ПЕДАГОГІЧНИЙ ВИМІР ПРОФІЛАКТИКИ СТРЕСУ, НЕВРОЗУ, ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ, ДЕФІЦИТУ УВАГИ ТА ПОРУШЕНЬ ХАРАКТЕРУ

МОДУЛЬ 1. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ                                          РЕФОРМУВАННЯ,  ЄВРОПЕЇЗАЦІЇ ТА ПСИХОЛОГІЗАЦІЇ ОСВІТИ

 

Тема 1.1. (2 год) Трансформації в освіті як метастратегія розбудови безпечного і здорового освітнього середовища

Здоров’я орієнтовано аналізується освітня політика. Актуалізуються питання європеїзації освіти і розвиток міжнародної співпраці та інтеграції в освітній простір Європейського Союзу. Аналізуються питання нормативної бази та ефективності управління і автономії навчальних закладів, а також розбудови безпечного і здорового освітнього середовища. Особливого значення набуває оновлення змісту освіти її сенсів та питання академічної доброчесності. Актуалізується культурно-освітня і професійна значимість компетентнісної моделі освіти та питання розвитоку м’яких навичок. Висвітлюється значимість дитиноцентризму, педагогіки партнерства, а також питання цифровізації, психологізації, гуманізації, науковізації, інтелектуалізації, аксіологізації, екологізації і антропологізації освіти. Практично орієнтовано розглядаються основні ідеї, напрями і стратегії визначені в Указі ПрезидентаУкраїни від від 25 травня 2020 року № 195/2020 «Національна стратегія розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у Новій українській школі»

Модуль 2. МЕТОДОЛОГІЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ                          ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ТА ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

 

Тема 2.1; 2.2 (4 год. спецкурс) Синопсис збереження психологічного здоров’я та здорового способу життя. 

На основі використання методологічного потенціалу педагогіки-пайдеї, архетипічної та екзистенційної педагогіки актуалізується феноменологія: духовно-метальної і тілесної природи людини включаючи гармонійний взаємозв’язок між ними представлений в такій ідеалізованій формі як калакогатія, що є педагогічним ідеалом, а також актуалізується в форматі здоров’я як гармонії між духовно-ментальним і фізичним; здоров’я розглядається як арете (доброчинність) і агате (благо), що лежить в основі сучасної соціально орієнтовані моделі «здоров’я-благополуччя» розробленої Г.Сігерістом. Збереження здоров’я учнів представляється як реалізація здоров’язбережувальної компетентністі педагога, а також як компетентність їх власного здоров’язбереження. Аналізуються критерії, умови і чинники збереження психологічного, духовного, екзистенційного та частково тілесного здоров’я на основі застосування стратегій здорового способу життя, турботи про себе, розбудови безпечного і здорового освітнього середовища, профілактики хвороб і ризиків. Феноменологія психологічного та духовного здоров’я представляється освітньо орієнтовано, а також цілісно, системно і співвідносно з розвитком гармонійної і сильної особистості, з процесами самоактуалізації і самореалізації та шляхом розкриття інтелектуального, творчого і особистого потенціалу учнів. Розглядаються питання розвитку ціннісних орієнтирів і цінностей серед яких здоров’я, життя, свобода, особистість визначаються як одні з центральних. Збереження і формування психологічного здоров’я розглядається як актуальна складова формування гармонійного характеру та як шлях профілактики розвитку акцентуацій характеру та девіантної поведінки. Як шляхи формування психологічного здоров’я представляються освітньо орієнтовані стратегії здорового способу життя, та методики і рефлексії практик розвитку самопізнання, критичного мислення, турботи про себе, рефлексії, душевної рівноваги (евтюмії) та евдемонії (щастя), софросюне (система якостей, яка складається з поміркованості, гармонійності, рефлексії, турботи про себе і своє здоров’я, актуалізованого аналітико-синтетичного інтелекту, здорового глузду та ін.), доброти, милосердя, толерантності, біофілії (любов до живого, до живої природи). На основі знань про духовно-ментальну і тілесну природу людини та психологічне і духовне здоров’я та ґрунтуючись на професійних рефлексіях стратегій його збереження актуалізується ціннісно орієнтована і компетентнісна модель професіного удосконалення педагога в форматі інтегративного розвитку у вчителя здоров’язбережувальної, психологічної, педагогічної компетентностей та компетентності власного здоров’язбереження.

 

 

 

 

Модуль 3. ПРОФІЛАКТИКА, КОРЕКЦІЯ ТА ТЕРАПІЯ СТРЕСУ                                               

 

Тема 3.1; 3.2; 3.3 (спецкурс 6 год.) Профілактика стресу та терапія і корекція його наслідків в умовах освітнього процесу 

В рамках даного спецкурсу представляється феноменологія Homo Educandus (Людина що навчається) як в нормативному і гармонійному стані так і в форматі значного чи крайового напруження – стресу. Розгляд проблематики стресу і питань адаптації людини також актуалізується завдяки наявності постійного (хронічного) соціального та психологічного стресу зумовленого військовою агресією російської федерації проти України. Вказаний системний стрес породжує латентні тривогу і страх та знижує ефективність освітнього процесу виснажуючи ресурси людини і відповідно загрожує її психологічному та тілесному здоров’ю. В даному курсі вивчається природа стресу включаючи чинники і умови його формування, а також фізіологічні, психологічні, культурні і соціальні механізми його розвитку. На основі знань вказаних чинників, умов і механізмів розвитку стресу представляються освітньо орієнтовані стратегії (копінг-стратегії) та методики профілактики стресу і корекції та терапії його наслідків. Профілактично і корекційно-терапевтично розглядаються різні форми стресу серед яких актуальними є психоемоційний, педагогічний, інформаційний, соціальний, бойовий, холодовий, термічний; стрес який формується внаслідок фізичного навантаження. Знання про стрес концептуально, цілісно, системно і профілактично орієнтовано розкривають психологічну і біологічну природу людини. Вони поглиблюють і розширюють у вчителя знання про дитину як в умовах норми і гармонійного існування так і в крайових стресових станах. Це актуалізує розуміння педагогом проблемних психологічних реакцій, поведінкових патернів, ризикованих вчинкі, які можуть виникати в дітей під впливом стресу. В даному аспекті знання по стрес є актуальними в педагогічних стратегіях профілактики і корекції девіантної, асоціальної, кримінальної, суїцидної, агресивної, залежної поведінки учнів Вказані проблемні поведінкові стилі можуть формуватися під впливом як гострого так і хронічного стресу. Відповідно до освітньої стратегії впровадження інклюзії включаючи актуалізацію знань спеціальної педагогіки феноменологія стресу розкривається співвідносно до педагогічної взаємодії з дітьми з особливими потребами.  З позицій архетипічної і екзистенційної педагогіки стрес розглядається як чинник актуалізації творчості та стимуляції інтелектуального і особистісного потенціалу людини, а також як стимул прояву і формування національної ідентичності та патріотичної свідомості. Стрес є одним із значимих чинників розвитку неврозів, емоційного вигорання, акцентуацій і порушень характеру, а також порушень звичок (клептоманія, ігроманія, патологічна тяга до азартних ігор, комп’ютерна залежність, піроманія), хімічних залежностей (тютюнопаління, наркоманія, п’янство). Тому відповідно знання про стрес є актуальними складовими педагогічних стратегії профілактики вказаних проблем. Стрес представляється також як  актуальний фактор впливу на вікові кризи збільшуючи ризики формування порушень психологічного і фізичного здоров’я в дітей. Проблематика стресу розширюється представляючись в форматі міжкультурного конфліктів, які впливають як на культуру і освіту так і на соціум та на конкретну особистість. Відповідно в сучасних умовах формування полікультурних тенденцій актуальною умовою збереження психологічного здоров’я є розвиток міжкультурної комунікації, толерантності, доброти на фоні збереження національної ідентичності і розвитку стресостійкості.

 

Тема 3.4. (2 год.) Профілактика невротизації і астенізації   в умовах освітнього процесу

На даному заняття здоров’язбережувально орієнтовано розкривається феноменологія неврозу, передневротичного стану і процесів невротизації та астенізації (ослаблення як нервово-психічне так і фізичне). Вказані проблеми негативно впливають на психологічне і фізичне здоров’я як учнів так вчителів, знижуючи ефективність освітнього процесу, а також можуть проявлятися в форматі розвитку девіантної, демонстративної, залежної, безвідповідальної поведінки та вдаваної безпорадності, неробства, безініціативності і соціального опасивнення. В контексті формування у вчителя профілактичних і корекційно-терапевтичних стратегій розглядаються причини, умови, чинники розвитку, основні механізми формування та прояви вказаних проблем. Вказані феномени (невроз, невротизація, астенізація), які є як крайовими варіантами норми  (варіантами психологічного і фізичного здоров’я) так і представляють  собою перехід до  патології (невроз) можуть викликатися гострим і хронічним стресом, гіподинамією, постійним перевантаженням, конфліктами, недостатнім відпочинком і відновленням та іншими чинниками. Натепер важливим чинником розвитку зазначених проблеми є хронічний психологічний і соціальний стрес сформований внаслідок російсько-української війни, що актуалізує дану проблематику як освітньо значиму.

 

Тема 3.5. (1 год.) Профілактика емоційного вигорання та прокрастинації.

На даному занятті профілактично орієнтовано розглядається проблематика емоційного вигорання,  яке представляє собою стан фізичного, психічного та емоційного виснаження, що часто є обумовлений хронічним стресом, недостанім відпочинком та іншими чинниками. В контексті актуалізації у вчителя профілактичних і корекційно-терапевтичних стратегій аналізуються причини, умови, механізми розвитку та основні прояви емоційного вигорання. Вивчаються феномени прокрастинації, вдаваної безпорадності, ліні, патологічної ліні, неробства, безвідповідальності як особистісних проблем, які знижують ефективність освітнього процесу, перешкоджають інтелектуальному і особистісному розвитку учнів та можуть формувати залежну і безвідповідальну поведінку та асоціальну позицію. В контексті розбудови безпечного і здорового освітнього середовища преставляються життєві і педагогічні стратегії та практики профілактики і корекції негативного впливу на особу та на освітній процес зазначених феноменів.

МОДУЛЬ 4. ХАРАКТЕРОЛОГІЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

 

Тема 4.1; 4.2; 4.3 (спецкурс 6 год.) Характерологія в особистісно-зорієнтованому навчанні, в розвитку гармонійної особистості і збереженні здоров’я.

В системі даного курсу педагогічно орієнтовано і здоров’язбережувально спрямовано розкривається феноменологія гармонійного  (нормативного) і дисгармонійного характеру. Актуальність розгляду питань нормативного і дисгармонійного характеру як педагогічної проблеми визначається перш за все питаннями індивідуалізації навчання, впровадженням особистісно-зорієнтованого підходу, європеїзацією, антропологізацією і психологізацією освіти включаючи реалізацію стратегій Нової української школи, а також запитами суспільства на формування гармонійної особистості. Попередня освітня традиція занурена в радянське минуле цілеспрямовано ігнорувала проблему індивідуальності і характеру в зв’язку з домінуванням ідеї колективу в системі якого особистість нівелювалася і спрощувалася.  Тому в попередню епоху  питання формування характеру та індивідуальності не актуалізувалися і обмежувалися переважно вивченням типів темпераменту. В даному курсі розкривається природа гармонійного характеру та визначаються педагогічні умови, чинники і стратегії його розвитку. Педагогічно і профілактично орієнтовано розкривається феноменологія дизгармонійного характеру, а саме: акцентуацій і порушень характеру, порушень звичок (клептоманія, ігроманія, патологічна тяга до азартних ігор, комп’ютерна залежність, піроманія), деформацій характеру при хімічних залежностях (наркоманія, п’янство).  В контексті розвитку в педагога профілактичних та корекційно-терапевтичних знань і стратегій розглядаються причини, чинники ризику, умови та механізми формування дисгармонійного характеру. В умовах військового стану особливого значення для освітнього процесу включаючи збереження психологічного здоров’я набуває порушення особистості внаслідок перенесеної екстремальної ситуацій, яке може сформуватися в учнів, що перебували в складних стресових ситуаціях зумовлених війною. На основі знань спеціальної педагогіки і психології вивчаються питання типових дезадаптивних особливостей  характеру та патернів поведінки в дітей з особливими освітніми потребами та визначаються педагогічні стратегії їх корекції. В системі даного курсу розкривається феноменологія дефіциту уваги і гіперактивності, що включає вивчення причин, факторів ризику, механізмів формування та особливостей прояву даної проблеми в умовах освітнього процесу. На основі педагогічно-ціннісної рефлексії знань про феномен дефіциту уваги представляються стратегії педагогічної взаємодії з дітьми в яких визначається зазначена проблема. Аналізується проблематика національного характеру і архетипу в контексті розвитку національної ідентичності, патріотизму, психологічної стійкості та протидії інформаційній і психологічній війні. Питання етнонаціонального характеру та етнічних стереотипів поведінки також розглядаються з позицій ефективної розбудови безпечного і здорового освітнього середовища на засадах міжкультурної комунікації, толерантності, доброти, співробітництва, евтюмії (душевний спокій та гармонійна взаємодія з середовищем і собою), актуалізації критичного мислення та знань інших культур і традицій.

 

 

МОДУЛЬ 5. ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ                                         В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ В КОНТЕКСТІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я

 

Тема 5.1. (2 год.) Використання штучного інтелекту для розвитку здоров’язбережувальної і професійної компетентностей педагога

         В рамках даного заняття актуалізуються питання цифровізації освіти включаючи удосконалення інформаційно-цифрової компетентності педагога. Аналізуються шляхи удосконалення і застосування інформаційно-цифрової компетентності педагога, яка може бути використана для формування безпечного і здорового освітнього середовища та збереження здоров’я учасників освітнього процесу. Представляються підходи, ідеї, рефлексії практик застосування штучного інтелекту в освітньому процесі для реалізації професійних цілей включаючи збереження здоров’я, організацію здоров’язбережувального дискурсу, формування навчально-методичних матеріалів. Розглядаються питання: міфів про штучний інтелект; можливостей генеративного штучного інтелекту для освіти; досвідів і практик застосування   окремих інструментів штучного інтелекту; а також аналізу роботи з  сервісами на базі штучного інтелекту. Вивчаються питання інформаційної гігієни та протидії інформаційній і психологічній війні шляхом застосування штучного інтелекту, а також співвідносної актуалізації системного і критичного мислення та національної ідентичності.

 

 

МОДУЛЬ 6. МЕТОДИКИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ЗБЕРЕЖЕННЯ                                   ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я

 

6.1. Тема (2 год) Розвиток резильєнтності учасників освітнього процесу

На занятті в форматі тренінгу цілеспрямовано розвивається  резильєнтність (психологічна стійкість), яка представляє собою здатністю людини ефективно долати стрес, швидко відновлюватися, адаптуватися до змін та повноцінно жити, незважаючи на життєві випробування. Актуалізується здатність до прийняття ефективних рішень, а також вміння мобілізувати свої ресурси та проявляти емоційний інтелект. Технології розвитку резильєнтності застосовуються для профілактики і корекції стресу, процесів невротизації, астенізації та розвитку акцентуацій характеру.

.   

6.2. Тема (2 год) Технології відновлюваної комунікації в конфліктах в контексті збереження ментального здоров’я та розвитку стресостійсості

 

На занятті в форматі тренінгу формуються навички відновлюваної комунікації, ненасильницького спілкування та актуалізується психологічна гнучкість, яка розглядається як ключовий ресурс адаптації в освітньому середовищі та як стратегія розвитку стресостійкості. Розглядаються механізми збереження та підтримки ментального добробуту учасників освітнього процесу в умовах змін, професійного і навчального навантаження та емоційного напруження. Особлива увага приділяється практикам саморегуляції, усвідомленості та відновлення внутрішніх ресурсів, які розглядаються як основа психологічної стійкості в професійній і навчальній діяльності та як стратегії формування психологічного благополуччя. Вказані психологічні технології і психотехніки  застосвуються для профілактики і корекції стресу, процесів невротизації, астенізації та розвитку акцентуацій характеру.

 

 

МОДУЛЬ 7. РЕФЛЕКСИВНО-ДІАГНОСТИЧНИЙ

 

Тема 7.1 (2 год) (семінар – підсумкова конференція) Збереження і формування психологічного та духовного здоров’я як педагогічна стратегія розбудови безпечного і здорового освітного середовища в «Новій українській школі»

Дане заняття спрямоване на професійно-ціннісне осмислення, рефлексію і узагальнення даного курсу та на обмін професійними досвідами вчителів які спрямовані на збереження психологічного здоров’я та співвідносний розвиток (інтелектуальний, особистісний, творчий) учнів. Здоров’я орієнтовано розглядаються основні проблемні напрями, які вивчалися в даному курсі, а саме: актуальні питання розвитку психологічного, екзистенційного і духовного здоров’я, стресу, гармонійного і дисгармонійного характеру та акцентуацій особистості, а також феноменологія порушення звичок, профілактика та корекція неврозу та передневротичних станів в умовах освітнього процесу. Проводиться обговорення педагогічних досвідів розвитку гармонійного характеру, доброти, милосердя, евтюмії (спокій, духовна рівновага гармонійність), критичного мислення, психологічної стійкості і відповідальності співвідносно з актуалізацією творчого і інтелектуальнго потенціалів особистості та на основі аналізу українських та інших культурних традицій. Актуалізується професійна рефлексія педагогічних практик і досвідів спрямованих на збереження психологічного здоров’я в умовах освітнього процесу, профілактику стресу та розвиток гармонійного характеру. Профілактика стресу та питання формування гармонійної, сильної, патріотичної, розумної, діяльної особистості аналізується також з позицій протидії російській агресії, розвитку психологічної надійності та актуалізації національної ідентичності і патріотичної свідомості.

 

 

ПІДСУМКОВІ ЗАХОДИ:

 

1. Фаховий тест (1 год.)
2. Підсумкова конференція (2 год.). 

Тема: Збереження і формування психологічного та духовного здоров’я як педагогічна стратегія розбудови безпечного і здорового освітного середовища в «Новій українській школі»

 

Напрями роботи конференції:

1. Використання стресології, педагогічної характерології та вчення про порушення особистості в освітньому процесі для збереження здоров’я його учасників.

2. Аналіз актуальних питань розвитку екзистенційного і духовного здоров’я та формування гармонійного характеру.

3. Профілактика та корекція неврозу і передневротичних  станів в умовах освітнього процесу.

4. Аналіз педагогічних досвідів розвитку гармонійного характеру та актуалізації творчого і інтелектуальнго потенціалів особистості. 

5. Педагогічне осмислення  феномену гармонійного характеру на основі аналізу українських та інших культурних традицій.

6. Професійна рефлексія педагогічних практик і досвідів збереження психологічного здоров’я в умовах освітнього процесу.

 

Знання і розуміння:

 – знати і розуміти сутність трансформаційних процесів в освіті, які забезпечують розбудову Нової української школи включаючи формування безпечного і здорового освітнього середовища та здоров’язбережувальної компетентності;

– знати і розуміти сутнісні характеристики та напрями формування безпечного і здорового освітнього середовища у Новій українській школі;

– знати і розуміти сутнісні характеристики психологічного та духовного здоров’я, а також гармонійного  (нормативного) характеру;

– знати і розуміти сутнісні характеристики практик здорового способу життя, самопізнання, критичного мислення, турботи про себе, рефлексії, розвитку душевної рівноваги (евтюмії) та евдемонії (щастя);

– знати і розуміти сутнісні характеристики софросюне (система якостей, яка складається з поміркованості, гармонійності, рефлексії, турботи про себе і своє здоров’я, актуалізованого аналітико-синтетичного інтелекту і здорового глузду та ін.), доброти, милосердя, толерантності, біофілії як актуальних складових психологічного здоров’я;

– знати і розуміти сутність компетентнісного підходу в освіті;

– знати і розуміти шляхи збереження та розвитку психологічного, екзистенціного і духовного здоров’я учасників освітнього процесу та стратегії розбудови безпечного і здорового середовища на основі профілактично  орієнтованих знань про стрес, невротизацію і невроз, емоційне вигорання, дефіцит уваги, акцентуацій і порушення особистості;

– знати і розуміти шляхи використання вчення про гармонійний характер та акцентуації особистості для розвитку гармонійної, сильної, творчої, здорової, розумної, діяльної, патріотичної особистості;

– знати і розуміти шляхи використання вчення про гармонійний характер та акцентуації особистості в особистісно зорієнтованому навчанні, педагогічній комунікації і педагогіці партнерства, а також для актуалізації творчого, особистісного і інтелектуального потенціалу учнів;

– знати і розуміти стратегії використання навичок формування ризильєнтності, ненасильницького спілкування, психологічної стійкості, рефлексивності, емпатії, критичного мислення для профілактики і корекції негативного впливу стресу, акцентуацій характеру, девіантної і залежної поведінки, а також для розбудови безпечного і здорового освітнього середовища;

– знати і розуміти шляхи використання технології штучного інтелекту для розбудови безпечного і здорового освітнього середовища співвідносно з професійним та інтелектуальним розвитком;

– знати і розуміти значимість і цінність для організації освітнього процесу, а також для збереження здоров’я та професійного розвитку педагога ціннісних орієнтирів, відповідальності, доброти, милосердя,  психологічної стійкості і надійності;

– знати і розуміти значимість і цінність для організації освітнього процесу, а також для збереження здоров’я та професійного розвитку педагога навчання впродовж життя та самовдосконалення.

 

 

 

 

Розвинені вміння:

– вміти  формувати безпечне і здорове освітнє середовище та розвивати здоров’язбережувальну компетентность на основі використання знань про трансформаційні процеси в освіті, які забезпечують розбудову Нової української школи  

– використовувати в здоров’язбережувальній діяльності ідеї, стратегії та напрями виділені в Указі ПрезидентаУкраїни від від 25 травня 2020 року № 195/2020 «Національна стратегія розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у Новій українській школі»

– застосувати в освітніх здоров’язбережувальних практиках знання про психологічне, екзистенційне та духовного здоров’я та про шляхи, підходи і методики його збереження;

– застосувати в освітніх здоров’язбережувальних і розвивальних практиках знання про гармонійний  (нормативний) і дисгармонійний характер;

– вмісти застосовувати для здоров’язбереження в освіті практики здорового способу життя, самопізнання, критичного мислення, турботи про себе, рефлексії, розвитку душевної рівноваги (евтюмії) та евдемонії (щастя);

– вмісти застосовувати для здоров’язбереження в освіті стратегії формування софросюне (система якостей, яка складається з поміркованості, гармонійності, рефлексії, турботи про себе і своє здоров’я, актуалізованого аналітико-синтетичного інтелекту і здорового глузду та ін.), доброти, милосердя, толерантності, біофілії;

– вміти розвивати в учнів компетентність власного здоров’язбереження включаючи формування і збереження психологічного здоров’я;

– вмісти застосовувати для збереження та розвитку психологічного, екзистенційного і духовного здоров’я учасників освітнього процесу профілактично  орієнтовані знання про стрес, невротизацію і невроз, емоційне вигорання, дефіцит уваги, акцентуації і порушення особистості;

– використовувати вчення про гармонійний характер та акцентуації особистості для розвитку гармонійної, сильної, творчої, здорової, розумної, діяльної, патріотичної особистості та для профілактики девіантної поведінки;

– застосовувати вчення про гармонійний характер та акцентуації особистості в особистісно зорієнтованому навчанні, в педагогічній комунікації і педагогіці партнерства, а також для актуалізації творчого, особистісного і інтелектуального потенціалу учнів;

– використовувати навички формування ризильєнтності, ненасильницького спілкування, психологічної стійкості, рефлексивності, емпатії, критичного мислення для профілактики і корекції негативного впливу стресу, акцентуацій характеру, девіантної і залежної поведінки, а також для розбудови безпечного і здорового освітнього середовища;

– застосовувати технології штучного інтелекту для розбудови безпечного і здорового освітнього середовища співвідносно з професійним та інтелектуальним розвитком;

– актуалізувати значимість і цінність для організації освітнього процесу, а також для збереження здоров’я та професійного розвитку педагога ціннісних орієнтирів, відповідальності, доброти, милосердя, психологічної стійкості і надійності;

– актуалізувати значимість і цінність для організації освітнього процесу, а також для збереження здоров’я та професійного розвитку педагога навчання впродовж життя та самовдосконалення.

 

Диспозиції (цінності, ставлення):

– цінності: життя, здоров’я (психологічне, духовне, екзистенційне, фізичне), здоровий спосіб життя, рухова активність, особистість, свобода, дитина, гармонійне існування, евтюмія (душена рівновага, спокій, врівноваженість), евдемонія (щастя), буття, активність, діяльність, екзистенційне спілкування, душевність, людяність темпоральність людини та демократичні цінності;

– ставлення: дитиноцентричне, людяне, шанобливе, діяльнісне, здоров'язбережувально орієнтоване, милосердне, добре, емпатійне, гуманне, особистостісно зорієнтоване, турботливе, (турбота про учнів, турбота по себе) відповідальне, критичне, готовність до змін, толерантне, орієнтоване на розвиток учнів, рефлексивне, спрямоване на саморозвиток, спрямоване на самопізнання, спрямоване на гармонізацію з світом і собою.