ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

МОДУЛЬ 1. ФЕНОМЕН ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТРАВМИ ТА ТРАВМОЧУТЛИВІСТЬ В УМОВАХ ВІЙНИ

Тема 1.1. Феномен «психологічної травми» в умовах війни

Психологічна травма – це реакція психіки на подію, яка перевищує звичайні адаптаційні можливості людини. Вона загрожує життю, здоров'ю або психологічній цілісності особистості. Розглядаються основні види травматичного досвіду: гостра, кумулятивна та колективна травма. Аналізується специфіка травматизації в умовах повномасштабної війни – обстріли, вимушене переселення, втрати. Пояснюються механізми реакції психіки на травму («бий, біжи, завмри») та їхній вплив на навчання й комунікацію. Розглядаються типові реакції на стрес і травму в дітей, батьків і педагогів. Визначаються відмінності між гострим стресовим станом, посттравматичним стресовим розладом і посттравматичним зростанням.

Тема 1.2. Травмочутливість дітей та дорослих в умовах воєнного часу

Травмочутливий (травмоінформований) підхід враховує можливий травматичний досвід усіх учасників освітнього процесу. Його базові принципи – безпека, довіра й прозорість, підтримка партнерства. Розглядаються вікові особливості проявів травми в дітей і дорослих. Описуються типові поведінкові маркери травматизації: тривожність, регресивна поведінка, труднощі з увагою, агресивність або надмірна слухняність. Пропонуються практичні кроки педагога для створення психологічно безпечного освітнього середовища. Наголошується на важливості уникнення ретравматизації та дотримання принципу «не нашкодь». Формуються орієнтири для травмочутливих класних правил і ритуалів, що відновлюють відчуття контролю в учнів.

МОДУЛЬ 2. ПРОФЕСІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТА ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Тема 2.1. Психологічний капітал ментального добробуту учасників освітнього процесу

Психологічний капітал – це сукупність позитивних ресурсів, що допомагають людині діяти в складних умовах. Його складові – самоефективність, оптимізм, надія та життєстійкість. Ментальний добробут охоплює емоційне, психологічне й соціальне благополуччя особистості. Розглядаються чинники, що впливають на добробут педагогів і здобувачів освіти в умовах тривалого стресу. Аналізуються ресурси підтримки добробуту – індивідуальні копінг-стратегії та підтримка колективу. Пропонуються практичні техніки зміцнення психологічного капіталу. Наголошується на ролі педагога як джерела ресурсного стану для класу.

Тема 2.2. Умови професійної та емоційної безпеки фахівця в умовах надзвичайних ситуацій

Професійна та емоційна безпека – це захищеність фахівця від факторів, що загрожують його здоров'ю. Розглядаються основні ризики для педагогів у кризових умовах: емоційна напруга, невизначеність, брак ресурсів. Аналізується феномен професійного вигорання, його стадії та прояви в умовах війни. Пропонуються заходи профілактики вигорання та практики психогігієни. Розглядаються алгоритми дій фахівця під час тривоги, евакуації чи гострої стресової реакції в учнів. Визначаються джерела підтримки педагогів – супервізія, інтервізія, психологічна служба. Наголошується, що емоційна стабільність педагога є умовою якісної допомоги іншим учасникам освітнього процесу.

МОДУЛЬ 3. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ІНСТРУМЕНТИ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ

Тема 3.1. Особливості психологічної підтримки здобувачів освіти з особливими освітніми потребами в умовах війни

Розглядається психоемоційний стан дітей з особливими освітніми потребами в умовах війни. Аналізується, як різні нозологічні групи переживають кризові події. Визначаються бар'єри доступу таких дітей до психосоціальної підтримки. Пропонуються підходи адресної підтримки з урахуванням індивідуальної освітньої траєкторії дитини. Розглядаються способи адаптації середовища для зниження сенсорного й емоційного навантаження. Визначається роль асистента вчителя, батьків та фахівців інклюзивно-ресурсного центру. Формуються рекомендації щодо побудови інклюзивного освітнього середовища для психологічного відновлення дитини.

Тема 3.2. Методики психічної стабілізації та актуалізації ресурсів учасників освітнього процесу

Психічна стабілізація – це комплекс заходів для зниження гострого стресового реагування. Розглядаються практичні техніки: дихальні вправи, заземлення, м'язова релаксація. Аналізуються способи звернення до особистих ресурсів людини – цінностей і досвіду подолання труднощів. Розглядаються техніки актуалізації соціальних ресурсів – підтримка колективу й громади. Визначаються особливості застосування цих технік з дітьми різного віку та з дорослими. Обговорюються критерії вибору методики залежно від стану особи та ситуації. Формуються навички інтеграції методик стабілізації в щоденну педагогічну практику.

Тема 3.3. Вебконференція «Психологічна підтримка освітнього середовища: інтеграція кейс-методу в інтервізійну роботу з учасниками освітнього процесу»

Практичне заняття у форматі вебконференції: розгляд актуальних питань психологічної підтримки освітнього середовища, аналіз практичних кейсів, інтервізійне обговорення досвіду учасників. 

Тема: «Психологічна підтримка освітнього середовища: інтеграція кейс-методу в інтервізійну роботу з учасниками освітнього процесу»

Питання конференції:

1. Вікові відмінності переживання психотравми війни учасниками освітнього середовища.

2. Адаптація вимушено переміщених родин до нового соціокультурного середовища.

3. Психологічна допомога в опануванні негативними психічними станами особистості.

4. Переживання травми втрати учасниками освітнього процесу.

5. Організація психологічно безпечного простору учасників освітнього процесу в укритті.

Для аналізу учасникам пропонується 6 кейсів, що відображають актуальні проблемні ситуації психолого-педагогічної практики; завдання – проаналізувати одну ситуацію на вибір. 

МОДУЛЬ 4. РЕФЛЕКСІЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ

Тема 4.1. Підсумковий тест (за змістом програми навчання)

Мета проведення підсумкового тесту полягає в оцінюванні здобутих слухачем знань та рівня сформованих фахових компетентностей упродовж курсу підвищення кваліфікації.

Орієнтовний перелік питань для самостійного опрацювання

1. Особливості травмочутливої комунікації педагога з дітьми в умовах воєнного часу.

2. Ресурси підтримки ментального добробуту.

– розуміння та осмислення сутності психологічної травми, травмочутливості та психологічного капіталу особистості, їхньої ролі у формуванні психологічно безпечного освітнього середовища, вимог державної освітньої політики щодо забезпечення психосоціальної підтримки учасників освітнього процесу в умовах війни;

– здатність інтегрувати травмочутливі підходи та методики психічної стабілізації в освітній процес для збереження психоемоційного благополуччя й підтримки учнівства та педагогічних працівників у кризових умовах;

– здатність добирати та застосовувати інструменти психосоціальної допомоги, зокрема кейс-метод в інтервізійній роботі, для створення безпечного, емоційно стабільного та інклюзивного освітнього середовища, сприятливого для психологічного відновлення й розвитку всіх учасників освітнього процесу;

– ціннісне ставлення до психосоціальної підтримки, розвитку резильєнтності та підтримки ментального добробуту педагогічних працівників і здобувачів