Психоемоційна підтримка учасників освітнього процесу в умовах війни

МОДУЛЬ 1. Створення безпечного освітнього середовища у закладі освіти

Тема 1.1. Нормативні вимоги та документи щодо створення безпечного освітнього середовища.

Огляд нормативних вимог до створення безпечного освітнього середовища. Нормативно-правові акти та методичні рекомендації,  узгодження внутрішніх нормативно-правових документів із вимогами чинного законодавства. 

Тема 1.2. Ключові маркери створення безпечного освітнього середовища.

Створення безпечного освітнього середовища: ключові маркери та практичні підходи Ключові маркери створення безпечного освітнього середовища, спрямованого на збереження психічного здоров'я та емоційного благополуччя учнів. Визначення характеристик безпечного освітнього простору. Чекліст оцінювання класу за критеріями безпечного освітнього простору. Дизайн класу та його просторове рішення для підвищення комфорту та безпеки здобувачів освіти.

Тема 1.3. Основи ефективної комунікації з учнями та батьками задля створення безпечного освітнього середовища.

Роль учителя у створенні психофізичної та емоційної безпеки. Основи ефективної комунікації з учнями та батьками задля створення безпечного освітнього середовища: активне слухання, ненасильницьке спілкування, ресурсна підтримка, створення відкритого діалогу тощо. Стратегії взаємодопомоги учням/вихованцям один одному в умовах пережиття поширених викликів при зіткненні з війною.

МОДУЛЬ 2. Стрес і стресостійкість

Тема 2.1. Сутність та природа стресу,  динаміка протікання та особливості його перебігу у дітей і дорослих.

Психічний стрес. Причини виникнення та форми прояву стресу. Загальні закономірності розвитку та динаміка протікання стресу. Симптоми стресу; особливості перебігу стресу у дітей та дорослих. Негативні наслідки тривалого стресу. Нейробіологія травматичного стресу. Психічна травма. Гостра реакція на стрес. Пост травматичнийстресовий розлад. Стійкість до стресу (resilience).

Роль захисних механізмів у протидії травмуючим подіям. Методи виявлення психоемоційного стану учнів. Психофізіологічні розлади та кризові стани підлітків: ознаки депресії, тривожних розладів, 8 емоційної нестабільності, самодеструктивної поведінки тощо.

Тема 2.2. Вплив травми на навчання та поведінку учнів.

Визначення травми. Основні типи травм, з якими можуть стикатися учні. Травма в умовах війни, переміщення, втрати: особливості реагування. Тинові реакції на травму (поведінкові, емоційні, фізіологічні, когнітивні тощо). Зв'язок між травмою та дистресовою поведінкою здобувачів освіти. Прояви дистресу в класі. Вплив травми на освітній процес (зниження успішності, труднощі з організацією діяльності, нестійка мотивація, порушення соціальної взаємодії та інше).

Тема 2.3. Стратегії підтримки учнів, які пережили травматичні події.

Сутність травма-інформованого підходу та його принципи. Інтеграція стратегій травма-інформованого підходу в освітній процес НУШ: співпраця та позитивна взаємодія, побудова довірливих відносин; створення безпечного фізичного та емоційного простору тощо. Перша психологічна допомога та протоколи її надання. Регуляція психоемоційного стану. Профілактика стресу та емоційного вигорання в учнів у період підготовки до ДПА / HMT (ЗНО): техніки саморегуляції, організація освітнього простору, підтримка мотивації тощо. Форми надання психосоціальної підтримки здобувачам освіти, зокрема дітям, що пережили травматичні події. Алгоритм перенаправлення до психологічної служби. Протоколи дій педагога в кризових ситуаціях у школі. 

МОДУЛЬ 3. Резилієнтні педагогічні працівники 

Тема 3.1. Внутрішній ресурс педагога.

Внутрішній ресурс педагога, або як не згоріти, підтримуючи особистісні, емоційні та професійні резерви і підтримувати інших. Профілактика вигорання та розвиток резильєнтності. Моделі психологічного благополуччя. Фактори стресостійкості. Вторинна травматизація: ознаки, профілактика, самодопомога. 

Тема 3.2. Емоційна грамотність педагога як основа психосоціальної підтримки здобувачів освіти.

Емоційна грамотність педагога як основа психосоціальної підтримки здобувачів освіти: розуміння власних емоцій, навички емоційної саморегуляції, здатність до співпереживання тощо. Практичні стратегії збереження внутрішнього ресурсу педагогів.

Тема 3.3. Профілактика вигорання та розвиток резильєнтності.

Важливість плекання резилієнтності в педагогічному колективі Феномен резилієнтності - життєвої стійкості, його індивідуальне й соціальне значення. П'ятикомпонентна модель життєвої стійкості. Визначення власних «точок стійкості» та потреб у розвитку нових навичок.

Ефективні дії, поведінка та звички - практична складова життєвої стійкості педагогічного працівника. Техніки регуляції і проживання емоцій. Менеджмент емоційного та професійного вигорання та відновлення рівня життєвої енергії. Колективна резилієнтність спільнот. 

Практикування навиків самоспівчуття в особистісному розвитку педагогічного працівника. 

Знати та розуміти:

• нормативно-правові та організаційно-методичні засади психоемоційної підтримки учасників освітнього процесу, які зазнали травм;
• види, ознаки і наслідки психологічного стресу і травми, критерії норми і патології психічних процесів, станів людини, шляхи і засоби компенсації та відновлення норми, принципи кризового консультування;
• вимоги до створення безпечного освітнього середовища та міжвідомчої взаємодії у сфері психологічного супроводу та соціально-педагогічного патронажу.

Вміти:

• здійснювати діагностико-прогностичну діяльність у питанні негативного впливу психологічної травми на дітей та їхні родини, надавати необхідну консультативну допомогу дітям, батькам та педагогам; 
• розпізнавати ознаки психологічного стресу і травми, отриманих внаслідок воєнних дій, переселення або споглядання насильства; 
• вміти застосовувати основні сучасні методи, прийоми та техніки нормалізації реакцій травматичного стресу для попередження руйнівних наслідків пережитих стресових подій.

Короткостроковий курс з можливістю опанування змісту програми один раз на п’ять років.