Освітня програма підвищення кваліфікації (професійного розвитку) практичних психологів та соціальних педагогів закладів загальної середньої освіти «ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ТА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТИ»

shevchukvv@zakinppo.org.ua

МОДУЛЬ 1. РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ 

(ЗНАННЯ ФАХОВИХ МЕТОДИК, ТЕХНОЛОГІЙ)

 

Тема 1.1. Сучасні методики діагностики емоційного стану, стресостійкості та ресурсності дітей і дорослих

Поняття емоційного стану, стресостійкості, психологічної ресурсності та резильєнтності особистості. Основні підходи до психологічної діагностики дітей і дорослих. Мета, завдання та принципи психодіагностичного обстеження в сучасних умовах. Особливості проведення діагностики в умовах воєнного стану.

Сучасні психодіагностичні методики оцінювання емоційного стану, рівня тривожності, стресу, емоційного вигорання та психологічної ресурсності. Стандартизовані опитувальники, скринінгові інструменти, проективні методики, методи спостереження та бесіди. Критерії вибору діагностичного інструментарію відповідно до віку та запиту.

Особливості діагностики емоційного стану, стресостійкості та ресурсності дітей різних вікових категорій, педагогічних працівників і батьків. Інтерпретація результатів психодіагностики. Етичні засади проведення психологічного обстеження та забезпечення конфіденційності.

Зміст роботи фахівців психологічної служби щодо проведення психодіагностичного обстеження, визначення потреб учасників освітнього процесу, моніторингу їхнього психоемоційного стану та використання результатів діагностики для планування психологічного супроводу й надання своєчасної психологічної допомоги.

 

Тема 1.2. Технології психологічного консультування в освітньому середовищі: короткострокові, кризові та підтримувальні підходи 

Сутність психологічного консультування в системі психологічного супроводу учасників освітнього процесу. Мета, принципи та етичні засади психологічного консультування. Особливості організації консультативної роботи в закладах освіти в умовах воєнного стану. Запити дітей, педагогічних працівників і батьків як основа вибору консультативної стратегії.

Короткострокові технології психологічного консультування. Консультування, орієнтоване на розв'язання проблем (Solution-Focused Brief Therapy), ресурсно-орієнтований підхід, техніки активного слухання, емпатійної комунікації, постановки запитань і пошуку ресурсів клієнта. Алгоритм проведення короткострокової консультативної зустрічі.

Кризове психологічне консультування дітей і дорослих. Особливості психологічної допомоги особам, які пережили психотравмувальні події, втрату, насильство, вимушене переміщення та інші кризові ситуації. Технології психологічної стабілізації, кризової інтервенції, первинної психологічної допомоги та перенаправлення до профільних фахівців у разі потреби.

Організація індивідуального та групового психологічного консультування, психологічної підтримки учасників освітнього процесу, профілактики емоційного виснаження, розвитку стресостійкості та психологічної ресурсності, а також взаємодії з педагогами, батьками та міждисциплінарною командою для забезпечення комплексного психолого-педагогічного супроводу.

 

Тема 1.3. Методики профілактики конфліктів, булінгу та насильства: інструменти медіації, фасилітації та відновних практик

Поняття конфлікту, булінгу, кібербулінгу та різних форм насильства в освітньому середовищі. Причини виникнення конфліктів і насильницької поведінки серед учасників освітнього процесу. Нормативно-правове забезпечення профілактики та протидії булінгу. Особливості профілактичної роботи в умовах воєнного стану.

Сучасні технології профілактики конфліктів і булінгу. Медіація як ефективний спосіб мирного врегулювання конфліктів. Основні принципи, етапи та техніки медіації. Фасилітація групових процесів як інструмент розвитку конструктивної взаємодії, безпечного діалогу та прийняття спільних рішень.

Відновні практики в закладах освіти. Відновний підхід, кола спільноти, відновні зустрічі, сімейні групові наради як засоби формування безпечного освітнього середовища. Розвиток навичок ненасильницького спілкування, емоційної саморегуляції, конструктивного розв'язання конфліктів та культури взаємоповаги.

 

Тема 1.4. Психологічні технології розвитку життєстійкості, самоусвідомлення та соціальних навичок учнів і педагогів 

Поняття життєстійкості, психологічної стійкості, резильєнтності, самоусвідомлення та соціально-емоційної компетентності. Теоретичні засади розвитку життєстійкості в учнів і педагогів. Вплив психоемоційного благополуччя на ефективність навчання, професійну діяльність і міжособистісну взаємодію. Особливості формування життєстійкості в умовах воєнного стану.

Сучасні психологічні технології розвитку життєстійкості та психологічної ресурсності. Практики саморегуляції, розвитку емоційної грамотності, усвідомленості (майндфулнес), емоційної саморегуляції, когнітивно-поведінкові техніки, ресурсні вправи та методи профілактики емоційного виснаження. Формування навичок адаптації до змін і подолання стресових ситуацій.

Технології розвитку самоусвідомлення та соціальних навичок учасників освітнього процесу. Розвиток емоційного інтелекту, емпатії, ефективної комунікації, асертивної поведінки, навичок співпраці, командної взаємодії, відповідального прийняття рішень і конструктивного розв'язання проблем. Використання тренінгових, інтерактивних та арттерапевтичних методів у розвитку соціально-емоційних компетентностей.

Розвиток життєстійкості, самоусвідомлення та соціальних навичок учнів, педагогів і батьків, організації профілактичних і розвивальних програм, проведення тренінгів, психологічних практикумів і груп підтримки, формування психологічно безпечного освітнього середовища та зміцнення культури взаємопідтримки і психоемоційного благополуччя всіх учасників освітнього процесу.

 

МОДУЛЬ 2. ФОРМУВАННЯ У ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ СПІЛЬНИХ ДЛЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ВМІНЬ

 

Тема 2.1. Формування емоційної та соціальної компетентності: саморегуляція, емпатія, співпраця, відповідальність 

Поняття емоційної та соціальної компетентності як складових ключових компетентностей сучасної особистості. Структура соціально-емоційного навчання (SEL): самоусвідомлення, саморегуляція, соціальна обізнаність, навички взаємодії та відповідального прийняття рішень. 

Психологічні технології розвитку саморегуляції та емоційної грамотності. Методи розвитку усвідомлення власних емоцій, керування емоційними реакціями, стресостійкості, самоконтролю та навичок конструктивного подолання складних життєвих ситуацій. Практики розвитку психологічної ресурсності та емоційної рівноваги.

Технології розвитку емпатії, соціальної взаємодії, співпраці та відповідальності. Формування навичок ефективної комунікації, активного слухання, ненасильницького спілкування, командної роботи, конструктивного розв'язання конфліктів, взаємопідтримки та відповідального прийняття рішень. Використання інтерактивних, тренінгових, ігрових та арттерапевтичних методів у розвитку соціально-емоційних компетентностей.

Розвиток емоційної та соціальної компетентності учнів, педагогів і батьків, упровадження програм соціально-емоційного навчання, проведення тренінгів, розвивальних занять і профілактичних заходів, психологічного супроводу формування безпечної, інклюзивної та психологічно комфортної атмосфери в закладі освіти.

 

Тема 2.2. Формування навичок самостійності, планування та відповідального прийняття рішень у здобувачів освіти 

Поняття самостійності, відповідальності, самоорганізації та самоменеджменту як ключових компетентностей сучасного здобувача освіти. Психолого-педагогічні засади розвитку автономності особистості. Вікові особливості формування навичок самостійності та відповідального прийняття рішень. Значення розвитку життєвих навичок в умовах сучасних викликів і воєнного стану.

Психологічні технології розвитку навичок планування, цілепокладання та самоорганізації. Методи формування вмінь визначати пріоритети, планувати діяльність, управляти часом, оцінювати власні можливості, здійснювати самоконтроль і самооцінювання результатів діяльності. Використання коучингових, тренінгових та інтерактивних методів у розвитку особистісної ефективності.

Технології формування відповідального прийняття рішень. Розвиток критичного мислення, аналізу альтернатив, прогнозування наслідків власних дій, морально-етичного вибору, відповідальності за прийняті рішення та готовності до їх реалізації. Формування навичок ініціативності, підприємливості, адаптивності та конструктивного розв'язання життєвих і навчальних ситуацій.

Зміст роботи фахівців психологічної служби щодо розвитку самостійності, навичок планування та відповідального прийняття рішень у здобувачів освіти, проведення тренінгових і розвивальних занять, психологічного консультування учнів, педагогів і батьків, упровадження програм розвитку життєвих компетентностей, психологічного супроводу професійного та особистісного самовизначення здобувачів освіти. 

 

МОДУЛЬ 3. МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

 

Тема 3.1. Професійне мовлення фахівця психологічної служби: техніки ефективної комунікації, ведення бесіди та формування довірливого контакту 

Професійне мовлення фахівця психологічної служби як складова професійної компетентності. Принципи професійної комунікації психолога та практичного застосування етичних норм у взаємодії з учасниками освітнього процесу. Особливості професійного спілкування в умовах кризових ситуацій, воєнного стану та психологічної вразливості клієнтів.

Техніки ефективної комунікації у психологічному консультуванні та супроводі. Активне слухання, емпатійне реагування, використання відкритих і закритих запитань, уточнення, перефразування, відображення почуттів, узагальнення та надання конструктивного зворотного зв’язку. Вербальні й невербальні засоби професійного спілкування.

Створення безпечної атмосфери взаємодії, підтримання мотивації до співпраці, профілактика комунікативних бар’єрів і професійних помилок. Особливості комунікації з дітьми, батьками, педагогами 

МОДУЛЬ 4. НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ

УЧАСНИКАМ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

 

Тема 4.1. Технології психологічної підтримки дітей і підлітків у стані стресу та емоційного виснаження 

Поняття стресу, психоемоційного виснаження, травматичного досвіду та психологічної адаптації дітей і підлітків. Вікові особливості проявів стресових реакцій. Чинники ризику та захисту психічного здоров'я дітей в умовах воєнного стану. Ознаки емоційного виснаження, дезадаптації та кризових станів.

Сучасні технології психологічної підтримки дітей і підлітків у стані стресу. Методи психологічної стабілізації, розвитку емоційної саморегуляції, відновлення психологічної ресурсності та формування життєстійкості. Використання технік психологічного відновлення, майндфулнес-практик, тілесно-орієнтованих, арттерапевтичних, ігрових та інших ресурсних методів у роботі з дітьми різного віку.

Особливості психологічного супроводу дітей, які пережили психотравмувальні події, втрату, вимушене переміщення, тривале перебування в умовах небезпеки чи інші кризові ситуації. Взаємодія фахівців психологічної служби з педагогами, батьками та міждисциплінарною командою щодо створення психологічно безпечного освітнього середовища та забезпечення комплексної підтримки дітей і підлітків.

 

Тема 4.2. Психологічна підтримка педагогів та батьків: профілактика вигорання, емоційна стійкість і конструктивна взаємодія

Психологічне благополуччя педагогів і батьків як умова ефективного функціонування освітнього середовища. Поняття професійного та емоційного вигорання, хронічного стресу, психологічної стійкості та ресурсності. Чинники ризику професійного вигорання педагогів і психологічного виснаження батьків в умовах воєнного стану. Ознаки емоційного неблагополуччя та критерії своєчасного виявлення.

Сучасні технології психологічної підтримки, профілактики професійного вигорання та розвитку емоційної стійкості. Методи саморегуляції, управління стресом, розвитку емоційного інтелекту, життєстійкості та психологічної ресурсності. Практики майндфулнес, когнітивно-поведінкові, тілесно-орієнтовані, арттерапевтичні та інші ресурсні технології збереження психічного здоров'я.

Психологічні засади конструктивної взаємодії педагогів, батьків і фахівців психологічної служби. Технології ефективної комунікації, партнерської взаємодії, профілактики конфліктів, розвитку взаємної підтримки та формування культури психологічної безпеки в освітньому середовищі. Особливості психологічного консультування педагогів і батьків.

 

МОДУЛЬ 5. СТВОРЕННЯ БЕЗПЕЧНОГО ТА ІНКЛЮЗИВНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА, ОСОБЛИВОСТІ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

 

Тема 5.1. Практичні інструменти підтримки учнів та педагогів у процесі інклюзивного навчання

Сутність психологічного супроводу інклюзивного навчання. Принципи інклюзивної освіти, універсального дизайну в навчанні та забезпечення рівного доступу до якісної освіти. Особливості психолого-педагогічної підтримки здобувачів освіти з особливими освітніми потребами. Роль фахівців психологічної служби у створенні безпечного, безбар'єрного та інклюзивного освітнього середовища.

Практичні технології психологічної підтримки учнів в умовах інклюзивного навчання. Методи розвитку емоційної саморегуляції, комунікативних навичок, соціалізації, адаптації та психологічної ресурсності дітей з особливими освітніми потребами. Використання ігрових, арттерапевтичних, сенсорних, тренінгових та інших психокорекційних і розвивальних технологій. Індивідуалізація психологічної підтримки відповідно до потреб дитини.

Психологічна підтримка педагогів, які працюють в умовах інклюзивного навчання. Технології профілактики професійного вигорання, розвитку інклюзивної компетентності, ефективної комунікації, партнерської взаємодії та командної роботи з асистентом учителя, фахівцями інклюзивно-ресурсного центру, батьками та іншими учасниками психолого-педагогічного супроводу.

 

Тема 5.2. Освітня траєкторія здобувачів освіти з розладами аутистичного спектру 

Особливості психофізичного розвитку здобувачів освіти з розладами аутистичного спектру. Сучасні наукові підходи до розуміння РАС. Сильні сторони, індивідуальні потреби та освітні труднощі дітей з РАС. Принципи побудови індивідуальної освітньої траєкторії відповідно до особливих освітніх потреб, потенціалу та можливостей здобувача освіти.

Психолого-педагогічні технології супроводу здобувачів освіти з розладами аутистичного спектру. Методи розвитку комунікативних, соціальних, емоційно-регуляторних і навчальних навичок. Використання візуальної підтримки, структурованого навчання, альтернативної та додаткової комунікації (AAC), соціальних історій, сенсорної підтримки та інших доказових практик у роботі з дітьми з РАС.

Організація командного психолого-педагогічного супроводу та взаємодія з батьками. Роль фахівців психологічної служби, педагогів, асистента вчителя, фахівців інклюзивно-ресурсного центру та батьків у реалізації індивідуальної програми розвитку. Моніторинг динаміки розвитку, адаптація освітнього середовища та створення умов для успішної соціалізації, навчання й особистісного розвитку здобувачів освіти з РАС.

МОДУЛЬ 6. ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТА ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ 

В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

 

Тема 6.1. Розвиток медіаграмотності у здобувачів освіти: роль практичного психолога та соціального педагога у формуванні критичного ставлення до інформації

Поняття медіаграмотності, інформаційної та цифрової грамотності як складових ключових компетентностей сучасної особистості. Психологічні механізми сприйняття інформації, особливості впливу медіаконтенту на емоційний стан, поведінку та світогляд дітей і молоді. Значення розвитку критичного мислення в умовах інформаційних загроз, війни та цифрового середовища.

Психологічні технології формування критичного ставлення до інформації. Методи аналізу медіаповідомлень, розпізнавання маніпуляцій, дезінформації, фейків, пропаганди та мови ворожнечі. Розвиток навичок перевірки достовірності інформації, безпечної поведінки в цифровому просторі, інформаційної гігієни та відповідального використання соціальних мереж.

Роль практичного психолога та соціального педагога у формуванні медіаграмотності здобувачів освіти. Психолого-педагогічні технології розвитку критичного мислення, емоційної стійкості до інформаційного впливу, цифрової безпеки та профілактики кібербулінгу, інтернет-залежності й інших ризиків цифрового середовища. Організація просвітницької роботи з педагогами та батьками щодо формування культури безпечного споживання інформації.

 

МОДУЛЬ 7. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА КООРДИНАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ ТА СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

 

Тема 7.1. Науково-практичні конференції, конференції з обміну досвідом, тематичні дискусії, круглі столи, навчальні тренінги, майстер-класи, воркшопи

Науково-практичні засади професійного розвитку фахівців психологічної служби в системі безперервної освіти. Сучасні тенденції розвитку психологічної служби, обмін інноваційними практиками, впровадження результатів наукових досліджень у професійну діяльність. Роль професійних спільнот у підвищенні якості психологічного супроводу учасників освітнього процесу.

Конференції, тематичні дискусії та круглі столи як форми професійного діалогу. Обговорення актуальних проблем психологічного супроводу в умовах сучасних викликів, презентація ефективних практик, аналіз кейсів, обмін досвідом між практичними психологами, соціальними педагогами, науковцями та педагогічними працівниками. Розвиток професійної рефлексії та міжвідомчої взаємодії.

Навчальні тренінги, майстер-класи та воркшопи як практикоорієнтовані форми вдосконалення професійної компетентності. Опрацювання сучасних психологічних технологій, інноваційних методик діагностики, консультування, психопрофілактики, психокорекції та кризового втручання. Формування навичок фасилітації, медіації, ефективної комунікації, супервізійної взаємодії та професійної саморефлексії.

 

3.1. Орієнтовний перелік практичних завдань

З метою закріплення здобутих знань, формування практичних навичок та перевірки розуміння матеріалу учасники виконують практичні завдання, які відповідають тематиці програми та очікуваним результатам навчання.

Орієнтовні типи практичних завдань: 

аналіз ситуацій/кейсів (розбір професійних ситуацій з практики учасників; вирішення психологічних задач; обговорення варіантів дій у конфліктних ситуаціях) тощо;

розробка методичних матеріалів (створення планів занять, тренінгів; розробка презентацій, дидактичних матеріалів; написання алгоритмів дій або інструкцій); 

практичні тренінгові вправи (рольові ігри (моделювання ситуацій); робота в групах, парах); 

проєктна робота (розробка та презентація мініпроєктів); 

виконання тестових/діагностичних завдань (рефлексійні анкети, опитування, самооцінювання); 

робота з нормативними документами (аналіз змін у законодавстві; оцінка відповідності освітньої діяльності вимогам державних стандартів) тощо.

у сфері знань:

знати основні положення чинного нормативно-правового забезпечення діяльності практичного психолога та соціального педагога в системі загальної середньої освіти;

розуміти цілі та завдання психологічного супроводу здобувачів освіти;

володіти сучасними підходами до створення безпечного та підтримувального освітнього середовища;

знати особливості психолого-педагогічного супроводу дітей і родин, постраждалих від війни;

у сфері умінь:

впроваджувати ефективні моделі підтримки освітнього середовища;

здійснювати психопрофілактичну роботу щодо булінгу, кібербулінгу, насильства в освітньому просторі;

надавати першу психологічну допомогу учасникам освітнього процесу в умовах стресу, травматичного досвіду та кризових ситуацій;

здійснювати психологічний супровід формування освітньо-професійної траєкторії учнів;

підвищувати мотивацію до навчання в учнів, враховуючи їхні вікові та психологічні особливості;

у сфері професійної позиції та ставлень:

демонструвати готовність до змін, гнучкість і адаптивність у професійній діяльності;

підтримувати емоційне благополуччя педагогів, знижувати рівень професійного вигорання та сприяти розвитку резилієнтності;

дотримуватися етичних норм професійної діяльності, зберігати конфіденційність та професійну дистанцію;

сприяти налагодженню партнерських стосунків між усіма учасниками освітнього процесу, особливо в умовах підвищеної емоційної напруги, спричиненої воєнними подіями.