«СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ НАСКРІЗНИХ УМІНЬ УЧНІВ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ»

1. ЗМІСТ ПРОГРАМИ

МОДУЛЬ 1. СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В КОНТЕКСТІ
ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСВІТИ: ВІД ГЛОБАЛЬНОГО ДОСВІДУ ДО
УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЙ
Тема 1.1. Соціально-емоційне навчання у контексті освіти України.
Міжнародні програми СЕН: інтеграція в освітній процес НУШ
Сутність соціально-емоційного навчання (СЕН) як ключового компонента сучасної освітньої парадигми та його значення для розвитку особистості здобувачів освіти в умовах реформування системи освіти України.
Концептуальні засади впровадження соціально-емоційного навчання в контексті ідей Нової української школи, зокрема формування емоційного інтелекту, навичок саморегуляції, емпатії, відповідальної поведінки та
конструктивної взаємодії. Міжнародний досвід реалізації програм СЕН (CASELS, Second Step, PATHS, RULER та ін.) і можливості їх адаптації до національного освітнього простору.
Напрями інтеграції елементів соціально-емоційного навчання в освітній процес НУШ через навчальні предмети, виховну роботу та освітнє середовище школи. Роль педагога у впровадженні СЕН та необхідності міждисциплінарної взаємодії всіх учасників освітнього процесу.
Тема 1.2. Суть соціально-емоційного навчання
Соціально-емоційне навчання розглядається як знання, навички, переконання, підходи, поведінка та компетентності, що допомагають здобувачам освіти бути ефективними під час освітнього процесу й упродовж усього життя. Саме соціально-емоційне навчання зосереджує увагу на розвитку різноманітних навичок, як-от: емпатія, вміння розуміти різні точки зору, розпізнавати й розуміти емоції, співпрацювати з іншими, долати дистрес, розв’язувати проблеми, проявляти креативність, ставити цілі та досягати їх тощо.
Сучасній людині необхідні соціально-емоційні навички для ефективного навчання й успішної реалізації в усіх сферах життя. Наголошується, що ніхто не народжується з розвиненими соціально-емоційними навичками, вони
розвиваються з часом упродовж всього життя. Зазначається, що сучасний освітній процес має враховувати запит на розвиток соціально-емоційних навичок, адже, в контексті освіти України, він є надзвичайно важливим для
подолання освітніх розривів і втрат та викликів сьогодення.
Тема 1.3. НУШ крізь призму світового досвіду соціально-емоційного навчання.
Міжнародні дослідження: ДоСЕН і TALIS
Впровадження соціально-емоційного навчання в НУШ має наукове підґрунтя завдяки участі у міжнародних дослідницьких програмах. Участь України у программі ДоСЕН дало змогу скласти цілісну картину про те, що
відбувається в системі освіти України, проаналізувавши комплексно всі результати вивчень якості організації освітнього процесу і умовах карантинних обмежень і воєнного стану.
Завдяки Програмі TALIS (Teaching and Learning International Survey - Міжнародне дослідження з питань викладання та навчання), масштабному опитуванню вчителів та директорів шкіл, що проводиться ОЕСР, наша держава отримала дані для формування освітньої політики та вдосконалення вчительської професії. Отримані таким чином дані домогли сформувати запити сучасних суб’єктів освітньої діяльності, і, відповідно, виокремити нагальні напрями діяльності та зони розвитку.
МОДУЛЬ 2. НАСКРІЗНІ ВМІННЯ В РАМЦІ НУШ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНЕ НАВЧАННЯ
Тема 2.1. Партнерська взаємодія учасників освітнього процесу
Тема присвячена педагогіці партнерства як ключовому принципу Нової української школи, що трансформує взаємодію між усіма учасниками освітнього процесу - учителем, учнями та представниками батьківської громади
від ієрархічної моделі до співтворчості та спільної відповідальності.
Розглядаються ціннісні засади партнерства: довіра, взаємоповага, добровільність, діалог і розподілене лідерство.
Особлива увага приділяється ролі вчителя як фасилітатора освітнього процесу, практикам залучення батьків до прийняття рішень та формуванню культури партнерської взаємодії в спільноті закладу загальної середньої освіти.
Аналізуються виклики впровадження педагогіки партнерства в умовах соціальної нестабільності та дистанційного навчання. Розглядається також компетентнісний потенціал педагогіки партнерства.
Тема 2.2. Діяльнісний підхід як методологія реалізації соціально-емоційного навчання
Діяльнісний підхід у контексті реалізації соціально-емоційного навчання (СЕН) у сучасній освіті. Принципи діяльнісного підходу, зокрема активне залучення учнів у практичну, інтерактивну та рефлексивну діяльність, що
сприяє розвитку емоційного інтелекту, навичок саморегуляції, комунікації та соціальної відповідальності.

Можливості інтеграції діяльнісного підходу в освітній процес Нової української школи та в міжнародні програми СЕН, що дозволяє забезпечити системний розвиток особистості дитини. Значення міждисциплінарної взаємодії
педагогів, психологів та батьків у формуванні ефективного освітнього середовища для розвитку соціально-емоційних компетентностей учнів.
Тема 2.3. Стратегії попередження, подолання й трансформації конфліктів під час освітньої діяльності
Тема спрямована на формування конфліктологічної компетентності вчителя у взаємодії з учасниками освітнього процесу. Розглядаються причини виникнення конфліктів в освітньому середовищі, їх типи та динаміка розвитку.
Аналізуються конструктивні стратегії розв’язання конфліктів, методи переговорів, медіації та ненасильницького спілкування. Особлива увага приділяється профілактиці ескалації протистояння, збереженню професійної
позиції вчителя та трансформації конфлікту у ресурс для співпраці й розвитку партнерських відносин.
Тема 2.4. Підтримка благополуччя учасників освітнього процесу: дієві інструменти та практики
Поняття «благополуччя» в освітньому контексті в умовах складних викликів: психологічна стійкість, емоційна компетентність, соціальна підтримка, безпечне середовище. Сфери благополуччя.
Професійне благополуччя педагога. Що впливає на благополуччя педагога. Соціально-емоційне навчання. Роль вчителя як фасилітатора.
Стратегії підтримки благополуччя учасників освітнього процесу. Європейський досвід, кращі практики, адаптовані міжнародні методики, що успішно застосовуються у країнах ЄС для роботи з дітьми, які пережили кризові ситуації. Інтеграція вправ у заняття, стратегії відновлення вчителя та роль батьків.
Техніки ненасильницької комунікації, саморегуляції та створення безпечного освітнього простору. Практичні інструменти для роботи з травматичним досвідом дітей.
Тема 2.5. Взаємозв’язок критичного мислення та соціально-емоційного навчання
Критичне мислення та проактивність є ключовими компетентностями сучасного здобувача освіти. Розвиток критичного мислення допомагає аналізувати інформацію, формувати обґрунтовані судження та ухвалювати
відповідальні рішення, а проактивність – виявляти ініціативу, планувати власну діяльність та брати відповідальність за результати.
У процесі соціально-емоційного навчання вчитель застосовує проблемні завдання, дискусії, кейс-методи, проєктну діяльність і групові обговорення.
Такі підходи формують незалежність мислення, навички саморегуляції та відповідальної соціальної поведінки, що є запорукою успішної соціалізації та подальшої життєвої компетентності учнів.
Тема 2.6. Соціально-емоційне навчання: практикум
До практикуму з соціально-емоційного навчання розроблено та адаптовано матеріали в такий спосіб, щоб вони легко і наскрізно могли інтегруватися в освітній процес, були простими та гнучкими у використанні педагогами,
батьками й іншими дорослими, не потебували додаткових матеріалів, та були ресурсними і для дітей, і для педагогів. Важливо зазначити, що Програма ґрунтується на принципах та характеристиках діяльнісного підходу, що дозволяє їй стати ефективною та дієвою в розрізі соціально-емоційних навичок дітей, оскільки містить короткі, гнучкі, діяльнісні активності, які легко наскрізно інтергуються в освітній процес.
Тема 2.7. Конструктивне керування емоційними станами
Проблема конструктивного керування емоційними станами як важливого аспекту психологічного та соціально-емоційного розвитку учнів. Методи усвідомлення, регуляції та трансформації емоцій, які сприяють формуванню
стійкої саморегуляції, розвитку емпатії та здатності до ефективної взаємодії з оточенням. Педагогічні підходи та технології, що дозволяють інтегрувати практики керування емоційними станами у навчальний процес Нової
української школи та в програми соціально-емоційного навчання.
Практична спрямованість теми для педагогів, психологів та фахівців інклюзивної освіти, зацікавлених у підвищенні психологічної компетентності учнів та створенні позитивного освітнього середовища.
Тема 2.8. Універсальний дизайн для забезпечення соціально-емоційного навчання
Застосування принципів універсального дизайну як ефективного інструменту забезпечення соціально-емоційного навчання (СЕН) у освітньому процесі.
Способи адаптації освітнього середовища, методів і матеріалів для різних категорій учнів з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, що сприяє формуванню емоційного інтелекту, навичок саморегуляції та соціальної
взаємодії. Практичні підходи до інтеграції універсального дизайну в контекст Нової української школи та міжнародних програм СЕН, роль педагогів у створенні інклюзивного та підтримувального освітнього середовища.
Матеріали можуть бути використані фахівцями освіти, психологами та педагогами для розвитку соціально-емоційних компетентностей учнів.

-        розуміння та осмислення сутності соціально-емоційного навчання, його ролі у формуванні наскрізних умінь учнівства, вимог державної освітньої політики щодо компетентнісного, діяльнісного та інтегрованого підходів;
-        здатність інтегрувати СЕН в освітній процес для розвитку в учнівства наскрізних умінь, спільних для ключових компетентностей;
-        здатність добирати та застосовувати інструменти СЕН для створення безпечного, здорового та інклюзивного освітнього середовища, сприятливого для соціально-емоційного розвитку й набуття наскрізних умінь усіма учасниками освітнього процесу;
-        ціннісне ставлення до соціально-емоційного навчання, розвитку соціально-емоційних навичок та підтримки благополуччя вчителів і здобувачів освіти.