«НАВЧАННЯ В УМОВАХ ВИКЛИКІВ: ІНСТРУМЕНТИ ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ І ПІДТРИМКИ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ»

МОДУЛЬ 1. СИСТЕМНА РОБОТА ЩОДО ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ ЯК ПЕРЕДУМОВА РІВНОГО ДОСТУПУ ДО ОСВІТИ

Тема 1.1. Освітні втрати: сутність, причини, наслідки

Поняття «освітні втрати» та «освітні розриви»: спільне та відмінне. Причини освітніх втрат. Освітні втрати в контексті збройної агресії рф, пандемії, вимушеного переміщення. Фактори появи освітніх втрат, які не пов'язані з воєнним станом. 

Наслідки освітніх втрат (економічні, психологічні, соціальні, академічні). 

Шляхи подолання освітніх втрат як передумови рівного доступу до освіти.

Тема 1.2. Проєктування програм із подолання освітніх втрат (відповідно до освітньої галузі). 

Діагностичний складник: інструменти для виявлення освітніх втрат (тести, опитування, спостереження та інше); аналіз прогалин у знаннях, уміннях та навичках. Побудова індивідуальних освітніх траєкторій на основі результатів діагностики. 

Форми організації навчання, адаптовані під потреби здобувачів освіти та умови навчання (інтенсивні курси, модулі, літні школи; змішане навчання; тьюторингові сесії тощо). 

Адаптація та модифікація навчального контенту: концентрація на ключових темах; скорочення/інтеграція матеріалу; використання міжпредметних зв'язків. Способи, механізми імплементації програм. 

Моніторинг та оцінювання ефективності програм.

Тема 1.3. Інструменти діагностування та подолання освітніх втрат. Вимоги державного стандарту та освітніх програм як критерії виявлення освітніх втрат. Інструменти для вимірювання та подолання освітніх втрат. Вимірювання освітніх втрат учнів у програмах з надолуження. Цифрові інструменти для діагностування освітніх втрат та відстеження прогресу кожного учня. Програми та цифрові ресурси для подолання освітніх втрат, які генерують завдання з урахуванням потреб конкретного учня. Доступність та інклюзивність цифрових рішень. Створення власних цифрових ресурсів.

Тема 1.4. Трансформація освітніх втрат у можливості зростання. Педагогічні стратегії трансформації освітніх втрат на можливості особистісного зростання. Інструменти персоналізації навчання: карта предмета, індивідуальна карта розвитку тощо. Зміст, форми та методи мотивації учнів після тривалих перерв у навчанні. Підтримка психологічного здоров'я учасників освітнього процесу під час подолання освітніх втрат. Психолого-педагогічні передумови: позитивна взаємодія, врахування емоційного стану, підвищення мотивації, зворотний зв'язок, співпраця з психологом і батьками.

Тема 1.5. Професійна підтримка вчителів з питань подолання освітніх втрат у здобувачів освіти. Вибудова стратегії роботи з подолання освітніх втрат на рівні школи та громади. Форми підвищення кваліфікації педагогів. Національні й міжнародні практики, обмін досвідом. Професійні орієнтири для педагога: знання теоретичних засад, методична підготовка, володіння психологічними знаннями і травма-інформованим підходом, цифровими технологіями. Наставництво, супервізія, професійні спільноти як інструменти підтримки.

 

МОДУЛЬ 2. БЕЗПЕЧНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ: ІНТЕГРАЦІЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНИХ ПРАКТИК І ПІДХОДІВ, ЧУТЛИВИХ ДО ТРАВМИ

Тема 2.1. Вплив травми на навчання та поведінку учнів. Визначення травми. Основні типи травм. Травма в умовах війни, переміщення, втрати. Типові реакції на травму (поведінкові, емоційні, фізіологічні, когнітивні). Ознаки та симптоми стресу в дітей. Роль захисних механізмів. Вплив травми на освітній процес (успішність, мотивація, соціальна взаємодія). Методи

виявлення психоемоційного стану. Кризові стани підлітків. Зв'язок між травмою та дистресовою поведінкою.

Тема 2.2. Стратегії підтримки учнів, які пережили травматичні події. Сутність травма-інформованого підходу та його принципи. Інтеграція стратегій в освітній процес НУШ. Перша психологічна допомога та протоколи її надання. Регуляція психоемоційного стану. Профілактика стресу та емоційного вигорання в учнів (підготовка до ДПА/НМТ). Форми надання психосоціальної підтримки. Алгоритм перенаправлення до психологічної служби. Протоколи дій у кризових ситуаціях.

Тема 2.3. Створення безпечного освітнього середовища: ключові маркери та практичні підходи. Ключові маркери безпечного освітнього середовища. Характеристики безпечного простору. Чеклист оцінювання класу. Дизайн класу та просторові рішення. Роль учителя у створенні безпеки. Ефективна комунікація: активне слухання, ненасильницьке спілкування, ресурсна підтримка.

Тема 2.4. Внутрішній ресурс педагога, або як не згоріти, підтримуючи інших. Особистісні та професійні резерви вчителя. Профілактика вигорання, розвиток резильєнтності. Вторинна травматизація. Емоційна грамотність педагога як основа підтримки учнів. Практичні стратегії збереження ресурсу.

За результатами навчання слухачі оволодіють знаннями та набудуть (вдосконалять) уміння, навички щодо:

• ідентифікації та аргументації відмінностей між освітніми втратами та освітніми розривами;
• планування освітньої діяльності з урахуванням виявлених освітніх втрат та обрання ефективних стратегій їх подолання;
• застосування інструментів (у т. ч. цифрових) для діагностування освітніх втрат і оцінювання рівня сформованості компетентностей;
• здійснення аналізу отриманих результатів діагностування задля побудови індивідуальної освітньої траєкторії учнів;
• створення програм та/або окремих елементів занять, спрямованих на надолуження знань;
• реалізації змісту програм із подолання освітніх втрат;
• володіння стратегіями створення фізичної та емоційної безпеки учнів у класі;
• інтерпретації поведінкових особливостей через призму травматичного досвіду учня;
• формування та розвиток здатності до організації освітнього процесу з урахуванням принципів травма-інформованого підходу;
• надання психосоціальної підтримки учасникам освітнього процесу.