Сучасні підходи до навчання хімії в Новій українській школі: реалізація принципів диференціації

МОДУЛЬ 1.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО НАВЧАННЯ ХІМІЇ В УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ

Тема 1.1. Взаємодія та доповнюваність інноваційних стратегій навчання хімії на засадах диференціації. Підхід як стратегія навчання хімії. Основні характеристики компетентнісного, діяльнісного, особистісно орієнтованого, інтегративного, середовищного, STEM-орієнтованого підходів у викладанні хімії. Взаємозалежність підходів в організації сучасного освітнього процесу. Диференціація як фундаментальна основа реалізації індивідуального підходу до навчання хімії в НУШ. Особливості реалізації підходів в умовах очного, дистанційного та змішаного навчання.

Практична спрямованість: аналіз і порівняння підходів; методична дискусія щодо взаємодоповнюваності підходів у контексті диференційованого навчання.

Тема 1.2. Трансформація парадигми шкільної хімічної освіти: персоналізація навчання як інструмент досягнення компетентнісних результатів. Трансформація освітнього процесу від накопичення знань про речовини до розвитку життєвих навичок і хімічної грамотності. Ціннісні орієнтири сучасної хімічної освіти. Сутність концепції диференційованого навчання та її освітній вимір у НУШ. Формування ціннісного ставлення до довкілля та відповідальної поведінки здобувачів освіти засобами хімічного експерименту.

Практична спрямованість: аналіз змін у цілях хімічної освіти НУШ; кейс-аналіз тем модельних програм з хімії з позицій реалізації внутрішньої диференціації.

Тема 1.3. Різнорівневі компетентнісно орієнтовані завдання з хімії як інструмент індивідуалізації навчання. Компетентнісно орієнтовані завдання як умова реалізації діяльнісного підходу. Види та рівні складності завдань з хімії: від репродуктивних до творчо-пошукових. Структура та методичні орієнтири для конструювання різнорівневих завдань. Аналіз модельних навчальних програм з хімії: визначення тем з найбільшим потенціалом для застосування гнучкої диференціації.

Практична спрямованість: практикум – конструювання системи різнорівневих завдань до конкретної теми курсу хімії; аналіз фрагментів модельних програм.

МОДУЛЬ 2.

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ХІМІЇ: ФОРМУВАННЯ ПРЕДМЕТНИХ ТА КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Тема 2.1. Адаптивні стратегії проблемного навчання хімії для учнівських груп із різним рівнем вихідної підготовки. Сутність проблемного навчання хімії. Організація навчального процесу через постановку проблемних запитань і створення суперечливих ситуацій. Інструменти реалізації: проблемний експеримент, навчальна дискусія, «хімічні парадокси». Диференціація рівнів проблемності залежно від пізнавальних можливостей учнів.

Практична спрямованість: конструювання проблемних ситуацій на основі реальних хімічних процесів; добір інструментів проблемного навчання для учнів з різним рівнем мотивації.

Тема 2.2. Технологія проєктного навчання хімії: етапність впровадження та гнучкі інструменти оцінювання за рівнями складності. Методологічні основи проєктного навчання. Спільні та відмінні риси проблемного та проєктного підходів у хімії. Етапи реалізації навчальних проєктів: дослідницькі, інформаційні та прикладні проєкти. Організація міжпредметних STEM-проєктів. Розподіл ролей у груповій проєктній діяльності як метод соціальної диференціації.

Практична спрямованість: проєктування навчальних мініпроєктів з хімії з урахуванням інтересів учнів; розроблення критеріїв диференційованого оцінювання проєктної діяльності.

Тема 2.3. Дослідницьке навчання хімії: методи диференціації під час лабораторних та практичних робіт. Сутність дослідницького навчання в компетентнісній парадигмі. Організація спостережень, хімічного експерименту та роботи з віртуальними лабораторіями. Поверхневе та глибинне навчання: шляхи переходу до глибинного осмислення хімічних законів. Проєктування дослідницьких завдань, що адаптовані до індивідуального темпу учнів.

Практична спрямованість: розроблення інструкцій до лабораторних робіт із завданнями різного рівня складності; моделювання елементів уроків дослідницького типу.

Тема 2.4. Практична зорієнтованість та рефлексія у навчанні хімії в НУШ. Практико-орієнтоване навчання як умова формування активного суб’єкта освітнього процесу (хімія в побуті, медицині, екології). Рефлексивність навчання: інструменти самооцінювання на уроках хімії. Рефлексія як засіб усвідомлення учнем власного прогресу в опануванні предмета.

Практична спрямованість: моделювання практико-зорієнтованих ситуацій (кейсів); добір і адаптація інструментів рефлексії для різнорівневих груп.

 

 

4. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

 

1. Провести аналіз модельної навчальної програми з хімії та виокремити теми з найбільшим потенціалом для реалізації внутрішньої диференціації (поділ за рівнем складності, інтересами чи темпом навчання).
2. Змоделювати проблемну ситуацію з хімії (наприклад, на основі аналізу складу побутової хімії або екологічних показників місцевості) та сформулювати диференційовані очікувані результати навчання для різних груп учнів.
3. Обґрунтувати систему різнорівневих компетентнісно орієнтованих завдань з однієї навчальної теми (наприклад, «Розчини» або «Органічні сполуки»), що включає вправи репродуктивного, конструктивного та творчого рівнів.
4. Укласти структуру навчального STEM-проєкту з хімії із зазначенням етапів реалізації, критеріїв диференційованого оцінювання та переліку практичних рішень для повсякденного життя.
5. Візуалізувати дослідницьке завдання для лабораторної роботи з хімії (7–9 класи), що передбачає вибір учнем рівня складності експерименту або способу представлення результатів.
6. Сконструювати фрагмент уроку хімії на засадах диференційованого підходу із застосуванням цифрових інструментів (віртуальних лабораторій або адаптивних тестів) та специфічних прийомів рефлексії.
7. Провести самоаналіз власної педагогічної діяльності: визначити, які елементи диференціації та інноваційних підходів ви вже успішно використовуєте, які бар’єри виникають при викладанні складних тем хімії та які конкретні методи плануєте інтегрувати у практику після завершення курсу.
   1. Типова програма підвищення кваліфікації вчителів закладів загальної середньої освіти, які впроваджують новий Державний стандарт базової середньої освіти : Наказ МОН України від 12.10.2022 № 904. URL: Перейти за покликанням

 

 

5. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Нормативно-правові документи

 

1. Державний стандарт базової середньої освіти : Постанова КМУ від 30.09.2020 № 898. URL: Перейти за покликанням
2. Григорович О. В. Модельна навчальна програма «Хімія. 7–9 класи» для закладів загальної середньої освіти : наказ Міністерства освіти і науки України від 27.12.2023 № 1575. URL: Перейти за покликанням
3. Лашевська Г. А. Модельна навчальна програма «Хімія. 7–9 класи» для закладів загальної середньої освіти : наказ Міністерства освіти і науки України від 16.08.2023 № 1001. URL: Перейти за покликанням
4. Папіш Н. П. Модельна навчальна програма «Хімія. 7–9 класи» для закладів загальної середньої освіти : наказ Міністерства освіти і науки України від 18.03.2026 № 484. URL: Перейти за покликанням
5. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 988-р «Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року». URL: Перейти за покликанням
6. Про деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників : Постанова КМУ від 21.08.2019 № 800 (зі змінами). URL: Перейти за покликанням
7. Професійний стандарт «Вчитель закладу загальної середньої освіти» : наказ МОН від 29.08.2024 № 1225. URL: Перейти за покликанням

 

Основна література

 

1. Барановська, О. В. (2009). Форми навчальної діяльності учнів в умовах диференційованого навчання. Біологія і хімія в школі, 5, 5 –7.
2. Білик, Р. М., Ніколаєв, О. М. (2017). Реалізація диференційованого навчання у компетентнісній освіті. Збірник наукових праць Кам’янець-подільського національного університету імені Івана Огієнка, 23, 121–125.
3. Вишківська, В., Шикиринська, О. (2021). Індивідуалізація та диференціація як необхідні умови вдосконалення освітнього процесу. Грааль науки, 8, 345–347.
4. Дейніченко, Т. (2006). Диференціація навчання в процесі групової форми його організації (на прикладі предметів природничо-математичного циклу). (Автореф. дис. ... канд. пед. Наук зі спеціальності 13.00.09). Харк. нац. пед. ун- т ім. Г.С.Сковороди. Х., 21.
5. Дічек, Н. П. (Ред.). (2019). Процеси диференціації в шкільній освіті незалежної України (історико-аналітичний аспект). [Монографія]. Київ: Педагогічна думка, 364.
6. Кизенко, В. І. (Ред.) та ін.; Інститут педагогіки НАПН України. (2012). Дидактичні засади диференціації навчання в основній школі. [Монографія]. Київ: Педагогічна думка, 216.
7. Козловський, Ю. (2024). Підготовка майбутнього вчителя до контролю знань і вмінь учнів з природничих дисциплін на основі принципів індивідуалізації та диференціації. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 1–2 (135–136), 42–52.
8. Крижанівський, В. В. (2022). Природнича освіта в умовах реформування Нової української школи. Педагогічний вісник, (3)109, 32–33.
9. Липова, Л., Войцеховський, М., Замаскіна, П. (2011). Диференціація як провідний принцип допрофільної підготовки учнів основної школи. Рідна школа, 1-2, 56–60.
10. Марушко, Л. (2024). Теорія та практика підготовки майбутніх учителів природничих спеціальностей до професійної діяльності на засадах диференціації та індивідуалізації навчання. [Монографія]. Луцьк: Вежа-Друк, 363.
11. Пісоцька, M. E. (2015). Диференціація навчання: понятійно-категорійний аналіз. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах, 45 (98), 225–232.
12. Сікорський, П. І. (1998). Теоретико-методологічні основи диференційованого навчання. [Монографія]. Львів: Каменяр, 196.
13. Сікорський, П. І. (2000). Теорія і методика диференційованого навчання. Л.: Сполох, 422.
14. Торубара, О. М. (2009). Індивідуалізація та диференціація навчання на основі використання комп’ютера. Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка, 72, 58–63.
15. Хмеляр, І., Лукащук, М. (2009). Методичні підходи диференціації та індивідуалізації навчання на заняттях хімії та біології. Методика навчання природничо-математичних дисциплін. Наукові записки. Серія: Педагогіка, 1, 121–125.
16. Шаров, С., Гладких, Г. (2021). Диференціація освітнього процесу як педагогiчна проблема. Актуальнi питання гуманiтарних наук, 36 (3), 285–289.
17. Шпарик, О. М. (2015). Проблема диференціації навчання в дослідженнях українських учених та науковців близького зарубіжжя. Український педагогічний журнал, 4, 152–164.
18. Юзбашева, Г. (2012). Диференційоване навчання – запорука успіху. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, 109, 159–167.
19. Eikeland, I., Ohna, S. E. (2022). Differentiation in education: a configurative review. Nordic Journal of Studies in Educational Policy, 8 (3), 157–170.

 

Додаткова література

 

1. Козловський, Ю. М., Дольнікова, Л. В. (2021). Інтегративно-диференційований підхід до структурування змісту навчальних дисциплін у вищій школі. [Монографія]. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 148.
2. Лещінська, А. В. (2021). Психолого-педагогічні умови диференційного навчання студентів закладів вищої освіти. Наукові записки Міжнародного гуманітарного університету, 34, 171–176. Одеса: Видавничий дім «Гельветика».
3. Пометун О. І. (2020). Урок, що розвиває критичне мислення. 70 методів в одній книзі : навч.-метод. посіб. Київ. 104 с.
4. Сікорський, П. І., Горіна, О. М. (2007). Сутність та принципи диференційованого підходу в навчанні студентів. Вища школа, 5, 55–63.
5. Топузов О. В. (ред.). (2023). STEM-освіта в Україні : аналітичний звіт. Київ: НАН України. с. 17.

 

Інтернет-ресурси

 

1. Міністерство освіти і науки України. Використання гейміфікації та інтерактивних методів у навчальному процесі. URL: Перейти за покликанням
2. Національний центр «Мала академія наук України». STEM-освіта в Україні. URL: Перейти за покликанням
3. Освітній портал «Освіта.ua». Як створювати ефективні інтерактивні уроки для покоління Z. URL: Перейти за покликанням
4. Освітня платформа «На урок». Технології гейміфікації в освітньому процесі. URL: Перейти за покликанням  
5. Платформа EdEra. Інтерактивні технлогії та Edutainment у сучасній освіті. URL: Перейти за покликанням
6. Українська академія освіти. Використання цифрових технологій у процесі гейміфікації навчання. URL: http://eduacademy.org.ua
7. Центр інноваційної освіти «Новий день». Вплив ігрових методик на навчальну мотивацію школярів. URL: https://www.noviyden.com.ua
8. Оцінювання в Новій українській школі: ресурс для розвитку замість вироку. URL: Перейти за покликанням

Зміст очікуваних результатів навчання за програмою «Сучасні підходи до навчання хімії в НУШ: реалізація принципів диференціації» структуровано за такими напрямами:

Знання і розуміння:

• концептуальних параметрів новітніх стратегій викладання хімії в НУШ та особливостей їх інтеграції з інструментами диференційованого навчання;
• теоретичних засад внутрішньої та зовнішньої диференціації як інструментів створення індивідуальних освітніх траєкторій учнів;
• дидактичних особливостей реалізації проблемного, проєктного та дослідницького навчання хімії в умовах різнорівневої підготовки здобувачів освіти;
• структури та алгоритмів конструювання різнорівневих компетентнісно зорієнтованих завдань з хімії (від репродуктивних до творчих);
• критеріїв вибору цифрових інструментів та віртуальних лабораторій для забезпечення індивідуального темпу вивчення хімічного контенту.

Уміння:

• впроваджувати інструменти диференційованого підходу на різних етапах уроку хімії: від перевірки домашнього завдання до закріплення знань;
• розробляти систему компетентнісно зорієнтованих завдань з хімії різного ступеня складності, враховуючи нахили та здібності учнів;
• створювати алгоритми диференційованих лабораторних та практичних робіт, що дозволяють учням обирати складність хімічного експерименту;
• проєктувати архітектуру уроків хімії із застосуванням технологій змішаного навчання та групової роботи на засадах диференціації;
• налагоджувати систему ефективного зворотного зв’язку та рефлексії учнів для моніторингу їхнього поступу в опануванні хімічних знань.

Диспозиції:

• налаштованість на імплементацію адаптивних стратегій викладання хімії, що ґрунтуються на засадах людиноцентризму;
• визнання стратегічної ролі диференціації як інструменту нівелювання освітніх втрат та розкриття потенціалу кожного здобувача освіти;
• етична відповідальність у процесі оцінювання навчальних досягнень, спрямована на створення сприятливого психоемоційного клімату для всіх учасників освітнього процесу.