Психосоціальна підтримка учасників освітнього процесу в умовах кризи: технології та практики в другому циклі базової середньої освіти (базове предметне навчання)

                                                    3. ЗМІСТ ПРОГРАМИ 

МОДУЛЬ 1. КОМПЛЕКСНА СИСТЕМА ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ 

В РОБОТІ ПЕДАГОГА

Тема 1.1. Освітні втрати: сутність причини, наслідки.

Поняття «освітні втрати» та «освітні розриви»: спільне та відмінне. Причини освітніх втрат. Освітні втрати в контексті збройної агресії рф, пандемії, вимушеного переміщення. Фактори появи освітніх втрат, які не пов'язані з 

BOCHHAM CTZKOM. 

Наслідки освітніх втрат (економічні, психологічні, соціальні, академічні). Шляхи подолання освітніх втрат як передумови рівного доступу до освіти. 

Тема 1.2. Проєктування програм із подолання подоланні освітніх втрат.

Діагностичний складник: інструменти для виявлення освітніх втрат (тести, опитування, спостереження та інше); аналіз прогалин у знаниях, уміннях та навичках. Побудова індивідуальних освітніх траєкторій на основі результатів діагностики. 

Форми організації навчання, адаптовані під потреби здобувачів освіти та умови навчання (інтенсивні курси, модулі, літні школи; змішане навчання; тьюторингові сесії, групова та індивідуальна підтримка; використання резервного часу в розкладі тощо). 

Адаптація та модифікація навчального контенту: концентрація на ключових темах і базових знаниях; скорочення та/або інтеграція навчального матеріалу; використання міжпредметних зв'язків; варіативність у формах подачі матеріалу тощо. 

 

Способи, механізми імплементації програм із подолання освітніх втрат Моніторинг та оцінювання ефективності програм (відстеження динаміки прогресу учнів; збір зворотного зв'язку від учнів, батьків, педагогів; коригування програм залежно від отриманих результатів тощо). 

Тема 1.3. Трансформація освітніх втрат у можливості зростання. 

Вимоги державного стандарту та освітніх програм (відповідно до освітньої галузі) як критерії виявлення освітніх втрат здобувачів освіти. 

Інструменти для вимірювання та подолання освітніх втрат (відповідно до освітньої галузі). Вимірювання освітніх втрат учнів у програмах з надолуження (відповідно до освітньої галузі). Цифрові інструменти для діагностування освітніх втрат та відстеження прогресу кожного учня (відповідно до освітньої галузі). 

Програми та цифрові ресурси для подолання освітніх втрат, які генерують завдання, вправи та тести з урахуванням потреб конкретного учня (відповідно до освітньої галузі). Доступність та інклюзивність цифрових рішень. Створення власних цифрових ресурсів для подолання освітніх втрат (відповідно де освітньої галузі).  

 

Тема 1.4. Інструменти діагностики та технології профілактики освітніх втрат

Педагогічні стратегії трансформації освітніх втрат на можливості особистісного зростання. Інструменти персоналізації навчання: карта предмета, індивідуальна карта розвитку тощо. 

Зміст, форми та методи мотивації учнів після тривалих перерв у навчанні (відповідно до освітньої галузі). Підтримка психологічного здоров'я учасників освітнього процесу під час подолання освітніх втрат. 

Психолого-педагогічні передумови подолання 

освітніх втрат установлення позитивної взаємодії педагога з учнем; урахування емоційного стану учнів після кризових подій (війна, пандемія); підвищення мотивації учнів до навчання; якісний зворотний зв'язок та практики рефлексії; співпраця з психологом, соціальним педагогом, батьками тощо. 

 

Тема 1.5. Формування психологічної готовності педагогів до змін.

Вибудова стратегії роботи з подолання освітніх втрат на рівні школи та громади. Форми підвищення кваліфікації педагогів з питань надолуження освітніх втрат у здобувачів освіти. Національні й міжнародні практики подолання освітніх втрат для професійного зростання. Обмін досвідом, методичні кейси. 

Професійні орієнтири для педагога щодо реалізації програм з подолання освітніх втрат (знання теоретичних і практичних засад організації освітнього процесу; методична підготовка щодо реалізації програм з подолання освітніх втрат, володіння основами психологічних знань і травма-інформованоге підходу; володіння цифровими технологіями тощо). 

Наставництво, супервізія, професійні спільноти як ефективні інструменти для професійної підтримки педагогів і підвищення якості освіти. Місце наставництва, супервізії та професійних спільнот для педагогів у контексті подолання освітніх втрат. 

 

МОДУЛЬ 2. БЕЗПЕЧНИЙ ОСВІТНІЙ ПРОСТІР: 

ІНСТРУМЕНАРІЙ ПОДОЛАННЯ ТРАВМАТИЗАЦІЇ

Тема 2.1. Вплив травми на навчання та поведінку учнів.

Визначення травми. Основні типи травм, з якими можуть стикатися учні Травма в умовах війни, переміщення, втрати: особливості реагування. Типові реакції на травму (поведінкові, емоційні, фізіологічні, когнітивні тощо). Ознаки та симптоми стресу в дітей. Роль захисних механізмів у протидії травмуючим подіям. 

Вплив травми на освітній процес (зниження успішності, труднощі з організацією діяльності, нестійка мотивація, порушення соціальної взаємодії та інше). 

Методи виявлення психоемоційного стану учнів. Психофізіологічні розлади та кризові стани підлітків: ознаки депресії, тривожних розладів, емоційної нестабільності, самодеструктивної поведінки тощо. Зв'язок між травмою та дистресовою поведінкою здобувачів освіти. Прояви дистресу в класі.

 

Тема 2.2. Стратегії підтримки учнів, які пережили травматичні події.

Сутність травма-інформованого підходу та його принципи. Інтеграція стратегій травма-інформованого підходу в освітній процес НУШ: співпраця та позитивна взаємодія; побудова довірливих відносин; створення безпечного фізичного та емоційного простору тощо. 

Перша психологічна допомога та протоколи її надання. Регуляція психоемоційного стану. Профілактика стресу та емоційного вигорання в учнів у період підготовки до ДПА / НМТ (ЗНО); техніки саморегуляції, організація освітнього простору, підтримка мотивації тощо. Форми надання психосоціальної підтримки здобувачам освіти, зокрема дітям, що пережили травматичні події. 

Алгоритм перенаправлення до психологічної служби. Протоколи дій педагога в кризових ситуаціях у школі. 

 

Тема 2.3. Навчання в умовах кризи: інструменти подолання освітніх втрат в контексті травмо-інформованого підходу.

Розвиток адаптативних  механізмів життєстійкості: стратегічні техніки Поняття життєстійкості та її роль у подоланні стресу. Формування адаптаційних стратегій в контексті травмо-інформованого підходу. Вплив ресурсів особистості на ефективність подолання освітніх втрат, адаптивна поведінка у кризових ситуаціях. Сучасні методи стабілізації психоемоційного стану особистості у травмо-інформованому підході.  Інструменти психологічної стабілізації, навички стресостійкості, практики відновлення емоційного балансу. Техніки саморегуляції, релаксації та когнітивного переосмислення. 

Групові та індивідуальні заняття для зміцнення психологічних ресурсів надолуження освітніх втрат. Стратегічні вправи для підвищення внутрішньої стійкості. Саморегуляція та самокорекція психоемоційного стану. Оцінка ефективності технік у щоденній практиці. 

 

Тема 2.4. Профілактика професійного вигорання  педагогів: ресурсні практики.

Профілактика професійного вигорання та перевтоми. Створення стійкого та безпечного освітнього середовища. Складові феномену резилієнтності. Підтримка ментального здоров’я педагогів: психологічні прийоми, технік. Методики релаксації, ресурсні вправи та коучингові підходи. 

Формування культури психологічного благополуччя та професійної стійкості. Групові сесії для обміну досвідом та підтримки колег. Навички усвідомленого управління емоційним станом. Інтеграція практик психосоціального благополуччя в освітні програми, внутрішню політику та повсякденну діяльність закладу освіти. Розгляд практичних кейсів професійного вигорання педагогів.

• формування цілісного уявлення про психосоціальну підтримку як невід’ємну складову філософії Нової української школи, орієнтованої на дитиноцентризм, безпеку, добробут і розвиток життєстійкості учнів;
• володіння здатністю своєчасно ідентифікувати психосоціальні ризики, а також наслідки кризових і травматичних подій, що впливають на психологічний стан, поведінку та навчальну діяльність учнів;
• уміння застосовувати моніторингові, зокрема цифрові, інструменти для виявлення психоемоційних труднощів, освітніх втрат і потреб учнів у підтримці;
• набуття практичних умінь проєктувати та реалізовувати індивідуальні й групові активності з психосоціальної підтримки з урахуванням принципів травма-інформованого підходу та інклюзивного навчання;
• готовності до створення й підтримки безпечного, підтримувального та інклюзивного освітнього середовища як умови збереження психічного здоров’я учнів і подолання освітніх втрат;
• удосконалення професійних навичок реагування на кризові ситуації та надання підтримки учням у стресових і невизначених умовах із використанням сучасних методик психосоціальної допомоги;
• підвищення рівня професійної стійкості, психоемоційної саморегуляції та готовності до міждисциплінарної взаємодії в команді педагогів і фахівців закладу освіти

Реалізація курсу сприятиме розвитку професійних можливостей підтримувального та відновлювального освітнього середовища в умовах криз й невизначеності, удосконалення академічних компетентностей педагогічних працівників другого циклу базової середньої освіти в подоланні освітніх втрат, застосуванні принципів травма-інформованого підходу

11.05-13.05.2026 року

25.08-27.08.2026 року

26.09-28.09.2026 року

07.10-09.10.2026 року

Підвищення  професійної компетентності педагогічних працівників щодо психосоціальної підтримки учасників освітнього процесу  в умовах кризи,  оволодіння сучасними технологіями та практиками подолання освітніх втрат здобувачів освіти