ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ ТА ПСИХОСОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ

Подальша підтримка та супровід педагога після завершення навчання реалізуються через кілька ключових механізмів:

• Рефлексивна самодіагностика та планування розвитку: Важливим складником завершення навчання є блок самооцінювання, що не передбачає виставлення балів, а спрямований на усвідомлення вчителем власного прогресу. Педагоги заповнюють фінальну анкету рефлексії, у якій визначають свій поступ та окреслюють траєкторію подальшого професійного вдосконалення в умовах подолання освітніх втрат.
• Методична підтримка: Програма спрямована на надання вчителям інструментів для діагностики втрат, проєктування індивідуальних освітніх траєкторій учнів та створення безпечного освітнього середовища. Це включає оволодіння алгоритмами подолання освітніх розривів та методиками успішної організації занять із надолуження знань.
• Інституційна підтримка та супервізія: На рівні закладу освіти передбачається необхідність організаційних змін для профілактики вторинної травматизації колективу, що включає підтримку з боку адміністрації, супервізію та участь у професійних спільнотах.
• Протоколи дій та взаємодія з фахівцями: Педагог отримує чіткі алгоритми перенаправлення до психологічної служби та протоколи дій у кризових ситуаціях. Також підтримка здійснюється через налагодження конструктивної співпраці та зворотного зв’язку з батьками й практичними психологами.
• Турбота про власний ресурс: Супровід передбачає навчання вчителів технікам відновлення власного ресурсного стану, навичкам емоційної саморегуляції та складання індивідуальних планів відновлення енергії й емоційної гігієни, щоб запобігти професійному вигоранню

МОДУЛЬ 1. СИСТЕМНА РОБОТА ЩОДО ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ ЯК ПЕРЕДУМОВА РІВНОГО ДОСТУПУ ДО ОСВІТИ

 

Тема 1.1. Освітні втрати: сутність, причини, наслідки. 

Розгляд понять «освітні втрати» та «освітні розриви», їхні спільні та відмінні риси. Аналіз факторів появи втрат у контексті збройної агресії рф, пандемії та вимушеного переміщення. Вивчення економічних, психологічних та академічних наслідків цих процесів.

Основні чинники, які поглиблюють освітні втрати і розриви на рівні учня: хронічна тривожність, страх перед оцінюванням; посттравматичні реакції та знижена концентрація уваги; втрата інтересу до навчання; низька самооцінка, відчуття власної неуспішності; втрата звичних навчальних ритуалів і соціальних зв’язків, почуття спільності; невідповідність навчальних вимог реальним можливостям учня після кризи тощо. Наслідки освітніх втрат: академічні (зниження рівня знань, труднощі у засвоєнні матеріалу); емоційно-поведінкові (зниження самооцінки, тривожність, агресія, апатія); соціалізаційні (порушення навичок комунікації, відчуження, ізоляція).

 

Тема 1.2. Проєктування програм із подолання освітніх втрат. 

Діагностичний складник: використання тестів, опитувань та спостережень для аналізу прогалин у знаннях. Побудова індивідуальних освітніх траєкторій на основі результатів діагностики. Адаптація та модифікація навчального контенту: концентрація на ключових темах, інтеграція матеріалу та використання міжпредметних зв’язків.

Цифрові інструменти діагностування подолання освітніх втрат та відстеження прогресу кожного учня. Вимоги Державного стандарту як критерії виявлення втрат. Використання цифрових інструментів (платформи для генерації завдань, тести) для вимірювання прогресу кожного учня. Забезпечення доступності та інклюзивності цифрових рішень.

 

Тема 1.3. Трансформація освітніх втрат у можливості зростання.

Педагогічні стратегії подолання втрат через персоналізацію навчання та підвищення мотивації учнів після тривалих перерв. Побудова якісного зворотного зв’язку та практики рефлексії у співпраці з батьками та психологами. Психолого-педагогічні передумови подолання освітніх втрат: установлення позитивної взаємодії педагога з учнями; врахування емоційного стану учнів після кризових подій; підвищення мотивації учнів до навчання; якісний зворотній зв'язок та практики рефлексії; співпраця з батьками, психологом тощо.

 

МОДУЛЬ 2. БЕЗПЕЧНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ: ІНТЕГРАЦІЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНИХ ПРАКТИК І ПІДХОДІВ, ЧУТЛИВИХ ДО ТРАВМИ

 

Тема 2.1. Вплив травми на навчання та стратегії підтримки.

Вплив травми на навчання та поведінку учнів. Визначення типів травм та особливостей реагування дітей в умовах війни. Вивчення типових емоційних, фізіологічних та когнітивних реакцій на стрес. Вплив травми на зниження успішності та порушення соціальної взаємодії в класі. Принципи травмоінформованої педагогіки (безпека, довіра, вибір, співпраця). 

Профілактика втоми від співчуття, розпізнавання ознак вторинної травматизації, протидія синдрому емоційного вигорання та техніки відновлення власного ресурсного стану.

 

Тема 2.2. Стратегії підтримки учнів, які пережили травматичні події

Сутність травма-інформованого підходу та його принципи. Інтеграція стратегій травма-інформованого підходу в освітній процес НУШ: співпраця та позитивна взаємодія, побудова довірливих відносин; створення безпечного фізичного та емоційного простору тощо.

Перша психологічна допомога та протоколи її надання. Регуляція психоемоційного стану. Профілактика стресу та емоційного вигорання в учнів у період підготовки до ДПА / HMT (ЗНО): техніки саморегуляції, організація освітнього простору, підтримка мотивації тощо. Форми надання психосоціальної підтримки здобувачам освіти, зокрема дітям, що пережили травматичні події. Методики дозування навчального матеріалу, використання візуальних опорних схем, алгоритмізація завдань та гнучке оцінювання досягнень без ретравматизації. Експрес-техніки заземлення, дихальні вправи, рухові хвилинки та методики саморегуляції в онлайн та офлайн форматах навчання.

Алгоритм перенаправлення до психологічної служби. Протоколи дій педагога в кризових ситуаціях у школі.

 

Тема 2.3. Створення безпечного середовища та ресурс педагога

Створення безпечного освітнього середовища: ключові маркери. Визначення характеристик безпечного простору, спрямованого на збереження психічного здоров’я. Оцінювання класу за критеріями комфорту та безпеки. Роль вчителя у створенні відкритого діалогу та ненасильницького спілкування.

Внутрішній ресурс педагога, або як не згоріти, підтримуючи інших. Профілактика професійного вигорання та розвиток резильєнтності. Фактори стресостійкості та навички емоційної саморегуляції вчителя як основа психосоціальної підтримки учнів. Правила організації рутини уроку, керування тригерами у класі, облаштування «зон спокою» та розробка алгоритмів дій під час форс-мажорів.

Орієнтовний перелік практичних завдань

Тема 1.1. Освітні втрати: сутність, причини, наслідки

Аналітичний практикум «Картування втрат класу»: заповнення матриці причинно-наслідкових зв’язків для конкретного класу (аналіз факторів: повітряні тривоги, блекаути, міграція, дистанційне навчання) та визначення пріоритетних зон для надолуження знань.

Кейс-метод «Аналіз прогалин»: аналіз декількох знеособлених учнівських робіт з метою виявлення системних помилок та розрізнення «освітніх втрат» (матеріал не вивчався) від «освітніх розривів» (матеріал вивчався, але не засвоївся).

Тема 1.2. Проєктування програм та інструменти діагностики

Конструювання експрес-діагностичного тесту: розробка короткого інструменту вхідного оцінювання (до 10 завдань) з конкретної теми з використанням різних рівнів таксономії Блума.

Практична робота «Коригування навчальної програми»: переформатування календарно-тематичного планування з предмета шляхом інтеграції тем, ущільнення матеріалу або виділення додаткових годин на компенсацію прогалин.

Тема 1.3. Трансформація втрат у можливості зростання

Студія педагогічного дизайну «Перевернутий клас»: розробка технологічної карти уроку з використанням змішаного або перевернутого навчання для самостійного опрацювання частини пропущеного матеріалу.

Моделювання індивідуальної освітньої траєкторії (ІОТ): створення плану індивідуальної підтримки для учня, який пропустив значну частину навчального року через евакуацію чи тривалу відсутність зв'язку.

Тема 2.1. Вплив травми на навчання та стратегії підтримки

Практикум-симуляція «Розпізнай стресову реакцію»: аналіз відеофрагментів або текстових описів поведінки учнів та класифікація їхніх реакцій за типами («бий», «біжи», «замри», «дисоціація») з підбором первинного педагогічного відгуку.

Редізайн навчального контенту: переформатування складного текстового завдання або інструкції до контрольної роботи з метою зменшення когнітивного навантаження на травмовану дитину (візуалізація, розбиття на мікрокроки).

Тема 2.2. Стратегії підтримки учнів, які пережили травматичні події

Майстерня кейсів «Реагування на гарячі тригери»: розробка алгоритму дій вчителя у конкретних ситуаціях (наприклад: учень починає панікувати під час звуку сирени; дитина проявляє раптову вербальну агресію на уроці; учень повністю ігнорує запитання і дивиться в одну точку).

Створення «Шпаргалки заземлення»: формування персональної картотеки експрес-вправ (дихальних, тактильних, рухових) для швидкої емоційної стабілізації окремого учня або всього класу під час уроку.

 

 

Тема 2.3. Створення безпечного середовища та ресурс педагога

Аудит безпеки освітнього простору: розробка візуального плану або чек-листа фізичного класу (або інтерфейсу онлайн-уроку) з урахуванням створення «куточків спокою», передбачуваних рутин та правил безпечного виходу з уроку.

Тренінг самодопомоги «Мій ресурсний чемоданчик»: інвентаризація власних проявів вигорання та втоми від співчуття, а також складання індивідуального плану відновлення енергії та емоційної гігієни педагога.

 

Питання для самостійного опрацювання

Тема 1.1. Яка різниця між поняттями «освітні втрати» (educational losses), «освітні розриви» (learning gaps) та «недоотримані освітні результати»? Охарактеризуйте їхні специфічні ознаки. Як довгострокові наслідки некомпенсованих освітніх втрат впливають на подальшу соціалізацію дитини та її конкурентоспроможність на ринку праці? Які приховані (неочевидні) причини зниження успішності учнів під час дистанційного навчання ви фіксуєте у власній практиці, окрім технічних проблем та повітряних тривог?

Тема 1.2. Які переваги та обмеження використання цифрових платформ (наприклад, Всеукраїнська школа онлайн, тести на платформах прикладного характеру) для проведення первинного скринінгу знань? Як забезпечити академічну доброчесність та об'єктивність під час проведення діагностичного оцінювання в дистанційному форматі? Якими критеріями має керуватися педагог, здійснюючи «жорсткий відбір» та ущільнення навчального матеріалу програми в умовах обмеженого часу?

Тема 1.3.  Як концепція «навчання впродовж життя» (lifelong learning) та розвиток навичок селф-менеджменту в учнів допомагають компенсувати прогалини в предметних знаннях? Які елементи асинхронного навчання є найбільш ефективними для учнів, що мають суттєве відставання від графіка навчального процесу? Як трансформувати вимушений досвід подолання криз (наприклад, навички самостійної роботи під час блекаутів) у стійкі компетентності («м'які навички» або soft skills) здобувачів освіти?

Тема 2.1. Який біологічний механізм стоїть за «когнітивним заціпенінням» травмованої дитини? Чому заклики вчителя «просто зібратися й подумати» є неефективними на рівні нейробіології? Охарактеризуйте прояви дисоціації (втечі від реальності) в онлайн-навчанні: за якими маркерами вчитель може зрозуміти, що дитина присутня на уроці лише формально? Чому класичні методи виховання, що базуються на системі жорстких покарань та заохочень, зазнають невдачі у роботі з дітьми з досвідом комплексної психотравми?

Тема 2.2. Що таке ретравматизація в освітньому процесі та які дії, слова або навчальні матеріали (наприклад, тексти для читання, ілюстрації) вчителя можуть стати ненавмисними тригерами для учня? Як дотриматися балансу між виявленням емпатії до дитини у кризовому стані та збереженням професійних кордонів педагога (уникнення ролі «рятівника»)? Які існують етичні обмеження та правила безпеки при використанні арт-терапевтичних методик і психологічних вправ неспеціалістом (вчителем-предметником, а не психологом) на уроці?

Тема 2.3. Як концепція «контейнування емоцій» допомагає вчителю взаємодіяти з агресивними або панічними проявами поведінки учнів та їхніх батьків? Проаналізуйте свій робочий день: які щоденні професійні обов'язки найбільше виснажують ваш внутрішній ресурс і які експрес-техніки саморегуляції ви можете застосувати безпосередньо на робочому місці? Які організаційні зміни на рівні закладу освіти (підтримка адміністрації, супервізія, професійні спільноти) є критично необхідними для профілактики вторинної травматизації всього педагогічного колективу?

 

 

За результатами навчання слухачі оволодіють знаннями та набудуть (вдосконалять) уміння, навички щодо:

• ідентифікації та аргументації відмінностей між освітніми втратами та освітніми розривами;
• планування освітньої діяльності з урахуванням виявлених освітніх втрат учнів та обрання ефективних стратегій їх подолання;
• застосування інструментів (у т. ч. цифрових) для діагностування освітніх втрат і оцінювання рівня сформованості компетентностей в учнів;
• здійснення аналізу отриманих результатів діагностування щодо наявних освітніх втрат задля побудови індивідуальної освітньої траєкторії учнів;
• створення програм та/або окремих елементів занять, спрямованих на надолуження знань і подолання освітніх втрат у здобувачів освіти;
• готовності надавати першу психологічну допомогу для зниження негативних реакцій в учасників освітнього процесу;
• вміння застосовувати сучасні методи самодопомоги для подолання психоемоційного напруження в учасників освітнього процесу;
• визначення основних психологічних ресурсів для відновлення психоемоційного стану учасників освітнього процесу;
• забезпечення ефективного психологічного супроводу, попередження та протидії негативним безпековим явищам в освітньому середовищі;
• здійснення інтегрованої практико-теоретичної професійної діяльності, що сприятиме формуванню нового освітнього простору, розпізнавання травми та безпечне реагування на неї;
• оволодіння базовими підходами до надання першої психологічної допомоги у роботі педагога/практичного психолога/соціального працівника, безпечними та відновлювальними формами роботи з учасниками освітнього процесу, підтримки дітей з ООП у період війни;
• формування навички самостійного і критичного мислення, системного аналізу власних досягнень, вміння  здійснювати інтегровану практико-теоретичну професійну діяльність, що сприятиме розвитку освітнього простору, розпізнавання травми та безпечне реагування на неї.

 

Навчання може відбуватися за інтенсивною моделлю (короткостроковий курс тривалістю 1 тиждень) або за пролонгованою формою з розподілом модулів на довший період з 14.30

Програма підвищення кваліфікації пропонує педагогам низку академічних та професійних можливостей, спрямованих на розвиток їхньої кваліфікації в умовах сучасних викликів:

Академічні можливості

• Отримання кредитів ЄКТС: Програма має обсяг 30 академічних годин, що відповідає 1 кредиту ЄКТС.
• Офіційне підтвердження: Після успішного виконання програми (набрання 21–30 балів) слухачі отримують свідоцтво про підвищення кваліфікації, технічний дизайн якого відповідає вимогам Постанови КМУ № 800.
• Відповідність стандартам: Навчання розроблене з урахуванням професійного стандарту «Вчитель закладу загальної середньої освіти» та Державного стандарту базової середньої освіти.

Професійні можливості та розвиток компетентностей

Програма дозволяє вдосконалити ключові професійні компетентності: предметно-методичну (A2), психологічну (Б1) та оцінювально-аналітичну (ГЗ). Зокрема, педагоги отримують такі можливості:

• Оволодіння новими інструментами: Навчання роботі з цифровими інструментами для діагностики освітніх втрат та відстеження прогресу учнів.
• Проєктування освітнього процесу: Можливість навчитися створювати індивідуальні освітні траєкторії для учнів та адаптувати навчальні програми (ущільнення матеріалу, інтеграція тем).
• Психосоціальна підготовка: Опанування навичок надання першої психологічної допомоги та впровадження травма-інформованого підходу в навчання.
• Розвиток soft skills: Формування навичок критичного мислення, системного аналізу власної діяльності та технік саморегуляції для запобігання професійному вигоранню.
• Практичний досвід: Можливість опрацювати реальні кейси, розробити власні дидактичні матеріали (наприклад, «шпаргалки заземлення» або плани уроків «перевернутого класу») та пройти аудит безпеки освітнього простору.

Програма є чинною до 2031 року, що забезпечує довгострокову актуальність здобутих знань для вчителів, які працюють у другому циклі базової середньої освіти