASIC Ph), обравши активності для кожного каналу (вірування, емоції, соціальність, уява, когніція, фізична діяльність). Окреслити техніки «дебрифінгу» після важкого робочого дня для емоційного від’єднання від робочих кейсів.
Завдання 2. Емоційна грамотність як інструмент професійної саморегуляції
Мета: розвинути навички усвідомлення власних емоцій та застосування технік емоційного самоконтролю для збереження стійкості в класі.
Експозиція: під час уроку виникає ситуація гострого спротиву з боку учнів або конфлікт із батьками. Педагог відчуває сильний приплив гніву та бажання відреагувати агресивно або, навпаки, повністю замикається. Розуміння механізмів емоційної грамотності необхідне, щоб не допустити ескалації конфлікту та зберегти роль «спокійного дорослого».
Діяльність: Відпрацювати техніку «Зупинка»: ідентифікувати емоцію в момент її виникнення та дати їй назву (вербалізація емоції). Проаналізувати зв’язок: «Стимул (подія) – Емоція - Автоматична думка -Реакція». Спробувати замінити деструктивну автоматичну думку на конструктивну. Обрати 3 вправи для швидкої саморегуляції (наприклад, «Сканування тіла», «Перемикання уваги», «Склянка води»), які можна застосувати безпосередньо в момент стресу. Сформулювати план «ресурсної самодопомоги» на випадок емоційного зриву, що включає методи відновлення самоповаги та аналіз ситуації без самобічування.

Після завершення програми слухач повинен:
- мати знання: про сутність, причини та наслідки освітніх втрат і освітніх розривів; принципи травма-інформованого підходу та їх застосування в освітньому процесі; вплив травматичного досвіду на навчання, поведінку та психоемоційний стан учнів; сучасні інструменти діагностики освітніх втрат і підходи до їх подолання; алгоритми міжпрофесійної взаємодії та межі професійної відповідальності педагога; підходи до створення безпечного, підтримувального та інклюзивного освітнього середовища.
- уміти: проводити первинну діагностику освітніх втрат із використанням валідних методик і цифрових інструментів; аналізувати результати діагностики та планувати індивідуалізовану підтримку учнів; застосовувати стратегії травма-інформованого підходу у щоденній педагогічній практиці; ідентифікувати психоемоційні труднощі учнів і здійснювати своєчасне перенаправлення до фахівців; організовувати освітній процес із урахуванням принципів безпеки, підтримки та партнерства.
- володіти: інструментами індивідуалізованого надолуження навчальних результатів; навичками ефективної комунікації та підтримувальної взаємодії з учнями, батьками й колегами; практиками психоемоційної саморегуляції та профілактики професійного вигорання; методами створення сприятливого психологічного клімату в освітньому середовищі.
- демонструвати ціннісне ставлення: до забезпечення психологічної безпеки та благополуччя учнів; до підтримки інклюзивності, поваги до індивідуальних потреб і різноманіття; до професійної етики, відповідальності та безперервного професійного розвитку; до партнерської взаємодії та турботи про власний ресурс і ресурс інших.

Реалізація програми передбачає можливість гнучкої організації освітнього процесу залежно від потреб педагогів, умов роботи закладів освіти та ресурсних можливостей суб’єкта підвищення кваліфікації. Програма може реалізовуватися у варіативних форматах за тривалістю: інтенсивна форма (короткостроковий курс тривалістю один тиждень з концентрованим графіком навчальних занять); пролонгована форма (поетапна реалізація навчальних модулів або тем із розподілом навчального навантаження упродовж більш тривалого періоду). Навчання може проводитися в очному, дистанційному або змішаному форматі з використанням цифрових освітніх платформ, інтерактивних методів навчання та форматах синхронної й асинхронної взаємодії.