ГРОМАДЯНСЬКА ТА ІСТОРИЧНА ОСВІТНЯ ГАЛУЗЬ У 7–9 КЛАСАХ: РЕАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ НУШ

МОДУЛЬ 1. Методологічні стратегії та парадигма навчання історії в НУШ

Тема 1.1. Концептуальні підходи НУШ: від знаннєвої парадигми до формування життєвих навичок

Поняття педагогічного підходу як стратегії організації освітнього процесу. Взаємозв’язок підходів, методів, форм і прийомів навчання. Зміна освітніх пріоритетів у сучасній школі: перехід від знаннєвої моделі до компетентнісної та розвиток життєвих навичок учнівства. Роль історії у формуванні національної ідентичності та історичної свідомості. Реалізація сучасних підходів в умовах очного, дистанційного та змішаного навчання.

Тема 1.2. Сучасні підходи до навчання історії

Реалізація компетентнісного, діяльнісного, інтегративного та STEM-підходів у 7–9 класах через формування історичних та ключових компетентностей учнівства. Організація дослідницької діяльності шляхом роботи з першоджерелами, методами усної історії та реконструкції. Створення рефлексивного середовища з використанням цифрових мап та інтерактивних стрічок часу для візуалізації минулого. Поєднання підходів як основа формування цілісної картини світу та національної свідомості сучасного покоління.

МОДУЛЬ 2. Технології активного навчання та інструментарій моніторингу й оцінювання навчальних досягнень учнів на уроках історії 

Тема 2.1. Інноваційні технології активного навчання історії в 7–9 класах

Проблемне навчання: сутність, механізм реалізації, створення проблемних ситуацій, методи стимулювання пізнавальної активності. Проєктне навчання: сутність, переваги, етапи реалізації навчального проєкту. Спільні та відмінні риси проблемного та проєктного навчання. Кооперативне навчання: методи організації групової роботи, стратегії кооперації, формування навичок співпраці. Оцінювання результатів групової діяльності (матриця оцінювання).

Тема 2.2. Глибинне навчання та критичне мислення: стратегії активізації пізнавальної діяльності на уроках історії

Перехід від запам’ятовування дат до розуміння сенсів та причин подій. Розвиток системного мислення через аналіз джерел, порівняння фактів та узагальнення. Активізація пізнавальної діяльності шляхом залучення учнівства до досліджень, де вони вчаться розрізняти маніпуляції та формувати власну обґрунтовану позицію.

Тема 2.3. Стратегії конструювання компетентнісно орієнтованих завдань та оцінювання за групами результатів у 7-9 класах

Розробка компетентнісних завдань для розв’язання практичних проблем через аналіз минулого. Впровадження формувального оцінювання, інструментів самоперевірки та взаємооцінювання учнівства. Організація рефлексії та аналіз результатів навчання згідно з вимогами НУШ.

Тема 2.4. Методичні аспекти роботи з історичною пам’яттю та формування медіаграмотності в 7–9 класах

Розвінчування історичних міфів та робота з «важкими питаннями» минулого. Дослідження «білих плям» в історії. Навчання учнівства критично аналізувати новини, розпізнавати пропаганду та перевіряти факти. Практичні прийоми дослідження локальної історії та збереження культурної спадщини. Розпізнавання маніпуляцій, робота з першоджерелами та критичний аналіз медійного контенту. Формування навичок академічної доброчесності при роботі з історичними джерелами.

Знання й розуміння:

• сутнісних характеристик сучасних підходів до навчання в Новій українській школі та особливостей їх реалізації у навчанні історії;
• спільних і відмінних рис проблемного й проєктного навчання та можливостей їх застосування на уроках історії для дослідження минулого;
• умов ефективного перебігу кооперативного навчання під час організації групової роботи учнівства над історичними кейсами;
• методів кооперативного навчання та формування колективної відповідальності в процесі виконання спільних навчальних проєктів з історії;
• сутності та принципів діяльнісного підходу в навчанні історії як засобу формування історичної свідомості та інструментів його реалізації;
• ознак поверхневого і глибинного навчання та їх прояву під час аналізу суперечливих історичних подій та процесів;
• стратегій розвитку критичного, системного мислення та історичної емпатії учнівства засобами громадянської та історичної освітньої галузі;
• особливостей конструювання компетентнісно орієнтованих завдань з історії.

Уміння:

• організовувати освітній процес з історії на засадах сучасних підходів до навчання в Новій українській школі;
• реалізовувати принципи діяльнісного підходу під час навчання історії, застосовувати відповідні методи та інструменти;
• реалізовувати сучасні підходи до навчання історії в умовах очного, дистанційного та змішаного навчання;
• реалізовувати принципи діяльнісного підходу під час навчання історії, застосовувати методи критичного аналізу джерел, історичної реконструкції та картографічної роботи;
• аналізувати, добирати та застосовувати компетентнісно орієнтовані завдання з історії;
• планувати та організовувати навчальні проєкти з історії;
• добирати ефективні методи формування колективної відповідальності учнівства під час групової роботи над історичними кейсами;
• розробляти завдання для розвитку критичного, системного мислення, історичної емпатії та когнітивної гнучкості учнівства;
• розрізняти ознаки поверхневого та глибинного навчання в освітньому процесі з історії;
• створювати рефлексивне освітнє середовище під час навчання історії, спонукаючи учнівство до осмислення власного ставлення до минулого та сьогодення.

Диспозиції (цінності, ставлення):

• готовність застосовувати сучасні підходи до навчання в процесі викладання історії;
• усвідомлення необхідності постійного професійного розвитку, мобільності та гнучкості в умовах цифровізації історичної освіти та появи нових джерельних баз;
• прагнення до організації навчання історії як діяльнісного, практично спрямованого процесу, де учень/учениця виступає в ролі дослідника/дослідниці минулого;
• орієнтація на розвиток особистості учня / учениці та формування ключових і предметної компетентностей;
• здатність планувати освітній процес з історії відповідно до ідей Концепції Нової української школи.

Реалізація програми підвищення кваліфікації здійснюється на засадах компетентнісного, діяльнісного, особистісно орієнтованого, інтегративного, середовищного та STEM-орієнтованого підходів з урахуванням специфіки навчання історії.

Освітній процес організовується через поєднання лекційних, практичних та самостійних видів діяльності слухачів і слухачок та спрямований на формування здатності застосовувати набуті знання у професійній діяльності.

Значна увага приділяється практичній спрямованості навчання, зокрема:

• проєктуванню фрагментів уроків історії на засадах дитиноцентризму;
• розробленню компетентнісно орієнтованих завдань (робота з історичними джерелами, візуальними образами, картами);
• моделюванню навчальних ситуацій для розвитку критичного мислення та історичної емпатії;
• використанню цифрових інструментів (інтерактивних ліній часу, віртуальних екскурсій, сторітелінгу) для візуалізації історичного процесу.