ПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ: ВІД КОРЕКЦІЇ ДО СОЦІАЛІЗАЦІЇ

МОДУЛЬ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ В СУЧАСНІЙ ШКОЛІ

 

Тема 1.1 Гра як інструмент корекції та соціалізації в освітньому середовищі НУШ 

Практичне заняття – 2 год.

Ключові питання теми:

Гра як фундаментальнийінструмент навчання, соціалізації та корекційно-розвиткової роботи. Принцип «навчання через гру» (learning through play) у засвоєнні складних понять, котрі дозволяють долати внутрішні бар’єри у природний для них спосіб. Роль гри в освітньому просторі НУШ.

Гра як інструмент соціалізації. Командні та кооперативні ігри: настільні ігри-стратегії, спільне складання конструкторів LEGO (методика Six Bricks), квести. Сюжетно-рольові ігри: гра в «Магазин», «Лікарню», «Редакцію газети», де діти вчаться культурі спілкування та вирішенню конфліктів. Ігри під час ранкових зустрічей: ігри-вітання («Коло друзів», «Комплімент по колу»).

Гра як інструмент корекції. 

Корекція емоційно-вольової сфери. 

Проблема: гіперактивність, тривожність, агресивність. Рішення: ігри з чіткими правилами (наприклад, «Замри-відімри», «Море хвилюється»), які вчать саморегуляції, стримуванню імпульсивних дій та концентрації уваги. 

Психокорекція та зняття напруги. 

Проблема: страхи, затисненість, емоційне вигорання через стрес чи війну. Рішення: терапевтичні ігри, арттерапевтичні методики, пісочна анімація, робота з терапевтичними метафоричними іграшками. Вони допомагають безпечно відреагувати на негативні емоції.

Корекція пізнавальних процесів.

Проблема: труднощі з пам’яттю, увагою, логічним мисленням.

Рішення: дидактичні ігри («Знайди відмінності», «Четвертий зайвий», мовні та математичні ребуси).

 

Тема 1.2 Моделювання педагогічних ситуацій з метою попередження професійного вигорання 

Практичне заняття – 2 год.

Ключові питання теми:

Алгоритм аналізу та моделювання ситуації

Опис інциденту (Деконструкція): Оцінка фактів без емоційних суджень і суб’єктивних інтерпретацій.

Визначення емоційних тригерів: Що саме в цій ситуації зачіпає особисті кордони педагога та викликає роздратування чи безсилля?

Моделювання деструктивного сценарію: До яких наслідків призведе автоматична реакція (крик, образа, ігнорування, самозвинувачення)?

Розробка конструктивного (противовигоранного) сценарію: Застосування технік емоційної стійкості, ненасильницького спілкування та делегування відповідальності.

 

 

Тема 1.3 Спецкурс  «Медіація та відновний підхід: практичні інструменти роботи з конфліктами в школі»

Практичне заняття – 4 год.

Ключові питання теми:

Філософія відновного підходу. Суть підходу: Перехід від каральної системи (пошук та покарання винного) до відновної (розуміння потреб, виправлення шкоди, відновлення стосунків).

Конфлікт як точка росту та можливість для розвитку комунікації в учнівському колективі.

Шкільна медіація як процедура. Принципи медіації: Добровільність, конфіденційність, нейтральність медіатора та рівноправність сторін.

Етапи медіації: Від знайомства з правилами до підписання примирювальної угоди, яка задовольняє обидві сторони.

Роль дорослого медіатора та специфіка вирішення конфліктів між «вчитель-учень», «батьки-вчитель».

Створення Шкільної служби порозуміння (ШСП). Алгоритм запуску служби медіації в закладі освіти. Медіація ровесників: Як підготувати та мотивувати учнів-старшокласників ставати нейтральними посередниками у спорах між однолітками.

 

 

Тема 1.4  Психологічні інструменти адаптивної взаємодії за моделлю DISC

Практичне заняття – 2 год.

Ключові питання теми:

Стратегії адаптації під кожен тип DISC

Тип D (Dominance – Домінантний) Цілеспрямовані, прагматичні, орієнтовані на результат, цінують швидкість.

Як розпізнати: Говорять голосно і впевнено, переходять одразу до справи, не люблять зайвих деталей, емоційно стримані.

Інструменти адаптації:

Говоріть конкретно і лаконічно (без "води").

Пропонуйте альтернативи та вибір (вони люблять контролювати ситуацію).

Фокусуйтеся на результатах та вигодах, а не на процесі.

Скоротіть світські розмови (small talk) до мінімуму.

Тип I (Influence – Впливовий) Емоційні, оптимістичні, товариські, орієнтовані на людей та визнання.

Як розпізнати: Багато посміхаються, активно жестикулюють, розповідають історії, швидко перескакують з теми на тему.

Інструменти адаптації:

Починайте зустріч із дружнього small talk.

Висловлюйте схвалення, визнання та компліменти.

Дозвольте їм висловити свої ідеї та емоції.

Фіксуйте домовленості письмово (типу I важко утримувати рутинні деталі в голові).

Тип S (Steadiness – Стабільний) Надійні, спокійні, терплячі, цінують безпеку, передбачуваність та гарні стосунки.

Як розпізнати: Говорять тихо і неквапливо, уважно слухають, уникають суперечок, почуваються ніяково під тиском.

Інструменти адаптації:

Створюйте атмосферу довіри та безпеки, не підвищуйте голос.

Не вимагайте від них миттєвих рішень, давайте час на роздуми.

Пояснюйте зміни крок за кроком (вони не люблять різких змін).

Демонструйте щиру підтримку та готовність допомогти.

Тип C (Compliance – Сумлінний) Аналітичні, точні, системні, орієнтовані на правила, факти та якість.

Як розпізнати: Стримані, ставлять багато уточнюючих запитань, звертають увагу на дрібниці, спираються на цифри й логіку.

Інструменти адаптації:

Готуйте факти, цифри, графіки та посилання на правила чи закони.

Уникайте занадто емоційних висловлювань або голослівних обіцянок.

Поважайте їхній особистий простір (мінімум тактильного контакту чи емоційних вигуків).

Будьте точними, пунктуальними та послідовними.

 

МОДУЛЬ 2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГА ЩОДО ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

 

Тема 2.1 Щоденні практики взаємодії педагога з учасниками інклюзивного освітнього середовища

Практичне заняття – 2 год.

Ключові питання теми:

Тема присвячена щоденним практикам педагога в інклюзивному класі, що базується на створенні безпечного середовища та індивідуальному підході до кожного учня. Щоденна взаємодія з учасниками інклюзивного освітнього процесу  включає: ранкові зустрічі, що має на меті використання візуальних розкладів та карток емоцій для визначення настрою дитини; адаптація завдань, що включає спрощення інструкцій (поділ на короткі кроки) та надання вибору способу відповіді (усно, письмово або за допомогою жестів); сенсорні паузи, що мають на меті організація коротких перерв для розвантаження, використання сенсорних куточків; позитивне підкріплення, що базується на фокусі на успіхах, а не на помилках; використання системи заохочень (наліпки, жетони).

 

Тема 2.2 Особливості роботи з дітьми з аутичним спектром розвитку

Практичне заняття – 2 год.

Ключові питання теми. 

Створення безпечного та прогнозованого середовища.

Альтернативні засоби спілкування (жести, картки PECS).

Структурування завдань і навчання.

Екологічні способи саморегуляції.

Взаємодія з родиною.

 

Тема 2.3 Перша психологічна допомога в гострих стресових ситуаціях за протоколом

Практичне заняття – 2 год.

Ключові питання теми:

Основні правила протоколу ППД

1. Оцінка ситуації (Перевірка безпеки)

Переконайтеся у відсутності небезпеки для себе та постраждалого (обстріли, загроза обвалу тощо). Оцініть стан людини: чи потрібна їй невідкладна медична допомога (травми, кровотеча). У разі загрози життю спершу викликайте медиків чи рятувальників. Заспокойтеся самі: працювати можна лише в достатньо стабільному емоційному стані. 

2. Алгоритм дій: «Дивись, Слухай, Зв'язуйся»

ДИВИСЬ (Готовність до допомоги): Перевірте наявність критичних потреб (вода, безпечне місце, теплі речі). Спостерігайте за ознаками гострого стресу (істерика, ступор, агресія, тремтіння). Оцініть, кому допомога потрібна в першу чергу (люди з важким шоковим станом, діти, поранені).

СЛУХАЙ (Встановлення контакту): Підійдіть ненав'язливо, назвіть себе та запитайте дозволу допомогти. Створіть атмосферу довіри: говоріть спокійним, тихим і впевненим голосом. Не змушуйте людину говорити про травматичну подію, якщо вона не хоче. Просто будьте поруч, слухайте без засудження. Допоможіть заземлитися: попросіть спертися ногами на підлогу, дайте випити води ковтками. 

ЗВ'ЯЗУЙСЯ (Підтримка та ресурси):

Допоможіть задовольнити базові фізіологічні потреби (сон, їжа, вода). Зв'яжіть постраждалого з його рідними, близькими чи спільнотою для отримання соціальної підтримки. Інформуйте про те, що відбувається навколо, та про доступну допомогу простими, зрозумілими словами. Спрямуйте до профільних фахівців (медиків, психологів, соціальних служб), якщо стан людини не покращується або спостерігаються ознаки глибокої травми. 

Чого робити НЕ МОЖНА

Не залишайте людину наодинці (якщо це безпечно). Не кажіть фрази на кшталт: «Усе буде добре», «Ти мусиш триматися», «Не плач». Не торкайтеся людини без її дозволу (особливо в стані шоку чи істерики). Не давайте обіцянок, які не зможете виконати.

 

 

Тема 2.4 Когнітивно-поведінкові техніки  як складові психосоціальної підтримки. Майндфулнес

Практичне заняття – 2 год.

Ключові питання теми:

Роль когнітивно-поведінкових технік у психосоціальній підтримці. Основні когнітивно-поведінкові техніки в ПСП: виявлення та фіксація автоматичних думок. Когнітивна реструктуризація (переформатування). Поведінкова активація. Прогресивна м'язова релаксація та дихальні вправи. 

Майндфулнес (усвідомленість) як компонент підтримки. Майндфулнес– це практика постійної, безоціночної концентрації уваги на теперішньому моменті (на власних відчуттях, думках, диханні або навколишньому середовищі)

Функції майндфулнес у психосоціальній підтримці:

Зупинка «ментальної жуйки» (румінацій): переключення уваги зі спогадів про минуле або страхів перед майбутнім на фізичне сьогодення.

Емоційна регуляція: навчання помічати емоції без спроби негайно їх придушити чи діяти під їхнім впливом (розвиток позиції «спостерігача»).

Зниження стресової реактивності: практики допомагають перейти від автоматичної реакції «бий/біжи/замри» до усвідомленої та зваженої відповіді на стресор.

 

 

МОДУЛЬ 3. ІННОВАЦІЇ В ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ

 

Тема 3.1Використання Кейс-технологій у навчальному процесі ЗЗСО

Практичне заняття – 2 год.

Ключові питання теми:

Кейс-технології у закладах загальної середньої освіти (ЗЗСО) — як інтерактивний метод навчання, що базується на розв'язанні реальних чи модерованих проблемних ситуацій (кейсів) для формування практичних навичок у школярів

Класифікація та структура кейсів у сучасній шкільній освіті.

Методика розробки авторського кейса: від ідеї до критеріїв оцінювання.

Специфіка застосування кейс-методу в початковій, основній та старшій школі.

Інтеграція кейс-технологій в умови дистанційного та змішаного навчання.

Критерії та інструменти оцінювання навчальних досягнень учнів під час роботи з кейсом.

 

Тема 3.2 Основні напрями використання ШІ в роботі вчителя

Практичне заняття – 2 год.

Ключові питання теми:

Підготовка до уроків та генерація контенту: швидке створення конспектів, тестових завдань, вікторин чи інтерактивних вправ за допомогою текстових моделей (наприклад, ChatGPT чи DeepSeek).

Створення наочності та презентацій: використання інструментів на зразок Перейти за покликанням для автоматичної розробки презентацій або сервісів генерації зображень (DeepAI) для ілюстрацій.

Персоналізація навчання: адаптація складності завдань під рівень знань та темп окремих учнів на основі аналізу їхніх результатів.

Автоматизація рутини: скорочення часу на перевірку робіт, планування та оформлення звітності

 

 

Тема 3.3Сучасне підвищення кваліфікації педагогів: ключові елементи комплексного запровадження

Практичне заняття – 2 год.

Ключові питання теми:

Академічна свобода та свобода вибору. 

Індивідуальна траєкторія. 

Демонополізація ринку.

Пріоритетні напрями розвитку. 

Різноманітність форм та видів навчання.

Новий механізм визнання результатів.

Фінансове та організаційне забезпечення.

Внутрішня система моніторингу в школі.

 

Тема 3.4Тімбілдінг – ігри для згуртування педагогічного колективу

Практичне заняття – 2 год.

Ключові питання теми:

Популярні ігри та вправи на згуртування педагогів

1. Гра «Піраміда зі стаканчиків» 

Мета: розвиток терпіння, узгодженості дій та підтримки в команді.

Правила: Команда з 4–5 учасників отримує пластикові стаканчики та канцелярську гумку з нанизаними на неї 4 мотузочками. Торкатися стаканчиків руками заборонено. Учасники мають натягувати й відпускати мотузки так, щоб захопити стаканчик, підняти його та побудувати піраміду.

2. Вправа «Павутина» (на довіру та взаємодію)

Мета: усвідомлення важливості кожного учасника для спільного результату.

Правила: Між стільцями або столами натягується «павутина» з ниток чи мотузки з отворами різного розміру. Учасники команди мають по черзі перебратися на протилежний бік через ці отвори, причому двічі використовувати один і той самий отвір не можна. Колеги допомагають один одному переносити «постраждалих».

3. Гра-знайомство «Спільні риси»

Мета: швидке зближення, знайомство з новими чи малознайомими колегами.

Правила: Педагоги об'єднуються в пари або невеликі групи (по 3–4 особи). За 2 хвилини вони мають знайти якомога більше незвичних речей, які їх об'єднують (наприклад: «обидва любимо чорну каву», «маємо котів рижого кольору», «народилися восени»). Потім кожна група презентує свої знахідки.

4. Вправа «Комплімент за хвилину»

Мета: створення позитивного психологічного клімату та підвищення самооцінки.

Правила: Учасники стають у коло. У руках у першого гравця клубок ниток. Він кидає його комусь із колег, говорячи при цьому щирий комплімент чи професійну подяку («Олю, я захоплююся тим, як ти вмієш заспокоїти будь-яку дитину»). Кидаючи нитку далі, утворюється «павутина єдності», яка демонструє, як усі пов'язані між собою.

Користь тімбілдінгу для вчителів та вихователів

Зменшення конфліктів: спільна гра в неформальній обстановці знімає напругу та стирає ієрархічні бар'єри.

Профілактика вигорання: емоційне перезавантаження та перемикання уваги з рутинних обов'язків на творчість.

Підвищення мотивації: розуміння того, що поруч є надійна команда, яка підтримає в будь-якій робочій ситуації

 

 

Тема 3.5Сучасні підходи до організації інклюзивного навчання за допомогою різних форм

Практичне заняття – 1 год.

Ключові питання теми:

Сучасні підходи до організації інклюзивного навчання базуються на особистісно орієнтованому вихованні, створенні безпечного середовища та залученні різноманітних організаційних форм для дітей з особливими освітніми потребами (ООП).

Основні принципи та підходи

Диференціація та індивідуалізація: адаптація навчальних програм, завдань і темпу подачі матеріалу під індивідуальні можливості дитини.

Командна взаємодія: робота команди психолого-педагогічного супроводу (учителі, асистенти вчителя, практичні психологи, батьки).

Універсальний дизайн у навчанні (UDL): забезпечення рівного доступу до знань за допомогою варіативних способів сприймання інформації.

Форми організації інклюзивного навчання.

Методи та форми роботи на уроках: колективна та групова робота: спільні ігри, проєктна діяльність та командні завдання задля розвитку навичок соціальної взаємодії. Індивідуальні завдання: евристичні запитання, творчі завдання та спостереження, які виконуються за підтримки асистента вчителя. Спеціальний супровід.

МОДУЛЬ 4. Підсумкові заходи

1. Фаховий тест (1 год)

4.2 Підсумкова конференція (2 год). 

Підсумкова конференція. Тема: «Педагогічна психологія: теоретичні та практичні підходи». 

Веб - конференція / семінарське 2 год.

Мета конференції – обговорення ключових проблем педагогічних працівників, обмін досвідом щодо питань розвитку професійно-педагогічної компетентності сучасного педагога в сучасних умовах.

У рамках проведення конференції обміну досвіду заплановані майстер-класи слухачів курсів.

Питання до конференції:

1.      Психолого-педагогічний супровід дитини в освітньому середовищі.

2.      Розвиток адаптивних здібностей: навчання користуватися власними сильними сторонами для компенсації труднощів.

3.      Перехід від простого виправлення вад розвитку до повної інтеграції особистості в суспільство.

4.      Корекція (виправлення): фокус на діагностиці, усуненні або пом'якшенні відхилень у розвитку чи поведінці, робота з дефіцитами (наприклад, порушеннями мовлення, моторики, уваги).

5.      Соціалізація (інтеграція): процес засвоєння соціальних норм, цінностей та ролей, необхідних для повноцінного життя; розкриття потенціалу, розвиток комунікативних навичок та набуття життєвої компетентності.

6.      Формування самостійності: набуття навичок самообслуговування, планування та соціальної взаємодії для дорослого життя.

7.      Інновації в організації інклюзивного середовища та діяльності в новій українській школі.

8.      Перехід від корекції до соціалізації як оволодіння професійними навичками, здатність до незалежного проживання, емоційна стійкість та вміння будувати здорові стосунки.

Знання і розуміння:

• Удосконалення теоретичної бази: Розуміння психологічних закономірностей розвитку дитини, механізмів її навчання, виховання та особливостей проходження кризових етапів.
• Опанування методів корекційної роботи: Здатність вчасно виявляти, послаблювати або усувати наявні порушення в психічному розвитку, поведінці, мовленні, емоційно-вольовій та комунікативній сферах учнів.
• Забезпечення успішної соціалізації: Вміння організувати освітнє середовище, яке сприяє адаптації дитини в колективі, розвитку її соціально-емоційного інтелекту та навичок ефективної міжособистісної взаємодії.
• Проектування індивідуальних освітніх траєкторій: Набуття навичок створення та реалізації індивідуальних розвивальних або корекційних програм (зокрема для дітей з особливими освітніми потребами).
• Психологічна просвіта та взаємодія: Здатність консультувати колег та батьків, а також створювати безпечний і сприятливий психосоціальний простір у закладі освіти

 

Розвинені вміння:

полягають у здатності фахівця комплексно поєднувати методи психокорекційного впливу із процесами успішної соціальної адаптації, інтеграції та формування життєвих компетентностей особистості в освітньому та соціальному середовищі

Суть розвинених умінь полягає у:

• проєктуванні та реалізації індивідуальних освітніх і корекційно-розвиткових траєкторій, спрямованих на подолання труднощів у навчанні та поведінці.
• трансформації результатів психологічної корекції в реальні соціальні навички особистості для її успішної взаємодії в колективі та суспільстві.
• створенні інклюзивного та підтримувального освітнього середовища, яке забезпечує перехід від усунення порушень (корекції) до активного залучення дитини в соціум (соціалізації).
• володінні діагностико-прогностичним інструментарієм для виявлення психологічних бар'єрів, що заважають гармонійній соціалізації здобувачів освіти.

 

Диспозиції (цінності, ставлення):

• дитиноцентризм, цінність особистості, просування демократичних цінностей (повага до багатоманітності, право вибору, формування спільноти, полі культурність);
• готовність до змін, гнучкість, постійний професійний розвиток;
• рефлексія власної професійної практики, саморозвиток.