ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ВЗАЄМОДІЇ

Можливості підвищення кваліфікації ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ВЗАЄМОДІЇ

Суб’єкт підвищення кваліфікації:

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка

Інформація про розробника (розробників):

Хоменко Алла Василівна, доцентка кафедри загальної педагогіки та андрагогіки Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, кандидатка педагогічних наук.

Особа (особи), які виконують програму:

ХОМЕНКО АЛЛА ВАСИЛІВНА

Напрями підвищення кваліфікації:

формування наскрізних умінь здобувачів освіти через запровадження соціально-емоційного навчання (ГХЗВ)

Форма (форми) підвищення кваліфікації:

інституційна (дистанційна)

Види підвищення кваліфікації:

практико-орієнтований курс (навчання за програмами підвищення кваліфікації)

Цільова група:

Вчитель закладу загальної середньої освіти

Перелік професійних стандартів:

«Вчитель закладу загальної середньої освіти» (2024)

Складники системи освіти та рівні освіти:

повна загальна середня освіта

Професійні компетентності за професійними стандартами педагогічних працівників:

Вчитель ЗЗСО. Б1. Психологічна компетентність
Вчитель ЗЗСО. Б2. Емоційно-етична компетентність
Вчитель ЗЗСО. Б3. Компетентність педагогічного партнерства
Вчитель ЗЗСО. В2. Здоров’язбережувальна компетентність

Назви навчальних тем	Кількість годин
Назви навчальних тем	Лекції	Практичні заняття	Самостійна робота	Контрольні заходи		Усього
Модуль 1. ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ УЧИТЕЛЯ: САМОПІЗНАННЯ ТА ПРОФЕСІЙНА МАЙСТЕРНІСТЬ
Тема 1.1. Емоційний інтелект учителя: від інтуїції до професійної майстерності	1	1	-	-	2
Тема 1.2. Діагностика емоційного інтелекту вчителя як старт професійного зростання	1	2	1	-	4
Тема 1.3. Емоції у формуванні педагогічної майстерності вчителя	1	2		-	3
Тема 1.4. Емпатія без меж і втрат у педагогічній взаємодії	1	2		-	3
Разом за модулем 1	4	7	1	-	12
МОДУЛЬ 2. ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ У ПРАКТИЦІ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
Тема 2.1. Емоційний клімат класу як простір довіри, підтримки і безпеки	1	2	1	-	4
Тема 2.2. Вікові особливості та методичний інструментарій розвитку емоційного інтелекту учнів	2	2	1	-	5
Тема 2.3. Емоційний інтелект у вирішенні конфліктів та подоланні кризових ситуацій	1	2	1	-	4
Тема 2.4. Створення шкільних програм розвитку емоційного інтелекту: ідеї, інструменти, впровадження	1	2	1	-	4
Разом за модулем 2	5	8	4	-	17
Підсумкові заходи	-	-	-	1	1
Усього	9	15	5	1	30

Характеризувати сутність та структуру емоційного інтелекту як системоутворювального компонента професійної компетентності вчителя.
Здійснювати діагностику власного емоційного інтелекту, визначати зони розвитку та проєктування індивідуальної траєкторії емоційного самовдосконалення.
Застосовувати техніки емоційної саморегуляції та емпатійної взаємодії в різних педагогічних ситуаціях, зокрема в умовах емоційного перевантаження та кризи.
Використовувати інструменти формування позитивного емоційного клімату в класі та стратегії емоційно компетентного вирішення конфліктних ситуацій у педагогічному процесі.
Розробляти та реалізовувати програми соціально-емоційного навчання учнів різних вікових груп у практиці закладу загальної середньої освіти.

Реалізація програми передбачає трансформаційний підхід до підвищення кваліфікації: на відміну від інформаційно-репродуктивних моделей навчання, вона орієнтована на глибинні зміни в професійній самосвідомості вчителя на основі інтеграції наукових знань, рефлексивних практик та інноваційних методів педагогічної взаємодії. Навчальний процес організовується із застосуванням інтерактивних лекцій-діалогів, тренінгових вправ, рольових ігор, кейс-методу, групових дискусій та індивідуальних завдань для самостійної роботи. Важливою умовою ефективної реалізації програми є створення психологічно безпечного навчального середовища для учасників: атмосфери довіри, відкритості та взаємоповаги, яка уможливлює щиру рефлексію власного емоційного досвіду. Упродовж курсу кожен учасник поступово формує індивідуальне портфоліо: сукупність рефлексивних записів, діагностичних матеріалів і методичних напрацювань, що стають основою для розроблення підсумкового міні-проєкту. Завершальним етапом програми є презентація та захист індивідуальних або групових міні-проєктів із розвитку емоційного інтелекту у власній педагогічній практиці.

Розподіл годин за видами діяльності:

Лекції - 9,00
Практичні заняття - 15,00
Самостійна робота - 5,00
Контроль знань - 1,00

Рецензенти: Білик Надія Іванівна, професорка кафедри педагогічної майстерності та інклюзивної освіти Полтавської академії неперервної освіти імені М.В. Остроградського, докторка педагогічних наук; Петрик Крістіна Юріївна, доцентка кафедри педагогіки Бердянського державного педагогічного університету, кандидатка педагогічних наук; Дяченко Світлана Володимирівна, директорка ліцею № 6 «Лідер» Полтавської міської ради Полтавської області.

Завдання підвищення кваліфікації: 1. Сформувати цілісне наукове уявлення про емоційний інтелект як компонент професійної компетентності вчителя та розвинути навички його діагностики й цілеспрямованого самовдосконалення. 2. Озброїти вчителів практичними техніками емоційної саморегуляції, усвідомленого управління власними емоційними станами та емпатійної взаємодії з учнями в різних педагогічних ситуаціях. 3. Розвинути професійні уміння формування позитивного емоційного клімату в класі, конструктивного вирішення конфліктів і підтримки учнів у кризових ситуаціях засобами емоційного інтелекту. 4. Сформувати готовність до проєктування та реалізації програм соціально-емоційного навчання учнів різних вікових груп у практиці закладу загальної середньої освіти.

Система та критерії оцінювання результатів: Загальні засади оцінювання. Оцінювання результатів підвищення кваліфікації за програмою «Емоційний інтелект у педагогічній взаємодії» здійснюється на засадах компетентнісного підходу та спрямоване не на перевірку засвоєння теоретичного матеріалу, а на встановлення рівня сформованості практичних умінь і готовності вчителя до їх застосування в реальному освітньому середовищі. Оцінювання є накопичувальним: воно охоплює активність і якість роботи учасника впродовж усього курсу та завершується підсумковим захистом міні-проєкту. Перед захистом міні-проєкту кожен учасник заповнює анкету самооцінювання, що дозволяє відстежити власний прогрес і сформулювати подальші цілі професійного розвитку. Оцінювання здійснюється за описовою дворівневою шкалою: «зараховано / не зараховано». Компоненти оцінювання. Загальна оцінка формується з двох рівноцінних компонентів. Перший компонент – участь у навчальному процесі (враховується впродовж курсу): 1) активна участь у практичних заняттях, тренінгових вправах і групових дискусіях; 2) якість виконання практичних завдань; 3) своєчасне виконання завдань для самостійного опрацювання; 4) рефлексія власного досвіду та конструктивний зворотній зв’язок із колегами. Другий компонент – підсумковий міні-проєкт (оцінюється на захисті): 1) практична значущість і реалістичність запропонованих рішень; 2) обґрунтованість вибору теми та відповідність змісту програми; 3) якість усної презентації та здатність аргументовано відповідати на запитання; 4) готовність до впровадження проєкту в реальній педагогічній практиці. Критерії підсумкового оцінювання. Оцінка «зараховано» виставляється учаснику за умови одночасного виконання всіх вимог: 1) відвідування не менше 75% навчальних занять; 2) виконання завдань для самостійного опрацювання не менш ніж з трьох тем; 3) представлення міні-проєкту, що відповідає встановленій структурі, має чітко визначену практичну мету, реалістичний план реалізації та обґрунтовані очікувані результати; демонстрація під час захисту розуміння теоретичних засад програми та уміння пов’язувати їх із власною педагогічною практикою. Оцінка «не зараховано» виставляється у разі невиконання хоча б однієї з визначених вимог, відсутності міні-проєкту, його невідповідності змісту програми або неготовності учасника до змістовного захисту. Учасник, який отримав оцінку «не зараховано», має право на повторний захист у терміни, визначені суб’єктом підвищення кваліфікації.