НАВЧАННЯ В УМОВАХ ВИКЛИКІВ: ІНСТРУМЕНТИ ПОДОЛАННЯ OCBITHIX ВТРАТ I ПІДТРИМКИ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Назва модуля та тем	Лекції	Практичні	Самостійна робота	Контрольні заходи	Усього
МОДУЛЬ І. СИСТЕМНА РОБОТА ЩОДО ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ ЯК ПЕРЕДУМОВА РІВНОГО ДОСТУПУ ДО ОСВІТИ
Тема 1.1. Освітні втрати та розриви в умовах кризового навчання: причини, діагностика й системні стратегії компенсації	2				2
Тема 1.2. Архітектура програми з подолання освітніх втрат: від ефективної діагностики до адаптації змісту навчання та моніторингу результатів		2	1		3
Тема 1.3. Цифрові інструменти для діагностування освітніх втрат		2	1		3
Тема 1.4. Відновлення ресурсу учнів: дієві методи мотивації та психологічної підтримки		4			4
Тема 1.5. Травма-інформований підхід в організації освітнього процесу: як допомогти учням навчатися в умовах стресу		2			2
Тема 1.6. Інклюзивний вимір подолання освітніх втрат: універсальний дизайн навчання та адаптація змісту для учнів з ООП	2				2
Разом за модулем	4	10	2		16
МОДУЛЬ ІІ. БЕЗПЕЧНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ: ІНТЕГРАЦІЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНИХ ПРАКТИК І ПІДХОДІВ, ЧУТЛИВИХ ДО ТРАВМИ
Тема 2.1. За межею звичайного стресу: розпізнавання небезпечних психоемоційних станів учнів	2		1		3
Тема 2.2. Травма-інформована школа: від емоційної безпеки в класі до психологічної стійкості в умовах випробувань		2	1		3
Тема 2.3. Ґендерний вимір психологічної безпеки	2				2
Тема 2.4. Простір емоційної безпеки: як дизайн класу та екологічна комунікація вчителя сприяють збереженню психічного здоров’я учнів		2			2
Тема 2.5. Внутрішній ресурс педагога: розвиток резильєнтності та емоційної компетентності		2			2
Разом за модулем	4	6	2		12
Підсумкові заходи				2	2
РАЗОМ	8	16	4	2	30

 

МОДУЛЬ І. СИСТЕМНА РОБОТА ЩОДО ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ ЯК ПЕРЕДУМОВА РІВНОГО ДОСТУПУ ДО ОСВІТИ

 

Тема 1.1. Освітні втрати та розриви в умовах кризового навчання: причини, діагностика й системні стратегії компенсації

Поняття «освітні втрати» та «освітні розриви»: спільне та відмінне. Фактори появи освітніх втрат, які не пов’язані з воєнним станом, а також специфіка втрат в умовах збройної агресії рф, вимушеного переміщення. Наслідки освітніх втрат (економічні, психологічні, соціальні, академічні). Шляхи подолання освітніх втрат як передумови рівного доступу до освіти. Огляд ефективних світових та національних стратегій (надолужувальні табори, тьюторинг, прискорене навчання).

 

Тема 1.2. Архітектура програми з подолання освітніх втрат: від ефективної діагностики до адаптації змісту навчання та моніторингу результатів

Діагностичний складник: інструменти для виявлення освітніх втрат (тести, опитування, спостереження тощо); аналіз прогалин у знаннях, уміннях і навичках. Побудова індивідуальних освітніх траєкторій на основі результатів діагностики. Форми організації навчання, адаптовані до потреб здобувачів освіти та умов навчання (інтенсивні курси, модулі, літні школи, змішане навчання, тьюторингові сесії, групова та індивідуальна підтримка). Адаптація й модифікація змісту навчання: концентрація на ключових темах і базових знаннях; скорочення та/або інтеграція навчального матеріалу; використання міжпредметних зв’язків. Моніторинг та оцінювання ефективності програми: відстеження динаміки прогресу учнів; збір зворотного зв’язку від учнів, батьків, педагогів; коригування програми залежно від отриманих результатів.

 

Тема 1.3. Цифрові інструменти для діагностування освітніх втрат

Цифрові інструменти для діагностики освітніх втрат та відстеження прогресу кожного учня відповідно до освітньої галузі. Програми та цифрові ресурси для подолання освітніх втрат, які генерують завдання, вправи й тести з урахуванням потреб конкретного учня. Етичні аспекти використання ШІ: захист персональних даних учнів, уникнення алгоритмічної упередженості та збереження провідної ролі вчителя як фасилітатора освітнього процесу. Доступність та інклюзивність цифрових рішень. Створення власних цифрових ресурсів для подолання освітніх втрат.

 

Тема 1.4. Відновлення ресурсу учнів: дієві методи мотивації та психологічної підтримки

Інструменти персоналізації навчання: карта предмета, індивідуальна карта розвитку тощо. Зміст, форми та методи мотивації учнів після тривалих перерв у навчанні. Робота з внутрішньою (пізнавальний інтерес) та зовнішньою (оцінки, визнання) мотивацією. Підтримка психологічного здоров’я учасників освітнього процесу під час подолання освітніх втрат. Психолого-педагогічні передумови подолання освітніх втрат: встановлення позитивної взаємодії педагога з учнем; урахування емоційного стану учнів після кризових подій. Якісний зворотний зв’язок і практики рефлексії.

 

Тема 1.5. Травма-інформований підхід в організації освітнього процесу: як допомогти учням навчатися в умовах стресу

Вплив травми на освітній процес: зниження успішності, труднощі з організацією діяльності, нестійка мотивація, порушення соціальної взаємодії. Вплив стресу на когнітивні функції (пам’ять, увагу, нейропластичність мозку). Регуляція психоемоційного стану та профілактика стресу. Інтеграція «хвилинок тиші», технік м’язової релаксації та дихальних вправ у структуру уроку без втрати академічного темпу.

 

Тема 1.6. Інклюзивний вимір подолання освітніх втрат: універсальний дизайн навчання та адаптація змісту для учнів з ООП

Принципи універсального дизайну навчання: множинність засобів залучення та представлення інформації. Адаптація форм організації навчання до особливих освітніх потреб здобувачів освіти. Робота асистента вчителя у змішаному форматі. Створення безбар’єрного цифрового середовища: субтитрування, аудіосупровід, структурування візуального матеріалу для дітей з РАС і СДУГ під час онлайн-навчання.

 

МОДУЛЬ ІІ. БЕЗПЕЧНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ: ІНТЕГРАЦІЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНИХ ПРАКТИК І ПІДХОДІВ, ЧУТЛИВИХ ДО ТРАВМИ

 

Тема 2.1. За межею звичайного стресу: розпізнавання небезпечних психоемоційних станів учнів

Методи виявлення психоемоційного стану учнів. Психофізіологічні порушення та кризові стани підлітків: ознаки депресії, тривожних розладів, емоційної нестабільності, самодеструктивної поведінки тощо. Типові реакції на травму: поведінкові, емоційні, фізіологічні, когнітивні. Ознаки й симптоми гострої стресової реакції у дітей. Зв’язок між травматичним досвідом та дистресовою поведінкою здобувачів освіти. Прояви дистресу в класі (регрес у поведінці, раптові спалахи агресії, соціальна ізоляція, різке зниження навчальної мотивації). 

 

Тема 2.2. Травма-інформована школа: від емоційної безпеки в класі до психологічної стійкості в умовах випробувань 

Сутність травма-інформованого підходу та його принципи. Інтеграція стратегій травма-інформованого підходу в освітній процес: співпраця та позитивна взаємодія, побудова довірливих взаємин, створення безпечного фізичного й психологічного простору. Перша психологічна допомога та базові протоколи її надання в закладі освіти. Алгоритм перенаправлення дитини до психологічної служби. Протоколи дій педагога в кризових ситуаціях у школі (панічні атаки, істеричні реакції, ступор, гострі емоційні стани).

 

Тема 2.3. Ґендерний вимір психологічної безпеки

Особливості гендерної соціалізації емоцій та їх вплив на проживання травматичного досвіду. Вплив соціальних очікувань щодо «емоційної нормативності» на психоемоційний стан підлітків. Екстерналізація (спрямування напруження назовні через агресію, протестну поведінку) та інтерналізація (спрямування переживань усередину через тривожність, депресивні прояви) як різні моделі реагування на стрес. Розпізнавання неочевидних сигналів про потребу в допомозі. Формування екологічної комунікації, вільної від гендерних стереотипів, як умова підтримки психологічної безпеки всіх учнів.

 

Тема 2.4. Простір емоційної безпеки: як дизайн класу та екологічна комунікація вчителя сприяють збереженню психічного здоров’я учнів

Ключові маркери безпечного освітнього середовища, спрямованого на збереження психічного благополуччя та емоційного здоров’я здобувачів освіти. Чек-лист оцінювання класного простору за критеріями безпечності та психологічного комфорту. Просторові рішення для підвищення рівня безпеки (зонування, кольорова гама, куточки усамітнення, візуальна структурованість середовища). Основи ефективної комунікації з учнями та батьками: активне слухання, ненасильницьке спілкування, ресурсна підтримка, побудова відкритого діалогу.

 

Тема 2.5. Внутрішній ресурс педагога: розвиток резильєнтності та емоційної компетентності

Особистісні, емоційні й професійні ресурси, що забезпечують ефективність діяльності педагога, його психологічну стійкість та здатність підтримувати інших. Профілактика професійного вигорання та розвиток резильєнтності. Вторинна травматизація («травма свідка»): ознаки, профілактика, стратегії самодопомоги. Емоційна компетентність педагога як основа психосоціальної підтримки здобувачів освіти: усвідомлення власних емоцій, навички емоційної саморегуляції, розвиток емпатії. Практичні стратегії збереження внутрішнього ресурсу педагогів (встановлення професійних меж, супервізія, балінтовські групи, професійна підтримка в колективі).

За результатами навчання педагогічні працівники оволодіють знаннями (знаннєвий компонент) щодо:

• сутності причин і наслідків освітніх втрат та освітніх розривів у кризових умовах;
• універсального дизайну в освіті;
• типових реакцій на травму (поведінкових, емоційних, когнітивних) та зв’язку між дистресовою поведінкою і травматичним досвідом учнів;
• ключових маркерів безпечного освітнього середовища, а також ознак вторинної травматизації та професійного вигорання педагога.

За результатами навчання слухачі зможуть (діяльний компонент):

• застосовувати цифрові інструменти для оперативного виявлення освітніх втрат та оцінювання навчального прогресу;
• аналізувати результати діагностики з метою розроблення індивідуальних освітніх траєкторій і адаптації навчального контенту;
• інтерпретувати складну поведінку учнів крізь призму травма-інформованого підходу та добирати екологічні методи педагогічного реагування;
• створювати простір фізичної та емоційної безпеки в класі, використовуючи інструменти психоемоційної саморегуляції.

За результатами навчання слухачі продемонструють сформованість професійних диспозицій (ціннісний компонент), що передбачають:

• високий рівень емпатії та безумовне прийняття учнів із різним психоемоційним станом;
• готовність до гнучкої адаптації та оновлення педагогічних підходів в умовах кризи й невизначеності;
• орієнтацію на збереження власного психічного здоров’я як запоруки професійної ефективності.

Навчальні групи формуватимуться впродовж квітня – жовтня 2026 року. 

Навчання триватиме 10 робочих днів.

Навчання проходитиме на Перейти за покликанням .