Школа тьюторів

МОДУЛЬ 1. ОСНОВИ ТЬЮТОРИНГУ В ОСВІТІ 

1.1. Що таке тьюторинг. Визначення тьюторингу як методу індивідуального супроводу на засадах стосунків «майстер — учень». Інтегральний підхід до розвитку людини. Відмінності тьюторингу від менторингу, коучингу, репетиторства та класного керівництва. Розвивальний і академічний тьюторинг: два напрями одного методу.

1.2. Антропологічні засади та мета тьюторингу. Суб’єктність підопічного. Розвиток потенціалу як мета супроводу. Етичні межі стосунків і конфіденційність.

1.3. Тьюторський контракт. Складники контракту: заангажованість, пунктуальність, щирість, довіра, свобода і відповідальність. Десять запитань, що допомагають укласти контракт. Практикум: написання власного контракту.

1.4. Перша зустріч. Дев’ятикроковий сценарій першої зустрічі: привітання, знайомство, узгодження мети й обсягу співпраці, очікування та побоювання підопічного, контракт, розклад, домовленість про наступну зустріч, прощання, аналіз. Ключові запитання до себе перед зустріччю. Мапа розвитку як інструмент після першого тьюторіалу. Практикум: власний сценарій першої зустрічі, робота в парах.

МОДУЛЬ 2. РОЗВИВАЛЬНИЙ ТЬЮТОРИНГ: ЦІННОСТІ, ЦІЛІ, ТАЛАНТИ 

2.1. Робота з цінностями. Таблиця цінностей. Три запитання (сто мільйонів, стовідсотковий успіх, шість місяців). Практикум у парах.

2.2. Діагностика сфер розвитку. Коло розвитку: побудова, запитання до кола загалом і до обраної сфери. Сильні питання: «репортаж», «замітка в енциклопедії», «день народження».

2.3. Цілепокладання. Мережа цілей (хочу / маю). Цілі за SMART із переліком питань до кожного критерію. Декартові питання для швидкого ухвалення рішень. Рівень виклику в постановці задач.

2.4. Модель GROW. Чотири кроки: ціль, реальність, варіанти, результат. Банк запитань до кожного кроку. Практикум: провести розмову за GROW у трійках із роллю спостерігача.

2.5. Таланти і сильні сторони. Поняття таланту і сильної сторони. Чотири домени талантів. Чотири ознаки сильної сторони за моделлю SIGN: успіх, інстинкт, розвиток, потреби. Анкета FREE. Тест на слабкі сторони і чотири стратегії СТОП: припинити, співпрацювати, підставити сильну сторону, змінити перспективу.

МОДУЛЬ 3. НАУКОВИЙ ТЬЮТОРИНГ: ЕСЕ І ТЬЮТОРІАЛ 

3.1. Есе як інструмент тьюторингу. Три види есе: літературне, наукове, тьюторське. Чотириетапний процес роботи над есе: збір даних, аналіз фактів, власна думка, презентація й захист у дискусії.

3.2. Створення теми і питання есе. Сім критеріїв доброго питання: чи хотів би я сам писати на цю тему; чи не віддає питання «педагогічним запашком»; чи не є воно пасткою; чи існує єдина правильна відповідь; чого можна чекати від відповіді; що питання розвине в підопічному; яким може бути наступне питання. Практикум: формулювання питання під конкретного учня, перехресне оцінювання питань у групі.

3.3. Як розпізнати слабке есе. Дев’ять ознак поганого есе як інструмент зворотного зв’язку: ухиляння від питання, блукання манівцями, невиправдані логічні зв’язки, відсутність тези, невідповідні висновки.

3.4. Сократівські запитання. Дев’ять груп запитань: з’ясувальні; ті, що досліджують мету, основу, інформацію та аргументи, перспективу, висновки і наслідки, саме питання, ідею, інтерпретації. Практикум: ведення дискусії за текстом.

3.5. Проведення тьюторіалу за есе. Підготовка тьютора: читання, розуміння, представлення. «Гачки» початку розмови. Перебіг зустрічі: вступ, читання есе вголос, дискусія, нові проблеми, підсумок, наступне завдання. Зворотний зв’язок після тьюторіалу з позиції підопічного.

МОДУЛЬ 4. ПРОЄКТУВАННЯ ТЬЮТОРСЬКОГО ЦИКЛУ 

4.1. Підготовка плану. Збір даних про підопічного: шкільні й позашкільні інтереси, сильні сторони, блоки, мрії, цитати про себе і від інших. Питання «яких змін я прагну для підопічного і як досягти їх не прямим текстом».

4.2. План тьюторської подорожі. Чотири колонки: куди хочу привести учасника (знання, настанови, уміння, горизонти); як туди дійдемо (методи, матеріали, вправи); як дізнаюся, що дійшли (засоби вимірювання, плоди); скільки потрібно часу. Віхи циклу. План тьюторіалів: очікувані результати у сферах знань, умінь і настанов; перелік текстів; рамковий перебіг кожної зустрічі, пункти для дискусії, теми домашніх завдань.

4.3. Документування. Картка зустрічі: підготовка до зустрічі й рефлексія після неї. Особистий план розвитку підопічного як підсумковий продукт циклу.

4.4. Типові складнощі. Опір, пропуски зустрічей, невиконані завдання, залежність підопічного, вигорання тьютора. Принцип «перешкоди на першому місці».

МОДУЛЬ 5. РОЗВИТОК ТЬЮТОРА І ВПРОВАДЖЕННЯ ТЬЮТОРИНГУ 

5.1. Чесноти і характер тьютора. Кардинальні чесноти та їхні складники: розсудливість, справедливість, мужність, поміркованість, великодушність. Анкета самооцінювання чеснот. Каталоги чеснот: Платон і Аристотель, Павло з Тарсу, М. Селігман, З. Рау. Завдання: обрати чесноту для тренування і скласти місячний план.

5.2. Самопізнання тьютора. Вікно Джогарі: арена, фасад, сліпий пункт, сфера невідомого. Аркуш компетенцій тьютора (15 категорій самооцінювання). Лист розвитку тьютора: «зараз», «в очах інших», «майбутнє».

5.3. Зворотний зв’язок. Модель SARA: несподіванка, гнів, раціоналізація, прийняття. Базові принципи надання зворотного зв’язку. Моделі: RTD, «сендвіч», «Я-повідомлення», ФВНО, модель повного вираження.

5.4. Системне впровадження тьюторингу. «Почни з чому» С. Сінека. Дифузія інновацій за Е. Роджерсом: новатори, ранні послідовники, рання більшість, пізня більшість, відсталі — і стратегія комунікації для кожної групи. Тринадцять питань до бачення впровадження тьюторингу в закладі: охоплення, критерії добору підопічних, формування пар, тематика, режим зустрічей, моніторинг ефективності, мотивація тьюторів, співпраця тьюторів. Інструмент «Мої плани»: що почну, припиню, робитиму більше, менше, інакше.

За результатами навчання учасники навчання:

Знають і розуміють

• сутність тьюторингу як методу індивідуального супроводу, його відмінність від менторингу, коучингу та репетиторства;
• структуру тьюторського циклу і типовий перебіг тьюторіалу;
• різницю між розвивальним і академічним тьюторингом та сферу застосування кожного;
• принципи надання й приймання зворотного зв’язку;
• закономірності поширення освітніх новацій у колективі.

Уміють

• укладати тьюторський контракт і проводити тьюторіали за власним сценарієм;
• застосовувати щонайменше п’ять інструментів розвивального тьюторингу;
• формулювати коректне питання есе; вести дискусію за есе, спираючись на сократівські запитання;
• складати план тьюторської подорожі з вимірюваними результатами у сферах знань, умінь і настанов;
• документувати зустріч до і після її проведення;
• надавати розвивальний зворотний зв’язок;
• описувати бачення системного впровадження тьюторингу у власному закладі освіти.

Виявляють ставлення

• приймають суб’єктність учня як засадничу умову супроводу;
• дотримуються етичних меж і конфіденційності тьюторських стосунків;
• визнають власний професійний розвиток складником якості супроводу;
• відкритий до зворотного зв’язку про себе.