Особливості викладання хімії у 9 класі відповідно до вимог Нової української школи

Вхідне заняття.

            Курси підвищення кваліфікації вчителя: інструменти та підходи.

Огляд освітньої програми. Представлення викладачів. Знайомство учасників. Вироблення правил взаємодії під час проходження курсів підвищення кваліфікації. Очікування учасників.

Модуль 1. Нормативно-правове забезпечення реформи загальної середньої освіти

Тема 1.1. Реалізація Концепції Нової української школи в базовій середній освіті

Законодавство в галузі освіти: мета й ключові компоненти Концепції Нової української школи. Педагогіка партнерства, дитиноцентризм. Формування та розвиток ключових компетентностей. Наскрізні вміння як основі для формування компетентностей. Структура Державного стандарту базової середньої освіти. Ціннісні орієнтири базової середньої освіти. Орієнтири для оцінювання.

Тема 1.2. Аналіз компетентнісного потенціалу навчальної програми з хімії в 9 класі Нової української школи

Типова навчальна програма та освітня програма з хімії закладу освіти. Типова навчальна програма з хімії для 7-9 класів для закладів загальної середньої освіти: структура та зміст. Типовий навчальний план. 

Модельні навчальні програми з хімії, їх структура та зміст. Аналіз модельної навчальної програми з хімії (автор – Лашевська Г.А.). Компетентнісний потенціал курсу хімії 9 класу даної модельної програми.

Аналіз модельної навчальної програми з хімії (автор – Григорович О.В.). Компетентнісний потенціал курсу хімії 9 класу даної модельної програми.

Особливості реалізації модельних навчальних програм та особливості організації освітньої процесу з хімії у 9 класах закладів загальної середньої освіти. Планування освітньої діяльності ЗЗСО. Академічна свобода вчителя в реалізації змісту освіти.

Тема 1.3. Цифрові технології у формуванні компетентнісного потенціалу учнів з хімії у 9 класі закладів середньої освіти 

Поняття електронного (цифрового) освітнього середовища. Класифікація та призначення електронних (цифрових) ресурсів. Добір та модифікація електронних (цифрових) освітніх ресурсів з урахуванням мети, умов навчання віку та потреб здобувачів освіти.

Цифрові ресурси для формування компетентнісного потенціалу школярів з хімії у 9 класі: освітні можливості цифрових платформ На урок, Всеосвіта, Нові знання, ресурсу YouTube, цифрових ресурсів для візуалізації хімічних понять та здійснення віртуального експерименту.

 

Модуль 2. Формування предметних компетентностей при дослідженні розчинності речовин та хімічних реакцій в розчинах 

Тема 2.1. Формування предметних компетентностей при дослідженні розчинності речовин і розчинів, води, кристалізації

Вода як полярний розчинник. Водневий зв’язок. Поняття про розчини (істинні) як суміші. Розчинність речовин. Способи вираження складу розчинів. Масова частка розчиненої речовини. Поняття про екстракцію речовин як спосіб розділення суміші. Розчини в природі. Захист водних ресурсів від побутових і промислових забруднювачів.

Теплові ефекти розчинення і кристалізації солей. Розчинення і кристалізація, утворення і руйнування кристалогідратів – взаємо-зворотні процеси, поширені в довкіллі; керування ними в техніці, побуті тощо, використання розчинів і кристалогідратів. Масові частки складників розчину, кристалогідрату. Причина електропровідності водного розчину натрій хлориду – вивільнені з кристала катіони й аніони. 

Солі як клас речовин, йонні сполуки. Галогеніди металічних елементів – приклади солей. Складання формул солей за зарядами йонів – їхніх складників. Хімічні формули деяких середніх солей, їхні тривіальні й систематичні назви. Можливість реакції металу із сіллю в її водному розчині з погляду дисоціації солі на йони (на прикладах заліза, купрум(+2) хлориду, цинк хлориду; цинку, міді, станум(+2) хлориду). Перехід електронів під час реакції активнішого металу із сіллю менш активного металу в її водному розчині. Ряд активності металів. Керування хімічними реакціями для запобігання руйнуванню металів у середовищі, яке містить водні розчини солей. Енергетичний ефект й інші вияви реакції металу із сіллю в її водному розчині. Значення йонів у життєдіяльності організмів (водно-сольовий баланс й обмін). Застосування солей і їхніх розчинів у виробництві та побуті

Тема 2.2. Формування предметних компетентностей при дослідженні хімічних реакцій в розчинах, оксидів, нерозчинних гідроксидів як реагентів

Електроліти та неелектроліти. Поняття про кислоти, солі та основи з позиції теорії електролітичної дисоціації. Сильні та слабкі електроліти. Йонні реакції в розчинах. Виявлення йонів у розчинах. Значення реакцій йонного обміну в природі. Йонний обмін як засіб водопідготовки.

Кислі і лужні розчини в природі й побуті. Водневий показник pH (без математичних обчислень). Індикатори. Луги як їдкі речовини йонної будови. Фізичні властивості, безпечне використання лугів і їхніх розчинів у побуті й виробництві. Добування лугів реакціями калію, натрію, кальцію з водою і дослідження розчину індикатором. Йони у водних розчинах лугів. Перехід електронів у реакціях калію, натрію, кальцію з водою. Гасіння негашеного вапна – приклад реакції осно́вного оксиду з водою. Мало- і нерозчинні гідроксиди: магній гідроксид, гідроксиди Алюмінію, Цинку, Купруму(+2) тощо: фізичні властивості, термічне розкладання. Кислоти в природі і в побуті. Безпечне використання кислот і їхніх розчинів. Різноманітність і класифікація кислот. Тривіальні і систематичні назви деяких широко відомих кислот. Формули катіонів Гідрогену й аніонів кислотних залишків у таблиці «Розчинність солей, кислот, основ, амфотерних гідроксидів у воді за температури 20–25 ºС». Хлоридна кислота – водний розчин гідроген хлориду. Хлоридна кислота в організмах. Кислоти – складники кислотних опадів, продукти реакції з водою кислотних оксидів. Йони у водних розчинах кислот. Дисоціація сильних і слабких кислот, її ступінь як кількісна характеристика сили кислоти. Складання формул кислот і рівнянь дисоціації їх на йони у водних розчинах. Реакції лугів і нерозчинних гідроксидів із кислотами. Суть реакції нейтралізації. Поняття амфотерності на прикладі реакцій цинк гідроксиду з кислотами і лугами у водних розчинах. Різноманітність солей як продуктів реакцій основ із кислотами. Середні, кислі, осно́вні солі в природі, побуті, техніці. Перехід електронів під час дії кислот на метали. Солі як продукти реакцій кислот із металами. Керування хімічними реакціями для захисту металевих виробів від руйнування кислотами. Використання в менеджменті відходів умов необоротності йонного обміну між кислотами, лугами солями у водних розчинах.  Твердість води й засоби її зменшення. Йонний обмін в очищенні води

 

Модуль 3. Формування предметних компетентностей при дослідженні органічних речовин та практичних умінь узагальнювати результати навчальної діяльності

Тема 3.1. Формування предметних компетентностей при дослідженні вуглеводнів

Порівняння складу й властивостей органічних і неорганічних речовин. Органічні і неорганічні речовини в природі. Поняття про класифікацію органічних речовин: вуглеводні, оксигено- і нітрогеновмісні органічні сполуки. Особливості будови й причини різноманітності органічних речовин. Вуглеводні Метан – основний складник природного й біогазу. Молекулярна і структурна формули, просторова будова молекули метану. Алкани. Назви й формули перших десяти членів гомологічного ряду. Формула алкану в загальному вигляді. Просторова будова молекул алканів. Ізомерія алканів на прикладі бутану й ізобутану. Фізичні властивості гомологів метану. Різноманіття вуглеводнів. Етен і етин – ненасичені вуглеводні. Взаємоперетворення етану, етену, етину реакції відщеплення і приєднання. Горіння вуглеводнів: продукти повного і неповного окиснення; вплив на довкілля. Безпечне використання вуглеводнів, побутових газових балонів. Галузі застосування і ризики використання метану і його гомологів, етену, етину. Галогенопохідні вуглеводнів: добування (реакції заміщення і приєднання), галузі застосування і ризики, пов’язані з використанням. Поліетилен – високомолекулярна сполука, синтетичний полімер. Полімеризація як реакція послідовного приєднання. Синтез поліетилену (загальна схема), галузі застосування і ризики, пов’язані з використанням. 

Тема 3.2.  Формування предметних компетентностей при дослідженні оксигеновмісних та нітрогеновмісних органічних речовин

Оксигеновмісні органічні сполуки. Спирти. Метанол, етанол, гексадекан-1-ол (цетиловий спирт), гліцерол, ксилітол і/або сорбітол – представники одно- і багатоатомних спиртів. Їхні молекулярні і структурні формули, будова молекул, фізичні властивості. Міжмолекулярна взаємодія в рідких спиртах, у водних розчинах спиртів. Поняття про водневий зв’язок. Горіння етанолу. Взаємоперетворення етену й етанолу – реакції приєднання (гідратація) і відщеплення (дегідратація) води. Галузі застосування і ризики використання спиртів (розчинники, паливо й адити́ви, емульгатори, дезінфектанти тощо). Згубна дія алкоголю на здоров’я. 

Карбонові кислоти Карбонові кислоти в природі і побуті. Метанова й етанова кислоти: молекулярні і структурні формули, фізичні властивості. Дія етанової кислоти на природні і/або синтетичні індикатори, магній, харчову соду, крейду (порівняння з хлоридною кислотою). Галузі застосування і ризики використання етанової кислоти. Вищі карбонові кислоти: стеаринова, пальмітинова, олеїнова. Мило, його склад, мийна дія. 

Жири (триглiцериди жирних / вищих карбонових кислот) Жири. Склад жирів, фізичні властивості. Природні і гідрогенізовані жири. Жири в організмах. Гідроліз жирів. Галузі застосування і ризики використання жирів. Вуглеводи Глюкоза, сахароза, крохмаль, целюлоза. Молекулярні формули, фізичні властивості, поширеність й утворення в природі. Крохмаль і целюлоза – природні полімери. Гідроліз крохмалю і целюлози (спрощений запис рівняння реакції з використанням молекулярних формул). Виявлення крохмалю (дією спиртового розчину йоду). Галузі застосування і ризики використання вуглеводів. 

Нітрогеновмісні органічні сполуки Поняття про амінокислоти. Білки як біологічні полімери, продукти конденсації молекул амінокислот. Де- і ренатурація білків з погляду зворотності / незворотності. Білки в організмах. Синтез і гідроліз білків – єдність протилежностей. Галузі застосування і ризики використання амінокислот і білків. Реакції свіжоосадженого за надлишку лугу купрум(+2) гідроксиду з гліцеролом, ксилітолом і/або сорбітолом, етановою кислотою, глюкозою, гліцином, альбуміном (без записування, окрім реакції з етановою кислотою, хімічних рівнянь). 

Значення природних і синтетичних органічних сполук. Захист довкілля від стійких органічних забруднювачів. Вуглеводні як сировина й джерело енергії. Паливо і пальне. Природний газ. Нафта. Фізичні основи перегонки нафти. Переробка нафти хімічними методами. Джерела надходження парникових газів в атмосферу Землі. Екологічні проблеми, зумовлені парниковими газами: запобігання і розв’язання

Тема 3.3.  Формування практичних умінь оцінювати та узагальнювати результати навчальної діяльності

Оцінювання навчальних досягнень з хімії. Вимоги законодавства щодо академічної доброчесності під час оцінювання результатів навчання учнів, механізми її забезпечення. Основні види оцінювання з хімії відповідно до вимог НУШ: формувальне, поточне, підсумкове (тематичне, підсумкове, річне). Критерії та шкала оцінювання з хімії. Міжнародний досвід з проблеми оцінювання (PISA, TIMSS тощо). Особливості оцінювання учнів з особливими освітніми потребами. Оцінювання ключових компетентностей та наскрізних вмінь учнів з хімії.

Формування практичних умінь узагальнювати результати навчальної діяльності. Основні класи неорганічних сполук (класифікація). Взаємозв’язок між класами неорганічних сполук. Класифікація органічних сполук. Класифікація хімічних реакцій. Генетичні зв’язки між органічними та неорганічними речовинами.

 

Підсумкові заходи: Підсумкове тестування навчальних досягнень слухачів за програмою підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Видача відповідних документів.

В результаті навчання слухачі оволодіють знаннями і розвинуть вміння:

• організовувати освітній процес відповідно до вимог чинного законодавства;
• розуміти основні механізми функціонування та реалізації компетентнісної парадигми навчання;
• визначати предметний зміст і послідовність його опрацювання з урахуванням вимог державного стандарту базової середньої освіти, модельних освітніх програм з хімії для 7–9 класів закладів загальної середньої освіти; 
• формувати в учнів ключові компетентності та вміння, спільні для усіх компетентностей;
• організовувати педагогічну діяльність на засадах сучасних підходів у НУШ та принципів компетентнісного й діяльнісного підходів;
• добирати і використовувати цифрові освітні інструменти для професійного спілкування та спілкування з учасниками освітнього процесу;
• добирати традиційні й інноваційні методики навчання та дотримуватися принципу академічної доброчесності;
• здійснювати різні види оцінювання результатів навчання учнів (формувальне, поточне, підсумкове);
• забезпечувати компетентнісний та особистісно орієнтований підходи в навчанні хімії.