ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ НУШ В УМОВАХ ВИКЛИКІВ. ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ ТА РОЗРИВІВ У НАВЧАННІ

МОДУЛЬ 1       КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ЩОДО ПОДОЛАННЯ  ОСВІТНІХ ВТРАТ ЩОБ ЗАБЕЗПЕЧИТИ РІВНИЙ ДОСТУП ДО ОСВІТИ.

Тема 1.1. Освітні втрати: сутність, причини, наслідки та їх діагностика 

Поняття «освітні втрати» та «освітні розриви»: спільне та відмінне.

Причини освітніх втрат. Освітні втрати в контексті збройної агресії рф, пандемії, вимушеного переміщення. Фактори появи освітніх втрат, які не пов'язані з воєнним станом. Наслідки освітніх втрат (економічні, психологічні, соціальні, академічні). Шляхи подолання освітніх втрат як передумови рівного доступу до освіти. 

Тема 1.2. Інструменти діагностування та подолання освітніх втрат Вимоги Державного стандарту базової середньої освіти та відповідних освітніх програм (за освітніми галузями) як основні критерії виявлення освітніх втрат здобувачів освіти. Інструменти вимірювання та подолання освітніх втрат (з урахуванням специфіки освітньої галузі). Вимірювання освітніх втрат учнів у рамках програм надолуження (відповідно до освітньої галузі). Цифрові інструменти для діагностування освітніх втрат та моніторингу прогресу кожного учня (з урахуванням освітньої галузі). Програми та цифрові ресурси для подолання освітніх втрат, які автоматично генерують персоналізовані завдання, вправи й тести з урахуванням індивідуальних потреб учня (відповідно до освітньої галузі). Доступність та інклюзивність цифрових рішень. Створення власних цифрових ресурсів для подолання освітніх втрат (з урахуванням специфіки освітньої галузі). 

МОДУЛЬ 2       ПСИХОСОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА ТА ТРАВМА-ЧУТЛИВІ ПІДХОДИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ БЕЗПЕКИ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ.

Тема 2.1. Вплив травми на навчання та поведінку учнів.

Визначення травми. Основні типи травм, з якими можуть стикатися учні. Травма в умовах війни, переміщення, втрати: особливості реагування. Типові реакції на травму (поведінкові, емоційні, фізіологічні, когнітивн тощо). Ознаки та симптоми стресу в дітей. Роль захисних механізмів у протидії травмуючим подіям. Вплив травми на освітній процес (зниження успішності, труднощі з організацією діяльності, нестійка мотивація, порушення соціальної взаємодії та інше). Методи виявлення психоемоційного стану учнів. Психофізіологічні розлади та кризові стани підлітків: ознаки депресії, тривожних розладів, емоційної нестабільності, самодеструктивної поведінки тощо. Зв'язок між травмою та дистресовою поведінкою здобувачів освіти. Прояви дистресу в класі.

Тема 2.2. Створення безпечного освітнього середовища: ключові маркери та практичні підходи.

Ключові маркери створення безпечного освітнього середовища, спрямованого на збереження психічного здоров'я та емоційного благополуччя учнів. Визначення характеристик безпечного освітнього простору. Чекліст оцінювання класу за критеріями безпечного освітнього простору. Дизайн класу та його просторове рішення для підвищення комфорту та безпеки здобувачів освіти. Роль учителя у створенні психофізичної та емоційної безпеки. Основи ефективної комунікації з учнями та батьками задля створення безпечного освітнього середовища: активне слухання, ненасильницьке спілкування, ресурсна підтримка, створення відкритого діалогу тощо.

Тема 2.3. Внутрішній ресурс педагога.

Особистісні, емоційні та професійні резерви, що допомагають учителю ефективно працювати, зберігати стійкість і підтримувати інших. Профілактика вигорання та розвиток резильєнтності. Моделі психологічного благополуччя. Фактори стресостійкості. Вторинна травматизація: ознаки, профілактика, самодопомога. Емоційна грамотність педагога як основа психосоціальної підтримки здобувачів освіти: розуміння власних емоцій, навички емоційної саморегуляції, здатність до співпереживання тощо. Практичні стратегії збереження внутрішнього ресурсу педагогів.

Тема 2.4. Розвиток соціально-емоційної компетентності учнів та створення ефективної моделі

Розбудова учнівської спільноти на засадах емпатії та взаємопідтримки. Поняття «горизонтальної підтримки». Методики формування безпечного мікроклімату. Навчання учнів навичкам емпатійного слухання та надання першої емоційної допомоги одноліткам без ризику для власного стану. Травма-інформоване партнерство з батьками та опікунами. Побудова довірливих відносин із родиною в кризовий період. Етика та алгоритми «складних розмов»: як повідомляти про труднощі дитини, уникаючи звинувачень. Техніки ненасильницького спілкування у взаємодії з батьками, які перебувають у стані стресу. Спільне створення «протоколу стабільності» для дитини (узгодження реакцій на тривогу та стресову поведінку вдома і в школі). Інструменти залучення та ресурсної підтримки родин. Роль учителя у підвищенні батьківської компетентності щодо психологічного стану дітей. Надання інформаційної підтримки батькам: дорожня карта ресурсів та алгоритм звернення до фахівців (психологів, соціальних служб, центрів реабілітації).

За результатами навчання педагоги зможуть:

Вільно орієнтуватися у методах оцінювання та усунення навчальних прогалин у підлітків.

Самостійно розробляти персоналізовані корекційні програми та адаптивні навчальні планоміри.

Забезпечувати узгоджену роботу всіх фахівців закладу для підтримки безпечного освітнього простору.

Використовувати травма-чутливий підхід у навчанні, враховуючи особливості роботи пам'яті та уваги в умовах стресу.

Впевнено застосовувати прийоми емоційної саморегуляції та першої психологічної допомоги безпосередньо в класі.

Володіти техніками відновлення власного психоемоційного ресурсу для захисту від професійного виснаження.

Вибудовувати довірче партнерство з батьками задля реалізації спільних кроків у розвитку дитини.