НАВЧАННЯ В УМОВАХ ВИКЛИКІВ: ІНСТРУМЕНТИ ОСВІТНІХ ВТРАТ І ПІДТРИМКИ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

МОДУЛЬ 1.  СИСТЕМНА РОБОТА ЩОДО ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ ЯК ПЕРЕДУМОВА РІВНОГО ДОСТУПУ ДО ОСВІТИ

Тема 1.1. Освітні втрати: сутність, причини, наслідки

Поняття «освітні втрати» та «освітні розриви»: спільне та відмінне. Причини освітніх втрат. Освітні втрати в контексті збройної агресії рф, пандемії, вимушеного переміщення. Фактори появи освітніх втрат, які не пов’язані з воєнним станом.

Наслідки освітніх втрат (економічні, психологічні, соціальні, академічні). Шляхи подолання освітніх втрат як передумови рівного доступу до освіти.

 

Тема 1.2. Проектування програм із подолання освітніх втрат математичної освітньої галузі

Діагностичний складник: інструменти для виявлення освітніх втрат (тести, опитування, спостереження та інше); аналіз прогалин у знаннях, уміннях та навичках. Побудова індивідуальних освітніх траєкторій на основі результатів діагностики.

Форми організації навчання, адаптовані під потреби здобувачів освіти та умови навчання (інтенсивні курси, модулі, літні школи; змішане навчання; тьюторингові сесії, групова та індивідуальна підтримка; використання резервного часу в розкладі тощо).

Адаптація та модифікація навчального контенту: концентрація на ключових темах і базових знаннях; скорочення та/або інтеграція навчального матеріалу; використання міжпредметних зв’язків; варіативність у формах подачі матеріалу тощо.

Способи, механізми імплементації програм з подолання освітніх втрат. 

Моніторинг та оцінювання ефективності програм (відстеження динаміки прогресу учнів; збір зворотного зв’язку від учнів, батьків, педагогів; коригування програм залежно від отриманих результатів тощо).

 

Тема 1.3. Інструменти діагностування та подолання освітніх втрат з математики

Вимоги державного стандарту базової середньої освіти та освітніх програм математичної освітньої галузі як критерії виявлення освітніх втрат здобувачів освіти.

Інструменти для вимірювання та подолання освітніх втрат з математики. Вимірювання освітніх втрат учнів/учениць у програмах з надолуження  Цифрові інструменти для діагностування освітніх втрат та відстеження прогресу кожного здобувача освіти з математики. 

Програми та цифрові ресурси для подолання освітніх втрат, які генерують завдання, вправи та тести з урахуванням потреб кожного учня/учениці з математики. Доступність та інклюзивність цифрових рішень. Створення власних цифрових ресурсів для подолання освітніх втрат з урахуванням додатків 7 і 8 державного стандарту базової середньої освіти.

 

Тема 1.4. Трансформація освітніх втрат у можливості зростання

Педагогічні стратегії трансформації освітніх втрат на можливості особистісного зростання. Інструменти персоналізації навчання: карта предмета, індивідуальна карта розвитку тощо.

Зміст, форми та методи мотивації учнів/учениць після тривалих перерв у навчанні математики. Підтримка психологічного здоров’я учасників освітнього процесу під час подолання освітніх втрат.

Психолого-педагогічні передумови подолання освітніх втрат: установлення позитивної взаємодії педагога із здобувачем освіти; урахування емоційного стану учнів/учениць після кризових подій (війна, пандемія); підвищення мотивації учнів до навчання; якісний зворотний зв’язок та практики рефлексії; співпраця з психологом, соціальним педагогом, батьками тощо.

Тема 1.5. Професійна підтримка вчителів математики з питань подолання освітніх втрат у здобувачів освіти

Вибудова стратегії роботи з подолання освітніх втрат на рівні школи та громади.  Форми підвищення кваліфікації учителів математики з питань надолуження освітніх втрат у здобувачів освіти. Національні та міжнародні практики подолання освітніх втрат для професійного зростання. Обмін досвідом, методичні кейси.

Професійні орієнтири для вчителя математики щодо реалізації програм з подолання освітніх втрат (знання теоретичних і практичних засад організації освітнього процесу; методична підготовка щодо реалізації програм з подолання освітніх втрат; володіння основами психологічних знань і травма-інформованого підходу; володіння цифровими технологіями тощо).

Наставництво, супервізія, професійні спільноти як ефективні інструменти для професійної підтримки вчителів математики і підвищення якості освіти. Місце наставництва, супервізії та професійних спільнот для педагогів у контексті подолання освітніх втрат. 

МОДУЛЬ 2.

 БЕЗПЕЧНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ: ІНТЕГРАЦІЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНИХ ПРАКТИК ПІДХОДІВ, ЧУТЛИВИХ ДО ТРАВМИ

Тема 2.1. Вплив травми на навчання та поведінку учнів

Визначення травми. Основні типи травм, з якими можуть стикатися учні/учениці. Травма в умовах війни, переміщення, втрати: особливості реагування. Типові реакції на травму (поведінкові, емоційні, фізіологічні, когнітивні тощо). Ознаки та симптоми стресу в дітей. Роль захисних механізмів у протидії травмуючим подіям.

Вплив травми на освітній процес (зниження успішності, труднощі з організацією  діяльності, нестійка мотивація, порушення соціальної взаємодії та інше).

Методи виявлення психоемоційного стану учнів. Психофізіологічні розлади та кризові стани підлітків: ознаки депресій, тривожних розладів, емоційної нестабільності, самодеструктивної поведінки тощо. Зв’язок між травмою та дистресовою поведінкою здобувачів освіти. Прояви дистресу в класі.

Тема 2.2. Стратегії підтримки учнів, які пережили травматичні події

Сутність травма-інформованого підходу та його принципи. Інтеграція стратегій травма-інформованого підходу в освітній процес НУШ: співпраця та позитивна взаємодія; побудова довірливих відносин; створення безпечного фізичного та емоційного простору тощо.

Перша психологічна допомога та протоколи її надання. Регуляція психоемоційного стану. Профілактика стресу та емоційного вигорання в учнів у період підготовки до ДПА/НМТ (ЗНО): техніки саморегуляції, організація освітнього простору, підтримка мотивації тощо. Форми надання психосоціальної підтримки здобувачам освіти, зокрема дітям, що пережили травматичні події.

Алгоритм перенаправлення до психологічної служби. Протоколи дій педагога в кризових ситуаціях у школі.

Тема 2.3. Створення безпечного освітнього середовища: ключові маркери та практичні підходи

Ключові маркери створення безпечного освітнього середовища, спрямованого на збереження психічного здоров’я та емоційного благополуччя учнів/учениць. Визначення характеристик безпечного освітнього простору. Чекліст оцінювання класу за критеріями безпечного освітнього простору. Дизайн класу та його просторове рішення для підвищення комфорту та безпеки здобувачів освіти.

Роль учителя у створенні психофізичної та емоційної безпеки. Основи ефективної комунікації з учнями та батьками задля створення безпечного освітнього середовища: активне слухання, ненасильницьке спілкування, ресурсна підтримка, створення відкритого діалогу тощо.

Тема 2.4. Внутрішній ресурс педагога, або як не згоріти, підтримуючи інших

Особистісні, емоційні та професійні резерви, що допомагають учителю ефективно працювати, зберігати стійкість і підтримувати інших. Профілактика вигорання та розвиток резильєнтності. Моделі психологічного благополуччя. Фактори стресостійкості. Вторинна травматизація: ознаки, профілактика, самодопомога.

Емоційна грамотність педагога як основа психосоціальної підтримки здобувачів освіти: розуміння власних емоцій, навички емоційної саморегуляції, здатність до співпереживання тощо.

Практичні стратегії збереження внутрішнього ресурсу педагогів.

3.1. Орієнтовний перелік практичних завдань

1. Проектування програм із подолання освітніх втрат математичної освітньої галузі
2. Інструменти діагностування та подолання освітніх втрат з математики
3. Трансформація освітніх втрат у можливості зростання
4. Стратегії підтримки учнів, які пережили травматичні події
5. Створення безпечного освітнього середовища: ключові маркери та практичні підходи
6. Внутрішній ресурс педагога, або як не згоріти, підтримуючи інших

За результатами навчання слухачі оволодівають знаннями, набувають, удосконалюють уміння, навички щодо:

• ключових положень Державного стандарту базової середньої освіти, зміст та практичне значення реалізації додатків 7 і 8;
• ідентифікації та аргументації відмінностей між освітніми втратами та освітніми розривами;
• застосування інструментів (в т. ч. цифрових) для діагностування освітніх втрат і оцінювання рівня сформованості компетентностей здобувачів освіти;
• створення програм, планування освітньої діяльності з урахуванням виявлених освітніх втрат здобувачів освіти та обрання ефективних стратегій їх подолання;
• впровадження груп результатів у процесі навчання математики як один із резервів подолання освітніх втрат та підвищення рівня сформованості математичної компетентності здобувачів освіти;
• розв’язування компетентнісно орієнтованих задач з математики для формування математичної грамотності здобувачів освіти;
• застосування різних підходів (діяльнісного, компетентнісного, інтегрованого, травма-інформованого, спірального; проєктне навчання, мікронавчання тощо) в освітньому процесі;
• надання психосоціальної підтримки учасникам освітнього процесу.